Справа № 500/3741/25
15 вересня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мандзія О.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення,
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якій просить:
визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 17.04.2025 №192650009929 ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.04.2025 про призначення пенсії, зарахувавши до страхового стажу позивача період роботи в колгоспі "Правда" з 03.06.1978 по 31.03.1980, в колгоспі ім. Дзержинського з 15.06.1982 по 28.07.1983 та з 01.05.1986 по 04.11.1988 згідно трудової книжки колгоспника; період роботи з 05.09.1985 по 16.04.1986, згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 06.09.1985; стаж набутий закордоном (Чехія): 8 років 2 місяці та прийняти відповідне рішення з врахуванням висновків суду, вказаних у мотивувальній частині рішення суду.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з заявою про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон № 796-XII). Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 17.04.2025 №192650009929 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку, оскільки відсутній необхідний страховий стаж. Відповідно до наданих документів до страхового стажу незараховані: період роботи в колгоспі "Правда" з 03.06.1978 по 31.03.1980, в колгоспі ім. Дзержинського з 15.06.1982 по 28.07.1983 та з 01.05.1986 по 04.11.1988 згідно трудової книжки колгоспника, оскільки записи до трудової книжки внесено з порушенням Основних положень про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 24.04.1975 №310; період роботи з 05.09.1985 по 16.04.1986, згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 06.09.1985, оскільки в даті наказу щодо прийняття наявне виправлення; стаж набутий закордоном (Чехія): 8 років 2 місяці. На переконання позивача, особа не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто ним, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу заявника за спірний період. Недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Також спірні правовідносини виникли у зв'язку з не зарахуванням до страхового стажу позивача стажу набутого закордоном (Чехія): 8 років 2 місяці.
За вказаних обставин, позивач вважає відмову в призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку протиправною що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 27.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
На виконання вимог вказаної ухвали, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області подано до суду відзив. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що ним прийнято рішення № 192650009929 від 16.04.2025 про відмову в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку згідно з ст.55 Закону № 796-XII у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. До страхового стажу позивача не зараховано період роботи в колгоспі "Правда" з 03.06.1978 по 31.03.1980, в колгоспі ім. Дзержинського з 15.06.1982 по 28.07.1983 та з 01.05.1986 по 04.11.1988 відповідно до трудової книжки колгоспника, оскільки записи до трудової книжки внесено з порушенням Основних положень про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 24.04.1975 № 310, та в довідках № 716, № 717 від 20.12.2017 не зазначено по-батькові та не збігаються назви підприємств по періодах роботи; період роботи з 05.09.1985 по 16.04.1986 відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 06.09.1985, оскільки в даті наказу щодо прийняття наявне виправлення.
Серед іншого, питання пенсійного забезпечення громадян України, які здійснювали або продовжують трудову діяльність на території Чехії, регулюються Договором між Україною та Чеською Республікою про соціальне забезпечення, який набув чинності для України з 01.04.2003. Відповідно до ч.1 ст.2 вищезазначеного Договору, його дія поширюється на такі види пенсійних виплат: пенсія за віком, пенсія по інвалідності та пенсію по втраті годувальника. Врахування страхового стажу набутого на території Чеської Республіки для визначення права на призначення пенсії відповідно до ст.55 Закону № 796-XII, законодавством не передбачено. Тому до страхового стажу позивача для призначення пенсії відповідно до Закону № 796-XII не зараховано стаж, набутий у Чеській Республіці. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.
Суд встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з відомостями трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 від 18.04.1980 та трудової книжки серії НОМЕР_1 від 06.09.1985 протягом трудової діяльності працювала на різних посадах.
08.04.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з заявою про призначення пенсії за віком з урахуванням норм ст.55 Закону № 796-XII .
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 17.04.2025 №192650009929 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону № 796-XII, оскільки на момент звернення відсутній необхідний страховий стаж 18 років. За наданими документами позивач був зареєстрований та проживав у зоні посиленого радіологічного контролю - Тернопільська область, місто Чортків з 20.12.1988 по 11.02.1997, станом на 01.01.1993 становить 4 роки і 12 днів. Початкова величина зниження пенсійного віку на 2 роки не застосовується, оскільки за наданими документами не підтверджено проживання або роботу з моменту аварії по 31.07.1986 в зоні посиленого радіоекологічного контролю.
Страховий стаж позивача становить 18 років 0 місяців 13 днів, у тому числі стаж, набутий за кордоном (Чеська Республіка), - 08 років 02 місяці та стаж, набутий на території України, - 09 років 10 місяців 13 днів. За доданими документами до страхового стажу позивача не враховано: період роботи в колгоспі "Правда" з 03.06.1978 по 31.03.1980, в колгоспі ім. Дзержинського з 15.06.1982 по 28.07.1983 та з 01.05.1986 по 04.11.1988 відповідно до трудової книжки колгоспника, оскільки записи до трудової книжки внесено з порушенням Основних положень про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 24.04.1975 № 310, та в довідках № 716, № 717 від 20.12.2017 не зазначено по-батькові та не збігаються назви підприємств по періодах роботи; період роботи з 05.09.1985 по 16.04.1986 відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 06.09.1985, оскільки в даті наказу щодо прийняття наявне виправлення.
Також в рішенні вказано, що питання пенсійного забезпечення громадян України, які здійснювали або продовжують трудову діяльність на території Чехії, регулюються Договором між Україною та Чеською Республікою про соціальне забезпечення, який набув чинності для України з 01.04.2003 і поширюються на такі види пенсійного забезпечення як пенсія за віком, пенсія по інвалідності та пенсія у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Врахування страхового стажу набутого на території Чеської Республіки для визначення права на призначення пенсії відповідно до ст.55 Закону № 796-XII законодавством не передбачено.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій, рішення відповідачів на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.
Згідно з ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивно забруднених території, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-ХІІ.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.9 Закону № 796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Пунктом 4 ч.1 ст.11 Закону № 796-XII визначено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
Для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4 (п.4 ч.1 ст.14 Закону № 796-XII).
Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення викладені у ст.55 Закону №796-ХІІ, згідно абз.1 ч.1 якої особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.55 Закону №796-XII особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років - на 2 роки* та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
За змістом ч.1 ст.24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з ч.4 ст.24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема у Законі України "Про пенсійне забезпечення", йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).
Зміст поняття "загальний трудовий стаж" є ширшим, ніж поняття "страховий стаж", оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов'язковому соціальному страхуванню.
Положеннями ч.1 ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до ст.48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Аналогічна норма передбачена постановою Кабінету Міністрів "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).
Згідно з п.3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку №637 встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.
Отже, основним документом, який підтверджує наявність у особи трудового стажу, є трудова книжка.
При цьому, чинним законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах, а також необхідність надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні відомості.
Як передбачено п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 "Про трудові книжки працівників", відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
На момент внесення записів у трудову книжку позивача діяв Порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях визначений Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженою постановою Державного комітету ради міністрів СРСР з питань праці та заробітної плати від 09.07.1958 №620 та Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (далі - Інструкція №162).
Згідно з п.2.2. Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Відповідно до п.2.3. Інструкції № 162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1984 р., у графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1938 року) записується "1984.05.01", в трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 р.; "05.01.1984". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією того підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов'язана надати працівнику в цьому необхідну допомогу (п.2.5. Інструкції № 162).
Згідно з п.2.12 Інструкції № 162 зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місце роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
Аналогічні за змістом положення містить також Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110.
Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.
Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством.
Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.
Відмовляючи позивачу у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону № 796-XII, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у рішенні від 17.04.2025 №192650009929 послалось на відсутність необхідного страхового стажу 18 років, до якого не зараховано: період роботи в колгоспі "Правда" з 03.06.1978 по 31.03.1980, в колгоспі ім. Дзержинського з 15.06.1982 по 28.07.1983 та з 01.05.1986 по 04.11.1988 відповідно до трудової книжки колгоспника, оскільки записи до трудової книжки внесено з порушенням Основних положень про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 24.04.1975 № 310, та в довідках № 716, № 717 від 20.12.2017 не зазначено по-батькові та не збігаються назви підприємств по періодах роботи; період роботи з 05.09.1985 по 16.04.1986 відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 06.09.1985, оскільки в даті наказу щодо прийняття наявне виправлення.
З наявної в матеріалах справи копії трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 від 18.04.1980 та трудової книжки серії НОМЕР_1 від 06.09.1985 слідує, що ОСОБА_1 протягом трудової діяльності працював, зокрема, в колгоспі "Правда" з 03.06.1978 по 31.03.1980, в колгоспі ім. Дзержинського з 15.06.1982 по 28.07.1983 та з 01.05.1986 по 04.11.1988, в Чортківському ремонтно-механічному заводі з 05.09.1985 по 16.04.1986.
Суд вважає за необхідне зазначити, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи у довідці.
Вказані відповідачем недоліки в трудовій книжці не можуть бути підставою для виключення таких періодів з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві (організації), та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства (організації) не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.
Такий правовий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладених у постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17, від 21.02.2018 у справі №687/975/17, від 26.06.2019 у справі №607/4243/17, яка враховується судом в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України.
Суд наголошує, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки та видачі довідок.
Відповідачами не враховано, що не усі недоліки можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці, довідці.
Таким чином, суд дійшов переконання, що до страхового стажу позивача підлягають зарахуванню періоди роботи з 03.06.1978 по 31.03.1980, з 15.06.1982 по 28.07.1983, з 05.09.1985 по 16.04.1986, з 01.05.1986 по 04.11.1988, оскільки такі відповідають записам в його трудових книжках, недостовірності або інших ознак юридичної дефектності яких не встановлено, а тому їх належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі, а вказані відповідачем недоліки, з огляду на те, що обов'язок належного оформлення трудової книжки та іншої документації покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб, не можуть бути підставою для відмови у зарахуванні зазначених періодів.
Разом з тим, відповідно до розрахунку пенсійного органу (форма РС-право) страховий стаж позивача становить 18 років 0 місяців 13 днів, у тому числі стаж, набутий за кордоном (Чеська Республіка), - 08 років 02 місяці 10 днів та стаж, набутий на території України, - 09 років 10 місяців 13 днів.
На переконання відповідача, врахування страхового стажу набутого на території Чеської Республіки для визначення права на призначення пенсії відповідно до ст.55 Закону № 796-XII законодавством не передбачено, оскільки питання пенсійного забезпечення громадян України, які здійснювали або продовжують трудову діяльність на території Чехії, регулюються Договором між Україною та Чеською Республікою про соціальне забезпечення, який набув чинності для України з 01.04.2003 і поширюються на такі види пенсійного забезпечення як пенсія за віком, пенсія по інвалідності та пенсія у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відносини у сфері пенсійного забезпечення між Україною та Чеською Республікою регулюються Договором між Україною та Чеською Республікою про соціальне забезпечення від 04.07.2001, який набув чинності з 01.04.2003 (далі - Договір) та Адміністративною угодою про застосування Договору між Україною та Чеською Республікою про соціальне забезпечення, згідно вимог яких зарахування страхового стажу здійснюється за умови підтвердження його компетентними органами іншої країни, шляхом надсилання відповідних запитів та листів органами Пенсійного фонду України.
Статтею 14 Договору між Україною та Чеською Республікою про соціальне забезпечення, ратифікованою Україною 22.11.2002, визначено, що якщо згідно з правовими нормами однієї Договірної Сторони виникнення, тривання або поновлення права на пенсію залежить від наявності або набуття певного страхового стажу, Уповноважений орган в необхідному обсязі має прийняти до уваги наявність та подібний страховий стаж, який особа набула згідно з правовими нормами іншої Договірної Сторони, за умови, що періоди страхування не збігаються в часі.
Відповідно до статті 15 означеного Договору якщо право на надання пенсії згідно з правовими нормами однієї Договірної Сторони виникає лише на основі зарахування страхового стажу, набутого згідно з правовими нормами іншої Договірної Сторони, то Уповноважений орган першої Договірної Сторони: визначає розмір пенсії, яка підлягає виплаті, із урахуванням усіх періодів страхування таким чином, якби весь страховий стаж був набутий виключно згідно з власними правовими нормами.
Окрім цього, 14-17 квітня 2008 року в Пенсійному фонді України відбулися переговори експертів Чеського управління соціального забезпечення та Пенсійного фонду України щодо практичної реалізації Договору між Україною та Чеською Республікою про соціальне забезпечення від 04.07.2001 та Адміністративної угоди про застосування Договору між Україною та Чеською Республікою про соціальне забезпечення від 25.06.2003, які були оформлені відповідним Протоколом.
Згідно вказаного Протоколу сторони, враховуючи зацікавленість в розвитку дружніх відносин у сфері пенсійного забезпечення, обговорили питання двостороннього співробітництва та на виконання пункту 4 статті 2 Адміністративної угоди було розглянуто та погоджено двомовні формуляри для співпраці по реалізації положень Договору:
- для української сторони: UA/CZ 001, UA/CZ 202, UA/CZ 203, UA/CZ 204, UA/CZ 205, UA/CZ 207, UA/CZ 213;
- для чеської сторони: CZ/UA 001, CZ/UA 202, CZ/UA 203, CZ/UA 204, CZ/UA 205, CZ/UA 207, CZ/UA 213.
Так на підтвердження стажу, набутого в Чеській Республіці, позивачем до заяви про призначення пенсії надано до відповідача відомості про підтвердження страхового стажу форми CZ/UA205 видану Чеським управлінням соціального забезпечення від 01.02.2024 з перекладом на українську мову, згідно яких підтверджено періоди трудової діяльності тривалістю 8 років 70 днів.
У спірних правовідносинах позивач звернувся із заявою про отримання пенсії за віком із застосуванням пільги, яка полягала у зниженні пенсійного віку, яка є тією ж пенсією за віком, тільки призначена на певних пільгових умовах через роботу або проживання на територіях радіоактивного забруднення (зі зниженням пенсійного віку і стажу), тому стаж, набутий в Чеській Республіці тривалістю 08 років 02 місяці 10 днів, зарахований Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області до страхового стажу ОСОБА_1 , має бути зарахований і до страхового стажу позивача для призначення пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону № 796-XII.
Оцінюючи викладені обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку про невідповідність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 17.04.2025 №192650009929 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону № 796-XII критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень в контексті ч.2 ст.2 КАС України, а отже таке є протиправним та підлягає скасуванню.
Як передбачено ч.3 ст.245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Аналіз зазначеної норми, у її взаємозв'язку з ч.2 ст.2 КАС України, свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог позову, як і, відповідно, зміст рішення, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.
Відповідно до приписів розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (п.4.2). Рішення за результатами заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи (п.4.3).
Заяву про призначення пенсії позивач подав за місцем проживання, тобто до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
Подана заява відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, яке прийняло спірне рішення про відмову в призначенні пенсії.
Тож, дії зобов'язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що розглянув заяву позивача, яким у цьому випадку є Головне управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, висловленій у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.
З огляду на викладене, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, для реалізації ним у повній мірі гарантованого Конституцією України права на належне пенсійне забезпечення, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.04.2025 про призначення пенсії за віком до ст.55 Закону № 796-XII, зарахувавши до страхового стажу періоди з 03.06.1978 по 31.03.1980, з 15.06.1982 по 28.07.1983, з 05.09.1985 по 16.04.1986, з 01.05.1986 по 04.11.1988 та періоди трудової діяльності в Чеській Республіці, тривалістю 08 років 02 місяці 10 днів, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні, про що просить і позивач.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються їх заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних дій, рішень.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч.1 ст.139 КАС України).
Оскільки позов підлягає до задоволення, то суд присуджує на користь позивача здійснені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору розмірі 1211,20 грн згідно з квитанцією № 5КТ2-1Л9Y-R82E від 20.06.2025 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 17.04.2025 №192650009929 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.04.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зарахувавши до страхового стажу періоди з 03.06.1978 по 31.03.1980, з 15.06.1982 по 28.07.1983, з 05.09.1985 по 16.04.1986, з 01.05.1986 по 04.11.1988 та періоди трудової діяльності в Чеській Республіці, тривалістю 08 років 02 місяці 10 днів, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 15 вересня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач: - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 );
відповідач: - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: вул.Надії Алексєєнко, 106, м.Дніпро, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл., 49008, код ЄДРПОУ: 13486010).
Головуючий суддя Мандзій О.П.