04 вересня 2025 рокуСправа №160/30184/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Єфанової О.В.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає в не виданні військово-облікового документу, невнесенні актуальної інформації до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо займаної посади та ненаданні відстрочки від мобілізації щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_1 згідно заяв від 21.07.2024 року;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) видати військово-обліковий документ, внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів актуальні дані щодо займаної посади та прийняти рішення щодо надання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_1 відстрочки від призову на підставі п.1.ч.1 ст.23 закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» згідно заяв від 21.07.2024 року.
Позовна заява обґрунтована тим, що позивач звернувся до відповідача з заявами 21.07.2024 року про надання військово-облікового документу та надання відстрочки від призову, та очікував відповідних дій від відповідача, проте 09.09.2024 року відповідач направив позивача на повторне ВЛК і відправив його до військової частини. Проте позивач мав бронювання від АТ «Укрзалізниця», яке не враховано відповідачем, та неодноразово направлений на повторні ВЛК. При цьому в «Резерв+» станом на 27.09.24, 18.10.24 , 3.11.24 11.11.24 міститься неправильна інформація щодо посади позивача як то помічник машиніста тепловоза. Вищевказані дії відповідача порушують права позивача, що стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою від 14 листопада 2024 року суд відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Разом з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову.
Ухвалою 14.11.2024 року судом задоволено заяву представника позивача про забезпечення позову - заборонено ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії, пов'язані з мобілізацією ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнкопп: НОМЕР_1 до набрання законної сили рішенням у справі №160/30184/24.
Відповідач надав відзив на позовну заяву в якій зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_4 не відмовляв Позивачу у видачі військово-облікового документу, оскільки позивач особисто не звертався до відповідача. Також, ІНФОРМАЦІЯ_4 не має законодавчо встановлених підстав внести зміни до його облікових даних відносно займаної посади, адже Переліком штатних посад рядового, сержантського і старшинського складу та відповідних їм військових звань і тарифних розрядів посад, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07 вересня 2020 року № 317, посада «помічник машиніста електровозу» - не передбачено. Щодо питання надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації, то заброньованим на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, за підприємствами, установами і організаціями, а також посадовим (службовим) особам, зазначеним у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, комісією не розглядаються. Відтак, Комісія при ІНФОРМАЦІЯ_5 не має повноважень розглядати заяви на відстрочку згідно п.1 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»
Таким чином, просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Відповідно до частин 5, 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки здійснюється відповідно до «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154. Відповідно до пунктом 2 зазначеного Положення № 154,Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням.
Щодо визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає в не виданні військово-облікового документу ОСОБА_1 .
Пунктом 1 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 (надалі - Порядок № 559) встановлено, що військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов'язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 “Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа».
Пунктом 20 Порядку № 559 також передбачено: Військово-обліковий документ на бланку видається особі під особистий підпис, крім випадків, визначених в абзаці другому пункту 17 цього Порядку, у відомості видачі військово-облікових документів на бланку за формою згідно з додатком 2 з одночасним доведенням правил військового обліку.
З аналізу вищевказаної законодавчої норми визначено, що військово-обліковий документ військовозобов'язаного видається виключно військовозобов'язаному під особистий підпис.
При цьому, ІНФОРМАЦІЯ_4 не має законодавчо встановлених підстав надавати такий документ представнику військовозобов'язаного, або надавати військово-обліковий документ у відповідь на адвокатський запит.
Позивач до позовної заяви надав копії заяв від 21.07.2024 року щодо про оформлення відстрочки та видачу військово-облікового документу.
Проте, докази вручення чи направлення вказаних заяв до ІНФОРМАЦІЯ_4 в матеріалах справи відсутні. В той же час, ІНФОРМАЦІЯ_4 у відзиві зазначає, що до них не надходило жодного звернення, заяви чи скарги від Позивача щодо не видачі йому військово-облікового документу, а отже працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 позивачу не відмовлялось у видачі військово-облікового документу.
Щодо вимоги визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає в ненаданні відстрочки від мобілізації ОСОБА_1
Відповідно до пункту 58 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 року «За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Аналогічна норма, встановлена пунктом 1 абз. 8 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів які встановлені в Додатку №2 до Порядку ведення військового обліку організації та призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, передбачено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: особисто надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Крім того, зазначаю, що пунктом 57 Порядку № 560 конкретно визначено, що: для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним, які перебувають на військовому обліку в розвідувальних органах, СБУ, відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період наказами керівників відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ утворюються відповідні комісії. Надання військовозобов'язаним відстрочок комісіями, утвореними в розвідувальних органах, СБУ, здійснюється відповідно до цього Порядку.
Питання надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації заброньованим на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, за підприємствами, установами і організаціями, а також посадовим (службовим) особам, зазначеним у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, комісією не розглядаються.
Пунктом 57 Порядку № 560 конкретно визначено, що: комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
Відтак, вищезазначеним Порядком 560 на Комісію для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки не покладається повноваження розгляду питання надання відстрочки по бронюванню.
При цьому, позивач мав бронювання від АТ «Укрзалізниця» до 08.09.2024 року. Встановлено судом згідно листа АТ «Укрзалізниця» від 28.10.2024 року, що після 08.09.2024 року дані відносно позивача не скеровувались до Міністерства економіки у зв'язку з неможливістю зазначення відомостей про відповідність його облікових даних його військово-обліковому документу.
До позовної заяви позивачем надано копію тимчасового посвідчення №1/515, в якому зазначено серед реквізитів посада позивача «помічник тепловоза локомотивної служби».
Згідно витягу «Резерв+» посадою позивача також зазначено "Помічник машиніста тепловоза Локомотивної служби".
Згідно Повідомлення про бронювання військовозобов'язаного посадою ОСОБА_1 є помічник машиніста електровоза.
Так, військово-облікові спеціальності присвоюються відповідно до Переліку штатних посад рядового, сержантського і старшинського складу та відповідних їм військових звань і тарифних розрядів посад, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07 вересня 2020 року № 317.
Відповідно до вказаного Переліку відсутня військово-облікова спеціальність «помічник машиніста електровозу», серед посад за Переліком наявна спеціальність «помічник машиніста» та «Помічник машиніста тепловоза» (Додаток № 1 до Наказу Міністерства оборони України від 07 вересня 2020 року № 317)
Таким чином, у ІНФОРМАЦІЯ_4 відсутня підстава вносити змін до реєстру шляхом внесення посади не передбаченої Наказом №317.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В силу положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Ухвалюючи це судове рішення, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п. 41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За приписами частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. На думку суду, в даній справі, відповідачем доведено правомірності своїх дій у спірних правовідносинах.
Згідно з положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
У зв'язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову питання щодо розподілу судових витрат судом не розглядається.
Керуючись ст. ст.243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Єфанова