ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"15" вересня 2025 р. справа № 300/2409/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Микитюка Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій
ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ), 09.04.2025 через систему "Електронний суд" звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області) в якому просить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати позивачу до страхового стажу період з 04 лютого 2004 року по 31 грудня 2009 року, часу здійснення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування та зобов'язати відкоригувати помісячно мої персоніфіковані дані в індивідуальних відомостях про застраховану особу в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 04 лютого 2004 року по 31 грудня 2009 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , у лютому 2025 року звернувся до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про попередній розрахунок пенсії по віку. 18.02.2025 з врахуванням принципу екстериторіальності, Головним управлінням ПФУ у Луганській області позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку із недосягненням віку 60 років. Із даного листа позивачу стало відомо, що йому не враховано стаж періоду зайняття підприємницькою діяльністю з 04.02.2004 по 31.12.2009. Підставою для зарахування не зарахування зазначеного періоду до страхового стажу є відсутність відомостей у обліковій картці в Реєстрі застрахованих осіб. Позивач звернувся до відповідача із заявою про врахування страхового стажу з 04.02.2004 по 31.12.2009, однак отримав відмову у зарахуванні стажу. Позивач такі дії вважає протиправними, відтак звернувся до суду із даним позовом та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.42-43).
Відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області скористалося правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов до суду 25.04.2025 за №0900-0803-7/22030. Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи. Просив суд в задоволенні позову відмовити, зокрема зазначивши, що відсутня інформація про сплату страхових внесків або документи, передбачені п.4 Порядку за №637 не були враховані до страхового стажу позивача період підприємницької діяльності з 04.02.2004 по 31.12.2009. Також представник вказала, що відповідно до пункту 4 розділу 4 Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 №10-1, у разі припинення або зняття з обліку страхувальника, відомості до реєстру застрахованих осіб вносяться відповідно до рішення суду, що набрало законної сили (а.с.46-50).
29.04.2025 на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач заперечив щодо доводів відповідача викладених у відзиві на позовну заяву та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. До відповіді на відзив позивачем була долучена довідка ГУ ДПІ в місті Івано-Франківську за №2522/17-32382701875 від 02.03.2012 ( а.с.57-61).
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, з урахуванням строку перебування головуючого судді в основній щорічній відпустці, в порядку черговості, за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, судом встановлено такі обставини.
Згідно копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , датою народження ОСОБА_1 є ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.34-36).
В лютому 2025 року позивач звернувся із заявою про попередній розрахунок пенсії по віку до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
Після реєстрації заяви та сканування копій наданих документів засобами програмного забезпечення, органом, що розглядає заяву, згідно принципу екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області.
Рішенням від 18.02.2025 за №091630023520 Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повідомило позивача що йому відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку із відсутністю страхового стажу та зашвидким зверненням за призначенням пенсії (зворотна сторона а.с.15-16).
До даного рішення була додана довідка форми РС- право із змісту якої позивач зрозумів, що до його страхового стажу не включено період з 04.02.2004 по 31.12.2009 - час здійснення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування (а.с.17).
Пізніше позивач звернувся до відповідача із зверненням через вебпортал Пенсійного фонду України про зарахування страхового стажу періоду з 04.02.2004 по 31.12.2009 проведенням для цього відповідної перевірки здійснення підприємцем на що отримав відповідь листом від 07.02.2025 за №0900-0604-8/7605 відповідно до якого за періоди з 04.02.2004 по 31.12.2009 та з 01.04.2011 по 29.03.2012 відомості у обліковій картці позивача відсутні, по причині неподання звітності до системи персоніфікованого обліку (а.с.14).
Вважаючи протиправними рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з положеннями статті 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, одним з видів загальнообов'язкового державного соціального страхування є пенсійне страхування. При цьому відносини, що виникають за цим видом соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент врегулювання спірних правовідносин.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону № 1058-IV).
Відповідно до статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюється у натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Згідно пункту "б" статті 3 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 року (далі - №1788-XII) право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, а саме: особи, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи та виключно її праці, - за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Відповідно до статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також в тому числі: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Статтею 1 Закону № 1058-IV визначено, що страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до частини 3-1 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (Розділ XV доповнено пунктом 3-1 згідно із Законом № 2148-VIII від 03.10.2017) до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 №793 доповнено пункт 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, новим абзацом, зокрема: періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
Тобто, вказаними змінами законодавець передбачив зарахування як до трудового так і до страхового стажу фізичних осіб - підприємців періоди провадження ними господарської діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, незалежно від сум сплачених ними страхових внесків (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Суд зазначає, що позивач не погоджується із діями відповідача саме в частині не зарахування до страхового стажу періоду здійснення ним підприємницької діяльності з 04.02.2004 по 31.12.2009.
Матеріалами справи підтверджено, що саме у період з 04.02.2004 по 31.12.2009 позивач здійснював підприємницьку діяльність.
На підтвердження здійснення підприємницької діяльності ОСОБА_1 надано копію свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи від 26.11.2008 серії В03 №078348 (а.с.9 та зворотна сторона) та Виписку із єдиного державного реєстру фізичних юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії (а.с.10-12).
Також позивачем до позовної заяви долучені квитанції про сплату єдиного податку (а.с.19-23).
Крім того, позивачем подані до позовної заяви звіти суб'єкта малого підприємства фізичної особи-платника єдиного податку за п'ятий квартал 2004 року, за другий квартал 2005 року, за третій квартал 2005 року, за четвертий квартал 2005 року, за перший квартал 2006 року, за другий квартал 2006 року, за третій квартал 2006 року, за четвертий квартал 2006 року, за перший квартал 2007 року, за другий квартал 2007 року, за третій квартал 2007 року, за четвертий 2007 року, за перший квартал 2008 року, за другий квартал 2008 року, за третій квартал 2008 року, за четвертий квартал 2008 року, за перший квартал 2009 року, за другий квартал 2009 року, за третій квартал 2009 року, за четвертий квартал 2009 року (а.с.24-33).
Отже, враховуючи вищенаведене, позивач набув право на зарахування вказаних періодів до його трудового стажу, відтак відмова відповідача у зарахуванні до трудового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності з 04 лютого 2004 року по 31 грудня 2009 року є протиправною, а вказаний період здійснення підприємницької діяльності підлягає зарахуванню до трудового стажу позивача.
Відсутність даних про сплату страхових внесків (єдиного внеску) сама по собі не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу періоду зайняття позивачем підприємницькою діяльністю, оскільки така інформація відсутня не з вини позивача, тобто у зв'язку з обставинами, що не залежали від його волі і на які він не міг вплинути.
Суд наголошує, що позивач не має відповідати за незбереження документів про нарахування страхових внесків/збору на загальнообов'язкове державне страхування, а відсутність доказів наявності заборгованості перед податковим та пенсійним органами свідчить про сплату позивачем всіх необхідних платежів під час провадження підприємницької діяльності.
При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, єдиним ефективним засобом правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який повністю виключить для ГУ ПФУ в Івано-Франківській області можливість невиконання чи неналежного виконання рішення суду, буде визнання протиправним рішення відповідача як суб'єкта владних повноважень та зобов'язання останнього вчинити певні дії, а саме: зобов'язати призначити позивачу пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
В рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 у справі №1-29/2007 зазначено, що утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, які є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, частини 1 статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Європейської соціальної хартії (переглянутій) 1996 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та рішеннях Європейського суду з прав людини.
Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Щодо вимоги зобов'язального характеру про зобов'язання відкоригувати помісячно персоніфіковані дані позивача в індивідуальних відомостях про застраховану особу в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 04 лютого 2004 року по 31 грудня 2009 року, то суд враховує, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд приймаючи рішення, не перебирає на себе повноважень суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення спірного питання за встановлених судом обставин.
Отже, зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту, застосовується лише за наявності необхідних підстав, але завжди з урахуванням фактичних обставин справи.
Відтак, така позовна вимога в частині зобов'язання відкоригувати помісячно персоніфіковані дані в індивідуальних відомостях про застраховану особу в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 04 лютого 2004 року по 31 грудня 2009 року, не підлягає до задоволення
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у спірному випадку відповідач не діяв на підставі закону, із урахуванням усіх обставин, які мають значення для вірного вирішення порушеного позивачкою питання, у зв'язку із чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, позивач, згідно із квитанцією від 08.04.2025 №2375465895 підтвердив сплату судового збору на суму 1211,20 грн, за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області сплачений судовий збір в розмірі 605,60 грн (а.с.4).
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо не зарахування до страхового стажу роботи ОСОБА_1 період з 04.02.2004 по 31.12.2009, часу здійснення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) зарахувати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до страхового стажу роботи період з 04 лютого 2004 року по 31 грудня 2009 року, часу здійснення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування.
В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) частину сплаченого судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Сторонам рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Микитюк Р.В.