11 вересня 2025 року Справа № 160/18166/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу «Центр надання адміністративних послуг» Губиниської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Відділу «Центр надання адміністративних послуг» Губиниської селищної ради (код ЄДРПОУ 45265920) від 19.06.2025, якими відхилено заяву № 83544/25-м про декларування місця проживання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );
- зобов'язати Відділ «Центр надання адміністративних послуг» Губиниської селищної ради (код ЄДРПОУ 45265920) повторно розглянути заяву № 83544/25-м про декларування місця проживання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та здійснити реєстрацію/декларування місця проживання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за адресою: « АДРЕСА_1 ».
В обґрунтування позовної заяви зазначено, рішення суб'єкта владних повноважень, яким відхилено заяву № 83544/25-м про здійснення реєстрації місця свого проживання за адресою: « АДРЕСА_1 », протиправним, свавільним та таким, що грубо порушує права ОСОБА_1 , оскільки воно винесене не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 у прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
Витребувано від Відділу «Центр надання адміністративних послуг» Губиниської селищної ради у термін, що встановлений для подачі відзиву на позовну заяву, засвідчені належним чином копії рішення Відділу «Центр надання адміністративних послуг» Губиниської селищної ради від 19.06.2025, якими відхилено заяву № 83544/25-м про декларування місця проживання ОСОБА_1 та усіх матеріалів, покладених в основу прийняття зазначеного рішення.
Так, 01.09.2025 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, а також клопотання про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву, в якому, відповідач зазначив, що Відділ «Центр надання адміністративних послуг» Губиниської селищно ради працює для фізичних та юридичних осіб, які потребують отримання різноманітних адміністративних послуг від держави. На сьогоденній день найпріоритетніший є послуги які надаються ветеранам війти та членам їхніх сімей. Станом на 26.08.2025 р. Відділ «ЦНАП» ГСР не було надано відзив на позовну заяву, через надмірну службову завантаженість та беззупинне надання адміністративних послуг; неодноразові кадрові зміни та навчання нових адміністраторів; часті повітряні тривоги, зумовлені ракетними обстрілами; періодично виникають проблеми з електропостачання, відключенням інтернету, збої в роботі електронних систем.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 клопотання Відділу «Центр надання адміністративних послуг» Губиниської селищної ради про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву у справі №160/18166/25 задоволено, визнано поважними причини пропуску строку для подання відзиву на позовну заяву, поновлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та прийняти його до розгляду.
Згідно наданого відповідачем відзиву на позов, відповідач позов не визнає, просить відмовити у його задоволенні, зазначив, що заявниця зверталася для надання послуги з реєстрації місця проживання (перебування) через портал «Дія» - який є державним застосунком, вебпорталом, розроблений Міністерством цифрової трансформації України. Послуга має назву ER декларування. При здійсненні реєстрації місця проживання (перебування) гр. ОСОБА_1 , у адміністратора виникла проблема, а саме: відсутність конкретної адреси для проведення реєстрації, що унеможливлює надання послуги. Також в таких випадках, адміністратор може звернутися до технічної підтримки порталу «Дія», для уточнення даних. В цьому випадку адміністратор звернувся до технічної підтримки для уточнення та консультації. На що техпідтримка надала відповідь : «Передаємо випадок на дослідження технічним спеціалістам, дякую, що повідомили. По заяві відмова і у відмові порадьте також, будь ласка, заявниці звернутись до підтримки Дії». Спираючись на вищевикладене, у зв'язку з технічною неможливістю надати громадянці ОСОБА_1 послугу з реєстрації місця проживання (перебування), відповідач зазначає про відсутність підстав для задоволення позову.
Згідно наданої позивачем відповіді на відзив, позивач не погоджується з доводами, викладеними у відзиві, зазначає, що відповідач пропустив строк для подання відзиву, просить залишити відзив без розгляду, а також зазначила, що посилання відповідача на технічну підтримку «ДІЯ» не є належним доказом правомірної поведінки суб'єкта владних повноважень.
Суд відмовляє у клопотанні позивача про залишення відзиву без розгляду, оскільки відповідач подав 01.09.2025 заяву про поновлення строку для подання відзиву, яке ухвалою суду від 08.09.2025 задоволено та поновлено відповідачу строк для подання відзиву на позов.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 подала у січні 2024 року через застосунок «Дія» заяву про декларування місця проживання за № 8275/24-м, відповідно до якої просила здійснити реєстрацію місця свого проживання за адресою: « АДРЕСА_1 » у збудованому садовому будинку, право власності на який 26.05.2020 зареєстровано за ОСОБА_1 .
01.02.2024 позивач отримала через застосунок «Дія» рішення державного реєстратора, якими відхилено її заяву про декларування місця проживання. Причинами відмови вказано:
«Згідно статті 12 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», орган реєстрації відмовляє у внесенні до реєстру територіальної громади інформації про задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) особи у разі, якщо: 2) відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не відповідають відомостям у поданих особою документах або даних; 6) житлу, в якому особа декларує або реєструє своє місце проживання (перебування), не присвоєна адреса у встановленому порядку; 7) за адресою житла, в якому особа декларує або реєструє своє місце проживання (перебування), наявний об'єкт нерухомого майна, який не належить до житла. Зауважуємо, що садовий будинок - будинок для літнього (сезонного) використання, який в питаннях нормування площі забудови, зовнішніх конструкцій та інженерного обладнання не відповідає нормативам, установленим для житлових будинків».
ОСОБА_1 звернулась до Відділу «Центр надання адміністративних послуг» Губиниської селищної ради із заявою про переведення садового будинку у жилий будинок, та рішенням Виконавчого комітету Губиниської селищної ради Новомоськовського району Дніпропетровської області за № 151 від 28.05.2024 виконавчий комітет Губиниської селищної ради вирішив перевести садовий будинок, що належить громадянці ОСОБА_2 , на праві власності відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08.02.2024, реєстраційний номер 2090334612232, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у житловий будинок.
З метою реєстрації вказаної нерухомості як житлового будинку, позивач звернулась до державного реєстратора прав на нерухоме майно та отримала Рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій № 74137010 від 16.07.2024, яке обґрунтоване тим, що «наявність зареєстрованого права власності на об'єкт нерухомого майна та рішення уповноваженого органу про переведення дачного чи садового будинку у житловий будинок є достатнім підтвердженням належності певній особі на праві власності та його об'єкта нерухомого майна як житлового будинку і як наслідок здійснення усіх дій, пов'язаних з реєстрацією місця проживання».
ОСОБА_1 вдруге подала через застосунок «Дія» заяву про декларування місця проживання за № 112411/24-м, відповідно до вимог якої просила здійснити реєстрацію місця свого проживання за адресою: « АДРЕСА_1 ». 11.
18.07.2024 ОСОБА_1 вдруге отримала через застосунок «Дія» рішення державного реєстратора, якими відхилено її заяву про декларування місця проживання. Причинами відмови вказано: «Згідно статті 12 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», орган реєстрації відмовляє у внесенні до реєстру територіальної громади інформації про задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) особи у разі, якщо: 2) відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не відповідають відомостям у поданих особою документах або даних; 6) житлу, в якому особа декларує або реєструє своє місце проживання (перебування), не присвоєна адреса у встановленому порядку; 7) за адресою житла, в якому особа декларує або реєструє своє місце проживання (перебування), наявний об'єкт нерухомого майна, який не належить до житла»
ОСОБА_1 звернулась до Виконавчого комітету Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області із заявою про присвоєння поштової адреси об'єкту нерухомого майна: садовому будинку, що належить громадянці ОСОБА_2 , на праві власності відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08.02.2024, реєстраційний номер 2090334612232, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та переведений у житловий будинок згідно рішення виконавчого комітету Губинської селищної ради № 151 від 28.05.2024 «Про розгляд звернення ОСОБА_2 щодо переведення садового будинку у житловий будинок».
Рішенням Виконавчого комітету Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області за № 85 від 30.04.2025 «Про упорядкування нумерації об'єкта нерухомого манна - житлового будинку (за заявою ОСОБА_3 ), виконавчий комітет Губиниської селищної ради вирішив упорядкувати нумерацію об'єкта нерухомого майна - житлового будинку садибного типу (ідентифікатор об'єкта нерухомого майна: 01.3518833.4859617.20240220.31.0000.47), загальною площею 103,9кв.м., житловою площею 42,2 кв.м., відповідно до фактичного місця розташування, присвоївши адресу: - АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 втретє подала через застосунок «Дія» заяву про декларування місця проживання за № 83544/25-м, відповідно до вимог якої просила здійснити реєстрацію місця свого проживання за адресою: « АДРЕСА_1 ».
19.06.2025 ОСОБА_1 втретє отримала через застосунок «Дія» рішення державного реєстратора, якими відхилено її заяву про декларування місця проживання. Причинами відмови вказано: «Відповідно до постанови КМУ №265 п. 87.6 - житлу не присвоєна адреса в установленому порядку; Згідно статті 12 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», орган реєстрації відмовляє у внесенні до реєстру територіальної громади інформації про задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) особи у разі, якщо: 2) відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не відповідають відомостям у поданих особою документах або даних; 6) житлу, в якому особа декларує або реєструє своє місце проживання (перебування), не присвоєна адреса у встановленому порядку; 7) за адресою житла, в якому особа декларує або реєструє своє місце проживання (перебування), наявний об'єкт нерухомого майна, який не належить до житла. Зауважуємо, що садовий будинок - будинок для літнього (сезонного) використання, який в питаннях нормування площі забудови, зовнішніх конструкцій та інженерного обладнання не відповідає нормативам, установленим для житлових будинків».
Не погоджуючись із вказаним рішенням суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 29 Цивільного кодексу України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 379 Цивільного кодексу України, житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.
Згідно ст. 8-1 Житлового кодексу України, громадяни відповідно до закону мають право на переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Рішення про переведення дачних і садових будинків у жилі будинки приймається відповідними органами місцевого самоврядування
В свою чергу, відповідно до абз. 2 п. 5 Порядку переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2015 № 321, рішення про переведення є підставою для використання дачних і садових будинків як житло, зокрема для реєстрації місця проживання.
Згідно вимог п. 7 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 № 265 (далі по тексту - Порядок № 265), декларування місця проживання особи за декларацією про місце проживання (далі - декларація), поданою такою особою в електронній формі засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія), здійснюється щодо особи, яка: 1) пройшла автентифікацію з використанням інтегрованої системи автентифікації, кваліфікованого електронного підпису або інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу заявника; 2) декларує місце проживання у житлі приватної форми власності, за умови внесення відомостей про таке житло до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
У п. 35 Порядку № 265 визначено, що для реєстрації місця проживання (перебування) особа або її законний представник (представник), уповноважена особа житла або уповноважена особа спеціалізованої соціальної установи, закладу для бездомних осіб, іншого надавача соціальних послуг з проживанням подає: 1) заяву за формою згідно з додатками 2, 3 і 8; 2) паспортний документ особи або довідку про звернення за захистом в Україні (для осіб, які реєструють місце перебування); 3) свідоцтво про народження (для дітей віком до 14 років), крім іноземців та осіб без громадянства, або документ про реєстрацію народження, виданий компетентним органом іноземної держави і легалізований у встановленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 4) довідку про реєстрацію особи громадянином України (у разі здійснення вперше реєстрації місця проживання дитини віком до 14 років, у свідоцтві про народження якої зазначено, що батьки або один із батьків є іноземцем чи особою без громадянства); 5) документи, що підтверджують: право на проживання (перебування) в житлі, зокрема свідоцтво про право власності, ордер, договір оренди (найму, піднайму), договір найму житла у гуртожитку (для студентів), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші підтверджуючі документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється за згодою власника (співвласників) житла, наймача та членів його сім'ї, уповноваженої особи житла (зазначені документи та згода не вимагаються під час реєстрації місця проживання (перебування) малолітніх та неповнолітніх дітей за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або законних представників (представників), або одного з них; право на перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, іншого надавача соціальних послуг з проживанням (довідка про прийняття на обслуговування в спеціалізованій соціальній установі, іншого надавача соціальних послуг з проживанням за формою згідно з додатком 4, копія посвідчення про взяття на облік бездомної особи, форма якого затверджується Мінсоцполітики (для осіб, які перебувають на обліку у таких установах або закладах); 6) відомості або документ, що підтверджує сплату адміністративного збору (не подається у разі здійснення реєстрації місця перебування); 7) військово-обліковий документ (для громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).
Відповідно до п. 78 Порядку № 265, за результатом проведення перевірки відомостей, зазначених у декларації (заяві), відповідно до пункту 77 цього Порядку програмне забезпечення відомчої інформаційної системи ДМС надсилає до Порталу Дія повідомлення про можливість/неможливість проведення декларування/зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання в автоматичному режимі.
У п. 87 Порядку № 265 визначено, що орган реєстрації відмовляє в декларуванні/ реєстрації місця проживання (перебування), знятті із задекларованого/ зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі, коли:
1) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості про обтяження щодо житла, яке особа декларує або реєструє як місце проживання (перебування), що стосуються заборони декларування/реєстрації місця проживання (перебування) у такому житлі, або перебування житла в іпотеці, довірчій власності як способу забезпечення виконання зобов'язань (у разі відсутності письмової згоди відповідного іпотекодержателя або довірчого власника на декларування/реєстрацію місця проживання);
2) відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не відповідають відомостям, зазначеним у поданих особою документах або даних;
3) особа не подала або подала не в повному обсязі необхідні документи або відомості;
4) у поданих особою документах або відомостях містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними (крім випадку, передбаченого пунктом 53 цього Порядку), або строк дії паспортного документа іноземця чи особи без громадянства, які на законних підставах проживають на території України, закінчився;
5) звернулася дитина віком до 14 років або особа, не уповноважена на подання документів;
6) житлу, в якому особа декларує або реєструє своє місце проживання (перебування), не присвоєна адреса у встановленому порядку;
7) за адресою житла, в якому особа декларує або реєструє своє місце проживання (перебування), наявний об'єкт нерухомого майна, який не належить до житла;
8) відомості реєстру територіальної громади щодо задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини віком до 14 років не відповідають відомостям, зазначеним у декларації (заяві), поданій стосовно дитини;
9) дані реєстру територіальної громади щодо задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини віком від 14 до 18 років не відповідають відомостям, зазначеним у декларації (заяві), поданій дитиною.
Згідно п. 90 Порядку № 265, рішення про відмову в декларуванні/реєстрації/знятті із задекларованого/зареєстрованого місця проживання приймається в день звернення особи, законного представника (представника), уповноваженої особи житла або уповноваженої особи спеціалізованої соціальної установи, іншого надавача соціальних послуг з проживанням, в яких зазначеним особам надаються соціальні послуги відповідно до Закону України «Про соціальні послуги», про що орган реєстрації інформує таких осіб із зазначенням підстав для відмови засобами поштового, телефонного або електронного зв'язку, в тому числі засобами Порталу Дія.
Суд зазначає, що фактичною підставою для відмови позивачу реєстрації місця проживання було наявність технічних проблем, про що також зазначено відповідачем у відзиві на позов. При цьому, жодних доводів щодо невідповідності заяви позивача № 83544/25-м вимогам чинного законодавства відповідачем у відзиві на позов не наведено.
Зокрема, як зазначив відповідач, при здійсненні реєстрації місця проживання (перебування) гр. ОСОБА_1 , у адміністратора виникла проблема, а саме: відсутність конкретної адреси для проведення реєстрації, що унеможливлює надання послуги. Також в таких випадках, адміністратор може звернутися до технічної підтримки порталу «Дія», для уточнення даних. В цьому випадку адміністратор звернувся до технічної підтримки для уточнення та консультації. На що техпідтримка надала відповідь : «Передаємо випадок на дослідження технічним спеціалістам, дякую, що повідомили. По заяві відмова і у відмові порадьте також, будь ласка, заявниці звернутись до підтримки Дії».
Тобто, задоволення заяви позивача №83544/25-м було з боку відповідача неможливим у зв'язку з технічною неможливістю надати громадянці ОСОБА_1 послугу з реєстрації місця проживання.
Оцінюючи наведені доводи в обгрунтування відмови у декларування місця проживання позивача суд вважає, їх безпідставними, та такими, що не узгоджуються із наведеними вище нормами Порядку № 265.
Відсутність технічної можливості задовольнити заяву позивача порушує принцип «належного урядування», який закріплений Європейським Судом з прав людини у рішенні ЄСПЛ у Справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04), прийняте 20.10.2011 року (набуло статусу остаточного 20.01.2012 року), та полягає у тому, що
- державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб, у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права;
- на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси;
- принцип «належного урядування», не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам;
- потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків;
- ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися коштом осіб, яких вони стосуються.
До того ж суд зазначає, що відсутність присвоєної житловому будинку позивача адреси в адресному довіднику інформаційної системи територіальної громади не є підставою для відмови у проведенні відповідної реєстрації, оскільки це може свідчити про неактуальність даних або потребу в їх актуалізації, а не про неможливість внесення нової інформації про місце проживання до реєстру.
Відповідно до абз. 2 п. 5 Порядку переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2015 № 321, рішення про переведення є підставою для використання дачних і садових будинків як житло, зокрема для реєстрації місця проживання.
На підставі наведеного, суд зазначає, що відповідач не довів правомірності відмови у декларуванні місця проживання позивача.
Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи встановлені судом обставини, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності при безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, за результатами з'ясування обставини у справі та їх правової оцінки, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. 2, 5, 9, 241-246, 255, 263, 295, 297 КАС України суд
Відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 11.09.2025 року.
Суддя Н.Є. Калугіна