12 вересня 2025 року Київ № 320/20680/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження клопотання Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
В провадженні Київського окружного адміністративного суду перебуває адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач), в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо проведення перерахунку, не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базового місяця) - січень 2008 року позивачу;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року, з врахуванням виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач протиправно не здійснив нарахування та виплату у повному обсязі індексації грошового забезпечення за період проходження позивачем військової служби за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.
Стверджує, що розрахунок індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.01.2016 по 28.02.2018 мав бути здійснений із застосуванням базового місяця - січень 2008 року, оскільки саме у цьому місяці відбулись зміни посадового окладу військовослужбовців на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому серед іншого заявлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду передбаченого частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
З цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частини п'ята статті 122 КАС України).
Водночас у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Частинами першою та другою статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) (у редакції станом на момент звільнення позивача зі служби - лютий 2020 року) було визначено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Разом з тим, Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон № 2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022, внесено зміни, зокрема до Кодексу законів про працю України.
Так, пунктом 18 частини 1 розділу І Закону № 2352-IX назву та частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів.
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
При цьому, з огляду на правові позиції Конституційного Суду України викладені в рішеннях від 15.10.2013 № 8-рп/2013 і № 9-рп/2013 щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, слід дійти висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
Аналогічна правова позиція міститься в рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 у справі №260/3564/22.
На момент звільнення позивача з військової служби, частина друга статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.
З огляду на вказане, суд не приймає доводи представника відповідача, викладені в відзиві на позовну заяву в частині залишення позову без розгляду в зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду, оскільки право позивача на звернення до суду із цим позовом відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19.07.2022) не обмежене будь-яким строком.
Крім того суд враховує, що позивач дізнався про порушення своїх прав тільки після отримання відповіді відповідача (лист № 1/66/8-950-П-74 від 03.04.2024) щодо нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із зазначенням у розрахунку базового місяця січень 2016 року замість січня 2008 року. Проте з даним позовом позивач звернувся до суду 10.05.2024 (згідно штампу суду вхідної кореспонденції на позовній заяві).
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для залишення позову без розгляду, оскільки позивачем строк звернення до суду пропущений не був, що є наслідком відмови в задоволенні заяви представника відповідача.
Отже, відсутні підстави для залишення позовної заяви без розгляду.
Керуючись положеннями статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
Відмовити Військовій частині НОМЕР_1 Національній гвардії України в задоволені клопотання про залишення позову без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.
Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Я.В. Горобцова