15 вересня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/3840/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Савонюка М.Я., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кропивницької митниці Державної митної служби України про скасування рішення та картки відмови,-
До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Кропивницької митниці Державної митної служби України (надалі - відповідач), у якій з урахуванням заяви про зміну предмета позову просить суд:
- скасувати рішення Кропивницької митниці про коригування митної вартості товарів UA901000/2025/000049/1 від 30.04.2025;
- скасувати картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Кропивницької митниці UA901020/2025/000142 від 30.04.2025 .
В обґрунтування позовних вимог зазначає про те, що з метою митного оформлення товару (легкового автомобіля MERSEDES-BENZ модель С 220D, бензин, об'єм двигуна - 2143 см3, 2017 року виготовлення) 29.04.2025 подав відповідачу митну декларацію №25UA901020003138U1. Однак, митний орган відмовив у митному оформленні товару за заявленою вартістю і прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 30.04.2025 №UA901000/2025/000049/1, визначивши митну вартість за резервним методом та оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UА901020/2025/000142 від 30.04.2025.
При цьому відповідач дійшов висновку, що вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана за вибраним декларантом методом з огляду на те, що подані документи, не містять усіх даних для підтвердження митної вартості та містять розбіжності.
Позивач не погоджується із таким рішенням та зазначає, що для митного оформлення відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) декларант надав документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару за першим методом. Подані документи не містять розбіжностей, що могли б вплинути на невірний розрахунок митної вартості, не містять ознак підробки та відображають усі відомості, що підтверджують ціну, яка була фактично сплачена за товар та в своїй сукупності дають можливість визначити митну вартість товару за основним методом визначення митної вартості товару.
У свою чергу, щодо виявлених митних органом розбіжностей зазначає, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію, що міститься у МД від 01.04.2025 №25UA205140020440U0, однак спірне рішення не містить жодних відомостей про подібність товарів за поданою ним митною декларацією та про схожість умов поставок з товарами по МД від 01.04.2025 №25UA205140020440U0.
Вважає необгрунтованою вимогу митного органу про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. Поряд з цим на підтвердження вартості товару подано рахунок-фактуру (Rechnung) RG2490 від 24.04.2025, договір купівлі-продажу (Kaufvertrag) V-2025-0630 від 23.04.2025 та копію митної декларації країни відправлення 25DE88045864185980 від 25.04.2025 з числовими показниками.
З цих підстав просить позов задовольнити.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог.
На обґрунтування заперечень зазначив, що за митною декларацією від 22.04.2025 №25UA901020002874U0 згенеровано форму митного контролю: 117-2 «Здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів спеціалізованим підрозділом митниці».
На підтвердження заявленої митної вартості декларант не надав передбачені частиною 1 статті 368 Митного кодексу України.
При порівнянні заявленого рівня митної вартості товару з пропозиціями продажу транспортних засобів в мережі Інтернет «автомобіль легковий MERSEDES-BENZ, модель C 220 - 2017 календарного, 2017 модельного року випуску, об'єм двигуна 2143 куб. см., потужність 125 кВт», зокрема на сайті «Mobile.de», мінімальний рівень цінової пропозиції становив 8990,00 EUR.
Відтак, у зв'язку з відсутністю в розумінні статті 368 МК України документу, що містить відомості щодо вартості товару, для підтвердження заявленої митної вартості було запропоновано позивачу надати додаткові документи, наприклад: документи передбачені статтею 368 МК України: касовий або товарний чек, ярлик, інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів; якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; копія декларації країни відправлення; висновки про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Оскільки необхідних документів позивачем до митного оформлення надано не було, у відповідності до положень статей 54, 55 МК України, на підставі інформації, яка міститься в ПІК «Інспектор» та враховуючи встановлену статтею 57 МК України послідовність застосування методів визначення митної вартості, митну вартість товару визначено згідно статті 64 МК України резервним методом, що ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом митній вартості товару, на рівні 10850,00 EUR за одиницю, для чого були використані відомості з МД від 01.04.2025 №25UA205140020440U0.
Вважає відмову у митному оформленні та рішення про коригування митної вартості законними та обґрунтованими.
З цих підстав просить відмовити у задоволенні позову.
14.07.2025 позивач надав суду відповідь на відзив, у якій більш детально конкретизує доводи та обґрунтування, зазначені у позовній заяві, а також наводить свої аргументи на спростування тверджень відзиву відповідача.
Додатково вказує, що порівняння даних, які наявні у митній декларації від 22.04.2025 №25UA901020002874U0 та митній декларації №25UA205140020440U0 від 01.04.2025, інформацію з якої взято відповідачем за основу визначення митної вартості автомобіля, містять істотні розбіжності як в характеристиках порівнювальних автомобілів, так і в інших суттєвих умовах, зокрема в потужності двигуна, вазі, країні відправлення, а відомості показника одометра взагалі відсутні.
При цьому, відповідачем не надано обґрунтованих пояснень чому при наявності як вказано у відзиві цінових пропозицій на транспортні засоби, мінімальний рівень яких становить 8990 євро, митну вартість поданого до розмитнення товару визначено у розмірі 10850 євро.
Зауважує, що умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв'язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Подані до митниці рахунок-фактура (інвойс) RG2490 від 24.04.2025; договір купівлі-продажу V-2025-0630 від 23.04.2025 та копія митної декларації країни відправлення 25DE880458641859B0 від 25.04.2025 містять достовірну інформацію щодо ціни автомобіля згідно з вимогами частин четвертої п'ятої статті 58 МК України. Крім того, у рахунку-фактурі (інвойсі) RG2490 від 24.04.2025 визначено умову про те, що транспортний засіб буде передано лише після повної сплати рахунку. Також, рахунок-фактура (інвойс) RG2490 від 24.04.2025 містить рукописний напис betrag erhalten - отримана сума та штамп продавця - ТОВ «Мівал», який підтверджує оплату товару за вказаною у ньому ціною.
20.06.2025 позивачем подано суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.
11.07.2025 позивачем подано заяву про зміну предмету позову.
21.07.2025 від Кропивницької митниці Державної митної служби до суду надійшло клопотання про здійснення розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
22.07.2025 представник позивача подав суду заяву про вирішення питання щодо розподілу витрат, понесених позивачем під час розгляду справи.
Будь-яких інших клопотань від учасників справи не надходило.
12.06.2025 ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду позовну заяву залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
24.06.2025 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження).
16.07.2025 ухвалою суду заяву представника позивача про зміну предмету позову від 11.07.2025 прийнято до розгляду. Подальший розгляд справи постановлено здійснювати з урахуванням заяви позивача від 11.07.2025.
22.07.2025 ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання Кропивницької митниці Державної митної служби України про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Установивши фактичні обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що позивачем відповідно до укладеного 23.04.2025 із ТОВ «Мівал» договору купівлі-продажу V-2025-0630 було придбано автомобіль Mercedes-Benz C 220 2.1 СDI КАT, номер кузова: НОМЕР_1 , об'єм двигуна - 2,143 см.куб.; потужність: 125 KB/170 k.c, вид палива - дизель, дата першої реєстрації - 2017, пробіг - 339057 км за ціною 7900,00 Євро (а.с. 57-58).
24.04.2025 ТОВ «Мівал» виписано Дмитру Качуру інвойс RG2490 на товар: автомобіль Mercedes-Benz C 220 2.1 CDI КАТ, vin-код НОМЕР_1 , вартістю 7900,00 Євро. У вказаному рахунку зазначено, що транспортний засіб буде передано лише після повної сплати рахунку. Наявна відмітка про отримання продавцем платежу за транспортний засіб (а.с. 55-56).
29.04.2025 позивач подав до Кропивницької митниці митну декларацію №25UA901020003138U1 з метою митного оформлення придбаного автомобіля. У графі 31 митної декларації вказано: легковий автомобіль - 1 шт.; марка - MERCEDES-BENZ; модель С 220D; ідентифікаційний номер т.з: НОМЕР_1 ; календарний рік виготовлення: 21.02.2017; модельний рік - 2017; робочий об'єм циліндрів двигуна - 2143. Митну вартість товару визначено за першим методом (графа 43), тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), що становить 7900 Євро. У графі 12 та 45 митну вартість товару визначено у сумі 381506,41 грн або 8050,00 Євро (а.с. 96).
Разом з митною декларацією №25UA901020003138U1 від 29.04.2025 позивач подав до митного органу наступні документи: рахунок-фактуру (Rechnung) RG2490 від 24.04.2025; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 11.09.2023; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 11.09.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару - довідка б/н від 28.04.2025; договір про надання послуг митного брокера 261 від 25.04.2025; висновок про походження товару 25/К/2025 від 25.04.2025; довіреність 403 від 17.04.2025; платіжне доручення, щодо підтверджує сплату митних платежів 0.0.4333485185 від 25.04.2025; документ, що підтверджує право власності (договір купівлі-продажу) V-2025-0630 від 23.04.2025; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UA.013.446322-25 від 29.04.2025; паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України FV959050 від 31.07.2019; паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України НОМЕР_4 від 30.09.2021; паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України НОМЕР_5 від 05.11.2021 (а.с. 34).
Водночас, 29.04.2025 відповідач надіслав повідомлення із зазначенням необхідності надання позивачем додаткових документів: наприклад документи, передбачені статтею 368 МК України: касовий або товарний чек, ярлик, інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів; якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; копію декларації країни відправлення; висновки про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (а.с. 30).
У відповідь на електронне повідомлення митного органу 30.04.2025 декларантом було лист із декларацією експортера 25DE88045864185980 від 25.04.2025. Вказано, що висновки про вартісні характеристики, та інші додаткові документи по декларації №25UA901020003138U1 від 29.04.2025 надати не має можливості (а.с. 26-27).
За результатами розгляду поданої позивачем митної декларації №25UA901020003138U1 від 29.04.2025 та доданих до неї документів, відповідач виніс рішення про коригування митної вартості №UA901000/2025/000049/1 від 30.04.2025, яким було скориговано митну вартість автомобіля до рівня 10850,00 Євро, із застосуванням методу 6 - резервного (а.с. 29).
Також, було оформлено картку UA901020/2025/000142, якою відмолено у митному оформленні (випуску) товарів за МД №25UA901020003138U1 від 29.04.2025 (а.с. 34).
Товар був випущений у вільний обіг за митною декларацією №25UA901020003214U3 від 30.04.2025 (а.с. 35).
Не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає, що засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України.
Згідно із частиною 1 статті 7 МК України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.
Митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини 1 статті 4).
Відповідно до частини 1 статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно із частиною 1 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч.1 ст. 257 МК України).
Відповідно до частини 6 статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до частини 1 статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами 1-2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Частиною 4 статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (ч.5 ст. 58 МК України).
За змістом частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Частинами 1-2 статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Зокрема, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Як встановлено судом, митну вартість імпортованого позивачем товару, що вказана позивачем у митній декларації №25UA901020003138U1 від 29.04.2025, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару були подані документи, передбачені частиною 2 статті 53 МК України.
Щодо документів, необхідність подання яких при процедурі консультації із позивачем вимагав відповідач, суд вважає їх витребування безпідставним, з таких підстав.
Частиною 3 статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
В силу вимог частини 5 статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
В свою чергу, відповідно до частин 1-3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 5 статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Відповідно до частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
При цьому, частиною 1 статті 57 МК України закріплено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
В силу вимог частини 2-3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57).
Таким чином, до виключних повноважень органу доходів і зборів належить здійснення контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, яке полягає у перевірці числового значення та методу визначення заявленої митної вартості.
Разом з тим, з урахуванням положень частини 3 статті 318 МК України, яка встановлює, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи,. реалізація зазначених повноважень повинна відбуватись із обмеженим втручанням у процедуру самостійного визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, котрому повинна передувати наявність у митного органу обґрунтованих сумнiвiв у правильності визначення заявленої митної вартості товарів.
Відповідно до частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Згідно із частинами 2, 3 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
З аналізу наведених вище норм права вбачається, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на імпортерові. Але, при цьому, митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому, в розумінні вищенаведених статей, сумніви митниці є обґрунтованими тоді, коли: надані декларантом документи містять розбіжності, або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, або наявні ознаки підробки.
Так, наведені норми законодавства зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Не зазначення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару та надання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості.
При цьому позиція відповідача полягає у тому, що подані до митного контролю та оформлення документи не містили усіх даних, необхідних для визначення митної вартості, у зв'язку із чим від декларанта витребовувались додаткові документи, та оскільки декларантом не надано необхідних витребуваних документів для підтвердження заявленої митної вартості, тому митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в митниці по розмитненню подібного товару.
Підставою для витребування додаткових документів, яку відповідач зазначає в оскаржуваному рішенні є те, що документи передбачені частиною першою статті 368 МК України до митного оформлення не надавались. За результатами порівняння рівня митної вартості товару з пропозиціями продажу ТЗ в мережі Інтернет товару «автомобіль легковий MERSEDES-BENZ, модель C 220 - 2017 календарного, 2017 модельного року випуску, об'єм двигуна 2143 куб. см., потужність 125 кВт», зокрема на сайті «Mobile.de» виявлено, що мінімальна цінова пропозиція на на такий транспортний засіб становить 8990,00 Євро при зазначенні декларантом 7900,00 Євро. Також, в результаті порівняння рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості товарів за кодом згідно УКТ ЗЕД 8703 32 90 30 виявлено, що заявлений рівень митної вартості товару нижчий, ніж вартості та їх рівні по митним оформленням проведеним митницями України в митному режимі «імпорт».
З цього приводу суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації №25UA901020003138U1 від 29.04.2025, визначено за основним методом.
Так, відповідно до договору купівлі-продажу V-2025-0630 від 23.04.2025 та інвойсу RG2490 від 24.04.2025 позивач придбав у ТОВ «Мівал» автомобіль Mercedes-Benz C 220 2.1 СDI КАT, номер кузова: НОМЕР_1 , об'єм двигуна - 2,143 см.куб.; потужність: 125 KB/170 k.c, вид палива - дизель, дата першої реєстрації - 2017, пробіг - 339057 км за ціною 7900,00 Євро.
У вказаному вище договорі купівлі-продажу визначено предмет продажу, ціну 7900,00 Євро, гарантійні умови.
Відповідно до інвойсу RG2490 від 24.04.2025 вартість товару (Mercedes-Benz C 220 2.1 CDI КА, Vin-код WDD2052041F642111) становить 7900,00 Євро. Визначено, що оплата здійснюється готівкою, транспортний засіб буде переданий лише після повної сплати рахунку, дата поставки або обслуговування відповідає даті виставлення рахунку.
Таким чином, ціна товару в інвойсі відповідає ціні у договорі купівлі-продажу та становить 7900,00 Євро.
Також, у рахунку-фактурі (інвойсі) RG2490 від 24.04.2025 міститься рукописний напис про отримання оплати за товар та штамп продавця - уповноваженої особи ТОВ «Мівал». Підтвердженням повної оплати за товар з урахуванням наведених в інвойсі умов також є передача продавцем покупцю транспортного засобу та свідоцтва про його реєстрацію.
Отже, розрахунок за товар був проведений згідно узгоджених сторонами умов - готівкою у сумі 7900,00 Євро, що підтверджується відміткою продавця на інвойсі.
Суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс) згідно з частиною другою статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару. Вказана в МД №25UA901020003138U1 від 29.04.2025 вартість оцінюваного транспортного засобу відповідає тій, що зазначена в інвойсі RG2490 від 24.04.2025. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни транспортного засобу подані позивачем документи не містять.
Згідно відомостей з експортної декларації 25DE880458641859B0 від 25.04.2025 відправником товару є компанія «Мівал»; товар - Mercedes-Benz C220d, VIN: НОМЕР_1 ; одержувачем ОСОБА_2 ; країною відправлення є Німеччина; країною доставки - Україна, маршрут - Німеччина, Польща, Україна; умови поставки - самовивіз.
Оскільки реалізація товару здійснювалась на умовах самовивозу позивачем надано довідку про транспортні витрати від 28.04.2025, згідно якої ОСОБА_1 понесені транспортні витрати у сумі 150,00 Євро.
Суд погоджується з доводами позивача про безпідставність вимоги митного органу стосовно надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки у межах спірних правовідносин незрозуміло та митним органом не обгрунтовано, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. Тому, відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що надані позивачем до митного оформлення імпортованого товару документи не містили розбіжностей, ідентифікували товар та містили чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар (автомобіль) та його ціну, а отже містили у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових). Натомість усі зауваження відповідача з приводу наявності у нього сумнівів у правильності визначення позивачем митної вартості та з приводу не підтвердження позивачем числових значень складових митної вартості є необґрунтованими та надуманими.
Також під час розгляду справи судом встановлено, що на підставі оскаржуваного рішення митна вартість ввезеного позивачем автомобіля була визначена за резервним методом в розмірі 10850,00 Євро. Для визначення митної вартості відповідачем використанні відомості з митної декларації від 01.04.2025 №25UA205140020440UO за якою здійснено митне оформлення товару «Легковий автомобіль марки - MERCEDES модель C220D, ідентифікаційний номер - НОМЕР_6 календарний рік виготовлення - 2017, модельний рік виготовлення - 2017, об'єм двигуна 2143 куб. см., потужність 120 кВт», МВВ 1.
З даного приводу суд зазначає, що згідно із частинами 1-2 статті 64 МК України у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 08.02.2019 у справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).
Використовуючи резервний метод, відповідач мав врахувати рік випуску транспортного засобу, тип двигуна, потужність двигуна, його пробіг, пошкодженість, а також умови його використання, що вплинули на зношеність автомобіля та обумовили ціну, за яку його було придбано, а також країну поставки.
Однак, здійснюючи коригування митної вартості транспортного засобу на підставі митної декларації від 01.04.2025 №25UA205140020440U0 відповідач використав лише базові дані автомобіля: марку, модель, рік випуску та тип і об'єм двигуна. Проте, на пробіг автомобіля, який впливає на його зношеність та наявність пошкоджень, потужність двигуна, умови поставки, митний орган уваги не звернув.
Зокрема, країною поставки у МД від 01.04.2025 №25UA205140020440UO вказана Угорщина, при цьому країною поставки згідно МД №25UA901020003138U1 від 29.04.2025 є Німеччина.
В свою чергу, відповідач був зобов'язаний врахувати ці обставини при прийнятті спірного рішення.
З огляду на зазначене, суд вважає, що відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості порівняння всіх впливаючих на ціну характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
На думку суду, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення у даному випадку не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Таким чином, достовірність документів, поданих позивачем до митного оформлення товару за відповідною митною декларацією митним органом не спростована. Відомостей про те, що імпорт товару, фактично проведено за іншою митною вартістю відповідачем не здобуто і суду не надано.
У свою чергу, надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за товар.
З огляду на наведене, усі зауваження відповідача з приводу наявності у нього сумнівів у правильності визначення позивачем митної вартості та з приводу не підтвердження позивачем числових значень складових митної вартості є необґрунтованими.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність прийняття рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом.
Разом із тим, позивачем доведено факт подання достатніх відомостей для застосування основного методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною другою статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, яким є відповідач.
Таким чином, рішення відповідача не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, порушує права та законні інтереси позивача.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом повного задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позов задоволено повністю, суд стягує на користь позивача судовий збір у сумі 2422,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 10000,00 грн. Також позивачем 22.07.2025 подано суду заяву про вирішення питання щодо розподілу витрат, понесених під час розгляду справи, у якій додатково заявлено вимогу про стягнення витрат за переклад документів у розмірі 4950,00 грн.
Відповідач заперечення на таку заяву до суду не подав. Водночас у відзиві на позовну заяву вказав, що встановлені представником позивача тарифи на послуги правничої допомоги є завищеними, розмір витрат не є співмірним зі складністю справи.
Визначаючись щодо наявності правових підстав для стягнення витрат на правничу допомогу, суд виходить із наступного.
Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно частини 1 статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).
Відповідно до частини 3 статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом з тим, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).
За приписами частини 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, при оцінці розміру витрат суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційність, співмірність) та факти на підтвердження таких критеріїв (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг тощо).
При визначенні суми відшкодування судових витрат, суд має виходити з критерію обґрунтованих дій позивача, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та запровадження певних запобіжників від можливих зловживань з боку учасників судового процесу та осіб, які надають правничу допомогу, зокрема, неможливості стягнення необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу.
Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West AlliaNce Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Вказані висновки також наведені у Постановах Верховного Суду від 17.09.2019 по справі 810/3806/18, по справі №1740/2428/18 від 24.03.2020, по справі №320/3271/19 від 07.05.2020, від 07.09.2023 у справі №202/8301/21.від 18.05.2023 у справі №280/1983/19.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
За правовою позицією Великої палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 27.06.2018 по справі №826/1216/16, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Так, у своїй заяві позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь витрати, пов'язані з наданням професійної правничої допомоги в сумі 10000,00 гривень.
На підтвердження фактично понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, представником позивача надано:
- ордер на надання правничої допомоги серія ВА №1102331;
- договір про надання правничої допомоги від 08.05.2025 (далі - Договір);
- копію розрахунку суми гонорару за надану професійну правничу допомогу;
- копію квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки від 09.06.2025 №1.170158493.1;
- копію виписки з банківського рахунку АО «Адвокатська фірма Ромаданова і партнери» за 09.06.2025.
Згідно пункту 1.1 Договору Адвокат зобов'язується надати Клієнту правничу допомогу, що вказана в цьому Договорі на умовах і в порядку, що визначені цим Договором, а Клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього Договору. Безпосередній зміст правничої допомоги Адвоката за цим Договором полягає у тому, що Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов'язання, яке надалі іменується Доручення, під час строку дії цього Договору за замовленням та в інтересах Клієнта надати наступні види правової допомоги Клієнту: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, в тому числі, але не обмежуючись, усне та письмове консультування Клієнта з питання скасування рішення Кропивницької митниці про коригування митної вартості товарів UA901000/2025/000049/1 від 30.04.2025 та картки відмови Кропивницької митниці в прийнятті митної декларації №UA901020/2025/000142 від 30.04.2025, підготовка листів, запитів, звернень до юридичних та фізичних осіб, пов'язаних із виконанням умов Договору, підготовка та подача процесуальних документів до суду, здійснити представництво (представити) Клієнта по справі в судах першої та апеляційної інстанцій з даного питання.
У додатку від 08.05.2025 до Договору сторонами узгоджено фіксовану суму гонорару (винагороди) за надання Адвокатом правничої допомоги вказаної в Договорі і визначеної Дорученням, у розмірі 15000,00 гривень, з яких 10000,00 гривень в суді першої інстанції та 5000,00 гривень в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до розрахунку суми гонорару за надану професійну правничу допомогу по справі №340/3840/25, складеного адвокатом Приборою Іваном Івановичем та погодженим Качуром Дмитром Юрійовичем, адвокатом надано наступну правничу допомогу:
- підготовка та подання до суду позовної заяви (6 годин витраченого часу) - 6000 грн;
- підготовка та подання до суду відповіді на відзив на позовну заяву (4 годин витраченого часу) - 4000 грн.
Загальна вартість наданих послуг визначена у сумі 10000 грн.
Факт оплати позивачем наданих правничих послуг підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки від 09.06.2025 №1.170158493.1 та випискою з банківського рахунку АО «Адвокатська фірма Ромаданова і партнери» за 09.06.2025.
У постанові Верховного Суду від 18.05.2023 у справі №280/1983/19 вказано, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв'язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Оцінюючи подані документи, якими представник позивача обґрунтовує фактичне понесення витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи заперечення відповідача, категорію складності справи, значення справи для сторін, суд приходить до висновку, що сума 10000,00 грн є завищеною та не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).
Зокрема, враховуючи обсяг доказового матеріалу, усталеність судової практики у цій категорії справ, обсяг та зміст позовної заяви, суд вважає такими, що не відповідають критерію реальності адвокатських витрат витрати на написання позовної заяви у сумі 6000,00 грн з розрахунку 1000,00 грн за 1 годину витраченого часу на написання процесуальних документів.
З цих же мотивів, суд вважає такими, що не відповідають критерію реальності адвокатських витрат витрати на підготовку відповіді на відзив у сумі 4000,00 грн.
Таким чином, оцінюючи подані документи, якими представник позивача обґрунтовує фактичне понесення витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи встановлені частиною 5 статті 134 КАС України критерії, зважаючи на характер спірних правовідносин, приймаючи до уваги обставини цієї справи та процесуальний хід її розгляду, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суми витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 5000,00 грн, що відповідає принципам об'єктивності, справедливості та співмірності.
Що стосується понесених витрат за переклад документів, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Таким чином, склад та розмір витрат, пов'язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у даній справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Така правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у справі №160/7049/19 від 31.03.2020.
Так, ухвалою суду від 12.06.2025 позов був залишений без руху з підстав відсутності офіційного перекладу доданих до позовної заяви документів, що викладені іноземною мовою.
20.06.2025 позивачем долучені до матеріалів справи вказані докази з офіційним перекладом.
На підтвердження вартості послуг перекладу документів та їх завірення приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Грицюк І.В. позивачем надано квитанцію №000712 від 13.06.2025 (форма №ПО-Д2) та квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки від 13.06.2025 №2.176447119.1 на суму 4950,00 грн.
Зі змісту квитанції №000712 від 13.06.2025 вбачається, що ОСОБА_3 було надано ОСОБА_1 послуги перекладу вартістю 4950,00 грн, водночас відомості про зміст послуги, посилання на документи, переклад яких було здійснено у квитанції відсутні, у зв'язку з чим неможливо встановити, чи пов'язані ці витрати з розглядом даної адміністративної справи.
Також, розпорядженням Кабінету Міністрів України № 317-р від 08.04.2025 скасовано наказ Українського союзу об'єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення n 8 від 29.09.95, яким було затверджено форми документів суворої звітності (форми №№ ПОВ1, ПО-Д1, ПО-Д2, ПО-О1, ПО-П1, ПО-П2, ПО-Р1, ПО-Ю1) та Інструкцію по використанню форм документів суворої звітності, що застосовуються для оформлення замовлень та розрахунків із споживачами за побутові послуги.
Відтак квитанція за формою ПО-Д2 не є належним доказом підтвердження розрахунків за надані послуги перекладу.
Зміст квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки від 13.06.2025 №2.176447119.1 у сумі 4950,00 грн на банківський рахунок ФОП ОСОБА_3 також є неконкретизованим та не дозволяє ідентифікувати послугу.
Таким чином, суд дійшов висновку, що вказані документи не є належними доказами на підтвердження вартості послуг перекладу в межах даної справи, а тому підстави для їх стягнення з відповідача відсутні.
Керуючись статтями 241 - 246, 255, 295 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Кропивницької митниці Державної митної служби України про скасування рішення та картки відмови - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Кропивницької митниці про коригування митної вартості товарів UA901000/2025/000049/1 від 30.04.2025.
Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Кропивницької митниці UA901020/2025/000142 від 30.04.2025.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кропивницької митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 44005668, вул. Лавандова, буд. 27Б, м. Кропивницький, Кіровоградська обл., 25030) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кропивницької митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 44005668, вул. Лавандова, буд. 27Б, м. Кропивницький, Кіровоградська обл., 25030) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 , АДРЕСА_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 (п'ять тисяч) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 15 вересня 2025 року.
Повне найменування учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач - Кропивницька митниця Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 44005668, вул. Лавандова, буд. 27 Б, м. Кропивницький, Кіровоградська обл., 25030).
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК