Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про повернення позовної заяви
15 вересня 2025 року Справа №200/6762/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), через свого представника звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просить суд:
визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо нездійснення нарахування і виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 30 серпня 2020 року по день фактичного розрахунку 28 жовтня 2021 року;
зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 30 серпня 2020 року по день фактичного розрахунку 28 жовтня 2021 року;
визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо нездійснення нарахування і виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 29 серпня 2016 року по 29 серпня 2020 року.
зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 суму компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 29 серпня 2016 року по 29 серпня 2020 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08.09.2025 позов залишено без руху. Позивачу встановлений строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням підстав для його поновлення та доказами на підтвердження поважності пропуску строку звернення з позовом
На виконання вимог ухвали суду представником позивача подано заяву про поновлення процесуального строку звернення до суду, де зазначено таке.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19.08.2021 у справі № 200/9709/20-а адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, стягнення та зобов'язання до вчинення певних дій задоволено частково.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 29 серпня 2016 року по 29 серпня 2020 року у розмірі 6 895,40 грн без застосування базового місяця - січень 2008 року.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (індексацію грошового забезпечення за період з 29 серпня 2016 року по 29 серпня 2020 року із застосуванням базових місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, березень 2018 року.
Вказане рішення набрало законної сили 19.09.2021.
Тобто, стверджує позивач, спірні правовідносини мали місце до внесення змін до ст. 233 Кодексу Законів про Працю України (далі - КЗпП України) Законом від 01.07.2022 № 2352-ІХ, який набрав чинності 19.07.2022.
Тому регулювання спірних правовідносин здійснюється ст. 233 КЗпП України, у редакцій чинній до 19.07.2022, яка у свою чергу не обмежувала будь-яким строком право працівника на звернення до суду з трудовим спором у тому числі про стягнення заробітної плати.
14 серпня 2025 року позивачем укладено договір з адвокатом на надання правничої професійної допомоги з приводу виконання рішення у справі № 200/9709/20 та вже 18.08.2025 направлено адвокатський запит до ВЧ НОМЕР_1 з проханням надати копії відомостей про нараховане та виплачене ОСОБА_1 грошове забезпечення з розшифровкою всіх виплат помісячно за період служби позивача, а також зазначенням дати, суми та видів грошового забезпечення виплаченого на виконання рішення суду у справі № 200/9709/20.
Відповідь на вказаний адвокатський запит отримано 20.08.2025. У додатках до відповіді надано копії архівних відомостей про виплачене позивачу за 2019 - 2020 роки грошове забезпечення. Також повідомлено, що рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/9709/20 виконано у повному обсязі. Нарахована сума індексації грошового забезпечення склала 60 681,19 грн, яка з урахуванням військового збору перерахована на рахунок ОСОБА_1 28.10.2021 у розмірі 59 770,97 грн, згідно платіжної інструкції від 27.10.2021.
Отже, стверджує позивач, саме з моменту одержання письмового повідомлення про суми нараховані та виплачені відповідачем на виконання рішення суду у справі № 200/9709/20 (20.08.2025) розпочався відлік строку для звернення до суду із позовом про стягнення середнього заробітку за час несвоєчасного розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати.
Оцінка суду.
Щодо строків звернення до суду із вимогами про стягнення середнього заробітку за час несвоєчасного розрахунку при звільненні.
Позивач власне зазначає, що остаточний розрахунок із ним на виконання рішення суду у справі № 200/9709/20 проведено відповідачем 28.10.2021 у розмірі 59 770,97 грн, згідно платіжної інструкції від 27.10.2021. Тобто до внесення змін у ст. 233 КЗпП України Законом від 01.07.2022 № 2352-ІХ, який набрав чинності 19.07.2022. Суд повністю погоджується із твердженням позивача у цій частині.
Водночас, позивач хибно ототожнює правову природу вимог про стягнення заробітної плати (грошового забезпечення) та стягнення середнього заробітку за час несвоєчасного розрахунку при звільненні.
Суд вже звертав увагу позивача, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
Частина 1 ст. 233 КЗпП України у редакції, чинній на момент спірних правовідносин, була викладена у такій редакції: «Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
Водночас ч. 2 ст. 233 КЗпП України, дійсно передбачала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Утім, середній заробіток за час несвоєчасного розрахунку при звільненні не є складовою заробітної плати, а тому строки звернення до суду із такими позовними вимогами врегульовано ч. 1 ст. 233 ст. 233 КЗпП України у редакції, чинній на момент спірних правовідносин, яка передбачала тримісячний строк з дня, коли особа дізналась або повинен був дізнатися про порушення свого права
Офіційне тлумачення положення ч. 1. ст. 233 КЗпП України викладено у рішенні Конституційного Суду України від 22.02.2012 № 4-рп/2012 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу, а саме суд конституційної юрисдикції вирішив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні … встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
Фактичний розрахунок з позивачем проведено 28.10.2021 у розмірі 59 770,97 грн, жодних обставин, які б свідчили про неможливість дізнатися про проведення військовою частиною НОМЕР_1 розрахунку із ОСОБА_1 ним. не зазначено.
Навпаки, суд вважає, що позивач, проявляючи розумну обачність та знаючи про задоволення його позову у справі № 200/9709/20, мав очікувати виконання відповідачем такого рішення.
Водночас, при визначенні початку строку для звернення до суду суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 14.02.2019 у справі №805/3881/18-а.
Під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття ж «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання про це дізнатися не можуть розглядатися як поважна причина пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки є результатом суб'єктивних дій самого позивача, а не об'єктивно існуючими обставинами, що перешкоджають їй вчасно реалізувати своє право на судовий захист.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.01.2020 у справі № 420/3001/19, від 25.02.2020 у справі №360/1870/19.
Щодо вимог про нарахування й виплату на користь ОСОБА_1 суми компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 29 серпня 2016 року по 29 серпня 2020 року.
Суд в ухвалі від 08.09.2025 роз'яснив позивачу, що за висновком Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.04.2024 у справі №560/8194/20 про застосування строків звернення до суду з адміністративним позовом у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати відповідно до Закону №2050-ІІІ сформульовано такі висновки:
а) у спорах цієї категорії справ суди повинні застосовувати шестимісячний строк звернення до суду з позовом, визначений частиною 1 статті 122 КАС України, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів;
б) нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати зокрема і пенсії, проводиться у чітко визначений Законом №2050-ІІІ строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
в) з першого дня наступного місяця після отримання заборгованості з виплати пенсії за попередні періоди особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів і з цього дня починається перебіг шестимісячного строку звернення з позовом до суду.
Звернення до суду з позовом про нарахування і виплату компенсації втрати частини доходів після закінчення цього строку є підставою, передбаченою пунктом 8 частини 1 статті 240 КАС України, для залишення позову без розгляду.
Верховний Суд у постанові від 26.11.2020 у справі №500/2486/19 зазначив, що зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики. Цей підхід було висловлено в першу чергу щодо справ, які на час розгляду справи №500/2486/19 вже перебували на розгляді у судах і подання позову у яких відбулось без додержання строку, про який зазначив Верховний Суд у цій постанові.
Водночас такий підхід дійсно є застосовним і для нових позовів, поданих після ухвалення постанови від 26.11.2020, однак, Верховний Суд зазначив, що при розв'язання питання поновлення строку звернення з позовом суттєве значення мають такі обставини: строк, який сплинув після зміни судової практики і до моменту звернення до суду з позовом; причини, які заважали звернутися до суду з позовом у максимально короткий термін після зміни судової практики; чи є підставі вважати, що позивачем було допущено необґрунтовані зволікання.
У цій же постанові Верховний Суд констатував про таке: «Враховуючи те, що у цій справі звернення до суду з вимогами про скасування рішень відбулося вже після зміни правового підходу і позивач не навів поважних причин пропуску строку, які б давали підстави для його поновлення, …, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду не вбачає підстав для скасування судових рішень, оскільки в цьому разі неможливо стверджувати про прояв правового пуризму.».
Повертаючись до обставин цієї справи суд зазначає, що з дати набрання законної сили постановою Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі №560/8194/20 (02.04.2024) до дати звернення позивачем у цій справі до суду (03.09.2025) минув 1 рік і 5 місяців, проте жодних обставин, які б свідчили про об'єктивну неможливість своєчасно звернутися до суду представником позивача у відповідному клопотання не наведено.
Тому, щодо цієї частині позовних вимог, суд у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення також відмовляє та повертає таку.
З урахуванням наведених обставин, суд визнає неповажними вказані позивачем підстави пропуску строку звернення до суду.
За приписами ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з частиною другою статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Ураховуючи, що суд дійшов висновку про повернення цієї позовної заяви, клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору судом не розглядається.
На підставі викладеного, керуючись ч.2 ст.123, п.9 ч.4 ст.169 КАС України, суд
У задоволенні заяви представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду - відмовити.
Повернути позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили згідно ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст.293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Буряк