Україна
Донецький окружний адміністративний суд
15 вересня 2025 року Справа№640/2503/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Абдукадирової К.Е., розглянувши в порядку спрощеного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Призма Стайл" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Призма Стайл" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.06.2021 №0494120902, відповідно до якого сума штрафних санкцій становить 37087, 20 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.01.2022 року відкрито провадження у справі № 640/2503/22.
Відповідно до пункту 2 розділу II Закону України від 13.12.2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» справу № 640/2503/22 передано на розгляд Донецькому окружному адміністративному суду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.02.2025 зазначену справу передано на розгляд судді Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.
Ухвалою суду від 18.02.2025 адміністративну справу № 640/2503/22 прийнято до провадження суддею Давиденко Т.В.
Розпорядженням керівника апарату суду від 26.03.2025 №53 "Щодо повторного автоматичного розподілу справи" призначено повторний автоматичний розподіл справи № 640/2503/22, у зв'язку з перебуванням судді Давиденко Т.В з 05.03.2025 на лікарняному.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано для розгляду судді Абдукадировій К.Е.
Ухвалою суду від 08.04.2025 прийнято до свого провадження адміністративну справу № 640/2503/22.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ДПС у Черкаській області на підставі наказу на проведення фактичної перевірки від 30.04.2021 №806-п та направлень від 18.05.2021 №№1082/23-00-09-0119, 1083/23- 00-09-0119 проведена фактична перевірка ТОВ «ПРИЗМА СТАЙЛ» за місцем фактичного провадження діяльності: Черкаська область, м. Умань, вул. Заводська, буд.1, за результатами якої складено акт перевірки від 27.05.2021 № 3815/23-00-09- 0122/41189679.
Перевіркою встановлено порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а саме здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку на загальну суму 18 543,6 грн., чим порушено вимоги п. 12 ст. З Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями (далі - Закон №265).
За результатами розгляду акта перевірки ГУ ДПС у м. Києві прийнято ППР від 21.06.2021 №0494120902, згідно з яким застосовано до ТОВ «ПРИЗМА СТАЙЛ» штрафні (фінансові) санкції у сумі 37087,2 грн. (18 543,6 грн.х2) за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
За результатом розгляду скарги ДПС України від 22.12.2021 року № 28761/6/99-00-60/0/06, скаргу залишено без задоволення.
Ухвалою суду від 11.08.2025 витребувано від Головного управління ДПС у м. Києві додаткові докази.
Відповідачем подано до суду додаткові пояснення, в яких зазначено наступне.
Податковий орган вважає безпідставним твердження позивача, що наказ від 30.04.2021 № 806-п не містить конкретних підстав для призначення фактичної перевірки. Звертає увагу на те, що оскільки товариством було допущено посадових осіб контролюючого органу до проведення спірної перевірки, то відсутні підстави вважати її незаконною.
ГУ ДПС у Черкаській області на підставі наказу на проведення фактичної перевірки від 30.04.2021 №806-п та направлень від 18.05.2021 №№1082/23-00-09-0119, 1083/23- 00-09-0119 проведена фактична перевірка ТОВ «ПРИЗМА СТАЙЛ» за місцем фактичного провадження діяльності: Черкаська область, м. Умань, вул. Заводська, буд.1, за результатами якої складено акт перевірки від 27.05.2021 № 3815/23-00-09- 0122/41189679.
Перевіркою встановлено факт здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку на загальну суму 18 543,6 грн. (за результатами зняття залишків товарно-матеріальних цінностей та поточного Х-звіту встановлено невідповідність пального в кількості 1212 л. на суму 18543,6 грн.), чим порушено вимоги п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями (далі - Закон №265).
За результатами розгляду акта перевірки ГУ ДПС у м. Києві прийнято ППР від 21.06.2021 №0494120902, згідно з яким застосовано до ТОВ «ПРИЗМА СТАЙЛ» штрафні (фінансові) санкції у сумі 37087,2 грн. (18 543,6 грн.х2) за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку.
Головне управління ДПС у м. Києві не погоджується з висновками викладеними в адміністративному позові позивача, вважає їх такими, що не підлягають задоволенню. У свою чергу, винесене податкове повідомлення - рішення є правомірним та таким що прийняте з урахуванням вимог чинного законодавства.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ГУ ДПС у Черкаській області на підставі наказу на проведення фактичної перевірки від 30.04.2021 №806-п та направлень від 18.05.2021 №№1082/23-00-09-0119, 1083/23-00-09-0119 проведена фактична перевірка ТОВ «ПРИЗМА СТАЙЛ» за місцем фактичного провадження діяльності: Черкаська область, м. Умань, вул. Заводська, буд.1, за результатами якої складено акт перевірки від 27.05.2021 № 3815/23-00-09- 0122/41189679.
Як слідує зі змісту наказу ГУ ДПС у Черкаській області від 30.04.2021 №806-п «Про проведення фактичної перевірки» фактична перевірка призначена на підставі п 20.1.2, 20.1.4, 20.1.8 - 20.1.11 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.3 п. 75.1 ст.75, пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), статті 16 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (зі змінами та доповненнями).
Згідно з п.2 наказу ГУ ДПС у Черкаській області від 30.04.2021 №806-п перевірку провести за період діяльності з 03.10.2019 по 26.05.2021 з метою дотримання вимог законодавства з питань обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, цільового використання пального та спирту етилового платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, пального та рідин, що використовуються в електронних сигаретах за місцем фактичного провадження діяльності.
За результатами перевірки складено акт «Про результати фактичної перевірки ТОВ «ПРИЗМА СТАЙЛ» (код за ЄДРПОУ 41189679) від 27.05.2021 № 3815/23-00-09- 0122/41189679.
У висновку вищевказаного акту перевірки контролюючим органом встановлено, порушення позивачем п.12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» зі змінами та доповненнями, а саме: зберігання та реалізація необлікованого у встановленому законодавством порядку підакцизного товару на загальну суму 18543,60 грн.
Також контролюючим органом складено акт неможливості вручення акта перевірки.
За результатами фактичної перевірки винесено податкові повідомлення-рішення від 21.06.2021 №0494120902 на суму 37087,20 грн.
Вказане податкові повідомлення-рішення оскаржувалось в адміністративному порядку, проте рішенням ДПС України від 22.12.2021 № 28761/6/99-0006030106 скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 21.06.2021 №0494120902 без змін.
Позивач не погоджується з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, вважає його таким, що суперечать положенням чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані ПК України.
Відповідно до підпункту 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) органи державної податкової служби мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.
Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).
Так, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом та за наявності хоча б однієї з підстав, визначених підпунктами 80.2.1 - 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.
Судом встановлено, що як підставу для проведення фактичної перевірки позивача у наказі Головного управління ДПС у Черкаській області від 30.04.2021 №806-п «Про проведення фактичної перевірки» зазначено підпункт 80.2.5, 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, без наведення фактичних підстав для його застосування щодо зазначеного платника податків.
Так, відповідно до п.п.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Суд зауважує, що стаття 80 Податкового кодексу України передбачає вичерпні підстави для проведення фактичної перевірки. Втім, застосовуючи конкретну правову підставу для призначення такої перевірки, у наказі на перевірку контролюючий орган зобов'язаний не тільки зазначити відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, але й обґрунтувати (пояснити), які саме фактичні підстави (обставини) зумовлюють необхідність проведення фактичної перевірки.
Приймаючи наказ про проведення фактичної перевірки позивача, контролюючий орган лише обмежився посиланнями на норми чинного законодавства, в тому числі норми Податкового кодексу України (підпункт 80.2.5, пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України), якими визначено різні підстави для проведення фактичної перевірки платника податків.
Але при цьому відповідач жодним чином не обґрунтував, що саме зумовило необхідність проведення перевірки позивача, наявність (отримання) якої саме інформації стало приводом для її проведення, а також не вказав мету перевірки, що має визначатися з підстав проведення перевірки.
Згідно з абзацом третім пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.
Суд зауважує, що оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень.
При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Зокрема, в наказі відсутні посилання на інформацію про звернення покупця (споживача) про порушення позивачем установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування, та є підставою для призначення і проведення перевірки.
За сталою та послідовною практикою Верховного Суду (зокрема, постанови від 11.07.2022 у справі №120/5728/20-а, від 21.12.2022 у справі №500/1331/21) формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов'язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України щодо змісту наказу про проведення перевірки. У разі встановлення в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки, кожна з них не обов'язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі.
Виконання такої вимоги забезпечує розуміння суб'єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення. У такій ситуації в разі виникнення спору щодо наявності дійсних підстав для проведення перевірки або обґрунтованості припущень щодо вчинення суб'єктом господарювання порушень суд має можливість перевірити ці питання під час розгляду адміністративної справи.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 26.07.2023 у справі №280/4696/22.
Оскільки стаття 80 Податкового кодексу України передбачає вичерпні підстави для проведення фактичної перевірки. Застосовуючи конкретну правову підставу для призначення такої перевірки, у наказі на перевірку контролюючий орган зобов'язаний не тільки зазначити відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, але й обґрунтувати (пояснити), які саме фактичні підстави (обставини) зумовлюють необхідність проведення фактичної перевірки.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 08.11.2023 у справі №280/118/23.
В постанові Касаційного адміністративного суду від 02.08.2023 року у справі №160/651/23 Верховним Судом зазначено, що суд першої інстанції вірно взяв до уваги, що конкретизація підстави, передбаченої підпунктами 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, в наказі відсутня. Отже, контролюючий орган не дотримався вимог пункту 81.1 статті 81 ПК України, відповідно до якого його посадові особи мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому, окрім іншого, зазначаються підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом.
Аналогічний правовий висновок міститься і в постанові Касаційного адміністративного суду від 11.07.2023 року у справі №240/959/20.
Суд встановив, що з наказу від 30.04.2021 №806-п слідує, що перевірка проводиться з метою дотримання вимог законодавства з питань обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, цільового використання пального та спирту етилового платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, пального та рідин, що використовуються в електронних сигаретах за місцем фактичного провадження діяльності.
При цьому у вказаному наказі не зазначені законні підстави для його винесення.
Вищезазначений наказ не містить в собі інформації, яка свідчить про можливі порушення позивачем вимог законодавства, а лише констатує факт доцільності проведення фактичної перевірки з метою перевірки дотримання вимог діючого законодавства.
Суд констатує, що в даному наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють.
Вищевказаний наказ на проведення перевірки не містить інформації, яка б свідчила про наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку звернення покупця (споживача) про порушення позивачем установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування, та у зв'язку з якими у контролюючого органу виникає обґрунтована та законодавчо встановлена необхідність для здійснення належного податкового контролю.
В підсумку, для позивача створено правову невизначеність в трьох аспектах: необґрунтованість призначення перевірки, незазначення інформації про підстави для призначення перевірки за підпунктом 80.2.5. пункту 80.2. статті 80 Податкового кодексу України, а також невідображення відомостей про суть порушення згідно звернення споживача за цим пунктом. При цьому навіть одного аспекту достатньо для констатації протиправного характеру проведення перевірки, що вбачається з вищевикладеної судової практики. Слід повторно підкреслити, що первинним актом правової поведінки є складання саме відповідачем наказу про призначення перевірки. Відповідно, ця правова невизначеність та пов'язані з цим аспектом справи питання є результатом виключно поведінки відповідача під час складання відповідного наказу. Розумних підстав заповнення наказу про призначення перевірки без відображення в ньому належним чином підстав для її проведення не існує, в тому числі не вказано такі підстави самим відповідачем.
Системно проаналізувавши положення статей 75-81 ПК України, суд дійшов висновку, що вимоги до змісту наказу про призначення як планової документальної перевірки, так і позапланової документальної перевірки, документальної невиїзної перевірки, фактичної перевірки сформульовані лише в абзаці 3 пункту 81.1 статті 81 ПК України, де вказано, що в наказі зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.
Отже, установлене статями 75-81 ПК України правове регулювання податкових перевірок визначає певні обов'язкові умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, дотримання яких може бути належною підставою для прийняття керівником податкового органу наказу про проведення перевірки.
Процедурні порушення при призначенні перевірки мають наслідком протиправність прийнятого керівником податкового органу наказу про проведення перевірки.
Дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, може бути підставою для визнання правомірними дій контролюючого органу щодо їх проведення. У свою чергу порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої. У випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок.
У постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 21.02.2020 (справа №826/17123/18) зроблено висновок, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Також у постанові від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18 Верховний Суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення. З урахуванням цього Суд касаційної інстанції зазначив про відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, як підстави для донарахування суми грошового зобов'язання.
Зміст висновків наведеної постанови свідчить про те, що установивши таке порушення процедури проведення перевірки, наслідком якого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, що слугували підставою ухвалення суб'єктом владних повноважень індивідуальних актів, суд не повинен переходити, з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №821/371/17, від 27.02.2020 у справі №П/811/3206/15 та від 26.03.2020 у справі №813/823/16, від 11.07.2022 у справі №120/5728/20-а, від 19.07.2023 у справі № 826/15828/18, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
У постанові Верховного Суду від 28.09.2022 у справі №1340/3590/18, викладена правова позиція, відповідно до якого, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості покликатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки інших підстав щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Враховуючи викладене, податковий орган не дотримався вимог пункту 81.1 статті 81 ПК України, відповідно до якого посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому, окрім іншого, зазначаються підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом.
Отже, суд дійшов висновку, що фактична перевірка, яка проведена відповідачем, є незаконною. Як наслідок акт такої перевірки з викладеними у ньому висновками, є доказом, здобутим з порушенням закону, й не має юридичної значимості, а тому прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення не можуть бути визнані правомірними.
Отже, встановлені судом обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем фактичної перевірки позивача, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, є достатніми для висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності вчинених ним дій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до адміністративного суду з позовною заявою, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2481,00 грн.
Враховуючи задоволення позовних вимог, судовий збір у розмірі 2481,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, яким прийнято протиправне рішення.
Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, на підставі Податкового кодексу України, суд,-
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Призма Стайл" (01042, м. Київ, вул. Іоана Павла ІІ, буд. 4/6 корп. А ЄДРПОУ 41189679) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, місто Київ, вул.Шолуденка, будинок 33/19 ЄДРПОУ 44116011) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.06.2021 №0494120902 відповідно до якого сума штрафних санкцій становить 37087,20 грн.
Стягнути з Головного управління ДПС у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Призма Стайл" судовий збір в сумі 2481,00 грн.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 15 вересня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України відповідно до цього Закону, є Шостий апеляційний адміністративний суд.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.Е. Абдукадирова