з питань продовження процесуального строку
15 вересня 2025 рокусправа № 380/17480/25
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Братичак У.В., розглянувши заяву позивача про усунення недоліків позовної заяви у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції, чинній з 29.01.2020 при обчисленні ОСОБА_1 в період з 14.03.2022 по 02.08.2023 включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови;
- зобов?язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та доплатити ОСОБА_1 за період з 14.03.2022 по 02.08.2023 включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», в редакції чинній з 29.01.2020 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 02.12.2021 № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022, Законом України від 03.11.2022 №2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, без зміни при проведенні такого перерахунку попередньо встановлених відсоткових розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.
У зв'язку з тим, що позовну заяву подано без додержання вимог ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалою судді від 01.09.2025 позовну заяву залишено без руху, а позивачеві надано строк для усунення виявлених недоліків, а саме для подання в канцелярію Львівського окружного адміністративного суду (м.Львів, вул.Чоловського, 2, 79018) в п'ятиденний строк з дня вручення цієї ухвали: заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом та доказів поважності причин його пропуску.
09.09.2025 до суду від представника позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду з цим позовом. В обґрунтування поданого клопотання зазначає, що позивачу не було відомо про те, що відповідач здійснював неправильне нарахування грошового забезпечення, про вказану обставину він дізнався з відповіді на адвокатський запит. Звертає також увагу, що позивач перебуває на військовій службі в Збройних Силах України, що є поважною причиною пропуску строку звернення. Крім цього, звертає увагу суду, що грошовий атестат не є належним доказом повідомлення позивача про порушене право.
Враховуючи вищенаведене, просить поновити строк звернення до суду з цим позовом.
Розглянувши заяву позивача, суд прийшов таких висновків.
Частиною другою та п'ятою статті 44 КАС України визначено, що учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на звернення з позовом у публічно-правових відносинах.
Встановлення строків звернення до суду передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій щодо захисту своїх прав, свобод та інтересів.
Інститут строків звернення до суду в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Так, суд зазначає, що грошове забезпечення є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено виплату грошового забезпечення, з яких складових воно складається, як обраховане та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий його розрахунок чи розрахунок його складових. Відтак, з дня отримання виплати особою, якій вона здійснюється вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Аргументи позивача про те, що йому не було відомо, що відповідач здійснював неправильне нарахування грошового забезпечення, про вказану обставину він дізнався з відповіді на адвокатський запит, суд вважає безпідставними, адже позивача було виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 з 03.08.2023 у витязі з наказу №223 від 02.08.2023 містяться відомості про всі належні позивачу виплати. Окрім цього, з листа відповідача від 15.08.2025 №893 слідує, що при виключенні зі списків особового складу частини позивачу видавався грошовий атестат.
Стаття 233 КЗпП України передбачає, що тримісячний строк звернення до суду необхідно обчислювати з дня одержання позивачем письмового повідомлення саме про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Водночас, жодним нормативно-правовим актом не передбачено обов'язку військової частини при виключенні зі списків особового складу військовослужбовця доводити до його відмова під підпис відомості про усі нараховані та виплачені суми за весь період служби, формули розрахунків посадового окладу та інших складових, роз'яснення який саме прожитковий мінімум для працездатних осіб використано при розрахунку посадового окладу та інших складових.
Щодо доводів представникам позивача про те, що грошовий атестат не є належним доказом повідомлення позивача про порушене право, суд звертає увагу, що питання щодо застосування статті 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати вирішувалося Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного (далі - Судова палата) у постанові від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23.
У вказаній справі Судова палата наголосила, що визначення моменту вручення грошового атестата як початку перебігу строку у цій справі відповідає вимогам частини другої статті 233 КЗпП України та не суперечить принципу юридичної визначеності.
Верховний Суд в постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 вирішив відступити від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №822/1928/18 про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді, а не після отримання виплати за відповідний період.
Так Верховний Суд зазначив, що отримання позивачем листа відповідача у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен мав дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
При цьому, суд зауважує, що позивач почав вчиняти активні дії щодо отримання відомостей про складові свого грошового забезпечення за 2022-2023 роки лише у серпні 2025 року, тобто задовго після виключення зі списків особового складу військової частини.
Таким чином, оскільки позивач звернувся до суду з цим позовом лише 22.08.2025, останній пропустив трьохмісячний строк звернення в частині заявлених позовних вимог за період з 19.07.2022 по 02.08.2023, який повинен обчислюватися з 03.08.2023.
Водночас, щодо аргументів позивача про те, що він перебуває на військовій службі в Збройних Силах України.
У цьому контексті суд звертає увагу на позицію, яка викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.10.2021 року у справі №9901/127/21, де зазначено, що причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця обставина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Під час розгляду питання про поновлення строку на звернення до суду слід надати оцінку всім обставинам. Зокрема, під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; чи могли і яким чином певні фактори завадили вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду, яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку, які дії він вчиняв і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду.
З огляду на вищенаведене, посилання позивача на одну з причин неможливості звернення до суду, що він проходить військову службу, не може бути визнано поважною причиною, оскільки не містить відомостей про те, що позивач виконував бойові завдання у зоні бойових дій та про те, що особисто не перебуває у зоні постійної дислокації, а знаходився у зоні бойових дій.
Сам факт мобілізації, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки, у зв'язку із перебуванням на службі, не може безумовно вважатись поважною причиною для поновлення цих строків.
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 07.04.2025 у справі №260/651/24, які враховуються судом у даній справі.
Також у постановах від 08.07.2025 у справі № 440/10214/24, від 25.03.2025 у справі №440/10223/24, від 25.03.2025 у справі №440/10271/24, від 13.05.2025 у справі №440/10226/24, від 16.06.2025 у справі № 440/10211/24 Верховний Суд врахував, що позивач не надав жодних належних доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до суду із позовом у зв'язку з проходженням військової служби та не навів поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку (як-то, факт перебування позивача в зонах проведення бойових дій та безпосереднє залучення його до здійснення функцій із захисту держави під час дії воєнного стану в Україні у відповідний період; перебування позивача на лікуванні, тощо).
За відсутності документів, які свідчать про наявність безпосереднього та прямого причинного зв'язку між пропуском позивачем строку звернення до суду і запровадженням в Україні воєнного стану та несенням позивачем військової служби, вказана позивачем причина не може бути визнана судом як поважна причина пропуску строку звернення до суду з цим позовом.
Також колегія суддів Верховного Суду погодилася з висновком судів попередніх інстанцій, що факт проходження позивачем військової служби у Збройних Силах України, не є поважною причиною. Режим воєнного стану продовжував діяти на території України і станом на дату звернення до суду, а позивач до цього часу проходить військову службу у Збройних Силах України, однак, це жодним чином не завадило позивачу звернутися до суду з цим позовом, а також, у подальшому, подати заяву про поновлення пропущеного строку.
Відтак, суд дійшов висновку, що станом на 15.09.2025 позивач вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху не виконав, недоліки позовної заяви не усунув.
Відповідно до ст.119 Кодексу адміністративного судочинства України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню адміністративного судочинства.
Згідно з ч.2 ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Враховуючи наведене, для забезпечення права позивача на судовий захист, а також принцип розумності строків вчинення процесуальних дій, суд приходить висновку продовжити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви у справі №380/15827/24 на десять днів з дня вручення копії цієї ухвали.
Керуючись ст.ст.119, 121, 169, 171, 243, 248, 250, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви у справі №380/17480/25, встановлений ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 01.09.2025, на п'ять днів з дня отримання копії цієї ухвали для надання в канцелярію Львівського окружного адміністративного суду (вул.Чоловського, 2, м.Львів, 79018):
- доказів поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з цим позовом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
СуддяБратичак Уляна Володимирівна