Справа № 580/740/25 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Рідзель О.А., Суддя-доповідач Кобаль М.І.
12 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Кобаля М.І.,
суддів Бужак Н.П., Оксененка О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року про повернення позовної заяви у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - Позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві (далі - Відповідач) в якому просив:
- визнати неправомірними дії Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві, яка проявилася в тому, що начальник Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_2 відмовив у задоволенні запиту на інформацію від 22 грудня 2024 року, який подавався з метою уточнення відповіді на скаргу від 13 листопада 2024 року, в частині надання інформації про подію, яка показана на відео, що міститься за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1, про те, чи є (була) особа, що була одягнена у формений одяг працівника поліції, і при цьому на вимогу громадянина ОСОБА_3 не пред'явила своє службове посвідчення, а також нападала на громадянина ОСОБА_3 , працівником поліції;
- зобов'язати Солом'янське управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві надати позивачу відповідь на запит на інформацію від 22 грудня 2024 року, який подавався з метою уточнення відповіді на скаргу від 13 листопада 2024 року, в частині надання інформації про подію, яка показана на відео, що міститься за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2, про те, чи є (була) особа, що була одягнена у формений одяг працівника поліції, і при цьому на вимогу громадянина ОСОБА_3 не пред'явила своє службове посвідчення, а також нападала на громадянина ОСОБА_3 , працівником поліції;
- визнати неправомірними дії Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві, яка проявилася в тому, що начальник Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_2 відмовив у задоволенні запиту на інформацію від 22 грудня 2024 року, який подавався з метою уточнення відповіді на скаргу від 13 листопада 2024 року, в частині надання інформації про подію, яка показана на відео, що міститься за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1, про те, чи є (була) особа, яка мала бодікамеру, позиціонувала себе як співробітник поліції, не була одягнена у формений одяг працівника поліції, і при цьому на вимогу громадянина ОСОБА_3 не пред'явила своє службове посвідчення, а також здійснила на власний телефон фіксацію облікових даних громадянина ОСОБА_3 , працівником поліції;
- зобов'язати Солом'янське управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві надати відповідь на запит на інформацію від 22 грудня 2024 року, який подавався з метою уточнення відповіді на скаргу від 13 листопада 2024 року, в частині надання інформації про подію, яка показана на відео, що міститься за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1, про те, чи є (була) особа, яка мала бодікамеру, позиціонувала себе як співробітник поліції, не була одягнена у формений одяг працівника поліції, і при цьому на вимогу громадянина ОСОБА_3 не пред'явила своє службове посвідчення, а також здійснила на власний телефон фіксацію облікових даних громадянина ОСОБА_3 , працівником поліції;
- визнати неправомірними дії Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві, яка проявилася в тому, що начальник Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_2 відмовив у задоволенні запиту на інформацію від 22 грудня 2024 року, який подавався з метою уточнення відповіді на скаргу від 13 листопада 2024 року, в частині надання інформації про подію, яка показана на відео, що міститься за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1, про те, чи була особа, яка здійснила напад на громадянина ОСОБА_3 , та яка постійно знаходилася біля працівників поліції, працівником поліції, а також про те, чи було встановлено особу цього нападника, та про те, чи надавалася правова оцінка діям нападника, а саме, нападу на громадянина ОСОБА_3 ;
- зобов'язати Солом'янське управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві надати відповідь на запит на інформацію від 22 грудня 2024 року, який подавався з метою уточнення відповіді на скаргу від 13 листопада 2024 року, в частині надання інформації про подію, яка показана на відео, що міститься за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1, про те, чи була особа, яка здійснила напад на громадянина ОСОБА_3 , та яка постійно знаходилася біля працівників поліції, працівником поліції, а також про те, чи було встановлено особу цього нападника, та про те, чи надавалася правова оцінка діям нападника, а саме, нападу на громадянина ОСОБА_3 .
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року повернуто позивачу позовну заяву.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржувану ухвалу скасувати, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Так, матеріалами справи підтверджується, що ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено останньому десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання даної ухвали.
У вказаній ухвалі Черкаський окружний адміністративний суд повідомив позивача про наслідки передбачені статті 169 КАС України, що у випадку неусунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, вона буде повернута.
На виконання вимог вищезазначеної ухвали суду першої інстанції, 28.01.2025 року від позивача надійшла заява про усунення недоліків, у якій останній повторно зазначив, що він звільняється від сплати судового збору, як учасник бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством для ветеранів війни.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року повернуто позивачу позовну заяву, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Приймаючи рішення про повернення позивачу позовної заяви, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач недоліків позовної заяви не усунув, а саме: не сплатив судовий збір за подання позовної заяви.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з такою позицією суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції залишаючи без руху позовну заяву дійшов висновку, що ОСОБА_1 має сплачувати судовий збір за подання даної позовної заяви в розмірі 3633,60 грн.
Так, судом першої інстанції зазначено, що в обґрунтування підстави для звільнення від сплати судового збору, позивач посилався на пункт 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», тобто як учасник бойових дій.
Разом з тим, на думку суду першої інстанції, Законом №3674-VI звільнено від сплати судового збору осіб, які мають статус учасника бойових дій, обмежено справами, пов'язаними з порушенням їхніх прав.
Тобто, встановлені цим Законом положення стосуються випадків звернення до адміністративного суду за захистом прав, пов'язаних винятково зі статусом учасника бойових дій, і не поширюються на подання позовних заяв до суду із вимогами, що виходять за межі таких правовідносин.
Також, судом першої інстанції зазначено, що позивач - учасник бойових дій, має право на звільнення від сплати судового збору лише у випадку звернення до суду із питаннями, що пов'язані з його соціальним захистом.
Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не обґрунтовано зв'язку заявлених ним позовних вимог із порушенням його прав як військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.
У даному випадку, предметом позову є визнання неправомірними дії Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві, які виразилися у ненаданні відповідей на запити позивача.
Тобто, ОСОБА_1 заявлено вимоги, які стосуються його особистих прав та законних інтересів.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що ОСОБА_1 не звільняється від сплати судового збору за подання даного адміністративного позову, з огляду на наступне.
ОСОБА_1 , відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_1 , є учасником бойових дій.
Відповідно пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Тобто, законодавцем чітко визначено категорію осіб, які мають статус учасника бойових дій, і такі особи звільняються від сплати судового збору за подання позовної заяви, незалежно від предмету спору, і в будь-якій судовій інстанції.
Головним критерієм для звільнення від сплати судового збору виступає подання позовної заяви щодо порушення особистих прав та законних інтересів.
Отже, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції було безпідставно та необґрунтовано залишено без руху позовну заяву та, як наслідок, повернуто позовну заяву ОСОБА_1 .
Також, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що посилання суду першої інстанції на позицію викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №9901/311/19 є безпідставними та не можуть бути застосовані під час розгляду даної справи, з огляду на наступне.
Так, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №9901/311/19 зазначено, що перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Серед них немає права на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору з вимогами, подібними до тих, з якими позивач звернувся у справі №9901/311/19.
Натомість, у справі № 9901/311/19, яка переглядалася Великою Палатою Верховного Суду, позивач звернувся до суду з позовом з приводу оскарження нормативного акта, який не зачіпає порядку, обсягу його соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином стосується соціального і правового захисту позивача.
Таким чином, суд першої інстанції помилково не взяв до уваги, що справа № 9901/311/19, яка переглядалася Великою Палатою Верховного Суду, та дана справа містять різні предмети спору, які відрізняються наявністю порушених особистих прав та законних інтересів позивача (дана справа) та оскарження нормативного акта, який носить загальний характер та може бути застосований до різних суб'єктів правовідносин.
У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи апелянта про порушення судом першої інстанції процесуальних норм права.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що нерозгляд даної справи по суті позовних вимог створює штучні перешкоди для позивача стосовно його доступу до правосуддя для захисту своїх прав, свобод та інтересів.
На підставі викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що право на доступ до правосуддя випливає із принципу міжнародного права, який забороняє відмову у правосудді, та є одним з найважливіших елементів права на судовий захист.
Аналіз наведених правових положень та обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушенням норм процесуального права.
У зв'язку з вищезазначеним, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду і вирішення питання про відкриття провадження по справі.
Керуючись ст.ст. 169, 242, 308, 310, 315, 320, 321, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року про повернення позовної заяви - скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: М.І. Кобаль
Судді: Н.П. Бужак
О.М. Оксененко
Повний текст виготовлено 12.09.2025 року