15 вересня 2025 року справа №320/21115/23
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу у місті Києві за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, у якому просить суд:
- визнати протиправною відмову відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 03.05.2023 року № 0600-0217-8/50613 в призначенні пенсії в повному розмірі відповідно до частини 2 статті 56 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язати відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити пенсію ОСОБА_1 в повному розмірі з 26.04.2023 року відповідно до частини 2 статті 56 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Позов обґрунтований тим, що позивач є особою, потерпілою від Чорнобильської катастрофи, та звернувся до ГУ ПФУ в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку. Рішенням ГУ ПФУ в м. Києві їй відмовлено у призначенні пенсії з підстав проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року менше 4 років у цій зоні та із відсутністю необхідного страхового стажу (30 років) та не досягненням пенсійного віку.
Позивач вважає, що відповідно до положень ч. 2 ст. 56 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на пенсію в повному розмірі, оскільки є громадкою, віднесеною до категорії 4, при наявності стажу роботи не менш як 15 років.
З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2023 року відкрите провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідач правом на надання відзиву не скористався, про відкриття провадження у справі був проінформований шляхом направлення на електронну адресу копії ухвали про відкриття провадження у цій справі, підписану кваліфікованим електронним підписом головуючого судді, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 08.12.2023.
Відтак останнім днем на подання відзиву на позовну заяву було 25.12.2023.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 від 06 листопада 2002 року.
26.04.2023 року позивачка звернулася із заявою до Пенсійного фонду України через електронний кабінет про призначення пенсії відповідно частини 2 статті 56 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" так як має 15 років стажу та посвідчення 4 категорії постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Рішенням відповідача від 03.05.2023 року № 0600-0217-8/50613 гр. ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, як потерпілій від аварії на Чорнобильський АЕС відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки відсутнє проживання станом на 01.01.1993 не менше 4 років у цій зоні та із відсутністю необхідного страхового стажу (30 років) та не досягненням пенсійного віку.
Відмовляючи в призначенні пенсії, відповідач зазначив, що відповідно до п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок) правління Пенсійного фонду України від 25.11.2021 р. N 33-1) документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку: потерпілим від Чорнобильської катастрофи: документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Відповідно наданих документів про стаж (ідентифікаційний номер, трудова книжка, диплом, довідки проживання, уточнюючі довідки, свідоцтво про народження дитини) загальний страховий стаж складає 16 років 4 місяці 3 дні.
Період проживання у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 року відсутній.
Не погоджуючись з відповідними рішення органу Пенсійного фонду, позивачка звернулася до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" N 796-XII від 28.02.91 (далі Закон N 796-XII).
У первісній редакції вказаного Закону передбачалося, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю (стаття 47). Статтею 53 передбачалося, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку. Стаття 55 встановлювала пільги по обчисленню середньомісячного заробітку, надаючи право тим, хто звернувся за пенсією, брати середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсії за будь-який період із 12 місяців роботи на територіях радіоактивного забруднення.
Законом N 2001-XII від 19.12.91, що набрав чинності 15.02.92, Закон N 796-XII викладено в новій редакції, відповідно до якої також були закріплені правила про надання особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсій із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій (стаття 55).
Статтею 56 Закону в зазначеній редакції встановлювались пільги щодо обчислення стажу роботи (служби). Так, час роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС зараховувався до трудового стажу, до вислуги років: до 1 січня 1988 року - у потрійному, а з 1 січня 1988 по 1 січня 1993 року - у полуторному розмірі (в тому числі за списком N 1); з 1 січня 1993 року та в наступні роки пільги по обчисленню стажу роботи у зоні відчуження визначалися Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 цієї статті передбачалося, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком N 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.
Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи набрання чинності" N 3668-VI від 08.07.2011, що набрав чинності з 01.10.2011, було внесено ряд змін і доповнень в пенсійне законодавство, в тому числі в абзаці першому частини першої статті 55 Закону N 796-XII слова "для одержання державних пенсій" замінено словами і цифрами "статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" N 2148-VIII від 03.10.2017, що набрав чинності 11.10.2017, внесено зміни до певних законодавчих актів України, в тому числі і до Закону N 796-XII. Зокрема, абзац перший частини першої статті 55 викладено в такій редакції: "Особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу".
В свою чергу, у статті 56 пункт 2 доповнено словами і цифрами "у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Цим же Законом викладено в новій редакції і статтю 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" N 1058-IV від 09.07.2003.
Зокрема, абзацом другим частини першої статті 28 Закону N 1058-IV у згаданій редакції встановлено, що за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 % розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 % мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини. Наявний в особи понаднормовий страховий стаж не може бути обмежений.
За Законом N 2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017, правове регулювання змінилося, позаяк право на доплату до пенсії за понаднормовий стаж на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад стаж, встановлений пунктом 2 статті 56 Закону N 796-XII, почало пов'язуватися з призначенням пенсії на умовах, визначених частиною другою статті 27 Закону N 1058-IV.
Відповідно до цього, якщо пенсія особі була призначена на умовах, відмінних від тих, що визначені частиною другою статі 27 Закону N 1058-IV, то доплата до пенсії за понаднормовий стаж почала обраховуватися на умовах, визначених абзацом другим частини першої статті 28 Закону N 1058-IV, тобто на 1 % розміру пенсії, за кожен рік страхового стажу понад 30 років для жінок і понад 35 років для чоловіків, але не більш як на 1 % мінімального розміру пенсії за віком.
Однак, покликання позивача на висновки Касаційного адміністративного суду викладені у постанові у справі №344/9747/17, не є релевантними до обставин цієї справи.
Суд зауважує, що у матеріалах справи відсутні докази того, що позивачу була призначена пенсія за віком до внесення змін в пункт 2 статті 56 Закону N 796-XII, що давало б правові підстави силу вимог статті 58 Конституції України вважати, що такі зміни не повинні позбавляти позивача права на пенсію в повному розмірі із доплатою за понаднормовий стаж (щодо набутого раніше права, ніж набрав чинності Закон N 2148-VIII, яким внесено зміни до пункту 2 статті 56 Закону N 796-XII). Позивачу не призначена пенсія на умовах Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Розмір пенсії не обчислений за правилами частини першої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а доплата за понаднормовий стаж за правилами абзацу другого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Натомість, позивачу відмовили у призначенні йому пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з тих підстав, що недостатньо необхідного страхового стажу (30 років), відсутні докази проживання станом на 01.01.1993 не менше 4 років у цій зоні та не досягненням пенсійного віку.
Умови призначення пенсії за віком встановлено ст. 26 Закону України від 09.07.2003 N1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон N 1058-IV).
Зокрема, частиною 1 статті 26 Закону N 1058-IV передбачено, що особи по 31 грудня 2017 року мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
За визначенням наведеним у частині першій статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" N 1058-IV (далі Закон N 1058-IV) страховий стаж-період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною другою статті 24 Закону N 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.91 N 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон України N 796-XII).
За змістом пункту 3 частини 1 статті 11 Закону N 796-XII до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.
Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені статті 55 Закону N 796-XII.
Відповідно до абзацу першого частини 1 статті 55 Закону N 796-XII передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років, але не менше 15 років страхового стажу.
Відповідно до ст. 55 Закону України, особам які працювали або проживали на територіях радіоктивного забруднення, пенсії призначаються із зменшенням пенсійного віку встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 30 років страхового стажу, зокрема - особи, які постійно проживали абопроживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цей зоні не менше 4 років та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років; особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років.
Відповідно до п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок) правління Пенсійного фонду України від 25.11.2021 р. N 33-1) документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку: потерпілим від Чорнобильської катастрофи: документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
При цьому, відповідно до статті 55 Закону N 796-XII із врахуванням ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" при призначенні позивачу пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку необхідний страховий стаж повинен становити не менше 25 років (30-5).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи" від 23.07.91 N 106 с. Майдан, Коростенського (Олевського) району Житомирської області відносилося до зони гарантованого добровільного відселення.
При цьому, проживає та зареєстрована позивачка в с. Майдан з 24.04.2023 року.
Матеріали справи не містять доказів подання до пенсійних органів документів про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями, які б підтверджували проживання станом саме на 01.01.1993 не менше 4 років у відповідній зоні.
Водночас, частиною третьою статті 55 N 796-XII визначено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України N 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
При цьому, частиною першою статті 55 Закону N 796-XII обумовлено, що особам, з числа постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону N 1058-IV, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії (абз. 2 ч. 4 ст. 26 Закону N 1058-IV).
Враховуючи вимоги Законів N 796-XII та N 1058-IV, право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку позивачка набуває в 55 років та за наявності страхового стажу (на момент досягнення 55-го віку) - 25 роки (з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; 30 років, 5 років = 25 років).
Судом встановлено, що позивачка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , на день звернення до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії (26.04.2023) вона досягла віку 37 років. Отже в досліджуваній ситуації не виконано умову проживання на території зони посиленого радіоекологічного контролю та досягнення необхідного віку для призначення позивачці пенсії зі зниженням пенсійного віку.
Водночас, перевіряючи наявність у позивача необхідної кількості страхового стажу для призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до статті 55 Закону N 796-XII, суд встановив та врахував таке.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону N 1058-IV цей Закон регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
За приписами статті 8 Закону N 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 24 Закону N 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону N 1058-IV).
Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.91 N1788-XII (далі - Закон N 1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно зі ст. 62 Закону N 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону N 1058-IV врегульовано Порядком надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 N 22-1 (далі - Порядок N 22-1).
Підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку 22-1 визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637 (далі Порядок N 637).
Згідно з п. 1 Порядку N 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Зі змісту спірного рішення суд встановив, що страховий стаж позивачки становить 16 років 4 місяці 3 дні, що не заперечує і сама позивачка. При цьому, суд зауважує, що відповідне рішення не містить посилань на неврахування до страхового стажу позивачки будь яких періодів її роботи.
Враховуючи, що позивачка не заперечує наявності у неї страхового стажу 16 років 4 місяці 3 дні, то питання достовірності зарахування органом Пенсійного фонду страхового стажу не є спірним в межах цієї судової справи.
Як зазначалося судом вище по тексту судового рішення, враховуючи вимоги ч. 1 ст. 55 Закону N 796-XII та ч. 1 ст. 26 Закону N 1058-IV, право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 5 років позивач набуває за наявності страхового стажу (на момент досягнення 55-го віку) 25 років, зменшеного пропорційно на кількість років зменшення пенсійного віку.
Разом з тим, у позовній заяві позивач вважає, що частина перша статті 55 Закону N 796-XII та частина перша статті 26 Закону N 1058-IV застосовується при визначенні необхідного страхового стажу на умовах призначення пенсії на загальних умовах, без застосування частини другої статті 27 Закону N 1058-IV.
Крім того, покликаючись до положень Закону N 796-XII стверджує, що вона має право на призначення пенсії за наявності не менше 15 років страхового стажу.
Суд вважає такі твердження необґрунтованими та безпідставними з огляду на таке.
Стаття 55 Закону N 796-XII визначає умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.
Так, частиною третьою статті 55 Закону N 796-XII визначено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Тобто Закон N 796-XII чітко визначає, що призначення пенсії особам, потерпілим від наслідків Чорнобильської катастрофи (до яких відноситься і позивач), здійснюється органом Пенсійного фонду відповідно до норм Закону N 1058-IV з урахуванням норм Закону N 796-XII.
Стаття 26 Закону N 1058-IV визначає умови призначення пенсії за віком.
Таким чином, умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону N 1058-IV, а пільги щодо зниження віку для призначення такої пенсії особам з числа громадян, потерпілим від наслідків Чорнобильської катастрофи, - статтею 55 Закону N 796-XII.
Як вже було зазначено, згідно з ч. 1 ст. 26 Закону N 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Частиною першою статті 55 Закону N 796-XII обумовлено, що особам, з числа постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону N 1058-IV, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Суд зауважує, що позивачка помилково вважає, що для призначення особам з числа громадян, потерпілим від наслідків Чорнобильської катастрофи, пенсії за віком із зниженням пенсійного віку необхідна кількість років страхового стажу є 15 років, визначена ч. 1 ст. 55 Закону N 796-XII, оскільки зазначена в цій статті кількість років страхового стажу, визначена законодавцем як гранична межа до якої такий страховий стаж особи може бути зменшеним. Адже частина перша статті 55 Закону N 796-XII передбачає зниження пенсійного віку та страхового стажу не лише для осіб, які проживали на території зони посиленого радіоекологічного контролю (максимум на 5 років), а й іншим особам, зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи з числа евакуйованих з 10-кілометрової зони відчуження у 1986 році, зниження пенсійного віку та страхового стажу яким проводиться на 10 років.
Повертаючись до обставин справи, суд зазначає, що оскільки на момент звернення до органу Пенсійного фонду (26.04.2023) у позивачки відсутній необхідний страховий стаж 25 років, то остання не набула права на призначення пенсії за віком у віці 37 років.
Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, відмовляючи позивачці в призначенні пенсії з підстав відсутності підтвердження проживання станом на 01.01.1993 не менше 4 років у відповідній зоні та відсутністю необхідного страхового стажу (30 років) та не досягненням пенсійного віку, діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством, з огляду на що, спірне рішення відповідає критеріям правомірності і підстав для його скасування у суду немає.
З огляду на наведені положення нормативно-правових актів, які регулюють спірні правовідносини, за встановлених у справі обставин, суд дійшов переконання про відмову у задоволенні взаємопов'язаних позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 03.05.2023 року №0600-0217-8/50613 про відмову у призначенні пенсії та зобов'язання призначити пенсію ОСОБА_1 в повному розмірі з 26.04.2023 року відповідно до частини 2 статті 56 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати позивачу за рахунок відповідачів відповідно до приписів статті 139 КАС України відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 15.09.2025.
Суддя Панченко Н.Д.