Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позову без розгляду
15 вересня 2025 року Справа №200/6589/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І. С., розглянувши у письмовому провадженні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду за позовом адвоката Матвійчук Наталії Євгеніївни в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
27 серпня 2025 року адвокат Матвійчук Наталія Євгеніївна в інтересах ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_2 ), позивача, звернувся з позовом до Донецького окружного адміністративного суду з вимогами до Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ):
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення за період з 11 березня 2015 року до 28 лютого 2018 року включно відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 11 березня 2015 року до 28 лютого 2018 року включно у розмірі 85927,87 грн.;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 у повному розмірі індексації грошового забезпечення з 01 березня 2018 року до 10 квітня 2020 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації-різниці відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01 березня 2018 року до 10 квітня 2020 року включно у розмірі 91974,66 грн.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, витребувано встановлені судом докази по справі. Вирішено питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду.
15 вересня 2025 року відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому заявив клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач посилається на те, що позивач жодним чином не був обмежений у отриманні інформації про дії відповідача щодо нарахування та виплати його грошового забезпечення як під час проходження військової служби так і після виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення Військової частини НОМЕР_1 в межах строку для звернення до суду з вказаними у цій справі позовними вимогами. Проте, позивач вирішив звернутись із заявою тільки 27 серпня 2025 року. В матеріалах справи жодним доказом не підтверджено неможливість отримання позивачем інформації про нарахування та виплату його грошового забезпечення за період проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 . Крім того, відповідач вважає, що позивачем пропущено строк на звернення до суду із зазначеними у позовній заяві вимогами до Військової частини НОМЕР_1 на 5 років 4 місяці та не обґрунтовано поважність пропуску вказаного строку.
Вирішуючи заявлене клопотання відповідача, суд керувався наступним.
Відповідно до частин першої, шостої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Частиною першою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною третьою статті 122 КАС України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Як встановлено судом, відповідно до правових висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах від 27 квітня 2023 року у справі №300/4201/22 та від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22, положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Положення статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
В порядку статті 58 Конституції України, зміни, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352-IX мають застосуватись у спірних правовідносинах з 19 липня 2022 року.
Право на заробітну плату до 19 липня 2022 року не обмежувалося будь-яким строком щодо судового захисту і такий висновок прямо випливає з указаної норми.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №808/1271/18, від 22 квітня 2021 року у справі №826/8789/18, від 29 вересня 2021 року у справі №160/8332/20, від 12 травня 2022 року у справі №280/9017/20, від 26 травня 2022 року у справі №420/10861/21, від 20 листопада 2023 року по справі №160/5468/23, від 12 вересня 2024 року у справі №380/6701/24, від 28 липня 2022 року у справі №300/6805/21, від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23.
При цьому, з огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, дія статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01 липня 2022 року №2352-IX поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності, тобто, з 19 липня 2022 року.
Так, судом в ухвалі від 28 серпня 2025 року, зокрема, розглянуто питання дотримання позивачем строку звернення до суду, при цьому, враховано, що спірним питанням у справі є нарахування та виплата належної позивачу індексації грошового забезпечення за період з 11 березня 2015 року по 10 квітня 2020 року. Відтак, судом вирішено, що позивачем не пропущено строк звернення до суду із цим позовом.
За результатом вивчення матеріалів справи та доводів відповідача, у суду відсутні підстави вважати, що висновок про дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позов, що викладено у зазначеній вище ухвалі, був передчасним.
Підсумовуючи, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 121, 122, 123, 161, 240, 243, 248, 251, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ухвалив:
1. В задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.
2. Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя І.С. Молочна