11 вересня 2025 р. Справа № 160/22593/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Калугіної Н.Є., розглянувши у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за правилами письмового провадження матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною відмову Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) у наданні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , номер в реєстрі «Оберіг» - НОМЕР_3 ) відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі п. 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яка викладена у повідомленні від 10.07.2025 р. № 16-К/28/ЖВ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) повторно розглянути питання про надання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , номер в реєстрі «Оберіг» - 021120232576075700006) відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі п. 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з урахуванням висновків суду у цій справі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі. Повідомлено сторін, що розгляд справи відбудеться без повідомлення (виклику) учасників справи у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Від позивача надійшло клопотання про закриття провадження у справі, зважаючи на таке. Відповідач після подачі позовної заяви та відкриття провадження у справі № 160/22593/25 виправив оскаржувані порушення, зокрема, розглянув належним чином заяву про надання відстрочки та підтвердив право позивача (вніс в реєстр відповідну інформацію) на відстрочку згідно з п. 2 ч. 3 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що підтверджується електронним ВОД позивача та розширеними даними з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Крім цього, позивач надав документи, які підтверджують витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн. та просив долучити їх до матеріалів справи.
Пунктом 8 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд закриває провадження у справі, зокрема щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
Таким чином, враховуючи, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, позивачу надано відстрочку від мобілізації до 14.08.2026, а предметом позову є визнання відмови відповідача у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі п. 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для закриття провадження у справі, оскільки оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень, і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
Відповідно до частини 2 статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Відповідно до пункту 5 частини 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина друга статті 132 КАС).
Судом встановлено, що позивачем при подачі даного позову до суду сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн відповідно до платіжної інструкції №2195-756А-КЕС1-7Н7Р від 01.08.2025, відтак, вказана сума підлягає поверненню з Державного бюджету.
Щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 140 КАС України, якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.
Так, представник позивача просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.
На підтвердження понесення судових витрат, представник позивача суду надав:
- договір про надання правничої допомоги від 28.05.2025 №28-05-1;
- додаток 1 до договору про надання правничої допомоги від 28.05.2025 №28-05-1;
- акт надання послуг (правничої допомоги) №1 від 01.09.2025;
- рахунок на оплату від 01.09.2025.
Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, а відповідно до пункту 1 частини 3 цієї ж статті КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України врегульовані питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Зокрема, відповідно до частин 3,4 цієї статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
28.05.2025 ОСОБА_1 та Адвокатське об'єднання «МВМ ЛІГАЛ», в особі Керуючого партнера Палька Миколи Олександровича, уклали Договір про надання правничої допомоги від 28.05.2025 №28-05-1, за яким Клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором. (п. 1.1).
Відповідно до пунктів 4.1 та 4.2 Договору, ціна цього Договору становить суму вартості наданої правничої допомоги та понесених додаткових витрат Адвокатського об'єднання для виконання доручень Клієнта.
Ціна послуг з надання правничої допомоги та вартість додаткових витрат визначаються з урахуванням обсягу наданої Клієнту правничої допомоги, що відображається в Акті наданих послуг.
Відповідно до Додатку №1 до Договору про надання правничої допомоги від 28.05.2025 №28-05-1, на виконання п. 3.1. Договору Клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання бере на себе зобов'язання з надання КЛІЄНТУ професійної правничої допомоги, зокрема: підготовка та формування (в т. ч. додатків) та подання до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовної заяви з вимогами до Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії (зобов'язати повторно розглянути питання про надання відстрочки).
Згідно з п. 2 Акту, сторони погодили, що вартість послуг з підготовки, формування та подання до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовної заяви, формування та подання відповіді на відзив (за необхідності) становить: 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн 00 коп. Розмір гонорару (вартість послуг) фіксований та зміні не підлягає, крім випадків отримання від клієнта доручення для підготовки та формування інших процесуальних документів.
До суду надано акт надання послуг №1 від 01.09.2025, відповідно до якого, ОСОБА_1 та Адвокатське об'єднання «МВМ ЛІГАЛ», в особі Керуючого партнера Палька Миколи Олександровича, уклали цей Акт про надання Адвокатським об'єднанням «МВМ ЛІГАЛ» послуги (професійну правничу допомогу) в повному обсязі, зокрема, щодо підготовки та подання до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовної заяви з вимогами до Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії (зобов'язати повторно розглянути питання про надання відстрочки) у справі 160/22593/25.
В акті також зазначено, що загальна вартість наданих позивачу послуг становить 15 000,00 грн.
Відповідно до частини 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини 6 статті 134 КАС України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 7 статті 134 КАС України).
Приписами частини 1 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (частини 2, 3 статті 30 вищевказаного Закону).
Аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію обґрунтованих дій позивача, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та запровадження певних запобіжників від можливих зловживань з боку учасників судового процесу та осіб, які надають правничу допомогу, зокрема, неможливості стягнення необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо, однак вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права, однак відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як зазначено судом вище, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 7 статті 134 КАС України).
Зазначене право належить виключно відповідачеві і суд самостійно не вправі доводити неспівмірність витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з цим, відповідач не скористався таким правом.
При цьому, суд звертає увагу на правову позицію Великої Палати Верховного Суду стосовно вирішенні питання про розподіл судових витрат, викладену в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц. Так, Великою Палатою зроблено висновок, що саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов'язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів. Зазначену правову позицію суд, згідно частини 5 статті 242 КАС України, враховує при вирішенні питання про розподіл судових витрат у цій справі та не вбачає підстав для відступлення від неї.
Водночас, Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі №545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Суд враховує позицію Верховного Суду, викладену постанові від 28.12.2020 року у справі № 640/18402/19, згідно якої адвокат не повинен підтверджувати розмір гонорару, якщо гонорар встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі.
Однак, у цій справі, суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення суми коштів із критеріями, встановленими частиною п'ятою статті 134 КАС України, виходить із того, що в розгляді справи представник не приймав участь в судовому засіданні; дана справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми, а по аналогічних правовідносинах наявна численна судова практика.
Оцінивши обставини цієї справи та надані представником позивача докази у їх сукупності, суд, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, оскільки заявлені витрати на професійну правничу допомогу не відповідають умовам співмірності.
Суд враховує те, що підготовка позову у справах цієї категорії, не потребує ретельного вивчення копій всіх документів, опрацювання контрактів (змін до них) та іншої документації, а тому 4000 грн відшкодування на професійну правничу допомогу, є співмірними із наданими позивачу послугами.
Згідно ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Lavents v. Latvia" (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Більше того, відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, зокрема викладеної у постанові від 14.07.2021 року у справі № 808/1849/18, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн.
Керуючись ст. ст. 189, 238, 239, 243, 248, 256 КАС України, суд,-
Провадження у справі №160/22593/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії - закрити.
Роз'яснити, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з Державного бюджету України сплачену, згідно з квитанцією №2195-756А-КЕС1-7Н7Р від 01.08.2025, суму судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу - задовольнити частково.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) витрати на правову допомогу в сумі 4000,00 грн.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Калугіна