15 вересня 2025 рокуСправа №160/20095/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
09.07.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якій просить:
- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо не врахування періоду його роботи з 03 серпня 1990 року по 31 грудня 1997 року під час призначення йому пенсії за віком протиправною.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вчинити дії щодо перерахунку пенсії за віком позивачу ОСОБА_1 дня призначення йому пенсії, тобто з 15 лютого 2025 року, на підставі відомостей трудової книжки "дублікат" НОМЕР_1 , яка належить позивачу з урахуванням наявного страхового стажу в період з 03 серпня 1990 року по 31 грудня 1997 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 15.02.2025 року позивачу призначено пенсію за віком. Згідно відомостей в зазначеній довідці загальний трудовий (страховий) стаж позивача, який було враховано під час призначення пенсії, становить 34 роки 7 місяців 29 днів. Але за підрахунками позивача та відомостями, які містяться в його трудовій книжці, такий стаж повинен становити 42 роки, у зв'язку з розбіжностями позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Рішенням ГУ ПФУ в Кіровоградській області від 30 травня 2025 року позивачу відмовлено щодо зарахування до його стажу періоду роботи з 03 серпня 1990 року по 31 грудня 1997 року, обґрунтовуючи свою відмову тим, що позивач був прийнятий на роботу до Якимівського РСТ, а звільнений 24 березня 2003 року із Споживчого Товариства "Рось", тобто відсутні будь-які відомості щодо зміни назви підприємства. Для зарахування періоду роботи з 03.08.1990 по 31.12.1997 року необхідно надати уточнюючу довідку за вказаний період. Позивач вважаючи протиправним та необґрунтованим рішення пенсійного органу звернувся до суду з даною позовною заявою.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.07.2025 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
29.07.2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області подано відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти задоволення позовної заяви відповідач зазначає, що ОСОБА_1 , перебуває на обліку і отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 15.02.2025р. 22.05.2025 року ОСОБА_1 звернувся із заявою через веб-портал Пенсійного фонду України про перерахунок пенсії щодо зарахування стажу, набутого до 01.01.2004. До заяви про проведення перерахунку пенсії позивач надав сканкопії документів: паспорта, довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, ксерокопію дубліката трудової книжки серії НОМЕР_1 від 17.02.2003. Заява позивача про перерахунок пенсії від 22.05.2025 була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Кіровоградській області. За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного Фонду в Кіровоградській області було прийнято Рішення про відмову в перерахунку пенсії від 29.05.2025 № 046850017428, оскільки відповідно до дубліката трудової книжки серії НОМЕР_1 від 17.02.2003, наданого при первинному призначенні, ОСОБА_1 прийнятий в Якимівське РСТ з 03.08.1990. а звільнений з 24.03.2003 із СП «РОСЬ». Для зарахування періоду роботи з 03.08.1990 по 31.12.1997 необхідно надати уточнюючу довідку за вказаний період, оскільки відсутні дані про зміну назви організації.
На підставі викладеного, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , перебуває на обліку і отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 15.02.2025р.
Згідно відомостей в зазначеній довідці загальний трудовий (страховий) стаж позивача, який було враховано під час призначення пенсії, становить 34 роки 7 місяців 29 днів. Але за підрахунками позивача та відомостями, які містяться в його трудовій книжці, такий стаж повинен становити 42 роки. У зв'язку з викладеним позивач звернувся в усній формі до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з питання роз'яснення йому зазначених розбіжностей.
Головним управлінням Пенсійного Фонду в Кіровоградській області було прийнято Рішення від 29.05.2025 № 046850017428 про відмову в перерахунку пенсії, оскільки відповідно до дубліката трудової книжки серії НОМЕР_1 від 17.02.2003, наданого при первинному призначенні, ОСОБА_1 прийнятий в Якимівське РСТ з 03.08.1990року а звільнений з 24.03.2003року із СП «РОСЬ». Для зарахування періоду роботи з 03.08.1990 по 31.12.1997 необхідно надати уточнюючу довідку за вказаний період, оскільки відсутні дані про зміну назви організації.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV (далі Закон України №1058-IV).
За приписами статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону №1058-IV).
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV (далі Закон України №1058-IV).
За приписами статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону №1058-IV).
Суд зазначає, що відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі по тексту Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту Порядок № 637).
Згідно п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм дає суду підстави зробити висновок, що надання особою до пенсійного органу документів та уточнюючих довідок на підтвердження наявного трудового стажу при призначенні пенсії потрібно лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відповідні записи в ній.
Суд встановив, що відповідно до записів №1-7 трудової книжки "дублікат" ОСОБА_1 від 17.02.2003року серії НОМЕР_1 , позивач з 03.08.19990 по 29.08.1984 працював у Якимівському районному споживчому товаристві на різних посадах.
Отже, спірний період роботи позивача підтверджено його трудовою книжкою.
Водночас, суд зазначає, що відсутність уточнюючої довідки з посиланням на первинні документи, довідку про реорганізацію підприємства не може бути підставою для відмови у зарахуванні до загального стажу роботи цього періоду, оскільки таку довідку позивач не може надати з підстав, які не залежать від нього, а трудової книжки позивача містять повну інформацію про роботу позивача у спірний період та характер виконуваних позивачем робіт
Тобто надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Враховуючи викладене, а також беручи до уваги те, що трудова книжка містить усі необхідні відомості про роботу позивача, суд зазначає, що у відповідача були відсутні підстави їх не враховувати.
Крім того, Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 зроблений висновок про те, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших офіційних документах.
Суд зауважує, самі по собі виявлені суб'єктом владних повноважень недоліки в оформленні окремих записів трудової книжки не обумовлює недійсність трудової книжки, не призводить до суттєвого чи істотного впливу на зміст відомостей про трудову діяльність позивача, а тому трудова книжка позивача, що містить записи про періоди роботи на відповідних посадах і у зазначені періоди часу, є належним доказом роботи позивача.
Також згідно з п. 1.5 Наказу Міністерства соціального захисту населення України «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» №58 від 29.07.1993, питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 "Про трудові книжки працівників", цією Інструкцією та іншими актами законодавства ( далі - Постанова №301).
Пунктом 4 Постанови №301 встановлено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а тому, не може впливати на його особисті права.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача з приводу того, що в трудовій книжці позивача є в наявності певні недоліки в оформлені трудової книжки, оскільки наявність таких недоліків щодо заповнення трудової книжки не є підставою вважати, що вказані спірні періоди роботи не підтверджують факту перебування особи на відповідній посаді, до того ж, обов'язок щодо оформлення та ведення трудових книжок покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, а не на працівника.
Верховний Суд у постановах від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) та від 04 вересня 2018 року у справі № 423/1881/17 (провадження №К/9901/22172/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Крім цього, суд звертає увагу на те, що відповідно до п.п. 2 п. 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Управління має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.
Отже, пенсійний орган не позбавлений права, зокрема, у разі виникнення певних сумнівів щодо достовірності записів трудової книжки, чи відсутності окремих документів у архівних установах, для підтвердження стажу роботи, звертатися із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання певної інформації, в тому числі, уточнюючої довідки чи документів, що містять відомості про періоди роботи.
Однак, в супереч зазначених вимог, пенсійним органом не подані жодного доказу про вжиття певних заходів з метою отримання інформації щодо достовірності записів трудової книжки позивача.
З огляду на викладене період роботи позивача з 03 серпня 1990 року по 31 грудня 1997 року у Якимівському районному споживчому товаристві, підтверджені записами трудової книжки, а тому посилання відповідача не ґрунтуються на положеннях законодавства та є безпідставними, оскільки суперечать вищевикладеному.
Вирішуючи питання щодо органу Пенсійного фонду, який має обов'язок щодо поновлення порушеного права позивача, суд зазначає, що пунктом 4.2 Порядку № 22-1 визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
З огляду на приписи розділу ІV Порядку № 22-1 належним відповідачем у спірних правовідносинах є Головне управління ПФУ в Кіровоградській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії. В свою чергу Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області здійснило лише повідомлення позивача про прийняте рішення Головним управління ПФУ в Кіровоградській області.
Таким чином, саме Головне управління ПФУ в Кіровоградській області зобов'язано прийняти рішення про призначення пенсії.
З урахуванням вищевикладеного, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області, оскільки зазначеним управлінням не вчинялось будь-яких дій та не приймалось яких-небудь рішень пов'язаних з розглядом заяви позивача від 22.05.2025р., а отже права позивача Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області не порушені.
Належним та ефективним способом захисту прав, свобод та інтересів позивача є визнання протиправним та скасування рішення від 29.05.2025 № 046850017428 Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про відмову в перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 .
За вказаних обставин, суд у відповідності до ч.2 ст. 9 КАС України виходить за межі заявлених позовних вимог.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Суд вважає, що відповідач не довів правомірності своїх дій, натомість позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви з викладених вище підстав.
Згідно із ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7А,м. Кропивницький, Кіровоградська обл., Кропивницький р-н,25009, код ЄДРПОУ 20632802)) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області 29.05.2025 № 046850017428 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі заяви від 22.05.2025 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області вчинити дії щодо перерахунку пенсії за віком позивачу ОСОБА_1 дня призначення йому пенсії, тобто з 15 лютого 2025 року, на підставі відомостей трудової книжки "дублікат" НОМЕР_1 , яка належить позивачу з урахуванням наявного страхового стажу в період з 03 серпня 1990 року по 31 грудня 1997 року, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовної заяви відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області ( код ЄДРПОУ в Кіровоградській області ) на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі у розмірі 485,00грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Златін