15 вересня 2025 року справа №360/1559/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Блохіна А.А., Казначеєва Е.Г., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року у справі № 360/1559/24 (головуючий І інстанції Борзаниця С.В.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому, з урахуванням уточненого позову, просив: визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням базового місяця - січень 2008 року; зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням базового місяця - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року у задоволенні позову - відмовлено.
Позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити через неправильне застосування норм матеріального права, а також з порушенням норм процесуального права.
Апелянт вважає, що виходячи зі змісту частини другої статті 242 КАС України, суд першої інстанції в даній адміністративній справі повинен був, до прийняття рішення, дотриматись вимог зазначених в частині третій статті 48 КАС України, а саме, якщо позов, на думку суду, подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи, що судом першої інстанції зроблено не було.
Посилання суду на те, що в спірний період позивач не проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 то таким чином не перебував на грошовому забезпеченні відповідача не можуть впливати на вирішення спору по суті з огляду на те що відповідно до Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, а саме статті 293 - саме відповідач мав здійснити повний розрахунок при звільненні позивача з'ясувавши при цьому чи всі суми грошового та матеріального забезпечення нараховані позивачу і після цього виключати останнього із списків частини.
Крім того, переміщення позивача для подальшого проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_1 у березні 2020 року відбулось в зв'язку з реорганізацією Військової частини НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), правонаступником якої стала саме Військова частина НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), навіть юридична адреса: АДРЕСА_1 належить до відповідача у цій справі.
Тобто, позивач по факту фізично не переміщувався із частини в частину, а залишився проходити військову службу в той же місцевості. Сам же процес реорганізації з правом правонаступництва іншою юридичною особою свідчить про те що всі матеріальні засоби, людський ресурс та таке інше переходить на баланс з усіма сумами заборгованості перед особовим складом. В цьому ж питанні суд першої інстанції не розібрався та зробив передчасний висновок відмовляючи в задоволенні позову.
Внаслідок незмінності до 01 березня 2018 року посадових окладів військовослужбовців, місяцем для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базовим місяцем) у межах спірних правовідносин за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно є січень 2008 року.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, та на підставі Конституції України, Закону України №2211, Постанови КМУ №1078, постанови Верховного Суду від 8 листопада 2024 року у справі № 200/16532/21, позов підлягає задоволенню.
Апеляційним судом витребувано у Луганського окружного адміністративного суду справу, який надіслав матеріали справи, які сформовані в електронній формі та частково в паперовій формі.
За ч.ч. 1, 4 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
За пп. 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (пп. 15.1); розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі (пп. 15.3).
Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).
Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги (ч. 10 ст. 18 КАС України).
За пп. 5.2 п.5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію.
Апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд».
Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про наявність підстав для скасування судового рішення, виходячи з наступного.
Позивач зазначає, що у спірний період, а саме: з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно, проходив службу в ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 19.03.2020 №773-ОС «Про особовий склад» зараховано до списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_1 . Прибув для подальшого проходження служби з ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 22.11.2021 №908-ОС «Про особовий склад» позивач виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв'язку із звільненням з 22.11.2021.
20.11.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно, встановивши базовий місяць індексу споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з січня 2008 року.
Листом від 03.12.2024 №09/Г-2572/2623 відповідач повідомив, що розмір індексації грошового забезпечення, за вказаний період проходження військової служби, визначено згідно вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України №0.11-5760/0/6/-20-Вих від 02.06.2020 “Про окремі питання індексації грошового забезпечення» та з урахуванням базових місяців, в яких відбувалося підвищення грошових доходів (зростання грошового забезпечення).
Апеляційний суд надає правову оцінку спірним правовідносинам та враховує наступне.
За ч.1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з абз. 2 ч. 3 статті 9 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
За ст.ст. 18, 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 №2017-III) Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
За ст. 2 Закону № 1282 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їхніх сімей і пенсій, які індексуються відповідно до закону за цими видами страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.
Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об'єкти індексації, що не передбачені частиною першою цієї статті.
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
За ст. 9 Закону України № 1282 індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Згідно з ст. 6 Закону № 1282 у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок №1078).
Згідно з п. 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 року №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
За п. 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
За п. 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3) об'єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; 4) індексація допомоги по безробіттю, що надається відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, проводиться за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття; 5) індексація стипендій особам, які навчаються, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються; 6) індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів; 7) індексація сум відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також сум, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються.
Отже, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації, у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) - є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Крім того, невиплата індексації є обмеженням права позивача на оплату праці та не може залежати від наявності або відсутності фінансових ресурсів бюджету.
Європейський Суд з прав людини у справі Кечко проти України з цього приводу зазначив, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Таким чином, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
За правовою позицією Європейського Суду з прав людини в п. 23 справи Сук проти України від 10.03.2011 року, заява №10972/05, держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.
Згідно з п. 5 Порядку №1078 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі підвищення тарифних ставок (окладів) пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Аналіз наведеної норми пункту 5 Порядку № 1078 дає підстави для висновку, що місяць в якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) є базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Разом з тим, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то базовий період не змінюється, а сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», яка набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність 01.03.2018 (далі - Постанова №1294), встановлено підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені Додатком №1 до Постанови №1294.
Тобто січень 2008 року є місяцем підвищенням тарифних ставок (посадових окладів), а тому відповідно до Порядку № 1078 січень 2008 є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців.
В подальшому наступне підвищення розміру посадового окладу військовослужбовця відбулося лише у березні 2018 року відповідно до наказу Міністерства оборони України від 01.03.2018 № 90 «Про встановлення тарифних розрядів осіб офіцерського складу Збройних Сил України».
Отже, з січня 2008 по березень 2018 розміри посадових окладів військовослужбовців не змінювались, що виключало підстави для встановлення іншого (відмінного від січня 2008) базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення у згаданий період.
Таким чином, починаючи з березня 2018, базовим місяцем для розрахунку індексації є відповідно березень 2018 року.
Суд першої інстанції відмовив у задоволені позову, посилаючись на те, що в спірний період позивач не перебував на грошовому забезпеченні у відповідача та, як наслідок, відповідач не здійсннював нарахування та виплату грошового забезпечення, в тому числі індексації, позивачу у спірний період; чинним законодавством не передбачений ообов'язок військової частини, з якої звільняється/переводиться військовослужбовець, здійснювати перевірку правильності нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовцю іншою військовою частиною, тому відповідач не порушував право позивача щодо нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення у період з 01.12.2015 по 28.02.2018.
Отже, суд першої інстанції відмовив у задоволені позову через те, що позов подано до неналежного відповідача.
Апеляційний суд не погоджує такі висновки суду першої інстанції та враховує наступне.
Ухвалою апеляційного суду від 27.08.2025 року зобов'язано сторони надати суду інформацію з наданням відповідних доказів:
- щодо реорганізації ІНФОРМАЦІЯ_4 у 2020 році;
- щодо правонаступника ІНФОРМАЦІЯ_4 через реорганізацію у 2020 році.
На виконання ухвал апеляційного суду про витребування доказів сторонами надано:
1. витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається наступне:
- ІНФОРМАЦІЯ_2 , ВІЙСЬКОВА ЧАСТИНА НОМЕР_2 , ідентифікаційний код: НОМЕР_3 Місцезнаходження юридичної особи: АДРЕСА_2 ;
- Дані про юридичних осіб - правонаступників: Найменування: ВІЙСЬКОВА ЧАСТИНА НОМЕР_1 Ідентифікаційний код: НОМЕР_4 Адреса: АДРЕСА_2 ;
- Дата взяття на облік: 06.12.2017, номер взяття на облік: НОМЕР_5 , дата зняття з обліку: 27.07.2020;
- Державна реєстрація припинення юридичної особи в результаті її реорганізації, 27.07.2020 11:24:32, 13811120006002143, ОСОБА_2 , Управління адміністративних послуг Лисичанської міської ради.
2. довідку Військової частини НОМЕР_1 від 01.09.2025 року № 08/4892, видану майстер-сержанту ОСОБА_1 про те, що він з 23.01.2019 року по 18.03.2020 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 ( НОМЕР_6 прикордонний загін) Держприкордонслужби України, з 19.03.2020 року пл 22.11.2021 року, з 26.11.2023 року по 27.05.2024 року - у Військовій частині НОМЕР_1 .
3. наказ Військової частини НОМЕР_1 від 26.05.2024 року № 448-ОС про виключення позивача зі списків особового складу частини, звільненого з військової служби в запас наказаом начальника НОМЕР_7 прикордонного загону від 10.05.2024 року № 391-ОС, з 27.05.2024 року.
4. додаткові пояснення Військової частини НОМЕР_1 від 04.09.2025 року, в яких зазначено настуне.
Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 17.07.2020 №69 «Про завершення заходів з припинення діяльності ІНФОРМАЦІЯ_6 , військова частина НОМЕР_2 , затверджений передавальний акт та визначено правонаступником всіх активів та зобов'язань військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , код НОМЕР_4 ).
Також, відповідач надає інформацію щодо правонаступництва Військової частини НОМЕР_1 . Одночасно, звертає увагу суду, що апелянт згідно довідки від 01.09.2025 №08/4892 проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 з 23.01.2019 по 18.03.2020 та з 19.03.2020 по 22.11.2021 (звільнений у зв'язку з закінченням строку контракту) та з 26.11.2023 по 27.05.2024 (призваний по мобілізації) у військовій частині НОМЕР_1 .
В свою чергу, позовній вимоги полягають у зобов'язанні ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням базового місяця січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум. В період з 01.12.2015 по 28.02.2018 апелянт службу ні у військовій частині НОМЕР_2 ні у військовій частині НОМЕР_1 не проходив.
Апеляційний суд враховує, що згідно із записами у військовому квитку серії НОМЕР_8 позивача:
- п. 9 з 21.11.2006 року на підставі контракту прийнятий на військову службу за контрактом в ДПС України, запис засвідчено керівником Військової частини НОМЕР_9 та печаткою установи;
- п. 10 з 22.11.2021 року звільнений в запас у з зв'язку із закінченням строку контракту, засвідчено керівником Військової частини НОМЕР_1 та печаткою установи.
За п. 1 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 23 липня 2018 року за № 854/32306, ця Інструкція визначає порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби).
Згідно з п. 2 у цій Інструкції термін «грошове забезпечення» означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
За п. 3 Інструкції грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату.
За п. 7 Інструкції грошове забезпечення, що належить військовослужбовцю і своєчасно не виплачено йому або виплачено в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.
За п. 9 Інструкції індексація грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюється в порядку та розмірах, установлених законодавством.
Отже, матеріалами справи встановлено, що у спірний період позивач проходив військову службу за контрактом у спірний період в одній військовій частині, звільнений з військової служби з іншої Військової частини, а саме, з Військової частини НОМЕР_1 , в якій не проходив військову службу у спірний період 2015-2018 роки.
При цьому, апеляційний суд враховує вимоги розпорядження АДПСУ № 0.11-5760/0/6/-20-Вих від 02.06.2020, за якими виплата індексації грошового забезпечення проводиться органом Державної прикордонної служби України, з якого було виключено військовослужбовця в зв'язку зі звільненням з військової служби, з урахуванням не виплаченої індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби в інших органах Державної прикордонної служби України.
Отже, в даному випадку обов'язок щодо виплати індексації грошового забезпечення за спріний період покладається на орган Державної прикордонної служби України, з якого було виключено військовослужбовця в зв'язку зі звільненням з військової служби, а саме, на відповідача.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позову про:
- визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням базового місяця - січень 2008 року;
- зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням базового місяця - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо судових витрат.
Згідно ч.ч. 1,3, 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат пов'язаних з розглядом справи не встановлено, питання про розподіл судових витрат у справі судом не вирішується.
Отже, суд першої інстації, внаслідок неповного з'ясування обставин, порушення норм матеріального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, дійшов помилкового висновку про відмову в задоволені позову, тому рішеня суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року у справі № 360/1559/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - скасувати.
Прийняти нову постанову.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням базового місяця - січень 2008 року.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням базового місяця - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Повний текст постанови складений 15 вересня 2025 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.В. Геращенко
Судді: А.А. Блохін
Е.Г. Казначеєв