справа №380/18270/25
про передачу справи до іншого адміністративного суду
12 вересня 2025 року
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Костецький Н.В., перевіривши матеріали позовної заяви Господарського суду Київської області до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови, -
встановив:
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Господарського суду Київської області до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у якій позивач просить суд:
- визнати протиправною Постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Боярчука Олександра Владиславовича про стягнення виконавчого збору від 27.08.2025 р. ВП №78945603 та з тим самим змістом пункт 3 резолютивної частини постанови цього ж органу про відкриття виконавчого провадження ВП № 78945603 від 27.08.2025 р;
- скасувати Постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Боярчука Олександра Владиславовича про стягнення виконавчого збору від 27.08.2025 ВП№78945603 та з тим самим змістом пункт 3 резолютивної частини постанови цього ж органу про відкриття виконавчого провадження ВП № 78945603 від 27.08.2025 р.
Вирішуючи питання про відкриття провадження, суддя зазначає наступне.
Відповідно до п. 4 ч. 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Згідно ч.1 ст. 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
За правилами ч. 2 ст. 26 КАС України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Згідно позовної заяви, місцезнаходження позивача та відповідача - м.Київ.
За наведених обставин суд робить висновок, що дана справа не підсудна Львівському окружному адміністративному суду, а її розгляд за правилами територіальної підсудності має здійснюватися Київським окружним адміністративним судом - за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцезнаходженням сторін.
Суд наголошує, що розгляд і вирішення адміністративної справи із недотримання судом правил територіальної підсудності є порушенням як норм вітчизняного законодавства, так і приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року ETS N 005, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, в частині гарантування позивачу права на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Крім цього суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 318 КАС України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу.
Таким чином порушення адміністративним судом правил як предметної, так і територіальної підсудності є підставою для скасування судового рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.
Наведене дає підстави стверджувати, що процесуальний закон забороняє адміністративному суду розглядати справи, які йому територіально не підсудні, і зобов'язує суд направити таку справу на розгляд за встановленою законом підсудністю.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до ч. 6 ст. 29 КАС України питання про передачу адміністративної справи, крім випадку, визначеного пунктами 4-6 частини першої цієї статті, суд вирішує ухвалою. Ухвалу про передачу адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого може бути оскаржено.
Враховуючи вищевикладене та з метою недопущення порушень правил територіальної підсудності, суд вважає за необхідне передати матеріали позовної заяви у справі №380/18270/25 на розгляд за територіальною підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.
Відповідно до ч. 8 ст. 29 КАС України, передача адміністративної справи з одного суду до іншого на підставі відповідної ухвали, яка підлягає оскарженню, здійснюється не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження такої ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.
Керуючись ст.ст. 26, 29, 171, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
передати адміністративну справу №380/18270/25 за позовом Господарського суду Київської області до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови - на розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Повний текст ухвали складено 12.09.2025 року.
Суддя Костецький Н.В.