15 вересня 2025 р. № 400/5160/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дерев'янко Л.Л. за участю секретаря судового засідання Бєлякової М.Д. розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаФакультету перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба, ,
провизнання протиправним та скасування пункту 1, 5 наказу від 09.04.2025 №125,
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба (далі- вілповідач) з вимогами:
визнати протиправним та скасувати пункт 1, 5 наказу начальника Факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба від 09.04.2025 №125 (з адміністративно-господарської діяльності) про притягнення ОСОБА_1 до обмеженої матеріальної та дисциплінарної відповідальності.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що у лютому 2025 року під час передачі майна начальником групи стендових комплексів майором ОСОБА_2 було виявлено факти розукомплектування стендових комплексів та нестачі окремих елементів обладнання. У зв'язку з цим полковник ОСОБА_1 , який обіймає посаду начальника кафедри підготовки інженерного складу), подав рапорт, на підставі якого було розпочато службове розслідування. За висновками службового розслідування встановлена бездіяльність позивача щодо організації належного обліку та збереження технічного обладнання. На підставі матеріалів службового розслідування наказом начальника Факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу Харківського національного університету Повітряних Сил ім. І. Кожедуба позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, накладено обмежену матеріальну відповідальність у розмірі 15 прожиткових мінімумів. Позивач вважає наказ протиправним, оскільки він не був матеріально-відповідальною особою. За твердженням позивача, до розукомплектування технічного обладнання призвели індивідуальні умисні дії матеріально-відповідальної особи. Водночас, на думку позивача, ним вжито всіх необхідних заходів щодо забезпечення належної організації, контролю, координації та нагляду за діяльністю підлеглої особи. Позивач зазначає, що ним проводилися перевірки згідно графіку; велися журнали обліку, службові записки; при виявленні порушення - реагування відбувалося належним чином. Відтак, позивач констатує відсутність складу правопорушення, а, отже, відсутність підстав для притягнення його до дисциплінарної та обмеженої матеріальної відповідальності.
Ухвалою від 23.05.2025 позовну заяву залишено без руху, запропоновано усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду надання уточненого позову із зазначенням вірних відомостей щодо відповідача, які передбачені до п.2 ч.5 ст.160 КАС України.
27.05.2025 на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху позивач подав до суду заяву про усунення недоліків.
Ухвалою суду від 30.05.2025 позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Цією ж ухвалою суд задовольнив клопотання позивача про витребування доказів.
Ухвалою від 10.06.2025 суд залишив без задоволення клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
Представник відповідача подав до суду відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечив. З посиланням на Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, Положення про кафедру (підготовки інженерного складу) Факультету відповідач зазначив, що саме начальник кафедри, крім іншого відповідає за стан матеріально-технічної бази кафедри і здійснювати постійний контроль стану стендових комплексів кафедри. Відповідач стверджує, що в ході проведення службового розслідування встановлено, що в порушення зазначених вище вимог, позивач дієвих заходів щодо огляду техніки та засобів технічного обслуговування відповідно з установленими нормами не здійснював, заходів щодо технічного обслуговування, відновлення працездатності або списання непрацюючих стендових комплексів не вживав, зберігання не організував, що і створило передумови до розукомплектування стендових комплексів на загальну суму 6 433 248,98 грн. Так, знаючи, що всі стендові комплекси значний час перебували в непрацездатному стані, через відсутність спеціального електроживлення, дієвих заходів щодо її відновлення позивач не вживав, що створило передумови до розукомплектування стендових комплексів та іншого авіаційно-технічного майна підпорядкованого підрозділу. Також позивачем не організовувалась та не проводилась робота щодо введення до штату підпорядкованого підрозділу стендового комплексу УДС-Н019, стендового комплексу виробу 126МП (ПНС-24), ЗИП-2 Осьминог ПС та списання надлишкового стендового комплексу СК-45. На думку відповідача, при проведенні службового розслідування і виданні спірного наказу відповідачем дотримано вимоги законодавства України.
Позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначив про безпідставність вказаних відповідачем у відзиві на позов тверджень.
Розгляд справи відбувався впродовж кількох судових засідань.
В судовому засіданні 14.07.2025 суд за клопотанням позивача допитав свідків.
В судовому засіданні 08.09.2025 розгляд справи завершено, здійснено перехід до стадії ухвалення рішення.
Вступну і резолютивну частину рішення проголошено 15.09.2025.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, заслухавши представників сторін та допитавши свідків, суд встановив такі обставини.
Позивач - полковник ОСОБА_1 , з 04.04.2020 проходить військову службу на посаді начальника кафедри (підготовки інженерного складу) факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу Харківського національного університету Повітряних Сил відповідно до наказу № 73 від 04.04.2020 начальника факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу Харківського національного університету.
Наказом начальника факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу Харківського національного університету Повітряних Сил № 282агд від 21.10.2024 визначено в термін з 28.10.2024 по 13.12.2024 провести щорічну планову інвентаризацію озброєння, військової техніки та майна на факультеті станом на 01.01.2025.
В ході інвентаризації було встановлено: фактична наявність авіаційно-технічного майна у підрозділі факультету, його категорійність і комплектність відповідає обліковим даним, надлишку, нестач не виявлено, облік авіаційно- технічного майна організований відповідно до керівних документів і ведеться в службі та підрозділах військової частини.
Наказом начальника факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу Харківського національного університету Повітряних Сил № 461агд від 25.12.2024, зокрема, призначено матеріально-відповідальними особами та покладено відповідальність за збереження майна - стендові комплекси обслуговування стендових комплексів навчально-лабораторного комплексу Факультету - майора ОСОБА_2 .
Відповідно до наказу начальника факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу Харківського національного університету Повітряних Сил № 50агд від 05.02.2025 наказано в термін з 06.02.2025 по 10.02.2025 майору ОСОБА_2 здати, а старшому лейтенанту ОСОБА_3 прийняти матеріальні засоби на факультеті перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу Харківського національного університету Повітряних Сил. Для приймання-передачі створено комісію, головою якої призначено позивача.
Відповідно до рапорту полковника ОСОБА_4 термін приймання-здавання продовжено до 5 діб.
15.02.2025 позивач завернувся до начальника факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу Харківського національного університету Повітряних Сил з рапортом, яким повідомив про виявлення факту розукомплектування стендового комплексу Н019 та просив рішення щодо організації перевірки комплектності та наявності елементної бази всього майна (стендових комплексів) та апаратури вільної наявності, яке рахувалось за ОСОБА_5 .
Наказом начальника факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу Харківського національного університету Повітряних Сил № 64агд від 18.02.2025 призначено службове розслідування по факту розукомплектування стендового комплексу УДС-Н019 щодо виявлення нестачі авіаційно-технічного майна факультету.
Наказом начальника факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу Харківського національного університету Повітряних Сил № 81 агд від 11.03.2025 продовжено термін службового розслідування до 13.04.2025.
Акт службового розслідування складено 09.04.2025. За висновками акту в ході службового розслідування встановлено факт розукомплектування майна, яке знаходилось у підзвіті майора ОСОБА_2 : стендовий комплект УДС-Н019, стендовий комплект СК-45, стендовий комплекс виробу 126МП, ЗИП-2 Осіминог ПС, КПА «Румб-1А» та п'ять найменувань втраченого авіаційно-технічного майна. В зв'язку зі смертю винної особи, підстав для притягнення майора ОСОБА_2 до повної матеріальної відповідальності немає.
За підсумком з'ясованих у ході проведення службового розслідування обставин, комісією зроблено висновки щодо кожного з причетних посадових осіб військової частини, та надано пропозиції щодо притягнення винних осіб до відповідальності, в тому числі і щодо позивача
Так, в акті містяться висновки про встановлення складу правопорушення в діях полковника ОСОБА_1 . Зазначено, що начальник групи обслуговування стендових комплексів навчально-лабораторного комплексу кафедри (підготовки інженерного складу) Факультету майор ОСОБА_2 згідно організаційно штатної структури та своїх посадових обов'язків перебував в прямій підпорядкованості начальника кафедри (підготовки інженерного складу) Факультету полковника ОСОБА_1 . Знаючи, що в групі обслуговування стендових комплексів навчально-лабораторного комплексу кафедри (підготовки інженерного складу) Факультету всі стендові комплекси значний час перебували в непрацездатному стані через відсутність спеціального електроживлення, дієвих заходів щодо її відновлення начальник кафедри (підготовки інженерного складу) Факультету полковник ОСОБА_1 не вживав, що створило передумови до розукомплектування стендових комплексів та іншого авіаційно-технічного майна підпорядкованого підрозділу. Також начальником кафедри (підготовки інженерного складу) Факультету полковником ОСОБА_1 не організовувалась та не проводилась робота щодо введення до штату підпорядкованого підрозділу стендового комплексу УДС-Н019, стендового комплексу виробу 126МП (ПНС-24), ЗИП-2 Осьминог ПС та списання надлишкового стендового комплексу СК-45. Не проведення даних заходів призвело до абсурдної ситуації, що в штаті групи обслуговування стендових комплексів не рахувалось жодного стендового комплексу.
Відповідно до висновків акту службового розслідування вина позивача виражається у формі непрямого умислу.
За результатами розгляду вказаного акта та матеріалів службового розслідування 09.04.2025 начальник Факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу Харківського національного університету Повітряних Сил ім. І. Кожедуба видав наказ №125 яким притягнув полковника ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, наклав обмежену матеріальну відповідальність у розмірі 15 прожиткових мінімумів, що становить 45420,00 грн (пункт 1), зобов'язав помічника начальника факультету - начальника фінансово-економічної служби факультету утримати шкоду з посадових осіб у розмірах, визначених пунктами 1, 2 наказу (пункт 5).
Позивач вважає незаконними пункт 1, 5 зазначеного наказу, що і стало підставою для звернення до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд запзначає що в Україні відносини між Державою в особі компетентних органів (посадових осіб, службових осіб) та громадянами, які складаються з приводу проходження громадянами України військової служби унормовані, зокрема, приписами Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок та військову службу», Закону України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України (затверджений Законом України від 24.03.1999р. №548-XIV; далі за текстом - Статут внутрішньої служби), Дисциплінарним статутом Збройних Сил України (затверджений Законом України від 24.03.1999р. №551-XIV; далі за текстом - Дисциплінарний статут) тощо.
Так, за визначенням ч.1 ст.2 Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок та військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Статтею ст.1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Види дисциплінарних стягнень, які можуть бути накладені на військовослужбовців перелічені законодавцем у ст.48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, де указано, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Згідно з ст.54 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України командир окремої військової частини, який користується дисциплінарною владою командира батальйону (корабля 3 рангу), має право застосовувати стягнення, визначені в пунктах "а"-"ґ" статті 48 цього Статуту (крім попередження про неповну службову відповідність осіб офіцерського складу).
Відповідно до ст.83 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
За правилами ст.84 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Отже, у силу приписів ст.84 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України призначення та проведення службового розслідування за загальним правилом не є обов'язковою передумовою прийняття компетентною військовою посадовою особою рішення про накладення дисциплінарного покарання, позаяк метою службового розслідування є виключно: уточнення причин, що сприяли вчиненню правопорушення, уточнення умов, що сприяли вчиненню правопорушення, уточнення ступеня вини, а не з'ясування події та складу дисциплінарного проступку, характеру протиправного діяння, обставини вчинення правопорушення, наслідків правопорушення.
Як то указано у ст.86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Статтею 87 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.
Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин.
Відповідно до ст.9 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.
Згідно з ст.11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців обов'язок знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.
Звідси слідує, що обов'язок збереження військовослужбовцем ввіреного військового майна витікає із прямої норми закону, а відтак, об'єктивно не може бути невідомий військовослужбовцю.
Статтею 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Як то передбачено ст.ст.26, ст.27 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.
Згідно з ст.58 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров'я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості.
Додатково до положень Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України правила збереження військового майна деталізовані у нормах Положення про військове (корабельне) господарство (затверджене наказом Міністерства оборони України від 16.07.1997р. №300; далі за текстом Положення №300).
Пунктом п.2.3 Положення №300 визначено, що командир військової частини (з'єднання) організовує військове (корабельне) господарство та керує ним. Керівництво він здійснює особисто, через штаб, своїх заступників, начальників родів військ та служб.
Згідно з п.п.3.1.7 Положення №300 у військових частинах (з'єднаннях), крім посадових осіб, вказаних у статтях 3.1.3 - 3.1.6 цього Положення, військовим господарством відають: заступники командира частини (з'єднання) з тилу, з інженерно-авіаційної служби - начальник технічної частини з питань аеромобільної підготовки та підпорядковані їм посадові особи; начальник служби ракетно-артилерійського озброєння; начальник інженерної служби; начальник служби радіаційного, хімічного та біологічного захисту; начальник зв'язку; начальник бронетанкової служби; начальник автомобільної служби; начальник метрологічної служби; начальник медичної служби; старший ветеринарний лікар (ветеринарний лікар, ветеринарний фельдшер); начальник фізичної підготовки та спорту; начальник фінансової служби; начальник служби (підрозділу) охорони праці; начальник адміністративно-господарчої частини штабу з'єднання; начальник квартирно-експлуатаційної служби; інші посадові особи військової частини (з'єднання) в межах своїх функціональних обов'язків.
Інструкція з обліку військового майна у Збройних Силах України (яка була затверджена наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017р. №440, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.09.2017р. за №1192/31060; далі за текстом Інструкція №440) визначає механізм організації та ведення обліку військового майна, закріпленого в установленому законодавством порядку за військовими частинами, військовими навчальними закладами, військовими навчальними підрозділами вищих навчальних закладів, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), і є підставою для прийняття відповідних рішень посадовими особами Збройних Сил у межах наданих їм повноважень з питань обліку військового майна. Дія цієї Інструкції поширюється на структурні підрозділи апарату Міністерства оборони України (далі - Міноборони), Генерального штабу Збройних Сил України (далі - Генеральний штаб), інші органи військового управління, а також військові частини, військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів, установи та організації Збройних Сил (далі - військові частини), які ведуть власне військове (корабельне) господарство на правах окремої військової частини та облік закріпленого за ними військового майна.
Процедура проведення службового розслідування відносно військовослужбовців передбачена ст.ст. 47, 84 - 88 Дисциплінарного статуту і деталізована нормами Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України (затверджений наказом Міністра оборони України від 21.11.2017р. №608, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.12.2017р. за №1503/31371; далі за текстом Порядок №608).
Пунктом 7 Розділу І Порядку №608 встановлено, що службове розслідування за фактами завданої шкоди державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, проводиться з дотриманням вимог даного Порядку та положень Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі".
Згідно з п.1 Розділу ІІ Порядку №608 службове розслідування може призначатися у разі невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду.
Як то указано у п.1 Розділу VII Порядку №608 з метою перевірки інформації про факт правопорушення, з'ясування наявності підстав для призначення службового розслідування, обставин порушення виконавської дисципліни, а також якщо особу правопорушника не встановлено, але виявлено факт правопорушення, проводиться службова перевірка.
За приписами п.2 Розділу VII Порядку №608 під час службової перевірки встановлюються: особа, яка вчинила дисциплінарне правопорушення або порушення виконавської дисципліни; обставини (час, місце, спосіб, наслідки тощо) правопорушення або порушення виконавської дисципліни; не виконані або неналежно виконані військовослужбовцем розпорядження, доручення, вказівки начальників, службові обов'язки; наявність чи відсутність події, з приводу якої призначалась перевірка.
Отже, приводом для прийняття рішення про призначення службового розслідування є виявлення підтверджених результатами службової перевірки або явних та очевидних ознак неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків поєднане із фактом смерті людини або із фактом загрози життю та здоров'ю людини, або із фактом існування матеріальної (моральної) шкоди.
За змістом п.3 Розділу ІІ Порядку №608 службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
Відповідно до п.1 Розділу V Порядку №608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
Згідно з п.1 Розділу V Порядку №608 в описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.
Пунктом 1 розділу VI Порядку №608 визначено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Особливості проведення службового розслідування за фактами завдання державі матеріальної шкоди визначені у положеннях Розділу VIІІ Порядку №608, де указано, що у разі виявлення факту завдання шкоди державі командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає службове розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб (п.1 Розділу VIІІ Порядку №608); Під час проведення такого службового розслідування додатково необхідно з'ясувати: наявність шкоди; протиправну поведінку особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; ступінь нанесення матеріальної шкоди (пошкодження, псування або втрата військового майна); умисність чи необережність дій (бездіяльність) винної особи та обставини, за яких заподіяно шкоду (п.3 Розділу VIІІ Порядку №608); До матеріалів службового розслідування долучається довідка про вартісну оцінку заподіяної шкоди за підписом начальника відповідної служби та фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини (п.3 Розділу VIІІ Порядку №608).
З 31.10.2019р. підстави і порядок притягнення військовослужбовців до матеріальної відповідальності регламентовані приписами Закону України від 03.10.2019р. №160-ІХ "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" (далі за текстом - Закон України від 03.10.2019р. №160-ІХ).
У розумінні ст.2 Закону України від 03.10.2019р. №160-ІХ матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності; пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.
Із визначення указаних правових категорій випливає, що настання матеріальної відповідальності пов'язано законодавцем із таким складом протиправного діяння, структурними елементами якого є: 1) виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби або виконання військовослужбовцем службових обов'язків; 2) настання збитків, зокрема у формі нестачі майна; 3) існування прямого безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між діянням військовослужбовця та виникненням збитків; 4) вина військовослужбовця у настанні збитків.
Указане підтверджується положеннями ч.1 ст.3 Закону України від 03.10.2019р. №160-ІХ, де зазначено, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність і положеннями ч.2 ст.3 Закону України від 03.10.2019р. №160-ІХ, відповідно до якої умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Види матеріальної відповідальності розмежовані законодавцем на обмежену матеріальну відповідальність (ст.5 Закону України від 03.10.2019р. №160-ІХ), повну матеріальну відповідальність (ч.1 ст.6 Закону України від 03.10.2019р. №160-ІХ), підвищену матеріальну відповідальність (ч.3 ст.6 Закону України від 03.10.2019р. №160-ІХ).
Так, відповідно до ч.1 ст.5 Закону України від 03.10.2019р. №160-ІХ особа за завдану з необережності шкоду несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п'ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, крім випадків, коли цим Законом передбачено повну чи підвищену матеріальну відповідальність.
Отже, кваліфікуючою ознакою обмеженої матеріальної відповідальності є завдання військовослужбовцем шкоди з необережності за виключенням випадків, котрі охоплюються повною матеріальної відповідальністю чи підвищеною матеріальної відповідальністю.
У силу ч.2 ст.8 Закону України від 03.10.2019р. №160-ІХ у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
Отже, виявлення факту завдання державі шкоди згідно з прямою вказівкою закону безальтернативно призводить до прийняття компетентною військовою особою рішення з приводу призначення службового розслідування.
Частиною 1 ст.7 Закону України від 03.10.2019р. №160-ІХ передбачено, що розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб'єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.
Відповідно до ч.6 ст.8 Закону України від 03.10.2019р. №160-ІХ за результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб'єктами оціночної діяльності.
Згідно з ч.7 ст.8 Закону України від 03.10.2019р. №160-ІХ якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню. Наказ доводиться до винної особи під підпис.
За правилами ч.8 ст.8 Закону України від 03.10.2019р. №160-ІХ у разі якщо шкоду завдано кількома особами, у наказі командира (начальника) визначаються суми, що підлягають стягненню окремо з кожної особи, з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин завдання ними шкоди.
Застосовуючи ці приписи до обставин справи суд зазначає таке.
Позивач пов'язує порушення своїх прав з прийняттям відповідачем рішення про притягнення його як до дисциплінарної, так і до матеріальної відповідальності.
Для оцінки правомірності застосування таких видів стягнень підлягають встановленню обставини: наявність неправомірних дій військовослужбовця, зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби, вина військовослужбовця, причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась (для дисциплінарної відповідальності); наявність шкоди, протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків, причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою, вина особи в завданні шкоди (для матеріальної відповідальності).
З заяв по суті суд встановив, що факт розукомплектування стендових комплексів і іншого авіаційно-технічного майна, а, отже, факт завдання шкоди сторонами не заперечується.
Крім того, позовна заява не містить посилання на порушення відповідачем процедури проведення службового розслідування, виходу за межі дисциплінарних прав командира при прийнятті спірного наказу.
Натомість, оцінці судом підлягає наявність чи відсутність винних дій (бездіяльності) позивача, а також причинний зв'язок таких дій з завданою шкодою, як необхідних елементів для притягнення до відповідальності як дисциплінарної, так і матеріальної.
Суд вважає слушним заперечення відповідача і відхиляє посилання позивача як на підставу позову на те, що він не є матеріально-відповідальною особою, як таке, що не має значення по суті спору. Спірним наказом на позивача покладено обмежену матеріальну відповідальність, застосування якої можливо і до особи, яка не несе повну матеріальну відповідальність на визначених законодавством підставах. Зазначене підтверджується частиною 1 статті 5 Закону України від 03.10.2019р. №160-І, за якою особа за завдану з необережності шкоду несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п'ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, крім випадків, коли цим Законом передбачено повну чи підвищену матеріальну відповідальність.
Суд погоджується з відповідачем, що, з огляду на норми статті 58 Статуту внутрішньої служби позивач, як начальник кафедри є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою, зокрема, за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення підрозділу.
Позивач, в обґрунтування своєї позиції зазначає, що всі необхідні дії з забезпечення збереження майна кафедри ним здійснено.
Як вбачається з акту службового розслідування , відповідач вважає винними такі дії позивача: невжиття дієвих заходів щодо відновлення спеціального електроживлення, у зв'язку з чим оцінка технічного стану стендових комплексів не проводилась, що створило передумови до розукомплектування стендових комплексів та іншого авіаційно-технічного майна підпорядкованого підрозділу; не проведення роботи щодо введення до штату підпорядкованого підрозділу стендового комплексу УДС-Н019, стендового комплексу виробу 126МП (ПНС-24), ЗИП-2 Осьминог ПС та списання надлишкового стендового комплексу СК-45.
Матеріалами справи підтверджується, що на кафедрі, керівником якої є позивач, періодично проводилась інвентаризація, останню з яких проведено за наказом начальника факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу Харківського національного університету Повітряних Сил № 282агд від 21.10.2024 в період з 28.10.2024 по 13.12.2024. В результаті інвентаризації фактів розукомплектування стендових комплексів, нестачі майна не виявлено.
При цьому, з акту службового розслідування, показань свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_6 вбачається, що інвентаризація проводилась в умовах відсутності спеціального електроживлення стендових комплексів.
Так, цей висновок акту службового розслідування ґрунтується по поясненнях членів інвентаризаційної комісії ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 .
Також, позивач, допитаний у якості свідка, дав показання, що електроживлення щодо одного стендового комплексу було демонтовано в 2022 році в зв'язку з підготовкою до списання цього комплексу як надлишкового майна, щодо іншої частини комплексів, електроживлення відсутнє до зарахування позивача на посаду, а саме орієнтовно з 2005 року з огляду на аварійний стан споруди та відсутність можливості по відновленню спеціального електроживлення. Відтак, періодичні перевірки проводились зовнішнім оглядом, перевіркою заводських пломб виробника та через зовнішні отвори вентиляції. Свідок пояснив, що відсутні документи, які б передбачали обов'язок розбирання блоків щодо перевірки комплектності. Перевірки було організовано відповідно до планів-графіків, вживались заходи щодо охорони майна, було обмежений доступ до такого майна сторонніх осіб, який мав місце лише в присутності майора Кривцова. Приміщення, в яких зберігались комплекси, здавались під охорону.
Відповідно до показань свідка ОСОБА_6 , який приймав участь у роботі інвентаризаційної комісії, визначеної наказом начальника факультету № 282агд від 21.10.2024, а також комісії з передачі матеріальних цінностей від одніїї матеріально-відповідальної особи іншій, призначеної наказом начальника факультету № 50агд від 05.02.2025, спецживлення приміщень, де зберігались стендові комплекси, було відсутнє з 2005-2006 років. Свідок пояснив, що до лютого 2025 року перевірки стану обладнання проводились щодо відповідності останнього обліковим даним, паспортним даним, комплектності, технічному стану (категорійності). Технічний стан перевірявся зовнішнім оглядом, також перевірялись ознаки втручання. На питання відповідача щодо перевірки працездатності обладнання свідок відповів, що для цього треба було підключити обладнання до мереж спеціального електроживлення. Тому перевірялись заводські пломби, маркування. Блоки не відкривались, оскільки для цього потрібен підготовлений особовий склад, сертифіковані робочі місця. За відсутності цих умов комісія не має права відкривати блоки. Відповідаючи на питання відповідача щодо можливого періоду розукомплектування обладнання, свідок зазначив, що таке, на його думку відбувалось в два періоди. Під час першого (який свідок визначає як кілька-місяців - рік) якість приховування була достатньо високою, з відновленням відбитків пломб та лако-фарбового покриття. Розукомплектування, здійснено в інший період, носило явний характер.
Позивач стверджує, що він, як начальник кафедри, не входить до складу інженерно-авіаційної служби, не є суб'єктом, уповноваженим здійснювати інженерно-авіаційне забезпечення, і, відповідно, не несе відповідальності за електроживлення технічного обладнання.
Оцінюючи ці доводи суд зазначає, що відповідно до Правил інженерно-авіаційного забезпечення державної авіації України , затверджених наказом Міністра оборони України 05.07.2016 № 343, інженерно-авіаційне забезпечення авіації Збройних Сил та інших суб'єктів державної авіації - комплекс організаційно-технічних заходів, що здійснюються силами інженерно-технічного складу інженерно-авіаційної служби суб'єктами державної авіації з метою утримання авіаційної техніки державної авіації, засобів її експлуатації та ремонту в постійній справності та готовності до ведення бойових дій (дій за призначенням), досягнення безвідмовності і високої ефективності її застосування
За нормами п. 13. Розділу І Правил інженерно-авіаційного забезпечення державної авіації України аеродромно-технічне забезпечення польотів здійснюється силами та засобами служб тилу, озброєння, матеріально-технічного забезпечення та підрозділів забезпечення авіаційних частин (далі - підрозділи та служби забезпечення).
Пунктом 10 розділу І Правил інженерно-авіаційного забезпечення державної авіації України визначено, що командири (керівники) всіх рівнів авіації Збройних Сил, організовуючи інженерно-авіаційне забезпечення, ставлять завдання, визначають необхідні сили і засоби та встановлюють строки виконання основних заходів. Старші посадові особи інженерно-авіаційних служб усіх рівнів є відповідальними за організацію та виконання заходів щодо здійснення інженерно-авіаційного забезпечення в обсязі своїх посадових обов'язків.
З аналізу зазначених норм слідує висновок, що за забезпечення електроживлення відповідають певні служби і їх посадові особи. Позивач як начальник кафедри в коло цих посадових осіб не входить.
Також, суд враховує, що відповідно до показань свідка ОСОБА_6 відсутність спеціального електроживлення приміщень, в яких зберігались стендові комплекси, виникла задовго до зарахування позивача на посаду начальника кафедри (підготовки інженерного складу) факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу Харківського національного університету Повітряних Сил.
Відповідачем зазначене не заперечено, як і твердження позивача щодо неможливості відновлення електропостачання, обумовленого станом споруди, де стендові комплекси було розміщено.
Також, суд звертає увагу, що відповідно до Положення про інвентаризацію військового майна у Збройних Силах, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України № 748 від 03.05.2000 інвентаризація військового майна - перевірка інвентаризаційною комісією фактичної наявності, кількості, якісного стану (категорійності) і комплектності військового майна у підрозділах, на складах, в їдальнях, в парках, майстернях та на інших об'єктах військового (корабельного) господарства, а також звіряння отриманих результатів з даними книг або карток обліку матеріальних цінностей, звітів, службових листів тощо.
З цієї норми вбачається, що під час проведення інвентаризації прямо не передбачено обов'язок членів інвентаризаційної комісії перевіряти працездатність обладнання. При цьому, актом службового розслідування не заперечується, що при інвентаризаціях, зокрема, останньої, проведеної в грудні 2024 року в умовах відсутності спеціального електроживлення, фактична наявність, кількість, якісний стан (категорійності) і комплектність військового майна була перевірена. Так, з пояснень майора ОСОБА_8 , які містяться в матеріалах службового розслідування, слідує, що під час інвентаризації перевірено фактичну наявність озброєння і військової техніки та майна у відповідальних осіб, його відповідність обліковим даним служби забезпечення, заводським номерам та вартість, комплектність, технічні умови зберігання, експлуатації майна. Перевірка виконувалась візуально зовнішнім оглядом на наявність заводських пломб. Блоки, які мали технічні пошкодження або мали сліди відкривання складом комісії були проаналізовані на наявність внутрішніх елементів, в результаті чого недоліків не виявлено.
Отже, висновок акту службового розслідування, що відсутність електроживлення призвела до помилковості результатів інвентаризацій, що проводились до лютого 2025 року, є безпідставним, позаяк відповідачем не доведено необхідність перевірки працездатності обладнання в межах інвентаризації.
Крім того, відповідач, в обґрунтування бездіяльності позивача, яка стала підставою для притягнення останнього до відповідальності, посилається на не проведення позивачем роботи щодо введення до штату підпорядкованого підрозділу стендового комплексу УДС-Н019, стендового комплексу виробу 126МП (ПНС-24), ЗИП-2 Осьминог ПС та списання надлишкового стендового комплексу СК-45.
Дослідивши правові позиції сторін в цій частині, суд зазначає таке.
З метою визначення процедури реєстрації штатно-табельних предметів постачання в Міністерстві оборони України та Збройних Силах України наказом Міністерства оборони України № 8 від 08.01.2019 затверджено Інструкцію з реєстрації штатно-табельних предметів.
Згідно з пунктом 4 розділу ІІ зазначеної Інструкції для реєстрації штатно-табельного предмета центральною службою забезпечення, визначеною для виконання функцій забезпечення цим предметом, до центрального органу кодифікації подаються в паперовому або електронному вигляді з використанням системи електронного документообігу:
заявка на реєстрацію штатно-табельного предмета, погоджена керівником структурного підрозділу Генерального штабу Збройних Сил України, на який покладено завдання розробки табелів до штатів органів військового управління, з'єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України, за формою, наведеною в додатку 1 до цієї Інструкції;
копії технічних документів чи інших документів або витяги з них, які містять основні відомості про предмети, їх функціональне призначення, технічні характеристики, комплектність та інформацію про виробників.
Пунктом 3 розділу ІІІ Інструкції передбачено, що зміни до Військового класифікатора вносить центральний орган кодифікації за пропозиціями зацікавлених структурних підрозділів органів військового управління за погодженням із центральною службою забезпечення, за якою закріплено класифікаційні угруповання, яких стосуються зміни, та структурним підрозділом Генерального штабу Збройних Сил України, на який покладено завдання розробки табелів до штатів органів військового управління, з'єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України.
Позивач посилався на зазначені норми як на правову підставу своєї позиції щодо того, що кафедра не є структурним підрозділом військового управління, що наділена повноваженнями з ініціювання присвоєнню майну коду класифікатора, без якого включення в штат не є можливим.
Суд, застосовуючи ці норми до спірних правовідносин, вважає слушною позицію позивача щодо того, що він не має права подати заявку на зміну штату, не є учасником процедури складання або реєстрації штатних розписів. Отже, він не може нести відповідальність в цій частині.
Що стосується висновку відповідача про наявність винної бездіяльності позивача щодо невчинення дій з списання надлишкового стендового комплексу СК-45, суд враховує, що за твердженням позивача зазначений комплекс було демонтовано і підготовлено до списання як надлишкове майно, яке за кафедрою на обліковується. Зазначене твердження відповідачем не спростовано.
Відповідно до п.1 розділу ІІ Порядку списання військового майна у Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту, затвердженого наказом Міністерства оборони України 29 березня 2021 року № 81 списання військового майна, яке знаходиться на обліку у структурному підрозділі Міністерства оборони України, уповноваженому здійснювати облік надлишкового військового майна, здійснюється його керівником (за погодженням відповідної служби забезпечення) та Міністром оборони України.
За таких обставин суд погоджується з позивачем, що повноваження для списання комплексу СК45 як надлишкового майна належать департаменту надлишкового майна Міністерства оборони України, а не кафедрі.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що відповідач не довів, що забезпечення спеціального електроживлення в приміщеннях, де зберігалось обладнання, а також включення в штат і списання майна входило до посадових обов'язків позивача. Також, ґрунтується на припущеннях висновок відповідача, що відсутність спеціального електроживлення не дало можливості проводити належним чином інвентаризацію військового майна і саме це, а не умисні дії матеріально відповідальної особи стали причиною завдання збитків майну відповідача.
Отже, в ході судового розгляду не було добуто доказів, які б поза розумним сумнівом доводили б наявність в діях позивача протиправних дій (протиправної бездіяльності) як необхідного елемента складу правопорушення, який є передумовою для притягнення до дисциплінарної та матеріальної відповідальності.
Відсутність доведеного факту протиправних дій (протиправної бездіяльності) виключає наявність і такого елементу правопорушення як причинний зв'язок з негативними наслідками, які зазнав відповідач у вигляді збитків. Суд повторює, що відповідачем не надано доказів того, що саме внаслідок невиконання позивачем своїх обов'язків підприємству завдано матеріальну шкоду. При цьому, суд враховує, що позивачем своєчасно здійснювалась перевірка майна відповідно до графіків, майно належним чином обліковувалось за кафедрою відповідно до книги обліку та руху рухомого майна, після встановлення факту разукомлектування майна під час передачі від однієї матеріально-відповідальної особи іншій в лютому 2025 року, саме позивач відповідним рапортом просив начальника факультета прийняти рішення щодо організації перевірки комплектності та наявності елементної бази всього майна (стендових комплексів) та апаратури вільної наявності, яке рахувалось за майором ОСОБА_2 .
Суд нагадує, що відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Тобто, в адміністративні процесі закріплено презумпцію винуватості суб'єкта владних повноважень.
В цій справі відповідачем не виконано процесуальний обов'язок щодо доведення правомірності спірного рішення.
Отже, врахуванням обставин справи і релевантних джерел права, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, відповідно до частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
На час винесення судового рішення матеріали справи не містять документтально підтверджених доказів таків витрат.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба ( ЄДРПОУ 08217638) задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати пункт 1, 5 наказу начальника Факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба від 09.04.2025 №125 (з адміністративно-господарської діяльності) про притягнення ОСОБА_1 до обмеженої матеріальної та дисциплінарної відповідальності.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Л.Л. Дерев'янко