Справа № 620/11876/24 Суддя (судді) першої інстанції: Падій В.В.
15 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Сорочка Є.О., Чаку Є.В., розглянувши в прядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Наталіт" до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
Рух справи.
30.08.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Наталіт" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення форми «ВЗ» від 05.08.2024 №12095/ж10/25-01 -04-04.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте за відсутності на то правових підстав через діюче на той час законодавство.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.11.2024 позовні вимоги задоволено у повному обсязі: визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «ВЗ» від 05.08.2024 №12095/ж10/25-01-04-04.
Приймаючи у справі рішення суд першої інстанції зазначив, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності свого рішеня, і висновки відповдача зроблені в межах камеральної перевірки є безпідставним, протиправним та незаконним, і такими, що суперечить законодавству з питань оподаткування.
Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення через порушення норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам висловленим відповідачем у суді першої інстанції, а саме те, що що за результатами камеральної перевірки податковим органом було встановлено порушення ТОВ «Наталіт» вимог Податкового кодексу України зокрема, порушення положень пункту пункту 200.4, пункту 200.7 200.9, пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, розділу ІІІ, V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, тому спірне рішення відповідає нормам законодавства.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2024 відкрито провадження та витребувано справу зі суду першої інстанції, та ухвалою суду від 21.01.2025, після надходження справи, призначено у порядку письмового провадження.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2025 вказана справа була прийнято до провадження судді Карпушової О.В.
З поважних причин слухання справи продовжувалось.
Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, яким підтримали висновки суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Обставини, встановлені судом.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ «Наталіт» зареєстроване як юридична особа 09.10.2014, взято на облік в контролюючому органі 10.10.2014, здійснює такі види економічної діяльності: 10.41 виробництво олії та тваринних жирів (основний); 10.61 виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості; 10.91 виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; 10.92 виробництво готових кормів для домашніх тварин; 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 81.21 Загальне прибирання будинків; 81.22 інша діяльність із прибирання будинків і промислових об'єктів; 81.29 інші види діяльності із прибирання; 46.71 оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 46.74 оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього; 49.41 вантажний автомобільний транспорт; 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
ГУ ДПС в Чернігівській області, відповідно до пункту 200.10 статті 200 розділу V Податкового кодексу України, в порядку встановленому статтею 76 глави 8 розділу ІІ Податкового кодексу, було проведено камеральну перевірку достовірності нарахування ТОВ «Наталіт» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за травень 2024 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 18.06.2024 № 9166702502) та за результатами ції перевірки було складено акт від 09.07.2024 №9538/Ж5/25-01-04-04-02/39436026 (а.с. 11-19).
Згідно висновків акту, перевіркою було встановлено порушення ТОВ «Наталіт» вимог Податкового кодексу в частині достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за травень 2024 року, а саме: в порушення вимог пункту 200.4, пункту 200.7, пункту 200.8, пункту 200.9, пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, розділу ІІІ, V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289 із змінами і доповненнями, товариству відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування у сумі 99867,00 по декларації за травень 2024 року.
На підставі вказаного акту перевірки ГУ ДПС у Чернігівській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.08.2024 №12095/ж10/25-01-04-04 за формою «В3», яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 99867,00 грн (а.с.20).
Вказані обставини підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами і не є спірними.
Нормативно-правове обґрунтування.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.1.1. ст.1 Податкового кодексу України даний кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного капіталу та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
У відповідності до п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно абзацу «б» пункту 200.4 статті 200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.
Відповідно до пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
До податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації кваліфікованого електронного підпису відповідно до закону (пункт 200.8 статті 200 ПК України).
Згідно пункту 200.10 статті 200 ПК України у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).
Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до пункту 200.14 статті 200 ПК України, якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:
б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;
в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.
Висновки суду в межах доводів апеляційної скарги.
Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Наталіт» до ГУ ДПС у Чернігівській області подано податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2024 року, згідно якої від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду становить 99867,00 грн, сума задекларованого бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку складає 99867,00 грн.
Для підтвердження зазначених у податковій звітності даних ГУ ДПС у Чернігівській області проведено камеральну перевірку ТОВ «Наталіт» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за травень 2024 року.
Згідно висновків акту перевіряючими зроблено висновок про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 99867,00 грн та платнику податку відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування в сумі 99867,00 грн.
При цьому із змісту зазначеного акту неможливо достовірно зрозуміти, які саме факти та/або обставини діяльності позивача стали підставою для таких висновків, та якими доказами вони підтверджується, тобто які первинні документи податковий орган не приймає до уваги на підтвердження правомірності заявленого позивачем бюджетного відшкодування.
Так, в акті перевірки, зазначено, що при проведенні камеральної перевірки неможливо дослідити правильність та достовірність відображення підприємством податкових зобов'язань та податкового кредиту, у зв'язку з чим неможливо підтвердити правомірність визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, а звідси задекларовану суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2024 року.
Проте, такі висновки посадових осіб ГУ ДПС в Чернігівській області, є помилковими, оскільки фінансово-господарські документи, які не були і не могли бути досліджені під час проведення камеральної перевірки - оформлені в повній відповідності з вимогами діючого законодавства, повністю відповідають формі, яка дає можливість в повній мірі встановити об'єми поставлених товарів та наданих послуг, свідчать про належне виконання сторонами покладених на них обов'язків.
Крім того, слід наголосити, що відповідач ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не пояснює свою позицію щодо обгрунтовуння свого висновку з огляду на перелік первинної документації, що знаходяться в матеріалах справи на підтвердження позиції позивача щодо реальності здійснення господарської операції (а.с.22-154).
Апелянт не аналізує первинну документацію, а саме умови договору, акти виконих робіт, тощо.
Таким чином, колегія суддів ввжає, що доводи апелянта про непідтврдженість позивачем своїх доводів певними доказами не заслуговують уваги, а висновки суду першої інстанції про обгрунтованість позвних вимог є правильними.
Щодо інших доводів апелянта колегія суддів враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Наталіт" до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 ст.263, п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
Є.О. Сорочко
Є.В. Чаку