15 вересня 2025 року м. Київ № 320/1335/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марича Є,В., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь" про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь" про визнання протиправною та скасування постанови відповідача від 01.08.2023р. №14152, зобов'язання відповідача призначити проведення медичного огляду позивача у військово-лікарській комісії відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має наявні проблеми зі здоров'ям у зв'язку із пораненням під час виконання бойового завдання, та неспроможний виконувати розпорядження командира військової частини. Проте, згідно висновків військово-лікарської комісії його визнано “придатним до військової служби».
ОСОБА_1 не погоджується з висновком, викладеним у постанові військово-лікарської комісії, оформленою довідкою №14152 від 01.08.2023 року, вважає його помилковим, оскільки стан його здоров'я не дозволяє подальше проходження та здійснення військової служби, а тому він має бути визнаним непридатним для проходження військової служби із виключенням з військового обліку.
Вважає, що оскаржувана постанова була винесена відповідачем внаслідок неналежного медичного огляду, тому звернувся до суду за захистом своїх права та інтересів.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що медичний огляд позивача проведений із дотриманням Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України. Також зазначає, що рішення ВЛК про придатність позивача до військової служби є законним.
Так, солдату ОСОБА_1 , 1989 р.н. проведено медичний огляд, за результатами якого встановлено: Поранення, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини Позивача визнано обмежено придатним до військової служби. Зазначено, що військовослужбовці, визнані обмежено придатними до військової служби, придатні до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах. Особи, визнані обмежено придатними до військової служби, - непридатні до служби у високомобільних десантних військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
З матеріалів справи вбачається, що позивач зарахований до військової частини НОМЕР_1 .
01.08.2023 позивачу проведено медичний огляд військово - лікарською комісією, який оформлено довідкою №14152 та постановлено основний діагноз: наслідки мінно-вибухового поранення: вогнепальних осколкових сліпих поранень м'яких тканин поперекової ділянки, лівої сідничної ділянки, правого стегна з наявністю сторонніх тіл (металевих уламків), з пошкодженням правого сідничного нерва на рівні нижньої третини стегна, лікованих етапними хірургічними обробкамиран з частковим видаленням сторонніх тіл (металевих уламків) з м'яких тканин правого стегна, поперекової ділянки, додатковий діагноз невроліз сідничного нерва у нижній третині правого стегна, невроліз великогомілкового, малогомілкового нервів у підколонній ямці у вигляді зміцнілих післяопераційних рубців шкіри поперекової ділянки, лівої сідничної ділянки, правого стегна з наявністю стороннього тіла (металевих уламків) лівої сідничної ділянки, нейропатії правого сідничного нерва при помірному порушенні функції та визнано обмежено придатним до військової служби за статтею 76-5 графи ІІ Розкладу хвороб, відповідно до Наказу МОЗ України №402 від 14.08.2008 року.
Позивач оскаржив постанову військово-лікарської комісії, оформлену довідкою №14152 від 01.08.2023 року до Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України Міністерства оборони України.
Однак за результатом розгляду скарги ОСОБА_1 , листом від 27.11.2023 №598/14689 Центральна військово-лікарська комісії Збройних сил України Міністерства оборони України повідомила про відсутність підстав для перегляду постанови військово-лікарської комісії, оформленої довідкою №14152 від 01.08.2023 року.
Не погоджуючись із зазначеним висновком ВЛК, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд звертає увагу на таке.
Правове регулювання щодо даних правовідносин передбачені Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон № 2232).
Відповідно до частини десятої статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.
Відповідно до п. 1.1. Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Згідно п. 1.2 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України); визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів.
Відповідно до п. 2.1 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Тобто, лише вказані органи мають повноваження на визначення ступеня захворювання особи. У свою чергу, суд не може підміняти орган у виконані його дискреційних повноважень.
Зазначене відповідає правовій позиції викладеній у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2022 року по справі № 815/5707/16.
Так, відповідно, п.п. 2.3.3 п. 2.3 розділу І Положення №402 встановлено, що на Центральну військово-лікарську комісію покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також: розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України.
Згідно з п.п. 2.3.4 п. 2.3 розділу І Положення №402 Центральна військово-лікарська комісія має право, зокрема, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України.
Відповідно до п.п. 2.4.4 п. 2.4 розділу І Положення №402 на ВЛК регіону покладаються, зокрема: організація військово-лікарської експертизи, контроль за організацією та проведенням медичного огляду осіб, визначених у пункті 1.2 розділу I Положення, розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи.
Разом з тим суд враховує, що позивач оскаржив постанову військово-лікарської комісії, оформлену довідкою №14152 від 01.08.2023 року до Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України Міністерства оборони України.
Однак за результатом розгляду скарги ОСОБА_1 , листом від 27.11.2023 №598/14689 Центральна військово-лікарська комісії Збройних сил України Міністерства оборони України повідомила про відсутність підстав для перегляду постанови військово-лікарської комісії, оформленої довідкою №14152 від 01.08.2023 року.
Так, згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 12.02.2021 у справі № 820/5570/16, при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються висновки за результатами медичного огляду, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності такого висновку виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку щодо стану здоров'я лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку, зокрема на підставі Положення №402.
Отже, суд не може самостійно на власний розсуд надавати оцінку діагнозу позивача, оскільки означені питання є дискреційними повноваженнями військово - лікарської комісії.
Підсумовуючи суд констатує, що надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби виходить за межі розгляду суду, а означені питання є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії.
Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд в межах розгляду справи не вправі надавати власну оцінку на предмет наявності підстав для визнання позивача таким, що придатний до військової служби.
У даному випадку, позивачем не надано доказів, які б свідчили про порушення процедури прийняття оскаржуваного рішення ВЛК.
Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України,, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб'єкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положення ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як зазначено ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час судового розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів належними засобами доказування правомірність своїх дій, тому позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь" про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Марич Є.В.