про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
12 вересня 2025 року Київ № 320/37704/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Скрипка І.М., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Просив суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , що виразились у зменшенні у грошовому виразі розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, вказаних у довідці № 15/4094/с від 24.03.2025 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 оформити довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023, відповідно до вимог положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 № 414 та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, із зазначенням відомостей про розміри надбавки за особливості проходження служби, надбавки за службу в умовах режимних обмежень та премії у грошовому виразі, обчисленому, виходячи з розмірів посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, вказаних в довідці №15/4094/с ОСОБА_1 від 24.03.2025 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2023 у розмірі 2684,00 грн і надати цю оновлену довідку до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві для перерахунку пенсії з 01.02.2023.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Судом установлено, що відповідно до рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.02.2025 у справі № 320/19426/24, що набрало законної сили 02.04.2025, позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у виготовленні та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві нової довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , розрахованого відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, які розраховані шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2481,00 грн), встановленого законом на 01.01.2022, шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2684,00 грн), встановленого законом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до Постанови № 704, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, які встановлені на 2022 та 2023 роки для проведення з 01.02.2022 та з 01.02.2023 перерахунку основного розміру пенсії.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві нову довідку про розміри грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2022 та 01.01.2023 роки у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове (спеціальне), звання, які розраховані шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2481,00), встановленого законом на 01.01.2022, шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2684,00 грн), встановленого законом на 2023 рік на відповідний тарифних коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до Постанови № 704, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, які встановлені на 2022 та 2023 роки для здійснення обчислення та перерахунку пенсії з 01.02.2022 та 01.02.2023.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про судові витрати.
Підставою звернення до суду із цим позовом позивач указує, що на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.02.2025 у справі № 320/19426/24, відповідач виготовив довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, у якій вказано основні розміри грошового забезпечення, розраховані із застосуванням прожиткового мінімуму станом на 01.01.2023.
Проте, на переконання позивача, розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, що зазначені у названій довідці, відповідачем протиправно зменшені у грошовому виразі, у зв'язку із чим виникли нові правовідносини.
Із доданих до позовної заяви документів убачається, що відповідач підготував довідку від 24.03.2025 № 15/4094/с на виконання названого рішення суду, про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023.
У позовній заяві у справі № 320/37704/25, прохання позивача обумовлене необхідністю оформити довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023, відповідно до вимог положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 № 414 та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, із зазначенням відомостей про розміри надбавки за особливості проходження служби, надбавки за службу в умовах режимних обмежень та премії у грошовому виразі, обчисленому, виходячи з розмірів посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, вказаних в довідці № 15/4094/с ОСОБА_1 від 24.03.2025 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2023 у розмірі 2684,00 грн і надати цю оновлену довідку до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві для перерахунку пенсії з 01.02.2023.
У зв'язку із цим позивач стверджує, що його права порушені, оскільки в довідці № 15/4094/с зменшено розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії у грошовому виразі, оскільки розраховані не станом на 01.01.2023 та не у розмірі 2684,00 грн.
При цьому матеріали позовної заяви не містять доказів звернення позивача до органів примусового виконання рішень щодо примусового виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.02.2025 у справі № 320/19426/24, що набрало законної сили 02.04.2025.
Суд констатує, що фактично зміст позовних вимог та виклад обставин, якими позивач їх обґрунтовує, зводиться до незгоди позивача з діями відповідача на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.02.2025 у справі № 320/19426/24, що набрало законної сили 02.04.2025, а саме щодо виготовлення та надання до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві нової довідки про розміри грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове (спеціальне), звання, які розраховані шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2684,00 грн), встановленого законом на 2023 рік на відповідний тарифних коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до Постанови № 704, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, які встановлені на 2023 рік для здійснення обчислення та перерахунку пенсії з 01.02.2023.
Тобто оскаржувані позивачем дії фактично пов'язані з невиконанням (неналежним виконанням) відповідачем судового рішення в адміністративній справі № 320/19426/24, оскільки при виготовленні нової довідки № 15/4094/с, на переконання позивача, відповідачем не застосовано прожитковий мінімум для працездатних осіб (2684,00 грн), встановлений законом на 01.01.2023, при визначенні щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії у грошовому виразі.
Суд констатує, що рішенням суду у справі № 320/19426/24, відповідача було зобов'язано вчинити конкретні дії щодо виготовлення нової довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2023 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове (спеціальне), звання, які розраховані шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2684,00 грн), встановленого законом на 2023 рік на відповідний тарифних коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до Постанови № 704, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, які встановлені на 2023 рік для здійснення обчислення та перерахунку пенсії з 01.02.2023, що виключає можливість виникнення нових правовідносин у справі № 320/37704/25, оскільки заявлені позовні вимоги фактично дублюють вирішені судом позовні вимоги у справі № 320/19426/24.
Відтак, спірні правовідносини виникли у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.02.2025 у справі № 320/19426/24, що набрало законної сили 02.04.2025.
Фактично при розгляді позову суд має дослідити і перевірити порядок виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.02.2025 у справі № 320/19426/24.
Отже позовні вимоги зводяться до оскарження дій відповідача щодо невиконання названого рішення суду.
Оцінюючі доводи позивача, суд виходив із такого.
Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За приписами статті 373 Кодексу адміністративного судочинства України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Таким чином виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду.
У свою чергу, відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Суд звертає увагу, що зазначені норми процесуального закону мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
З огляду на наведене, суд доходить висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення в іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а, від 06.02.2019 у справі № 816/2016/17.
Із аналізу предмета спору у цій справі суд доходить висновку, що він фактично спрямований на виконання іншого судового рішення, а саме рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.02.2025 у справі № 320/19426/24, що набрало законної сили 02.04.2025.
Суд зауважує, що саме невиконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.02.2025 у справі № 320/19426/24 покладено позивачем в основу підстави цього позову, у зв'язку із чим такі твердження не можуть бути не взяті судом до уваги чи на власний розсуд розтлумачені як такі, що не пов'язані з виконанням цього судового рішення.
За вказаних обставин, суд зазначає, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправними дії відповідача, вчинені або не вчинені на виконання рішення суду. Проте спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.
Відтак спір у справі виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.
За вказаних обставин, якщо позивач уважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання названого судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред'являти новий адміністративний позов.
У зв'язку із цим, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.08.2019 у справі №522/10140/17.
Ураховуючи наведене суд уважає, що у відкритті провадження слід відмовити на підставі пункту 2 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, оскільки позовна заява з додатками у паперовому вигляді до суду не подавалась, а сформована в підсистемі «Електронний суд», суд обмежується лише процесуальним рішенням про відмову у відкритті провадження у справі без фактичного повернення матеріалів позовної заяви з додатками позивачу.
Керуючись статтями 170, 240, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позов.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Скрипка І.М.