Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про відкриття провадження у справі
12 вересня 2025 року Справа №200/6747/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Волгіна Н.П., ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) через свого представника, адвоката Лихачова Романа Борисовича, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , зареєстроване місцезнаходження: АДРЕСА_2 ), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частина НОМЕР_1 , щодо не нарахування та не виплати позивачу, грошового забезпечення військовослужбовця за період з 30 січня 2020 року по 14 квітня 2025 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення військовослужбовця за період з 30 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 1 січня 2020 року за ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення військовослужбовця за період з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 1 січня 2021 року за ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення військовослужбовця за період з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 1 січня 2022 року за ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення військовослужбовця за період з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 1 січня 2023 року за ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення військовослужбовця за період з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 1 січня 2024 року за ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення військовослужбовця за період з 1 січня 2025 року по 14 квітня 2025 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 1 січня 2025 року за ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частина НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 13 грудня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базового місяця) - січень 2008 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошове забезпечення за період з 13 грудня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базового місяця) - січень 2008 року;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частина НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 1 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та з 1 січня 2024 року по 14 квітня 2025 року із застосуванням положень абз. 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 1 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та з 1 січня 2024 року по 14 квітня 2025 року із застосуванням положень абз. 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частина НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2024 роки з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження військової служби, передбаченої Постановою КМУ № 168 від 28 лютого 2024 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу грошову допомоги на оздоровлення за 2022-2024 роки з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження військової служби, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28 лютого 2024 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: […] позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); […].
Вирішуючи питання щодо дотримання/не дотримання позивачем при зверненні до суду із даним позовом строку, установленого законом, суддя виходить з наступного.
Згідно зі ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч. 3 даної статті для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 5 наведеної статті для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Разом із цим в КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (в т.ч. грошового забезпечення) у разі порушення працедавцем законодавства про оплату праці.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Відповідно до абз. 1 ст. 3 Кодексу законів України про працю (далі - КЗпП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Частиною 2 ст. 233 КЗпП України в редакції, чинній до 19 липня 2022 року, було встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Офіційне тлумачення положень вказаної норми надав Конституційний Суд України в рішеннях від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 та № 9-рп/2013, де вказав, що в аспекті конституційного звернення, положення ч. 2 ст. 233 КЗпП України у системному зв'язку з положеннями ст.ст. 1, 12 Закону України «Про оплату праці» необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, […].
За висновком Верховного Суду, поняття «грошове забезпечення», «заробітна плата», які використано у чинному законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними, а тому спір охоплюється застосованим у ч. 2 ст. 233 КЗпП України визначенням «законодавство про оплату праці».
Подібну правову позицію Верховний Суд висловлював, зокрема, у постановах від 8 червня 2023 року у справі № 240/15540/20, від 3 серпня 2023 року у справі № 280/6779/22 та інших.
У постановах від 30 травня 2024 року у справі № 280/6009/23, від 30 січня 2025 року у справі № 640/18806/22, а також від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23 Верховний Суд зазначив, що заявлення до суду позовних вимог стосовно стягнення заробітної плати/грошового забезпечення (в тому числі окремих складових), на яку працівник мав право станом на 19 липня 2022 року, не обмежується будь-яким строком звернення.
Таким чином, право позивача на звернення до адміністративного суду з приводу нарахування та виплати всіх складових заробітної плати (в тому числі індексації цього грошового забезпечення) за періоди до 19 липня 2022 року не було обмежено будь-яким строком.
Законом України від 1 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності 19 липня 2022 року, внесені зміни, зокрема до КЗпП України.
Так, частини 1 і 2 ст. 233 КЗпП України викладені в новій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116».
Отже, після 19 липня 2022 року строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22, від 3 серпня 2023 року у справі № 280/6779/22 та від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23.
При цьому у постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, дійшов наступних висновків:
«65.1.Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положеннями статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин).
65.2. З урахуванням пункту 1 глави XIX Прикінцеві положення КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року.
66. Зважаючи на наведене, Судова палата вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегій Касаційного адміністративного суду:
- від 29 січня 2025 року у справі № 500/6880/23 та від 28 серпня 2024 року у справі № 580/9690/23, у яких Верховним Судом до правовідносин щодо перерахунку індексації грошового забезпечення військовослужбовця за 2016-2018 роки застосовано статтю 233 КЗпП України у редакції, що набула чинності з 19 липня 2022 року, оскільки саме вона була чинною на момент звернення позивачів до суду із позовом (жовтень 2023 року);
- від 23 січня 2025 року у справі № 400/4829/24 [предмет спору - перерахунок грошового забезпечення військовослужбовця та його складових за період з 01 березня 2022 року по 19 травня 2023 року; дата звернення до суду з позовом - 22 травня 2024 року] та від20 листопада 2023 року у справі № 160/5468/23 [предмет спору - нарахування та виплата індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01 січня 2016 року по грудень 2018 року; дата звернення до суду з позовом - 21 березня 2023 року], у яких Верховний Суд констатував, що у випадках звільнення військовослужбовця з військової служби та у разі невиплати йому частини грошового забезпечення, на отримання якого він мав право під час проходження служби, перебіг строку звернення починається саме з дати його звільнення з цієї служби;
- від 12 вересня 2024 року у справі № 200/5637/23, у якій Верховний Суд зазначив, що строки для звернення до суду, які передбачені у статті 233 КЗпП України, закінчилися з припиненням дії карантину.
[…]
68. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають ураховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
[…]
76. Проте період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
77. Судова палата частково поділяє позицію суду апеляційної інстанції щодо порядку обчислення строку звернення до адміністративного суду, зазначену у його висновку. Зокрема, слід погодитися із висновком апеляційного суду про те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).».
Крім цього, у постанові від 18 квітня 2025 року у справі № 260/1955/24 Верховний Суд зазначив, що для правильного вирішення питання дотримання позивачем строку звернення до суду з позовними вимогами за період з 19 липня 2022 року по 19 травня 2023 року [щодо розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб при обрахунку грошового забезпечення] слід з'ясувати наявність/відсутність у відповідача документального підтвердження ознайомлення позивача до лютого 2024 року [дата звернення позивача до суду із позовом в межах адміністративної справи № 260/1955/24] з розміром та складовими нарахованого та виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення, як-то докази направлення/видачі розрахункових листів, довідок про грошове забезпечення тощо.
Як вбачається з наведеного у позові та доданої до позову копії військового квітка серії НОМЕР_4 від 23 квітня 2007 року, а також наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 14 квітня 2025 року № 106, позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 13 грудня 2016 року по 14 квітня 2025 року; 14 квітня 2025 року виключений зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення у зв'язку із переміщенням до військової частини НОМЕР_5 .
Як вбачається з доданого до позову копії грошового атестату позивача від 14 квітня 2025 року, у вказаному атестаті наведені складові грошового забезпечення, які нараховувались позивачу станом на час виключення з особового складу військової частини (також у атестаті є строка про нараховану та сплачену індексацію грошового забезпечення, в якій відсутні відомості про здійснення індексації грошового забезпечення позивача).
Отже, про складові грошового забезпечення позивачу було відомо після виключення з особового складу Військової частини НОМЕР_1 (14 квітня 2025 року).
Таким чином, позивач у вересні 2025 року звернувся до суду із даним позовом в частині позовних вимог щодо грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 14 квітня 2025 року із пропуском встановленого процесуального строку.
Разом із позовом подано клопотання про поновлення строку звернення до суду, яке обґрунтовано тим, що позивач після виключення з особового складу Військової частини НОМЕР_1 продовжує проходити військову службу в умовах воєнного стану в іншій військовій частині ( НОМЕР_5 ), під час проходження військової служби брав безпосередню участь у бойових діях.
Посилається на постанови Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22, від 29 листопада 2024 року у справі № 120/359/24.
Вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду із даним позовом суддя виходить з наступного.
Верховний Суду у постанові від 29 листопада 2024 року у справі № 120/359/24 сформував правовий висновок щодо застосування положень ст.ст. 122 та 123 КАС України у правовідносинах, пропуск процесуального строку у яких пов'язаний саме з призовом по мобілізації до Збройних Сил України для виконання конституційного обов'язку із захисту суверенітету і незалежності Держави Україна.
Відповідно до вказаного висновку проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов'язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби. Під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду (обмеження доступу до правової допомоги); військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори (виконання обов'язків служби); участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду (фактор часу); враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов'язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку (повага до особливого статусу військовослужбовців); проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об'єктивною причиною пропуску процесуального строку (обов'язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя).
Як вбачається із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 14 квітня 2025 року № 106 та військового квітка серії НОМЕР_4 від 23 квітня 2007 року, позивач з 15 квітня 2025 року проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_5 .
Враховуючи наведене, суддя вважає за можливе визнати поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду із даним позовом в частині позовних вимог за період з 19 липня 2022 року по 14 квітня 2025 року та поновити цей строк.
Позовна заява підсудна Донецькому окружному адміністративному суду, подана особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; відповідає вимогам ст.ст. 160, 161, 172 КАС України; позов належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Згідно з приписами ст.ст. 12, 257 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Частиною 4 ст. 12 КАС України визначені справи, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження (підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження), і до вказаного переліку дана справи не належить.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Враховуючи наведене, беручи до уваги, що станом на час вирішення питання про відкриття провадження у справі відсутні клопотання сторін про розгляд справи в судовому засіданні, ця справа буде розглядатись за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року №3674-VI позивач звільнений від сплати судового збору за подання даного позову.
Керуючись ст.ст. 9, 12, 77, 122, 123, 171, 242, 248, 256-258, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
1. Клопотання ОСОБА_1 , подане його представником, про поновлення строку звернення до адміністративного суду - задовольнити.
2. Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з даним позовом в частині позовних вимог щодо грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 14 квітня 2025 року.
3. Прийняти до провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії та відкрити провадження у справі.
4. Призначити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
5. Справа буде розглядатись одноособовим складом суду.
6. Запропонувати відповідачу надати суду протягом п'ятнадцяти днів після отримання даної ухвали відзив на позовну заяву та докази на підтвердження зазначеного у відзиві.
7. Зобов'язати відповідача надати суду протягом п'ятнадцяти днів після отримання даної ухвали:
- копію документа щодо статусу військової частини НОМЕР_1 (копію свідоцтва про реєстрацію або виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань або інший документ);
- належним чином засвідчені копії наказів (або витяги з них) про прийняття позивача на військову службу до Військової частини НОМЕР_1 (в тому числі наказів про зарахування позивача до списків особового складу та на всі види забезпечення до виключення зі списків військової частини);
- грошові атестати позивача за 2016 - 2025 роки (або довідки про його грошове забезпечення/архівні відомості із зазначеннях у них окремих складових грошового забезпечення, які були нараховані та фактично виплачені позивачу за період з 13 грудня 2016 року по 14 квітня 2025 року).
8. Запропонувати позивачу у п'ятиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву подати до суду відповідь на відзив разом із доказами на підтвердження направлення відповіді на відзив і доданих до неї документів відповідачу.
9. Запропонувати відповідачу у п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив подати до суду заперечення на відповідь разом із доказами на підтвердження направлення заперечень і доданих до нього документів позивачу.
10. Роз'яснити відповідачу, що не подання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову, а неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин, залежно від того, яке ці докази мають значення, - може матиме своїм наслідком визнання судом обставини, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмову у її визнанні.
11. Ухвала набирає законної сии з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
12. Роз'яснити учасникам справи, що сторони мають процесуальні права та обов'язки, визначені у ст.ст. 44, 47 Кодексу адміністративного судочинства України.
13. Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки://www.reyestr.court.gov.ua/).
14. Роз'яснити сторонам, що веб-адресою сторінки в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається, є https://court.gov.ua/sud0570/.
Суддя Н.П. Волгіна