Україна
Донецький окружний адміністративний суд
15 вересня 2025 року Справа№200/6777/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І., розглянувши у порядку спрощеного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та до Комісії для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач-1), у якій просить:
- визнати протиправним і скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 № 11 від 18.09.2024 року, що стосується відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 прийняти рішення, яким надати ОСОБА_1 відстрочку від призову за мобілізацією на підставі пункту 2 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Ухвалою від 02.10.2024 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви
На виконання вимог ухвали від 02.10.2024 року позивачем було надано суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано, зокрема, клопотання про витребування у відповідача оскаржуваного рішення.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14.10.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 200/6777/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
21.10.2024 відповідач-1 надав відзив на позовну заяву та докази по справі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30.01.2025 залучено Комісію для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) (далі - відповідач-2) до участі у даній справі в якості другого відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 10.09.2024 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 перший відділ із заявою та відповідним пакетом документів, згідно якої просив відповідача надати йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 2 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Відповідач, розглянувши по суті заяву про надання відстрочки від призову по мобілізації, своїм повідомленням від 18.09.2024 вих.№14/6547 відмовив позивачу у наданні відстрочки. При цьому, у своєму рішенні про відмову у наданні відстрочки відповідач-1 зазначив причину для відмови: у зв'язку з невиконанням пункту 58 Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560.
Позивач вважає такі дії відповідача-1 протиправними та таким, що порушують його конституційні права та охоронювані законом інтереси. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
У встановлений судом строк відповідачем-1 надано відзив на адміністративний позов, в якому відповідач-1 заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача. В обґрунтування доводів ним вказано, що 13 вересня 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_5 надійшла заява ОСОБА_1 , яка у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 про затвердження «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», була розглянута.
У зверненні ОСОБА_1 просить надати йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до пункту 2 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», посилаючись на те, що не підлягає призову на військову службу під час мобілізації як військовозобов'язаний, який є особою з інвалідністю.
Під час розгляду вказаної заяви комісією з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_6 встановлено, що заява від військовозобов'язаного ОСОБА_1 надана не особисто, як вимагає того пункт 58 постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, а засобами поштового зв'язку. Крім того, всупереч пункт 58 постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 військовозобов'язаним ОСОБА_1 не були додані до заяви ані оригінали документів, що підтверджують право на відстрочку, ані копії таких документів, засвідчених в установленому порядку. На підставі чого 18 вересня 2024 року комісією з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_6 було прийнято рішення про відмову військовозобов'язаному ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, у зв'язку з невиконанням пункту 58 постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560.
Відповідач-2 правом надання відзиву на позовну заяву не скористався, протягом розгляду справи із заявами та клопотаннями до суду не звертався.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , та має реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Згідно з копією військового квитка серії НОМЕР_3 від 19.05.2011 ОСОБА_1 є військовозобов'язаним та непридатним до військової служби у мирний час, обмежено придатним у воєнний час.
Згідно з витягом з програми «Резерв+» від 13.07.2024, ОСОБА_1 є військовозобов'язаним, перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_8 ).
Згідно з довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №772106 від 11.07.2024 ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності.
10.09.2024 позивач засобами поштового зв'язку звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою щодо оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 2 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з додатками, яку відповідачем-1 отримано, що не заперечується останнім.
18.09.2024 ІНФОРМАЦІЯ_9 направив позивачу повідомлення вих.№14/6547, з якого слідує, що комісією при ІНФОРМАЦІЯ_2 (відокремленого відділу територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, розвідувального органу України) розглянуто заяву та підтвердні документи позивача щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, в особливий період, відповідно до абзацу 2 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» і протоколом №11 від 18.09.2024 ухвалено рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, в особливий період, позивач підлягає призову на військову службу під час мобілізації, в особливий період на загальних підставах. Причини відмови: у зв'язку з невиконанням пункту 58 постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560.
Відповідно до протоколу №11 від 18.09.2024 засідання комісії для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 вирішили відмовити військовозобов'язаному ОСОБА_1 в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період у зв'язку з невиконанням пункту 58 постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560.
Не погоджуючись з рішенням ІНФОРМАЦІЯ_2 №11 від 18.09.2024, що стосується відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною десятою статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодданні ві
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII.
Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Мобілізаційна підготовка та мобілізація є складовими частинами комплексу заходів, які здійснюються з метою забезпечення оборони держави, за винятком цільової мобілізації. (частини першої статті 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).
За приписами частини восьмої статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій. На час особливого періоду дія будь-яких прийнятих до настання цього періоду нормативно-правових актів, що передбачають скорочення чисельності, обмеження комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, зупиняється.
Статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначені категорії осіб, які мають право отримати відстрочку під час мобілізації та підстави такої відстрочки.
Так, відповідно до пункту 2 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на термін 6-12 місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії).
Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Пунктом 11 Положення №154 передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок №560).
Так, пунктом 56 Порядку №560 визначено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до пункту 57 Порядку №560 для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Відповідно пункту 58 Порядку №560 передбачено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації зобов'язані оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язаним працівникам (державним службовцям), які заброньовані у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а також посадовим (службовим) особам, зазначеним у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, на території відповідальності якого вони розміщуються. До відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки подаються документи, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Відповідні органи, в яких працюють посадові (службові) особи, зазначені у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, надсилають завірену копію довідки про надання таким особам відстрочки (додаток 6) до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, у якому така особа перебуває на військовому обліку.
За правилами пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Отже, рішення про надання відстрочки від призову під час мобілізації приймається комісією, створеною при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах), за наслідками розгляду відповідних документів військовозобов'язаних.
Суд зазначає, що Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 не визначає конкретних способів надання документів, що підтверджують саме право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації (особисто, поштою, тощо).
Також, ані положеннями Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ані Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ані Порядком №560 не передбачено обов'язку особистого фізичного відвідування особою територіального центру комплектування та соціальної підтримки для подання заяви та документів на відстрочку. Обов'язок «особисто подати заяву», «особисто повідомити» не означає особисту фізичну присутність, особисто прибути.
При цьому, у спірних правовідносинах відповідачі не ставили під сумнів факт того, що заява про відстрочку була направлена засобами поштового зв'язку військовозобов'язаним особисто.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позивач, надіславши особисто засобами поштового зв'язку заяву та документи для вирішення питання про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, дотримався процедури особистого їх подання (направлення).
Заява позивача, незалежно від способу її подання, підлягала до розгляду по суті порушеного у ній питання (клопотання).
Отримавши таку заяву з додатками, відповідач-2, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки, після отримання цієї заяви, повинен був прийняти відповідне рішення за наслідком її розгляду по суті щодо надання відстрочки або відмови у наданні відстрочки.
Суд зазначає, що згідно з повідомленням відповідача-1 №14/6547 від 18.09.2024 позивачу фактично відмовлено у наданні відстрочки, що також підтверджується витягом з протоколу №11 від 18.09.2024 засідання комісії для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Проте, зі змісту вказаних документів вбачається, що заява позивача про надання відстрочки фактично по суті розглянута не була, оскільки відмовлено у наданні відстрочки з формальних підстав, а саме: у зв'язку з невиконанням пункту 58 постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560.
Отже, відповідачем-2 не було прийнято мотивованого рішення на підставі статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та наданих позивачем документів.
Суд констатує, що поведінка відповідача-2 у спірних правовідносинах не відповідає визначеному частиною другою статті 2 КАС України критерію законності, та порушує право позивача на розгляд заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, та прийняття відповідачами рішення по суті заяви.
При цьому, причина для відмови позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, що зазначена відповідачем-1 у повідомленні №14/6547 від 18.09.2024, є необґрунтованою, зважаючи, зокрема, на ненадання відповідачем оцінки поданих позивачем документів на підтвердження наявності права на відстрочку в розрізі пункту 2 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Суд не приймає до уваги твердження відповідача-1, викладені у відзиві на адміністративний позов відносно того, що позивачем не були додані до заяви ані оригінали документів, що підтверджують право на відстрочку, ані копії таких документів, засвідчених в установленому порядку, оскільки матеріалами справи підтверджується, що подані позивачем документи до заяви про надання відстрочки не розглядалися Комісією, та така підстава не була визначена у спірному рішенні, як підстава відмови у наданні відстрочки від мобілізації.
Суд зауважує, що у даному випадку суб'єкт владних повноважень фактично не розглядав заяву позивача по суті та не досліджував наявність чи відсутність підстав для надання йому відстрочки.
Як було вказано вище розгляд відповідної заяви та оцінка законності підстав для надання відстрочки прийняття рішення віднесена до дискреційних повноважень Комісії для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 , а не відповідача-1.
Спірне рішення приймала саме Комісія, а не відповідач-1
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, для ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати саме рішення Комісії для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 про відмову в наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, оформлене протоколом №11 від 18.09.2024 та зобов'язати Комісію для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.09.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 2 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та за наслідком розгляду заяви прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, або прийняти вмотивоване рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01.07.2003 №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю, з урахуванням положень частини 2 статті 9 КАС України.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до платіжної інструкції №46870861 від 24.09.2024 позивачем сплачено судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Згідно із частиною першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, зважаючи на те, що позивачем сплачено суму судового збору та позовні вимоги задоволено, суд приходить висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1 суму судового збору на користь позивача.
Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 255, 262-263, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) та до Комісії для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , інші відомості відсутні) про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 про відмову в наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, оформлене протоколом №11 від 18.09.2024.
Зобов'язати Комісію для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.09.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 2 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та за наслідком розгляду заяви прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, або прийняти вмотивоване рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Повне судове рішення складено 15 вересня 2025 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або після прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.І. Бабіч