ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"15" вересня 2025 р. справа № 300/3811/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (надалі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення податкового боргу, який утворився внаслідок несплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості та земельного податку з фізичних осіб на загальну суму 11 335,92 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач має податковий борг перед бюджетом у сумі 11 335,92 грн, що виник унаслідок несплати податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та земельного податку з фізичних осіб. Враховуючи те, що у встановлений законом строк та ігноруючи податкову вимогу, надіслану відповідачу, сума податкового боргу добровільно не сплачена, позивач просить стягнути дану заборгованість з відповідача.
Згідно відповіді відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління ДМС в Івано-Франківській області №1149 від 03.06.2025 ОСОБА_1 не значиться в реєстрі Івано-Франківської області (а.с. 22).
Згідно листа №9/9/643-909 вбачається, що за відомостями відділу з питань реєстрації місця проживання, зняття з реєстрації місця проживання та ведення реєстру територіальної громади м. Івано-Франківська відсутні відомості про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 (а.с. 27).
Проте, відповіддю №1570999 від 15.07.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру підтверджується адреса реєстрації відповідача, вказана позивачем у позові, а саме: АДРЕСА_1 (а.с. 28).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.07.2025 відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі від 21.05.2025 надіслано відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, яка зазначена у відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру (вул. Ольги Кисілевської, 40А/30, м. Івано-Франківськ).
Однак, поштове відправлення повернуто на адресу суду відділенням поштового зв'язку без вручення, з проставленням календарного штемпеля «адресат відсутній» (а.с. 33).
Пунктом 5 частини шостої статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Водночас до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду 22.04.2021 у справі №0840/3762/18, від 12.08.2020 у справі №520/1066/2020.
Відтак, у силу вимог пункту 5 частини шостої статті 251 КАС України слід вважати, що копія ухвали про відкриття провадження у справі вручена відповідачу належним чином.
Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС в Івано-Франківській області як платник податків.
Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки про борг за платежами від 26.05.2025 за відповідачем рахується податкова заборгованість перед бюджетом, яка виникла у зв'язку з несплатою податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, на суму 7 898,52 грн, а також земельного податку з фізичних осіб на суму 3 437,40 грн (а.с. 4).
Податкові зобов'язання у встановлений законом строк відповідач не сплатив, у результаті чого виникла податкова заборгованість на зазначену суму.
У зв'язку із добровільною несплатою податкових зобов'язань відповідачем, реалізуючи свої повноваження, позивач звернувся з цим позовом до суду з метою стягнення податкового боргу.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд керується положеннями Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, а також застосовує норми Податкового кодексу України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (надалі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пунктів 37.1, 37.2 статті 37 Податкового кодексу України, підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов'язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку.
Згідно з статтею 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу встановлює, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Так, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є складовою податку на майно (підпункт 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 ПК України).
Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1, підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, а об'єктом оподаткування - об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України встановлено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості. Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Відповідно правил, установлених підпунктом 266.7.2 пункту 266.7, підпунктом 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). Податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Судом встановлено, що позивачем винесено податкові повідомлення-рішення за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачено фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості»:
№0600965-2405-0915 від 28.05.2024 за податковий період 2023 рік на суму 1 292,21 грн (а.с. 8);
№0601507-2405-0915 від 28.05.2024 за податковий період 2023 рік на суму 1 311,86 грн (зв. ст. а.с. 8);
№0600941-2405-0915 від 28.05.2024 за податковий період 2023 рік на суму 1 233,25 грн (а.с. 9);
№0609344-2405-0915 від 30.05.2024 за податковий період 2022 рік на суму 1 388,40 грн (а.с. 10);
№0609345-2405-0915 від 30.05.2024 за податковий період 2022 рік на суму 1 305,20 грн (а.с. 11);
№0609346-2405-0915 від 30.05.2024 за податковий період 2022 рік на суму 1 367,60 грн (а.с. 12).
Також позивачем винесено податкове повідомлення-рішення за платежем «земельний податок з фізичних осіб» №2575177-2413-0913 від 27.04.2023 на суму 3 437,40 грн (а.с. 7).
Вказані вище податкові повідомлення-рішення направлено відповідачу, у відповідності до статті 42 ПК України, рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адресу відповідача (вул. Ольги Кисілевської, 40А/30, м. Івано-Франківськ), що є його податковою адресою у розумінні пункту 45.1 статті 45 ПК України (а.с. 7, зв. ст. а.с. 9, а.с. 13).
Згідно із пунктом 42.2 статті 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Відповідно до пункту 45.1 статті 45 ПК України, платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Згідно із п 70.7 статті 70 ПК України, фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до підпункту 70.2.4 пункту 70.2 статті 70 ПК України, до облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься така інформація, в тому числі про місце проживання, а для іноземних громадян - також громадянство.
Таким чином, платник податків у разі зміни податкової адреси зобов'язаний подати відповідному контролюючому органу заяву для реєстрації в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків або заяву про внесення змін до Державного реєстру, в тому числі щодо місця проживання. Натомість, докази того, що платник податків у встановленому порядку повідомив контролюючий орган про зміну місця проживання відсутні.
Згідно з пунктом 58.3 статті 58 ПК України (в редакції на час винесення податкових повідомлень-рішень) податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Таким чином, враховуючи вищенаведені норми законодавства та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що контролюючим органом виконано обов'язок щодо надіслання податкових повідомлень-рішень з повідомленням про вручення відповідачу за останньою відомою податковому органу адресою місцезнаходження фізичної особи ОСОБА_1 , а тому, з урахуванням положень абзацу 3 пункту 58.3 статті 58 ПК України, згадані вище податкові повідомлення-рішення вважаються такими, що є врученими відповідачу.
У свою чергу, відповідач податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та земельного податку з фізичних осіб у строк, визначений підпунктом 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України, не сплатив, податкові повідомлення-рішення не оскаржив. Доказів протилежного суду не надано. Тому такі зобов'язання набули статусу податкового боргу.
Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до підпункту «е» пункту 176.1 статті 176 ПК України, одним із обов'язків платника податків є обов'язок своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих органом державної податкової служби, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.
Згідно із поданими контролюючим органом витягами з ІКПП, за відповідачем залишається несплаченим податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, на суму 7 898,52 грн (а.с. 15), а також земельного податку з фізичних осіб на суму 3 437,40 грн (а.с. 14).
Згідно з вимогами підпункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до пункту 59.4 статті 59 ПК України, податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно з пунктом 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі, якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
На виконання вимог статті 59 Податкового кодексу України позивач направив відповідачу на його податкову адресу податкову вимогу форми «Ф» від 15.01.2024 №0000307-1309-0919 разом із з детальним розрахунком суми податкового боргу (а.с. 5-6).
Згідно із пунктом 87.1. статті 87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Пунктом 87.2 статті 87 ПК України передбачено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Відповідно до пункту 87.11 статті 87 ПК України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
У суду відсутні відомості про те, що податкова вимога форми «Ф» від 15.01.2024 №0000307-1309-0919 відповідачем відкликана та нею погашена.
Докази погашення податкового боргу у матеріалах справи відсутні.
Таким чином, контролюючим органом дотримано процедуру повідомлення відповідача про наявні податкові зобов'язання та набуття податкового зобов'язання статусу податкового боргу.
Згідно підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.
Підпунктом 20.1.34. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право позивача на звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 Податкового кодексу України визначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.
Враховуючи те, що відповідачем не сплачено грошове зобов'язання у терміни, визначені Податковим кодексом України, на переконання суду, звернення податкового органу до суду із позовом про стягнення у спосіб, визначений Податковим кодексом України, є обґрунтованим та правомірним.
За таких обставин, суд вважає, що відповідач зобов'язаний погасити заявлену до стягнення суму податкового боргу. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення такого спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до частини другої статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Відтак, враховуючи вимоги статті 139 КАС України, підстави для відшкодування витрат зі сплати судового збору, понесених позивачем, відсутні.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43968084, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) в дохід бюджету податковий борг у розмірі 11 335 (одинадцять тисяч триста тридцять п'ять) грн 92 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Головному управлінню ДПС в Івано-Франківській області рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя /підпис/ Кафарський В.В.