Справа № 560/6434/25
іменем України
15 вересня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить:
1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо обмеження розміру пенсії згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2025 року «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» з 01.01.2025 року.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести з 01.01.2025 року перерахунок та виплату пенсії без застосування обмежувальних коефіцієнтів згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2025 року «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».
3. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо нарахування та виплати пенсії з обмеженням її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність з 01.03.2025 р.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести перерахунок та виплату пенсії з урахуванням індексації відповідно до постанови КМУ № 209 від 25.02.2024 року без обмеження максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність з 01.03.2025 р.
Позов обґрунтований тим, що позивачу призначено пенсію відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та забезпечення деяких інших осіб від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ). З 01.01.2025 відповідачем обраховано пенсію позивача із застосуванням понижуючого коефіцієнту на підставі статті 46 Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» та Постанови №1. На заяву про усунення такого порушення та виплату пенсії в повному розмірі, позивач отримав відмову відповідача з посиланням на застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених Постановою №1.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою роз'єднано в самостійні провадження позовні вимоги ОСОБА_1 у справі №560/6434/25, а саме:
1. позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо обмеження розміру пенсії згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2025 року «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» з 01.01.2025 року та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести з 01.01.2025 року перерахунок та виплату пенсії без застосування обмежувальних коефіцієнтів згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2025 року «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», залишивши у провадженні адміністративної справи №560/6434/25.
2. позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо нарахування та виплати пенсії з обмеженням її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність з 01.03.2025 р та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести перерахунок та виплату пенсії з урахуванням індексації відповідно до постанови КМУ № 209 від 25.02.2024 року без обмеження максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність з 01.03.2025 р, присвоївши зазначеній справі новий номер.
Представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує. Зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснюючи перерахунок пенсії позивачу на виконання Постанови № 1 діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законодавством, що регулює правовідносини у сфері перерахунку пенсій колишнім військовослужбовцям. На підставі викладеного просить у задоволенні позову відмовити.
У відзиві на позов відповідач просить розглянути справу в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін з метою з'ясування всіх обставин справи.
Вирішуючи зазначене клопотання, суд враховує, що частиною шостою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Враховуючи те, що ця справа є незначної складності, характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання, тому у задоволенні клопотання необхідно відмовити.
На адресу суду надійшло клопотання представника відповідача про залучення у якості третьої особи на стороні відповідача Міністерство соціальної політики України.
Клопотання обґрунтоване тим, що для всебічного та об'єктивного розгляду справи, правильного застосування норм матеріального права та дотримання норм процесуального права потрібно залучити третю особу яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Міністерство соціальної політики України. Також зауважено, що Мінсоцполітики є головним розпорядником бюджетної програми за КПКВК 2506080 Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду.
Стосовно клопотання про залучення третьої особи у справі, суд зазначає наступне.
Згідно з частинами другою, четвертою, п'ятою статті 49 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
Тобто, за клопотанням учасників справи суд може залучити до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, лише у разі, коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки.
Водночас заявником не доведено, що рішення у цій справі може вплинути на права, свободи, інтереси або обов'язки Мінсоцполітики.
При цьому слід врахувати, що обов'язки Мінсоцполітики як головного розпорядника бюджетних коштів передбачені законом, а не судовим рішенням у конкретній справі.
Отже, судом не встановлено, що для всебічного та об'єктивного розгляду справи, правильного застосування норм матеріального права та дотримання норм процесуального права необхідно залучити третю особу яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Міністерство соціальної політики України, тому у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі третьої особи належить відмовити.
Від відповідача надійшло клопотання про зупинення розгляду справи до набрання законної сили рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі №320/2229/25.
Надаючи правову оцінку клопотанню відповідача суд зазначає, що відповідно до п.3 ч.1 ст.236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Отже, вказаною нормою визначено обов'язок суду зупинити провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи.
Суд враховує, що відповідно до ч.3 ст.3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч.2 ст.265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Таким чином, враховуючи закріплені Кодексом адміністративного судочинства України правила щодо втрати чинності нормативно-правовим актом (або його окремої частині) лише з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, суд вважає, що рішення у справі №320/2229/25 не впливає на спірні правовідносини, які виникли у цій справі.
Отже, у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження необхідно відмовити.
Позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій з доводами відповідача не погоджується та вважає їх необґрунтованими. Просить задовольнити позовні вимоги.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позові, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 (позивач) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та отримує пенсію по інвалідності з 12.01.2007 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII від 09.04.1992.
З 01.01.2025 відповідачем пенсію позивачу було обраховано та виплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту на підставі статті 46 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» та Постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1.
Розмір пенсії ОСОБА_1 з урахуванням рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.07.2024 у справі №560/9397/24 становить 28755,80 грн.
Розмір пенсії до виплати з 01.01.2025 із застосуванням обмежувальних коефіцієнтів становить 24615,90 грн.
Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо перерахунку та виплати пенсії із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідно до Постанови №1 від 03.01.2025 і такими, що порушують вимоги Конституції України, пенсійне законодавство України, тому звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 3 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ (далі - Указ № 64/2022), у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану.
Отже, у період дії в Україні воєнного стану, введеного Указом № 64/2022, не обмежується конституційне право громадян на соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України.
Відносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб врегульовані Законом №2262-ХІІ.
Відповідно до преамбули Закону №2262-ХІІ цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.
Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
У Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 Конституційний Суд України зазначив, що в Конституції України виокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004). Організаційно-правові та економічні заходи, спрямовані на забезпечення належного соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей пов'язані не з втратою працездатності, безробіттям або відсутністю достатніх засобів для існування (стаття 46 Конституції України), а особливістю виконуваних ними обов'язків щодо забезпечення однієї з найважливіших функцій держави - захисту суверенітету, територіальної цілісності України (частина перша статті 17 Основного Закону України). Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, абзац четвертий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 17.03.2004 № 7-рп/2004). Заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, у зв'язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені.
Відповідно до частин першої, третьої статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Отже, умови і норми пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, визначаються виключно Законами України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цих законів.
Обчислення пенсії особам, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, визначено розділом V (статті 43-47) Закону № 2262-ХІІ, а Виплата пенсій та Порядок перерахунку пенсій - розділами VII (статті 52-62) та VIII (статті 63-66) Закону № 2262-ХІІ відповідно.
Разом з тим, статтею 46 Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік установлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, законів України Про державну службу, Про прокуратуру, Про статус народного депутата України, Про Національний банк України, Про Кабінет Міністрів України, Про дипломатичну службу, Про службу в органах місцевого самоврядування, Про судову експертизу, Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів, Про наукову і науково-технічну діяльність, Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95-ВР Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 46 Закону №4059-ІХ Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №1 (застосовується з 01.01.2025), пунктом 1 якої установлено, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані), зокрема, відповідно до Законів України … Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, … (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1.
Таким чином, Законом №4059-ІХ та прийнятою на її виконання Постановою №1 у 2025 році тимчасово, у період воєнного стану, установлено підстави для обмеження розміру пенсій, призначених на підставі Закону №2262-ХІІ, крім пенсій (пенсійних виплат) осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також до пенсій в разі втрати годувальника, призначених членам сім'ї загиблих (померлих, зниклих безвісти) таких осіб, про що зазначено у пункті 2 Постанови №1.
По суті запровадженням Законом №4059-ІХ та Постановою №1 до пенсій (пенсійних виплат) певної категорії осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ, коефіцієнтів зменшення пенсії фактично встановлено інше (додаткове) регулювання відносин, відмінне від того, що встановлено Законом №2262-ХІІ, що прямо суперечить статті 1-1 цього Закону, який є спеціальним у законодавчому регулюванні відносин у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб, та призводить до обмеження конституційного права такої категорії осіб на належний соціальний захист.
Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 28.08.2020 №10-р/2020 зазначав, що предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзац восьмий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 09.07.2007 №6-рп/2007). Крім того, виходячи з того, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України (далі - Кодекс), так само, як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, що обумовлено положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України в Рішенні від 27.02.2020 №3-р/2020 дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (абзац восьмий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини). Ураховуючи викладене, Конституційний Суд України вкотре наголошує на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.
Таким чином, у разі суперечності між правовими нормами Закону про Державний бюджет України та правовими нормами спеціальних законів України, якими врегульовано ті ж самі правовідносини, застосуванню підлягають правові норми спеціальних законів України.
З урахуванням вище наведеного суд зазначає, що зміна правового регулювання відносин у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб можлива лише у випадку внесення відповідних змін до Законів України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб та Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а інші нормативно-правові акти підлягають застосуванню лише у випадку їх прийняття відповідно до цих законів.
Необхідно також зазначити, що Верховним Судом неодноразово висловлювалась позиція щодо застосування норм Закону №2262-XII у спорах, що стосуються обмеження максимального розміру пенсій. Зокрема, у постановах від 16.12.2021 (справа №400/2085/19), 20.07.2022 справа №340/2476/21), 25.07.2022 (справ №580/3451/21), 30.08.2022 (справа №440/994/20), 17.03.2023 (справа №340/3144/21) та ін. Верховний Суд дійшов висновку, що у правовідносинах стосовно призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону №2262-XII норми зазначеного закону підлягають застосуванню з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону №2262-XII зі змінами, а саме частина сьома статті 43, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Оскільки положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII визнано Конституційним Судом України неконституційними, вони втратили чинність з дня ухвалення такого Рішення 20.12.2016. Тому внесені Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України зміни до частини сьомої зазначеної статті, яка внаслідок Рішення Конституційного Суду України з 20.12.2016 відсутня, є нереалізованими. Крім цього, вказані зміни по своїй суті є повторним запровадженням правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, а тому такі зміни не створюють підстав для обмеження пенсії максимальним розміром.
Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-XII, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканість України (абзац десятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016).
Отже, оскільки Законом №2262-ХІІ як спеціальним законом не передбачено обмеження розміру пенсій, розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, шляхом застосування до суми перевищення коефіцієнтів, тому до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення статті 46 Закону №4059-ІХ і Постанови №1.
Крім того, згідно з частиною четвертою статті 63 Закону №2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Натомість з матеріалів пенсійної справи слідує, що позивачу з метою реалізації приписів статті 46 Закону №4059-ІХ та Постанови №1 проведено перерахунок пенсії, тобто такий перерахунок і виплата пенсії не пов'язані із збільшенням рівня грошового забезпечення, наданням передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиттям на державному рівні заходів, спрямованих на соціальний захист, а також із забезпеченням єдності умов та норм пенсійного забезпечення осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, суд дійшов висновку, що дії ГУ ПФУ в Хмельницькій області щодо виплати позивачу пенсії з 01.01.2025 із застосуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону №4059-ІХ та пунктом 1 Постанови №1, якими змінюються умови та/чи норми пенсійного забезпечення, є протиправними.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про наявність достатніх фактичних та юридичних підстав для задоволення позову у спосіб визначений судом.
Відповідно до Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI позивач звільнений від сплати судового збору, тому підстав для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, немає.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо обчислення та виплати з 01.01.2025 пенсії ОСОБА_1 із застосуванням обмежуючих коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період дії воєнного стану» від 03.01.2025 №1.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату з 01.01.2025 пенсії ОСОБА_1 без застосування обмежуючих коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період дії воєнного стану» від 03.01.2025 №1, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29013 , код ЄДРПОУ - 21318350)
Головуючий суддя В.К. Блонський