15 вересня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/7834/24
Кіровоградський окружний адміністративний суду у складі судді Черниш О.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
позивач: Головне управління ДПС у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, код ЄДРПОУ ВП 43995486)
відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення податкового боргу, -
Головне управління ДПС у Кіровоградській області звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.
Позов мотивовано тим, що відповідачка має податковий борг в сумі 936 524, 78 грн., з яких: податок на доходи фізичних осіб - 4661, 03 грн., податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об'єкти житлової нерухомості - 910, 90 грн. та 2897, 37 грн., податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об'єкти нежитлової нерухомості - 925351,52 грн., земельний податок - 152, 92 грн., податок на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов'язання - 2551,04 грн. Оскільки цей податковий борг відповідачка добровільно не погасила, позивач просить суд стягнути його в дохід відповідних бюджетів.
Ухвалою судді від 13.12.2024 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Представник відповідачки подав відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що ОСОБА_1 необізнана про нарахування їй податків, заявлених до стягнення. Стверджує, що вона звільнена від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об'єкти нежитлової нерухомості, які розташовані у с. Войнівка Олександрійського району.
Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.
За базами даних ДПС ОСОБА_1 є власником об'єктів нерухомості - житлових та нежитлових приміщень, земельних ділянок. Відповідачка перебуває на обліку платників податків в Олександрійській ДПІ ГУ ДПС у Кіровоградській області. За даними ДРФО місцем її проживання є така адреса: з 14.11.1996 року - АДРЕСА_2 ; з 05.05.2023 року - АДРЕСА_3 .
Через невиконання відповідачкою своїх податкових зобов'язань у 2018 - 2023 роках утворилася заборгованість перед бюджетами за податками та зборами.
ГУ ДПС у Кіровоградській області у зв'язку з виникненням у відповідачки податкового боргу у лютому 2019 року надіслало їй податкову вимогу форми "Ф" №1075-53 від 04.02.2019 року про її обов'язок погасити податковий борг.
Суд зазначає, що порядок визначення суми податкових зобов'язань та погашення податкового боргу платників податків регулюється Податковим кодексом України (надалі - ПК України).
За визначеннями, наданими у статті 14 ПК України:
- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України;
- штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з осіб, що вчинили податкове правопорушення або порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності;
- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня;
- пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов'язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;
- податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом;
- податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу;
- погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України установлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Підпунктом 20.1.19 пункту 20 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до пунктів 54.3, 54.5 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань якщо: 54.3.3. згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно з пунктами 57.2, 57.3 статті 57 ПК України у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, та надсилає (вручає) податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум платнику податку, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.
У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Пунктом 58.3 статті 58 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Згідно з пунктами 59.1, 59.3, 59.5 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Пунктами 87.1, 87.11 статті 87 ПК України передбачено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Відповідно до пункту 41.4 статті 41 ПК України органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.
Відповідно до пунктів 95.1, 95.2 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Пунктом 102.4 статті 102 ПК України передбачено, що у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Воднораз, пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX ПК України було передбачено, що на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.
Крім того, пунктом 102.9 статті 102 ПК України (у редакції, яка діяла до 01.08.2023 року) було передбачено, що на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд зазначає, що нормами Податкового кодексу України встановлено чіткий порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетом та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган для стягнення податкового боргу.
У спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема, факт узгодженості грошового зобов'язання, а саме факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов'язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов'язання, зокрема і самостійно визначеного платником податку, протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше.
В межах розгляду справи за позовом суб'єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань, що визначені (нараховані) платнику податковим повідомленням - рішенням. Правомірність та правильність такого нарахування має здійснюватися судом у провадженні саме за позовом платника податків про оскарження податкових повідомлень-рішень, або у межах справи про стягнення податкового боргу, де заявлено зустрічний позов. (див. постанову Верховного Суду від 09.01.2024 року у справі № 160/9696/22).
Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідачки податкового боргу за такими податками:
Податок на доходи фізичних осіб.
У жовтні 2018 року посадова особа ГУ ДФС у Кіровоградській області провела камеральну перевірку податкової звітності ОСОБА_1 і виявила порушення правил сплати податку на доходи фізичних осіб, про що складено акт та прийняте податкове повідомлення-рішення форми "Ш" №0088025306 від 16.10.2018 року про накладення штрафу в сумі 1200, 58 грн.
Податкове повідомлення-рішення направлене відповідачці на її податкову адресу у порядку, визначеному статтею 42 ПК України, а тому вважається належним чином врученим. Відповідачка не оскаржувала це податкове повідомлення-рішення в адміністративному чи судовому порядку, а нарахований їй штраф у строк, встановлений пунктом 57.3 статті 57 ПК України, не сплатила.
Крім того, в ІКП відповідачці на підставі статті 129 ПК України нарахована пеня, залишок якої складає 3460, 45 грн.
Позивач у позові просить стягнути з відповідачки податковий борг з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 4661, 03 грн.
У ході судового розгляду справи відповідачка не заперечувала проти цих вимог, зустрічний позов не заявляла, доказів погашення податкового боргу не надала.
Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об'єкти житлової нерухомості.
За базами даних ДПС та відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником об'єктів нерухомості - житлових будинків, які розташовані у с. Войнівка Приютівської територіальної громади та в м. Олександрії.
ГУ ДПС у Кіровоградській області на підставі статті 266 ПК України обчислило суми податку за об'єкти житлової нерухомості, які перебувають у власності відповідачки, та надіслало їй податкові повідомлення-рішення форми "Ф" про сплату податку:
- №0054662-5302-1126 від 11.05.2018 року на суму 81, 77 грн. - за 2017 рік,
- №0040287-5306-1126 від 02.04.2019 року на суму 95,13 грн. - за 2018 рік,
- №0151536-5308-1126 від 30.06.2020 року на суму 106,63 грн. - за 2019 рік,
- №0028583-2406-1126 від 12.04.2021 року на суму 120,68 грн. - за 2020 рік,
- №0513604-2410-1126 від 13.09.2022 року на суму 153, 31 грн. - за 2021 рік,
- №0071196-2410-1126 від 24.04.2023 року на суму 166,09 грн. - за 2022 рік,
- №0600968-2410-1126-UA35080150000074379 від 08.07.2024 року на суму 187, 29 грн. - за 2023 рік,
- №0040289-5306-1126 від 02.04.2019 року на суму 147, 82 грн. - за 2018 рік,
- №0040290-5306-1126 від 02.04.2019 року на суму 120, 14 грн. - за 2018 рік,
- №0151565-5308-1126 від 30.06.2020 року на суму 165, 69 грн. - за 2019 рік,
- №0151566-5308-1126 від 30.06.2020 року на суму 134, 66 грн. - за 2019 рік,
- №0028585-2406-1126 від 12.04.2021 року на суму 187, 52 грн. - за 2020 рік,
- №0028586-2406-1126 від 12.04.2021 року на суму 152,41 грн. - за 2020 рік,
- №0513606-2410-1126 від 13.09.2022 року на суму 238, 23 грн. - за 2021 рік,
- №0513607-2410-1126 від 13.09.2022 року на суму 193, 62 грн. - за 2021 рік,
- №0077416-2410-1126 від 24.04.2023 року на суму 258,08 грн. - за 2022 рік,
- №0077417-2410-1126 від 24.04.2023 року на суму 209, 75 грн. - за 2022 рік,
- №0568093-2410-1126-UA35080050000038829 від 09.12.2023 року на суму 593, 55 грн. - за 2022 рік,
- №0600966-2410-UA35080050000038829 від 08.07.2024 року на суму 236,54 грн. - за 2023 рік,
- №0600967-2410-UA35080050000038829 від 08.07.2024 року на суму 307, 99 грн. - за 2023 рік.
Вказані податкові повідомлення-рішення надсилалися відповідачці за її податковою адресою у порядку, визначеному статтею 42 ПК України, і вважаються належним чином врученими. Відповідачка не оскаржувала ці податкові повідомлення-рішення в адміністративному чи судовому порядку. Також вона не зверталася до контролюючого органу для проведення звірки даних щодо об'єктів нерухомого майна, бази оподаткування, нарахованих сум податку тощо. У встановлений пп.266.10.1 п.266.10 ст.266 ПК України строк податкові зобов'язання відповідачка не сплатила.
Позивач у позові просить стягнути з відповідачки податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об'єкти житлової нерухомості, який за рахунок переплати по ІКП був частково зменшений, та складає 910, 90 грн. та 2897, 37 грн. відповідно.
У ході судового розгляду справи відповідачка не заперечувала проти цих вимог, зустрічний позов не заявляла, доказів погашення податкового боргу не надала.
Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об'єкти нежитлової нерухомості.
За базами даних ДПС та відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником об'єктів нерухомості - нежитлових будівель, які розташовані у с. Войнівка Олександрійського району Кіровоградської області.
ГУ ДПС у Кіровоградській області на підставі статті 266 ПК України обчислило суми податку за об'єкти нежитлової нерухомості, які перебувають у власності відповідачки, та надіслало їй податкові повідомлення-рішення форми "Ф" про сплату податку:
- №0054663-5302-1126 від 11.05.2018 року на суму 2275, 52 грн. - за 2017 рік,
- №0568071-2410-1126-UA35080150000074379 від 09.12.2023 року на суму 46221,50 грн. - за 2022 рік,
- №0121679-2410-1126-UA35080150000074379 від 10.05.2024 року на суму 47643, 70 грн. - за 2023 рік,
- №0497117-2410-1126-UA35080150000074379 від 21.11.2023 року на суму 408323, 50 грн. - за 2022 рік,
- №0121674-2410-1126-UA35080150000074379 від 10.05.2024 року на суму 420887, 30 грн. - за 2023 рік.
Вказані податкові повідомлення-рішення надсилалися відповідачці за її податковою адресою у порядку, визначеному статтею 42 ПК України, і вважаються належним чином врученими. Відповідачка не оскаржувала ці податкові повідомлення-рішення в адміністративному чи судовому порядку. Також вона не зверталася до контролюючого органу для проведення звірки даних щодо об'єктів нерухомого майна, бази оподаткування, нарахованих сум податку тощо. У встановлений пп.266.10.1 п.266.10 ст.266 ПК України строк податкові зобов'язання відповідачка не сплатила.
Позивач у позові просить стягнути з відповідачки податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об'єкти нежитлової нерухомості, в сумі 925 351,52 грн.
Представник відповідачки у відзиві вказав, що відповідно до рішення Войнівської сільської ради №378 від 11.09.2015 року ОСОБА_1 звільнена від сплати податку на нерухоме майно за сільськогосподарські будівлі, які розташовані у с. Войнівка Олександрійського району, і такі не є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Суд не приймає такі доводи та зазначає, що оскільки у цій справі відповідачка не пред'являла зустрічний позов про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, тому правомірність нарахування їй податку не є предметом дослідження у цій справі.
Суд у цій справі в ухвалі від 26.03.2025 року запропонував відповідачці провести з контролюючим органом звірку даних, використаних для розрахунку сум податків на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, як це передбачено пп.266.7.3 п.266.7 ст.266 ПК України. Втім відповідачка таким правом на скористалася.
Земельний податок.
За базами даних ДПС та відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником земельної ділянки за кадастровим номером 3520381800:51:000:0185, розташованої у с. Войнівка Олександрійського району Кіровоградської області.
ГУ ДПС у Кіровоградській області на підставі статті 286 ПК України обчислило суми податкового зобов'язання з земельного податку, про що склало податкові повідомлення-рішення форми "Ф" про сплату податку:
- №1442813-2410-1128 від 10.11.2022 року на суму 3,77 грн. - за 2022 рік,
- №1442814-2410-1128 від 10.11.2022 року на суму 44,41 грн. - за 2022 рік,
- №105250-2410-1128 від 10.05.2023 року на суму 51,07 грн. - за 2023 рік,
- №5589825-2410-1128-UA35080150000074379 від 30.05.2024 року на суму 53,67 грн. - за 2024 рік.
Податкові повідомлення-рішення направлялися відповідачці на її податкову адресу у порядку, визначеному статтею 42 ПК України, а тому вважаються належним чином врученими. Відповідачка не оскаржувала ці податкові повідомлення-рішення в адміністративному чи судовому порядку. Також вона не зверталася до контролюючого органу для проведення звірки даних щодо об'єктів нерухомого майна, бази оподаткування, нарахованої суми податку тощо. У встановлений пунктом 287.5 статті 287 ПК України строк податкові зобов'язання відповідачка не сплатила.
Позивач у позові просить стягнути з відповідачки податковий борг з земельного податку в сумі 152, 92 грн.
У ході судового розгляду справи відповідачка не заперечувала проти цих вимог, зустрічний позов не заявляла, доказів погашення податкового боргу не надала.
Податок на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов'язання.
За базами даних ДПС та відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 у 2023 році була власником земельної ділянки за кадастровим номером 3520381800:02:000:5357, розташованої на території Приютівської сільської територіальної громади Кіровоградської області. Ця земельна ділянка віднесена до сільськогосподарських угідь з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.
У травні 2024 року ГУ ДПС у Кіровоградській області на підставі ст.38-1, п.170.14 ст.170 ПК України визначило відповідачці суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов'язання щодо цієї земельної ділянки за 2023 рік у розмірі 2551,04 грн., про що склало податкове повідомлення-рішення форми "МПЗФ" №418747-24/11-26 від 29.05.2024 року.
Податкове повідомлення-рішення направлене відповідачці на її податкову адресу у порядку, визначеному статтею 42 ПК України, а тому вважається належним чином врученим. Відповідачка не оскаржувала це податкове повідомлення-рішення в адміністративному чи судовому порядку. Також вона не зверталася до контролюючого органу для проведення звірки даних, використаних для розрахунку суми податку.
У встановлений пп.170.14.6 п.170.14 ст.170 ПК України строк вказана сума податку до бюджету не сплачена.
Позивач у позові просить стягнути з відповідачки податковий борг з податку на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов'язання в сумі 2551, 04 грн.
У ході судового розгляду справи відповідачка не заперечувала проти цих вимог, зустрічний позов не заявляла, доказів погашення податкового боргу не надала.
Перевіряючи факт узгодженості нарахованих ОСОБА_1 грошових зобов'язань, про стягнення яких пред'явлено цей позов, суд установив, що податкові повідомлення-рішення та податкова вимога, адресовані ОСОБА_1 , були надіслані контролюючим органом рекомендованими листами з повідомленням про вручення на такі адреси: АДРЕСА_2 (до травня 2023 року); АДРЕСА_3 (з листопада 2023 року). Ці поштові відправлення не були вручені адресату і повернуті поштою через відсутність адресата або за закінченням терміну зберігання.
Позивач стверджує, що податкові повідомлення-рішення та податкова вимога надсилалися відповідачці на її податкові адреси, які внесені до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, а тому вважаються належним чином врученими.
Згідно з пунктом 45.1 статті 45 ПК України платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
У статті 42 ПК України встановлені такі правила листування платників податків та контролюючих органів:
42.1. Податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.
42.2. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
42.3. Якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.
42.4. Платники податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Для осіб, які є фінансовими агентами, листування з контролюючим органом в електронній формі є обов'язковим у випадках, визначених цим Кодексом.
42.5. У разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Такі ж правила наведені в пункті 4 розділу III Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 року № 1204, та в пункті 6 розділу IV Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 року № 610.
У статті 63 ПК України передбачені загальні положення щодо обліку платників податків:
63.1. Облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
63.2. Взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків.
63.3. З метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).
63.5. Всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.
63.11. Контролюючі органи забезпечують достовірність даних про платників податків в Єдиному банку даних про платників податків - юридичних осіб та Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, реєстрі платників податку на додану вартість, реєстрі неприбуткових організацій та інших реєстрах, що формуються та ведуться контролюючими органами згідно з цим Кодексом, їх захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних.
Статтею 70 ПК України передбачені такі норми щодо Державного реєстру фізичних осіб - платників податків:
70.1. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр).
До Державного реєстру вноситься інформація про осіб, які є:
- громадянами України;
- іноземцями та особами без громадянства, які постійно проживають в Україні;
- іноземцями та особами без громадянства, які не мають постійного місця проживання в Україні, але відповідно до законодавства зобов'язані сплачувати податки в Україні або є засновниками юридичних осіб, створених на території України, або набули статусу електронного резидента (е-резидента).
70.2. До облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься така інформація:
70.2.1. прізвище, ім'я та по батькові;
70.2.2. дата народження;
70.2.3. місце народження (країна, область, район, населений пункт);
70.2.4. місце проживання, а для іноземних громадян - також громадянство;
70.2.5. серія, номер свідоцтва про народження, паспорта (аналогічні дані іншого документа, що посвідчує особу), ким і коли виданий;
70.2.6. унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (у разі внесення інформації про особу до Єдиного державного демографічного реєстру).
70.5. Фізична особа - платник податків незалежно від віку (як резидент, так і нерезидент), для якої раніше не формувалася облікова картка платника податків та яка не включена до Державного реєстру, зобов'язана особисто або через законного представника чи уповноважену особу подати відповідному контролюючому органу облікову картку фізичної особи - платника податків, яка є водночас заявою для реєстрації в Державному реєстрі, та пред'явити документ, що посвідчує особу.
Фізична особа подає облікову картку фізичної особи - платника податків або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) до контролюючого органу за своєю податковою адресою, а фізична особа, яка не має постійного місця проживання в Україні, - контролюючого органу за місцем отримання доходів або за місцезнаходженням іншого об'єкта оподаткування.
Для заповнення облікової картки фізичної особи - платника податків використовуються дані документа, що посвідчує особу.
Форма облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) і порядок їх подання встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Фізична особа несе відповідальність згідно із законом за достовірність інформації, що подається для реєстрації у Державному реєстрі.
70.7. Фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
70.15. Відомості з Державного реєстру: 70.15.1. використовуються контролюючими органами виключно для здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства України.
70.17. Державний реєстр фізичних осіб - платників податків формується на основі Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів. Обліковим карткам фізичних осіб, які на момент набрання чинності цим Кодексом зареєстровані у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, присвоюються номери, що відповідають ідентифікаційним номерам платників податків - фізичних осіб. Документи про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, видані контролюючими органами у порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Кодексом, вважаються дійсними для всіх випадків, передбачених для використання реєстраційних номерів облікових карток фізичних осіб, не підлягають обов'язковій заміні та є такими, що засвідчують реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків.
Суд з інформації Реєстру територіальної громади Олександрійської міської ради та паспортних даних ОСОБА_1 установив, що її місце проживання було зареєстроване за такими адресами:
- з 17.08.1989 року по 05.03.2001 року - АДРЕСА_2 ,
- з 30.11.2007 року і по теперішній час - АДРЕСА_3 .
ОСОБА_1 14.11.1996 року зареєстрована в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів з наданням їй індивідуального ідентифікаційного номера НОМЕР_1 . В її облікову картку внесені відомості про тодішнє її місце проживання - АДРЕСА_2 .
Інформація про це місце проживання ОСОБА_1 як про її податкову адресу платника податків була внесена до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, який був сформований на основі Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів.
З 05.05.2023 року в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків щодо ОСОБА_1 змінені дані про її місце проживання - АДРЕСА_3 .
Верховний Суд у постанові від 04.08.2023 року у справі № 120/7318/21-а вказав, що невиконання платником податків обов'язку щодо повідомлення контролюючого органу про зміну податкової адреси позбавляє його можливості посилатися у спорі з контролюючим органом, що документи, правомірності яких стосується спір, не були йому вручені, якщо буде встановлено, що документи були направлені в установленому законом порядку на його податкову адресу, навіть у випадку повернення цих документів підприємством поштового зв'язку через неможливість їх вручення. Такий правовий наслідок висновується з норми пункту 42.2 статті 42 ПК України. Однак, цей наслідок не може бути поширений на випадок, коли контролюючий орган володіє достовірною інформацією про зміну платником місця проживання.
Відповідачка не надала доказів того, що вона у встановленому порядку повідомляла контролюючі органи про зміну своїх облікових даних щодо адреси місця проживання (податкової адреси), як це передбачено пунктом 70.7 статті 70 ПК України, зокрема шляхом подання заяви про внесення змін до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків за формою №5ДР.
Тому листування з відповідачкою відбувалося за її податковою адресою, за якою вона була взята на облік як платник податків, і вона не звільняється від виконання вимог документів, надісланих їй контролюючим органом за цією податковою адресою та повернених як таких, що не знайшли адресата.
Відповідно до пунктів 42.2, 42.5 статті 42 ПК України податкові повідомлення-рішення та податкова вимога вважаються належним чином врученими платнику податків, а нараховані ними грошові зобов'язання, які не були сплачені у встановлені строки, набули статусу узгоджених.
Отже, у ході судового розгляду справи доведено наявність у відповідачки податкового боргу, заявленого до стягнення. Доказів його погашення суду не надано. Після направлення податкової вимоги у лютому 2019 року сума податкового боргу збільшувалася. Податкова вимога відтоді не відкликана і не скасована. Позивач дотримався процедури стягнення податкового боргу.
Оскільки відповідно до пункту 52-2 підрозділу 10 Розділу ХХ "Перехідні положення", пункту 102.9 статті 102 ПК України строк давності, передбачений статтею 102 ПК України, в період з 18.03.2020 року по 30.06.2023 року був зупинений з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а в період з 17.03.2022 року по 01.08.2023 року - у зв'язку з дією правового режиму воєнного стану, то на момент звернення позивача до суду з цим позовом у грудні 2024 року строк давності цього податкового боргу не минув.
Пунктами 9.1, 9.3 статті 9 ПК України передбачено, що податок на доходи фізичних осіб належить до загальнодержавних податків. Зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.
Відповідно до пунктів 10.2, 10.5 статті 10 ПК України податок на майно відноситься до місцевих податків. Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.
Нормативи розподілу коштів податку на доходи фізичних осіб між відповідними бюджетами визначені статтями 29, 64, 64-1, 66 Бюджетного кодексу України.
Згідно з пунктами 19 частини 1 статті 64, частини 2 статті 67 Бюджетного кодексу України місцеві податки та збори, що сплачуються (перераховуються) згідно з Податковим кодексом України, відносяться до доходів загального фонду місцевих бюджетів та зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування.
Тож позов про стягнення з відповідачки податкового боргу в дохід відповідних бюджетів слід задовольнити.
Судові витрати сторони не понесли.
Керуючись статтями 9, 90, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Головного управління ДПС у Кіровоградській області задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 податковий борг:
- з податку на доходи фізичних осіб в сумі 4661, 03 грн. в дохід державного та місцевих бюджетів (код КДБ 11010500);
- з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об'єкти житлової нерухомості в сумі 910,90 грн. та 2897,37 грн. (код КДБ 18010200) в дохід місцевих бюджетів;
- з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об'єкти нежитлової нерухомості в сумі 925 351,52 грн. (код КДБ 18010300) в дохід місцевого бюджету;
- з земельного податку в сумі 152, 92 грн. (код КДБ 18010700) в дохід місцевого бюджету;
- з податку на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов'язання в сумі 2551,04 грн. (код КДБ 11011300) в дохід місцевого бюджету.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. ЧЕРНИШ