про повернення позовної заяви
11 вересня 2025 року № 320/40211/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., перевіривши матеріали позовної заяви Приватного підприємства «СІВЕР-НАФТА» до Державної податкової служби України та до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання рішень суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Представник Приватного підприємства «СІВЕР-НАФТА» звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Державної податкової служби України та до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання рішень суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, якому просить суд:
-Визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДПС у Київській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 12136611/44710471 від 02.12.2024 року про відмову у реєстрації податкової накладної № 109 від 05.12.2023 року.
-Зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну ПП «СІВЕР-НАФТА» № 109 від 05.12.2023 року в Єдиному реєстрі податкових накладних датою подання до реєстрації.
-Визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДПС у Київській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 12136610/44710471 від 02.12.2024 року про відмову у реєстрації податкової накладної № 111 від 06.12.2023 року.
-Зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну ПП «СІВЕР-НАФТА» № 111 від 06.12.2023 року в Єдиному реєстрі податкових накладних датою подання до реєстрації.
-Визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДПС у Київській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 12136609/44710471 від 02.12.2024 року про відмову у реєстрації податкової накладної № 212 від 12.12.2023 року.
-Зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну ПП «СІВЕР-НАФТА» № 212 від 12.12.2023 року в Єдиному реєстрі податкових накладних датою подання до реєстрації.
-Визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДПС у Київській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 12136608/44710471 від 02.12.2024 року про відмову у реєстрації податкової накладної № 213 від 12.12.2023 року.
-Зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну ПП «СІВЕР-НАФТА» № 213 від 12.12.2023 року в Єдиному реєстрі податкових накладних датою подання до реєстрації.
-Визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДПС у Київській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 12136607/44710471 від 02.12.2024 року про відмову у реєстрації податкової накладної № 214 від 12.12.2023 року.
-Зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну ПП «СІВЕР-НАФТА» № 214 від 12.12.2023 року в Єдиному реєстрі податкових накладних датою подання до реєстрації.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Вісьтак М. Я.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.08.2025 року ухвалено залишити без руху позовну заяву.
У подальшому, 25.08.2025 на адресу Київського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла письмова заява про усунення недоліків, із змісту якої вбачається, що останній просить суд визнати причини пропуску строку для звернення до суду за захистом її прав та законних інтересів поважними та поновити даний строк.
Так, суд приймає до уваги подану заяву про поновлення процесуального строку, з аналізу змісту якої вбачається, що представник позивача у якості обґрунтування посилається на те, що строк подання позову ПП «СІВЕР-НАФТА» було пропущено з поважних причин, а саме: керівник позивача, який відповідно до статутних документів є єдиним уповноваженим на представництво інтересів ПП «СІВЕР-НАФТА», перебував у довготривалому службовому відрядженні в м. Ізмаїл у період з 02.06.2025 по 08.08.2026; під час перебування у відрядженні директор ПП «СІВЕР-НАФТА» фізично не мав можливості своєчасно підготувати та підписати позовну заяву, а також забезпечити належне представництво інтересів підприємства у суді; підтвердженням цього є наказ ПП «СІВЕР-НАФТА» про направлення директора у відрядження №1 від 01.06.2025. Зазначено, що ПП «Сівер-Нафта» фактично дізналося про обставини справи вже після направлення директора у відрядження, що підтверджується відповідними документами. Отже, пропуск строку звернення до суду відбувся з незалежних від керівництва ПП «Сівер-Нафта» причин і є поважним. Враховуючи викладене, ПП «Сівер-Нафта» просить суд визнати причини пропуску строку звернення з даним позовом поважними та поновити процесуальний строк для подання позовної заяви у справі №320/40211/25.
Надаючи правову оцінку доводам позивача, перевіривши матеріали позовної заяви, а також подану заяву про усунення її недоліків, суд зазначає, що позивач не усунув недоліки, вказані в ухвалі суду, у повному обсязі, з огляду на наступне.
Як було встановлено судом, звертаючись до суду 08.08.2025 року з вимогою визнати протиправними та скасувати рішення комісії ГУ ДПС у Київській області від 02.12.2024 року про відмову у реєстрації податкових накладних № 109, 111, 212, 213, 214 від 05.12.2023 - 12.12.2023 року та зобов'язати Державну податкову службу України здійснити їх реєстрацію, представник Приватного підприємства «СІВЕР-НАФТА» пропустив встановлений законом строк для оскарження рішень контролюючого органу.
Суд приймає до уваги наведені позивачем обставини, проте зазначає, що вони не є достатнім і належним обґрунтуванням поважності причин пропуску строку звернення до суду у розумінні статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, у наданому наказі ПП «Сівер-Нафта» № 1 від 01.06.2025 про направлення директора у відрядження міститься лише загальна інформація про строк та місце відрядження. Документ не містить жодних конкретних відомостей, які б підтверджували, що перебування директора у відрядженні фактично унеможливлювало своєчасне підготовлення позовної заяви або належне представництво інтересів підприємства у суді.
Суд також зазначає, що позивач не надав додаткових документальних доказів, наприклад: підтвердження фактичного перебування директора у місті Ізмаїл, листування або службові документи, що свідчили б про неможливість виконання ним обов'язків щодо підготовки та подання позову, або підтвердження відсутності альтернативного уповноваженого представника підприємства.
У зв'язку з цим суд дійшов висновку, що наданий лише один наказ про направлення у відрядження не може вважатися достатнім доказом поважності причин пропуску строку для звернення до суду. Такий документ носить формальний характер і не підтверджує фактичних обставин, які мали б вплинути на можливість позивача своєчасно подати позовну заяву.
Суд, надаючи правову оцінку обґрунтуванням позивача, вважає за необхідне вказати наступне.
Відповідно до положень Наказу Міністерства фінансів України від 13.03.98 № 59 «Про затвердження Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон» службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника державного органу (поїздка державного службовця - за розпорядженням керівника державної служби), підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі - підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).
Документами, що підтверджують зв'язок такого відрядження з основною діяльністю підприємства, є, зокрема (але не виключно): запрошення сторони, що приймає і діяльність якої збігається з діяльністю підприємства, що направляє у відрядження; укладений договір чи контракт; інші документи, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документи, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з діяльністю підприємства, яке відряджає працівника.
Підтвердними документами, що засвідчують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат, є розрахункові документи відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а також документи, визначені Податковим кодексом України та цією Інструкцією. У разі відрядження за кордон підтвердні документи, що засвідчують вартість понесених за кордоном у зв'язку з таким відрядженням витрат, оформлюються згідно із законодавством відповідної держави.
У разі якщо під час службових відряджень відряджений працівник застосував платіжну картку чи її реквізити, вартість витрат засвідчується документом (випискою банку-емітента платіжної картки та/або відомостями з рахунку) в електронній або паперовій формі, що містить визначену законом інформацію про виконані платіжні операції.
Отож можна зробити висновок, що до підтвердних документів перебування у відрядженні належать: транспортні квитки або транспортні рахунки та багажні квитанції (у тому числі електронні квитки); документи, отримані від осіб, які надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхові поліси; документи (виписки та/або відомості з рахунку), що містять визначену законом інформацію про виконані платіжні операції за рахунком, до якого емітовані платіжні інструменти; документи, що підтверджують виконання операції з використанням платіжних інструментів; інші документи, що засвідчують вартість витрат
Так, згідно положень ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Загальний строк звернення до адміністративного суду становить шість місяців, якщо інше не передбачено законом. Цей строк обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Аналіз наведених норм вказує на те, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексу адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду із адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки (ч. 2 ст. 44 Кодексу адміністративного судочинства України).
Так, суд вважає, що надані позивачем докази не є достатнім і належним обґрунтуванням поважності причин пропуску строку звернення до суду у розумінні статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, таким чином позовна заява підлягає поверненню.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Як передбачено пунктом 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Враховуючи, що подані позивачем підстави для поновлення строку суд визнав неповажними, наявні правові підстави для застосування відповідних процесуальних наслідків, передбачених вказаною нормою, відтак суд дійшов висновку про необхідність повернення позовної заяви.
На підставі наведеного та керуючись статтею 169, 241, 248, 256, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ухвалив:
Позовну заяву Приватного підприємства «СІВЕР-НАФТА» до Державної податкової служби України та до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання рішень суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - вважати неподаною та повернути позивачу разом з усіма доданими до неї документами.
Копію позовної заяви залишити в суді (ч. 6 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України).
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (ч. 8 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання (підписання).
Суддя Вісьтак М.Я.