Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про повернення позовної заяви
12 вересня 2025 року Справа №200/6541/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Волгіна Н.П., дослідивши заяву про уточнення позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, а також надані на виконання вимог ухвали суду про усунення недоліків позовної заяви матеріали, -
ОСОБА_1 через свого представника, адвоката Лихачова Романа Борисовича, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частина НОМЕР_2 , щодо ненарахування та невиплати позивачу, грошового забезпечення військовослужбовця за період з 30 січня 2020 року по 3 березня 2025 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 , нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення військовослужбовця за період з 30 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року, із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 1 січня 2020 року за ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 , нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення військовослужбовця за період з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 1 січня 2021 року за ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 , нарахувати та виплатити позивачу, грошове забезпечення військовослужбовця за період з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 1 січня 2022 року за ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 , нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення військовослужбовця за період з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року, із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 1 січня 2023 року за ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення військовослужбовця за період з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 1 січня 2024 року за ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 , нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення військовослужбовця за період з 1 січня 2025 року по 3 березня 2025 року, із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 1 січня 2025 року за ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частина НОМЕР_1 , щодо ненарахування та невиплати позивачу, індексації грошового забезпечення за період з 11 травня 2006 року по 31 грудня 2007 року, із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базового місяця) - січень 2005 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 , нарахувати та виплатити позивачу, індексації грошового забезпечення за період з 11 травня 2006 року по 31 грудня 2007 року, із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базового місяця) - січень 2005 року, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частина НОМЕР_1 , щодо ненарахування та невиплати позивачу, індексації грошового забезпечення за період з 1 січня 2008 року по 28 лютого 2018 року, із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базового місяця) - січень 2008 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 , нарахувати та виплатити позивачу індексації грошового забезпечення за період з 1 січня 2008 року по 28 лютого 2018 року, із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базового місяця) - січень 2008 року;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частина НОМЕР_1 , щодо ненарахування та невиплати позивачу, індексації грошового забезпечення за період з 1 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та з 1 січня 2024 року по 3 березня 2025 року із застосуванням положень абз 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 , нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 1 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та з 1 січня 2024 року по 3 березня 2025 року із застосуванням положень абз. 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частина НОМЕР_1 , щодо ненарахування та невиплати позивачу, грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2024 роки, з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження військової служби, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28 лютого 2024 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 , нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу на оздоровлення за 2022-2024 роки, з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження військової служби, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28 лютого 2024 року.
Ухвалою суду від 1 вересня 2025 року позовна заява залишена без руху, позивачу встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду:
1) уточненої позовної заяви:
- із наведенням у ній інформації щодо дати (дат), коли позивачу стало відомо про порушення відповідачем його прав в частині нарахування та виплати грошового забезпечення за період після 19 липня 2022 року;
- із зазначенням у ній доказів, які можуть підтвердити обставини, на які посилається позивач у позові;
2) доказів на підтвердження зазначеного у позові, а у випадку н е м о ж л и в о с т і їх надати - клопотання про витребування зазначених доказів у інших осіб - разом із наданням доказів на підтвердження того, що позивачем або його представником в ч и н я л и с ь д і ї, спрямовані на їх отримання д о звернення до суду із даним позовом.
В ухвалі, крім іншого, зазначено наступне.
Право позивача на звернення до адміністративного суду з приводу нарахування та виплати всіх складових заробітної плати за періоди до 19 липня 2022 року не було обмежено будь-яким строком, а після 19 липня 2022 року строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. У позові не зазначено коли саме позивач дізнався про неправильне нарахування та виплату йому грошового забезпечення за спірні періоди. Також у позові вказано, що позивач неодноразово усно та письмово звертався до відповідача із рапортами щодо проведення нарахування та виплати вказаних у позові виплат, але не може надати докази таких звернень, так як рапорти подавались в одному екземплярі; при цьому про дати звернень із зазначеними рапортами у позові не зазначено.
Враховуючи наведене, суд при дослідженні первинного позову та доданих до нього документів був позбавлений можливості виконати вимогу п. 5 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), згідно із якою суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Також в ухвалі зазначено, що виходячи з приписів ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, зокрема позивач має довести і с н у в а н н я певних рішень, дій, бездіяльності (які він оскаржує), а відповідач (суб'єкт владних повноважень) повинен довести п р а в о м і р н і с т ь таких рішень, дій, бездіяльності.
Вказано, що відповідно до ст. 79 КАС України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, п о в и н н і подати докази р а з о м із поданням позовної заяви і що якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; учасник справи також п о в и н е н надати докази, які підтверджують, що він з д і й с н и в у с і залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.
Також наголошено, що відповідно до ст. 80 КАС України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом що у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено про з а х о д и, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, д о к а з и в ж и т т я таких заходів, та/або причини неможливості самостійного отримання доказу (жодних доказів на підтвердження вчинення позивачем або його представником якихось дій, спрямованих на отримання доказів, що підтверджують заявлені у позові вимоги, до первинного позову додано не було).
5 вересня 2025 року до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано уточнену позовну заяву, банківську виписку з рахунку позивача за період вересень 2015 року по лютий 2025 року та клопотання про витребування додаткових доказів у відповідача (довідки про розрахунок розміру нарахованої та виплаченої позивачу суми індексації за період з 11 травня 2006 року по 31 грудня 2007 року, з 1 січня 2008 року по 28 лютого 2018 року, з 1 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та з 1 січня 2024 року по 3 березня 2025 року із зазначенням застосованого базового місяця; витяг з розрахунково-платіжних відомостей на виплату грошового забезпечення (картки особового рахунку) позивача за весь період проходження служби у в/ч НОМЕР_1 ; довідку про розмір грошового забезпечення позивача з 30 січня 2020 року по 3 березня 2025 року із зазначенням використаного показника прожиткового мінімуму для працездатної особи за відповідним законом України про державний бюджет України).
Жодних доказів на підтвердження виконання позивачем або його представником приписів ст.ст. 79, 80 КАС України, а саме: вчинення стороною позивача якихось дій, спрямованих на самостійне отримання доказів по справі, які зазначені у клопотанні про витребування доказів, до уточненого позову не додано; також не наведено жодних пояснень з стосовно того - вчинялись такі дії чи ні.
В заяві про усунення недоліків позовної заяви зазначено наступне.
Позивач отримав можливість в п о в н і й м і р і ознайомитися з нарахованими йому сумами грошового забезпечення лише в червні 2025 року, отже позивач набув достовірної та д о к у м е н т а л ь н о підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум при звільненні в червні 2025 року.
Жодних доказів на підтвердження наведеного всупереч вимог ухвали суду від 1 вересня 2025 року та приписам ст. 161 КАС України суду також не надано.
Також у заяві вказано, що позивач неодноразово (усно та письмово) звертався до відповідача із рапортами щодо проведення нарахування та виплати вказаних виплат, однак відповіді не отримав. Доказів зазначеного суду також не надано; за поясненням представника позивача - у зв'язку із тим, що рапорти подавалися у одному екземплярі.
При цьому у заяві наголошено на тому, що відповідно до приписів ст. 180 КАС України суд може вирішити питання про витребування доказів по справі під час підготовчого засідання і що відповідно до практики Верховного Суду та Другого апеляційного адміністративного суду суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у справі не може надавати оцінку достатності або недостатності всіх доказів і що ці питання можуть вирішуватись на інших стадіях адміністративного процесу, а також що такі обставини не можуть виступати підставою для залишення позовної заяви без руху та підставами повернення позовної заяви позивачу.
Суддя вважає за необхідне зауважити, що наведене було зазначено представником позивача і в первинній позовній заяві, і що в ухвалі від 1 вересня 2025 року судом зазначалось, що норми КАС України про вирішення питання про д о с т а т н і с т ь доказів під час розгляду справи н е нівелюють норми, які з о б о в' я з у ю т ь позивача надати разом із позовом докази на підтвердження існування обставин, якими обґрунтовані позовні вимоги (і про існування яких зазначено у позовній заяві), а також що ст. 180 КАС України регулює порядок проведення підготовчого засідання у справі, призначеного до розгляду за правилами загального позовного провадження, а справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби згідно з п. 1 ч. 6 ст. 12 КАС України справи є справами незначної складності, а тому підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, в межах якого підготовче засідання н е проводиться.
Але у заяві про усунення недоліків представником знов наведені ті саме аргументи, що й в первинній позовній заяві.
Щодо посилань представника позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 25 січня 2024 року у справі № 320/14843/23, постанови Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 320/2670/20, від 18 жовтня 2023 року по справі № 380/14605/22 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 520/20164/23, суддя зазначає наступне.
З постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 січня 2024 року у справі № 320/14843/23 вбачається, що в межах вказаної справи позивач просив суд визнати протиправним направлення Апаратом Верховної Ради України до Секретаріату Кабінету Міністрів України його заяв про внесення до Верховної Ради України підготовленого ним законопроєкту щодо внесення змін до нормативно-правових актів і що на підтвердження цих обставин позивач додав до позовної заяви копії свого звернення (заяви) з додатками (проєкт закону, пояснювальна записка, порівняльна таблиця), а також відповіді Апарату Верховної Ради України від 10 квітня 2023 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/116670839).
З постанови Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 320/2670/20 вбачається, що в межах даної справи позивач оскаржував ненарахування та невиплати йому в/ч при звільненні з військової служби грошової компенсації щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за декілька років, виходячи з розміру грошового забезпечення станом на день його звільнення з військової служби (7 листопада 2017 року); при цьому до первинного позову позивачем додавалась копія наказу командира в/ч від 7 листопада 2017 року про звільнення, в якому в и з н а ч е н і всі виплати позивачу на день звільнення. Позовна заява позивача була залишена без руху за декількома підставами (позов складений із порушенням вимог кодексу, відсутність доказів на підтвердження в с і х обставин, наведених у позові, недотримання строку звернення до суду із позовом, не сплата судового збору), позивачу було запропоновано (в тому числі) надати суду додаткові докази: постанову Верховного Суду від 21 серпня 2018 року у справі № 620/4 2 1 8/18 та листа Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 4 жовтня 2019 року № 7 0 9 6. На виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху адвокат позивача подав до суду (в тому числі) копію постанови Верховного Суду від 21 серпня 2018 року у зразковій справі № 620/4 2 1/18 і копію листа Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 4 жовтня 2019 року № 2 4 8/7 0 9 6. Ухвалою суду першої інстанції позовну заяву було повернуто, оскільки позивач не усунув в с і недоліки, наведені в ухвалі про залишення позову без руху, в тому числі (але не виключно) н е надав копії постанови Верховного Суду від 21 серпня 2018 року у справі № 620/4 2 1 8/18 та листа Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 4 жовтня 2019 року № 7 0 9 6 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/96250234).
З постанови Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року по справі № 380/14605/22 вбачається, що в межах вказаної справи позивач оскаржував бездіяльність в/ч щодо не врахування щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення при обрахунку позивачу грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої ст. 10-1 та ч. 3 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за роки служби та грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки. Позовна заяви позивач була залишена судом першої інстанції без руху у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду та запропоновано надати докази на підтвердження не порушення цього строку або поважності причин його пропуску. У зв'язку із ненаданням позивачем зазначених в ухвалі доказів позов був повернутий позивачеві (https://reyestr.court.gov.ua/Review/114270361).
Щодо посилань представника позивача на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 520/20164/23, суддя зазначає, що, по-перше, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; по-друге, з вказаної постанови вбачається, що позивач оскаржувала дії Господарського суду Харківської області щодо нарахування та виплати їй у період з 1 січня 2021 року по червень 2023 року суддівської винагороди, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн. При цьому до позовної заяви позивачем додавалась довідка Господарського суду Харківської області щодо виплаченої суддівської винагороди за 2021-2023 роки. Позовну заяву позивача судом першої інстанції було залишено без руху (а згодом повернуто) у зв'язку із належним чином оформленої позовної заяви (https://reyestr.court.gov.ua/Review/114300663).
Враховуючи наведене, судом відхиляються посилання представника позивача на вказані постанови судів касаційної та апеляційної інстанцій.
Суддя наголошує, що ані до позовної заяви, ані до заяви про уточнення позовних вимог жодної довідки, архівної картки, або інших документів із зазначенням н а р а х о в а н о г о грошового забезпечення позивача не додано; також не додано жодного доказу на підтвердження вчинення позивачем (або його представником) дій, спрямованих на отримання таких доказів; також не додано доказів на підтвердження того, що «позивач в п о в н і й м і р і ознайомився із нарахованими йому сумами грошового забезпечення в червні 2025 року та набув достовірної та д о к у м е н т а л ь н о підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум при звільненні в червні 2025 року».
Як вже зазначалось вище, ухвалою суду від 1 вересня 2025 року було роз'яснено, що відповідно до ст. 79 КАС України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, п о в и н н і подати докази разом із поданням позовної заяви і що якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він з д і й с н и в усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу. Також роз'яснено, що відповідно до ст. 80 КАС України у разі неможливості надати докази, позивач вправі подати клопотання про витребування доказів судом, в якому навести заходи, які були в ж и т і стороною для отримання вказаних у клопотанні доказів самостійно та надати докази вжиття таких заходів.
Враховуючи наведене, суддя приходить до висновку, що позивачем не усунуті недоліки позовної заяви, наведені в ухвалі від 1 вересня 2025 року.
Суддя враховує, що даний позов поданий до суду адвокатом, тобто, фахівцем у галузі права, отже вимоги КАС України в частині необхідності надання суду разом із позовом доказів на підтвердження наведеного у позові або наданням доказів на підтвердження здійснення позивачем/його представником усіх залежних від нього дій, спрямованих на отримання відповідних доказів, йому відомі.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
При цьому у постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 520/23062/24 Верховний Суд вказав, що норми КАС України установлюють вимоги до позову, а не до певних позовних вимог, а отже, суд перевіряє дотримання позивачем вимог до позову в цілому і наслідки недотримання останнім приписів ст.ст. 160, 161 КАС України стосуються усього позову, а не його окремої частини.
Керуючись ст.ст. 72, 77, 79, 80, 122, 123, 160, 161, 169, 242, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її прийняття.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя Н.П. Волгіна