ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"15" вересня 2025 р. справа № 300/8483/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Шумея М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеської області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 091630004635 від 29.10.2024 про відмову ОСОБА_1 в переході на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу України» від 10.12.2015 № 889-VІІІ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати весь стаж роботи ОСОБА_1 за період роботи з 30 грудня 1997 року по 06 березня 2020 року на різних посадах в органах митної служби та органах доходів і зборів до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії державного службовця, відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723 XII, Закону України від 10.12.2015 №889-VІІІ «Про державну службу».
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перевести ОСОБА_1 на пенсію державного службовця за віком відповідно до п. 12 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VШ та ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723 з 22 жовтня 2024 року, здійснити перерахунок пенсії з урахуванням довідок Івано-Франківської митниці від 14.10.2024 р. про складові заробітної плати, на які нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове соціальне страхування (Додаток 4 та 5 до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою КМУ від 14 вересня 2016 року №622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб») та здійснювати виплати пенсії державного службовця з моменту звернення 22.10.2024.
Позовні вимоги мотивовані прийняттям Головним управління Пенсійного фонду України в Одеській області протиправного рішення № 091630004635 від 29.10.2024 про відмову ОСОБА_1 в переході на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу України» від 10.12.2015 № 889-VІІІ.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.11.2024 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
28.11.2024 року позивачем подано відповідь на відзив, згідно якої викладено пояснення, міркування та аргументи щодо наведених у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення, позовні вимоги просить задоволити в повному обсязі.
02.12.2024 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти позову з підстав викладених у відзиві. Просить відмовити у задоволенні позову.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, зазначає наступне.
Починаючи з 29.07.2020р. ОСОБА_1 призначено пенсію за віком, яка обчислюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV.
У зв'язку із досягненням віку, передбаченого Законом України № 1058- ІV, та будучи особою, яка станом на 01.05.2016р. працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців, та маючи загалом понад 26 років стажу державної служби і понад 40 років страхового стажу, набувши право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ на підставі пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ, 22 жовтня 2024 року через ВЕБ-портал Пенсійного фонду України ОСОБА_1 , подано заяву про перехід з пенсії за віком у відповідності до Закону № 1058-ІV на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ.
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області за принципом екстериторіальності, рішенням № 091630004635 від 29 жовтня 2024 року (вих. № 38396/03-16 29 від 29 жовтня 2024 року) відмовило ОСОБА_1 у переведенні на інший вид пенсії.
Підставою відмови вказано те, що відповідно до статті 3 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ його дія не поширюється на осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюється спеціальні звання, якщо інше не передбачено законом; відсутній необхідний стаж державної служби передбачений постановою Кабінету Міністрів України № 622 від 14.09.2016 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» та що у трудовій книжці ОСОБА_1 наявний запис про прийняття присяги державного службовця 30.12.1997 року, а відомості про присвоєння рангу державного службовця після прийняття присяги відсутні.
Вважаючи такі дії відповідача неправомірними, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
З 01.05.2016 набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 (далі - Закон № 3723-XII).
Частиною 1 статті 37 Закону № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Пенсія за віком у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу"(Відомості Верховної Ради України, 1993, № 52, ст.490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу"(Відомості Верховної Ради України, 1993, № 52, ст.490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10 і 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону №3723-XII вік і страховий стаж.
Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993, № 52, ст.490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993, № 52, ст.490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIIIдля осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993, № 52, ст.490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з частиною 1 статті 37 Закону № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом 1 частини першої статті 28 Закону №1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
За наведеного правового регулювання, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частино 1 статті 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 822/524/18, у постановах Верховного Суду від 02.04.2020 у справі № 687/545/17, від 16.12.2021 у справі № 538/804/17.
Згідно копії трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 працювала на посадах державної служби:
у період з 15.12.1993р. по 30.12.1997р. - в органах Пенсійного фонду України- 15.06.1997 р. - прийняла Присягу державного службовця (с. 4-5 трудової книжки ОСОБА_1 );
01.07.1994 р. ОСОБА_1 присвоєно 15 ранг державного службовця, 01.01.1995 р. - 13 ранг державного службовця, 01.07.1997 р. - 12 ранг державного службовця (стор. 4-5, 6-7 трудової книжки ОСОБА_1 )
у період з 30.12.1997р. по 06.03.2020р. - в органах митної та податкової служби;
30.12.1997 р. - прийняла Присягу державного службовця (стор. 8-9 трудової книжки ОСОБА_1 ); також 03.07.2000р. ОСОБА_1 присвоєно спеціальне звання інспектор митної служби 2 рангу, 06.08.2002 р. - присвоєно спеціальне звання інспектор митної служби 1 рангу, 29.06.2005 - присвоєно спеціальне звання радник митної служби 3 рангу, 18.07.2013 - присвоєно 9 ранг державного службовця, 23.12.2013 р. - присвоєно спеціальне звання радник податкової та митної справи 3 рангу (стор. 10-11, 20-21 трудової книжки ОСОБА_1 ).
Окрім цього, відповідно до запису № 30 трудової книжки ОСОБА_1 слідує, що 06.03.2020р. ОСОБА_1 припинено державну службу відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. №889-VIII.
Тобто, позивач працювала у період з 15.12.1993р. по 30.12.1997р. - в органах Пенсійного фонду України та з 30.12.1997р. по 06.03.2020р в органах митної та податкової служби, що не заперечується відповідачем.
З матеріалів справи судом встановлено, що фактичною підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" було відсутність у нього необхідного стажу державної служби у зв'язку з не зарахуванням до стажу державної служби періоду її роботи на посадах працівника митної служби.
В даному аспекті суд вказує на таке.
Пунктом 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII визначено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Отже, стаж державної служби за періоди роботи до 01 травня 2016 року обчислюється відповідно до законодавства, що діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ними передбачені.
Стаж державної служби до набрання чинності Законом № 889-VIII обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283(далі - Порядок № 283), та додатку до нього (були чинними до 01 травня 2016 року).
Пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення стажу державної служби» від 03 травня 1994 року № 283, якою затверджено Порядок обчислення стажу державної служби, регламентовано, що обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.
Пунктом 1 Порядку № 283 встановлено, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України «Про державну службу», а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком; на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання.
Пунктом 4 Порядку № 283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.
Спеціальним законом, що визначає статус посадових осіб митних органів в Україні, є Митний кодекс України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (далі -МК України).
Відповідно до частини 1 статті 569 МК України працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями.
Згідно з частиною 1 статті 588 МК України, пенсійне забезпечення посадових осіб митних органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в митних органах зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Аналогічні положення щодо віднесення посадових осіб органів доходів і зборів до державних службовців та пенсійного забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу", були передбачені і Митними кодексами України від 11.07.2002 та від 12.12.1991.
Виходячи з наведеного, посадові особи митних органів, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в митних органах зараховується до стажу державної служби, який дає право на набуття пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у рішенні Верховного Суду від 04 квітня 2018 року (зразкова справа №822/524/18) та постанові Верховного Суду від 10.07.2018 справа № 591/6970/16-а.
Отже, період роботи (служби) позивача в митних органах, зокрема, період з 30.12.1997 по 06.03.2020 року, зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».
Таким чином, позивачем дотримано всіх необхідних вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону № 3723-ХІІ, пунктами 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII для призначення йому пенсії за віком на умовах статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Враховуючи наведене, суд вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 29.10.2024 № 091630004635 про відмову ОСОБА_1 в переведенні на інший вид пенсії є протиправним і підлягає скасуванню.
Що стосується позовної вимоги щодо переведення з 22.10.2024 ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2); визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3); визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
Відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення, призначення, розрахунок, нарахування та виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України, тобто, в даному випадку відповідач має виключну компетенцію щодо призначення позивачу пенсії.
Суд зазначає, що відмова відповідача у переведенні позивача була обґрунтована відсутністю необхідного стажу, зобов'язавши відповідача зарахувати період роботи у митних органах з 30.12.1997 по 06.03.2020 до стажу державної служби, суд не може зобов'язати призначити пенсію, оскільки саме на пенсійний орган покладено обов'язок обрахування стажу роботи особи та встановлення всіх необхідних умов для призначення пенсії.
Внаслідок чого, відповідачу слід повторно розглянути заяву позивача від 22.10.2024 року про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» із врахуванням висновків суду.
Відтак, відповідачу при повторному розгляді заяви ОСОБА_1 від 22.10.2024 про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» слід також врахувати вищевказане положення статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас, всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів в повному об'ємі правомірності своїх дій.
За таких обставин, заявлені позивачем позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, позивач, згідно із квитанцією підтвердила сплату судового збору на суму 1211,20 грн., за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача частину сплаченого судового збору в розмірі 605,60 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 091630004635 від 29.10.2024 про відмову ОСОБА_1 в переході на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу України» від 10.12.2015 № 889-VІІІ.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати весь стаж роботи ОСОБА_1 за період роботи з 30 грудня 1997 року по 06 березня 2020 року на різних посадах в органах митної служби та органах доходів і зборів до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії державного службовця, відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723 XII, Закону України від 10.12.2015 №889-VІІІ «Про державну службу».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Одеській області невідкладно повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.10.2024 про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», із врахуванням висновків суду.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 частину сплаченого судового збору у розмірі 605,60 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Шумей М.В.