Справа № 560/11018/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Петричкович А.І.
Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.
11 вересня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "КАД ТРАНС" та Товариство з обмеженою відповідальністю "БУРДЯКІВСЬКИЙ СПЕЦКАР'ЄР" до Державної служби України з безпеки на транспорті Відділ державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування постанови,
позивач, ОСОБА_1 , звернувся в суд із позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування постанови.
Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 11.11.2024 позов задовольнив. Судове рішення мотивоване тим, що у спірних правовідносинах, що склалися у цій справі, договір найму (оренди) є чинним, недійсним не визнавався, а тому саме наймач ТОВ «КАД ТРАНС», є автомобільним перевізником у розумінні Закону № 2344-ІІІ, а не позивач.
Також зауважив на тому, що ОСОБА_1 не був зазначений перевізником у товарно-транспортній накладній № 631 від 19.06.2024, яку було надано уповноваженим особам відповідача водієм ТЗ під час перевірки. Та обставина, що власником ТЗ є ОСОБА_1 має значення для з'ясування питання законності користування транспортним засобом для перевезення вантажу, але не особи, яка має відповідати за порушення вимог статті 48 Закону №2344-III. Щодо останнього, то ним є автомобільний перевізник, безперешкодно визначити якого, за обставин цієї справи, контролюючий орган мав змогу на підставі означеної товарно-транспортної накладної. При цьому, органом державного контролю під час розгляду матеріалів справи та прийняття рішення за цим розглядом не було встановлено правовий статус ТОВ «КАД ТРАНС» та власника транспортного засобу ОСОБА_1 у цих правовідносинах.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідачі подали апеляційні скарги, в яких посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Державна служби України з безпеки на транспорті та Відділ державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті аргументами скарг зазначають, що під час перевірки виявлено порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010 транспортний засіб обладнаний цифровим тахографом, під час перевезення пасажирів у водія, на момент проведення перевірки, була відсутня товарно-транспортна накладна, роздруківку даних роботи та відпочинку водія ОСОБА_2 за 15.06.2024, 16.06.2024, 17.06.2024 або бланк підтвердження діяльності. Відсутній бланк підтвердження діяльності водія за відповідні дні роботи. Також відповідач вказує про наявність у водія ОСОБА_2 товарно-транспортної накладної № 631 від 19.06.2024, однак вказує про неналежне оформлення зазначеної накладної.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує, що у спірній ситуації не є автомобільним перевізником, оскільки перевіряємий транспортний засіб переданий в оренду ТОВ «КАД ТРАНС», яке, згідно товарно-транспортної накладної № 631 від 19.06.2024 зазначене автомобільним перевізником, а водій ОСОБА_3 не перебуває в трудових відносинах, тому застосування норм ст. 48 та відповідно 60 Закону № 2344-ІІІ є незаконним та безпідставним. Зазначає, що не може нести відповідальність за дії чи бездіяльність третіх осіб.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначені апеляційні скарги розглядаються в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між позивачем (наймодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "КАД ТРАНС" (наймач) 01.05.2024 укладено Договір найму (оренди) транспортного засобу, відповідно до умов якого: наймодавець передає, а наймач приймає в тимчасове платне користування транспортні засоби: MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 та причіп марки ATM, державний номерний знак НОМЕР_2 . Договір укладено строком на 2 роки (арк. спр. 20-21).
Товарно - транспортною накладною № 631 від 19.06.2024 стверджено: автомобіль МАН НОМЕР_1 , причіп BX5366XF, автомобільний перевізник КАД, водій ОСОБА_2 (арк. спр. 14).
19 червня 2024 року за результатами рейдової перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом складено Акт № 052545 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, в якому вказано про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, а саме вимог ст. 48 та абз. 3 ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт».
В Акті зазначено, що водієм ОСОБА_2 під час внутрішнього перевезення вантажу, надано для перевірки товарно-транспортну накладну № 631 від 19.06.2024, яка оформлена не належним чином, оскільки в ТТН відсутня повна назва перевізника, його код ЄДРПОУ або податковий номер. Зазначено, що транспортний засіб обладнаний перевіреним та адаптованим цифровим тахографом, однак відсутні дані режиму праці та відпочинку водія ОСОБА_2 за 15.06.2024, 16.06.2024, 17.06.2024 або Бланк підтвердження діяльності водія за вказаний період.
Постановою Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 070264 від 10.07.2024 до ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн. Вказано про допущення порушення вимог ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" відповідальність за яке передбачена абзацом 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" (арк. спр. 9).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" №2344-III (далі - Закон №2344-III).
У відповідності до вимог ч. 1 та 4 ст. 48 Закону Закон №2344-III, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Абзацом 2 ч. 2 ст. 49 Закону №2344-III визначено, що водій транспортного засобу зобов'язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю" №1534-IX від 03.06.2021, який набрав чинності 01.10.2021, внесені зміни до статті 48 Закону №2344-ІІІ, зокрема доповнено статтю абзацами 5-11, в яких зазначено, що при оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов'язкові реквізити: дата і місце складання; вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім'я, по батькові водія та номер його посвідчення; вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто; пункти завантаження і розвантаження.
Тобто, законодавством прямо передбачений обов'язок вантажовідправника при оформленні товарно-транспортної накладної зазначати код ЄДРПОУ вантажоперевізника. В той же час, обов'язок автомобільного перевізника щодо оформлення товарно-транспортної накладної, або здійснення контролю за правильністю оформлення вантажовідправником всіх відомостей, внесених до товарно-транспортної накладної, законодавством не передбачено.
При цьому, статтею 1 Закону №2344-III визначено поняття автомобільного перевізника та водія. Так, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
Тобто, визначальним для відповідальності є те, що автомобільним перевізником не дотримано вимог законодавства. Адміністративно-господарські штрафи застосовуються саме до автомобільних перевізників.
Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III передбачена відповідальність автомобільних перевізників у вигляді адміністративно-господарських штрафів за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
Слід також зазначити, що Верховний Суд у постанові від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21 зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов'язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов'язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.
Також, Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.
У постанові від 22.02.2023 у справі № 240/22448/20 Верховний Суд зауважував на тому, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися).
Тобто, положення статті 60 Закону № 2344-III не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт (постанова Верховного Суду від 07.12.2023 у справі № 620/18215/21).
При цьому, Верховний Суд у постанові від 22.02.2023 у справі № 240/22448/20 зазначав про те, що під час здійснення уповноваженими особами Укртрансбезпеки контролю за додержанням перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт можуть виникати ситуації, коли обсяг (перелік) наданих документів недостатній для встановлення всіх обставин, які мають значення для настання відповідальності.
Однак, як зауважив Верховний Суд, адміністративно-господарський штраф (відповідно до статті 60 Закону № 2344-III) накладається не на місці здійснення перевірки. Для цього призначається розгляд справи, під час якого посадова особа територіального органу Укртрансбезпеки має з'ясувати, зокрема, особу порушника.
На важливості такого етапу процедури реалізації повноважень Укртрансбезпеки з притягнення суб'єктів господарської діяльності до відповідальності, передбаченої частиною першою статті 60 Закону № 2344-III, як розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт по суті з метою з'ясування дійсних обставин вчинення правопорушення, встановлення належної винної особи (автомобільного перевізника) та притягнення її до відповідальності у випадку винних дій/бездіяльності, наголошував Верховний Суд у постанові від 07.12.2023 у справі № 620/18215/21.
Як встановлено судом першої інстанції, автомобіль який перевірявся, перебував у користуванні іншої юридичної особи - товариства з обмеженою відповідальністю "КАД ТРАНС" на підставі договору оренди від 01.05.2024, що також стверджено Товарно - транспортною накладною № 631 від 19.06.2024.
При цьому, у спірних правовідносинах, що склалися у цій справі, договір найму (оренди) є чинним, недійсним не визнавався, а тому саме наймач ТОВ «КАД ТРАНС», є автомобільним перевізником у розумінні Закону № 2344-ІІІ, а не позивач.
Поряд з цим, ОСОБА_1 не був зазначений перевізником у товарно-транспортній накладній № 631 від 19.06.2024, яку було надано уповноваженим особам відповідача водієм ТЗ під час перевірки. Та обставина, що власником ТЗ є ОСОБА_1 має значення для з'ясування питання законності користування транспортним засобом для перевезення вантажу, але не особи, яка має відповідати за порушення вимог статті 48 Закону №2344-III. Щодо останнього, то ним є автомобільний перевізник, безперешкодно визначити якого, за обставин цієї справи, контролюючий орган мав змогу на підставі означеної товарно-транспортної накладної.
Крім того, органом державного контролю під час розгляду матеріалів справи та прийняття рішення за цим розглядом не було встановлено правовий статус ТОВ «КАД ТРАНС» та власника транспортного засобу ОСОБА_1 у цих правовідносинах.
Таким чином, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що позивач в спірних правовідносинах не є автомобільним перевізником у розумінні положень Закону №2344-III і не може нести відповідальність, передбачену абзацом 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Тобто, позивач довів, що ним не вчинено порушення законодавства про автомобільний транспорт, за яке його притягнуто до відповідальності.
Натомість, посадові особи, які розглядали питання про притягнення позивача до відповідальності, не звернули уваги на обставини, які мали б щонайменше дати підстави засумніватися у тому, що саме позивач є (чи може бути) автомобільним перевізником, який має нести відповідальність за перевезення вантажу з перевищенням встановлених габаритно-вагових норм без відповідного дозволу.
Жодних доказів, які б вказували, що позивач здійснював чи надавав послуги з перевезення вантажу, відповідачем не надано.
Тобто відповідач, за наявності інформації в акті перевірки про товарно - транспортну накладну № 631 від 19.06.2024, обрав найлегший спосіб та передчасно визначив особу перевізника на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб, що призвело до уникнення відповідальності відповідальною особою дійсного перевізника.
Інші доводи апеляційних скарг фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.315,316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.