12 вересня 2025 року Київ № 320/44560/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправним і скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулася фізична особа-підприємець ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, в якому просить визнати протиправним і скасувати постанову про накладення штрафу від 21.08.2024 № Ц/КВ/105/РН/244/ПТ/ПС, що винесена першим заступником начальника Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафу у розмірі 170 000,00 гривень.
17.07.2025 ухвалою Київського окружного адміністративного суду на підставі п.8 ч.1 ст. 238 КАС України закрито провадження в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправним і скасування рішення, повернути фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) (платіжна інструкція № 2161 від 30.08.2024).
21.08.2025 до суду від представника позивача надійшла заява, в якій просить: ухвалити додаткове рішення у справі № 320/44560/24 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Центрального міжрегіональне управління державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу та стягнути з Центрального міжрегіональне управління державної служби з питань праці (код ЄДРПОУ 44681053) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 17 000,00 ( сімнадцять тисяч ) гривень.
Розглянувши вказану заяву, суд зазначає таке.
Згідно з частиною другою статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до частин першої та шостої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. У випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат.
Згідно з частинами першою та третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої та другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Правила розподілу судових витрат унормовані статтями 139 - 141 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частин першої, третьої, восьмої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Відповідно до статті 140 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.
Згідно з статтею 141 Кодексу адміністративного судочинства України якщо спір вирішується шляхом примирення і сторони не дійшли згоди щодо розподілу судових витрат, то кожна сторона у справі несе половину судових витрат.
Відтак за правилами Кодексу адміністративного судочинства України позивач має право на присудження на його користь понесених ним витрат у справі з відповідача - суб'єкта владних повноважень - у разі задоволення (часткового задоволення) позову, або у разі відмови позивача від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви.
У цій справі позивач та його представник не подавали заяву про відмову від позову в порядку статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України, а суд не приймав рішення про задоволення (часткове задоволення) позову або про закриття провадження на підставі п.2 ч.1 ст.238 Кодексу адміністративного судочинства України, натомість закриває провадження на підставі п.8 ч.1 ст.238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зі змісту статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не випливає визначення порядку розподілу судових витрат у випадку закриття провадження на підставі пункту 8 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Разом з тим частина восьма статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України дозволяє суду у випадку, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Фактів зловживання відповідачем процесуальними правами або того, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача в контексті частини 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, як підстав для повного або часткового покладення на таку сторону судових витрат, суд не встановив. Навпаки у ході судового розгляду справи відповідач визнав помилку й виправив її, а права позивача поновлені до завершення судового процесу.
Тому суд вважає, що понесені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу належить залишити за ним, не покладаючи обов'язок їх відшкодування на відповідача.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 09.12.2020 у справі № 1.380.2019.001303, від 27.04.2023 у справі № 260/3162/22 щодо порядку розподілу судових витрат у разі закриття провадження у справі на підставі п.8 ч.1 ст.238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини четвертої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Керуючись статтями 243, 248, 252, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправним і скасування рішення відмовити.
Копію ухвали суду надіслати (надати) учасникам справи (їх представникам).
Ухвала набирає законної сили з дати її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Басай О.В.