11 вересня 2025 року Справа 160/23026/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Тулянцева І.В., перевіривши матеріали позовної заяви позивача 1 - ОСОБА_1 , позивача 2 - ОСОБА_2 , позивача 3 - ОСОБА_3 , позивача 4 - ОСОБА_4 , позивача 5 - ОСОБА_5 , позивача 6 - ОСОБА_6 , позивача 7 - ОСОБА_7 , позивача 8 - ОСОБА_8 , позивача 9 - ОСОБА_9 , позивача 10 - ОСОБА_10 , позивача 11 - ОСОБА_11 , позивача 12 - ОСОБА_12 , позивача 13 - ОСОБА_13 , позивача 14 - ОСОБА_14 , позивача 15 - ОСОБА_15 , позивача 16 - ОСОБА_16 , позивача 17 - ОСОБА_17 , позивача 18 - ОСОБА_18 до відповідача 1 - Військової частини НОМЕР_1 , відповідача 2 - ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », в особі Генерального штабу Збройних сил України, відповідача 3 - ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_2 ), відповідача 4 - Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява позивача 1 - ОСОБА_1 , позивача 2 - ОСОБА_2 , позивача 3 - ОСОБА_3 , позивача 4 - ОСОБА_4 , позивача 5 - ОСОБА_5 , позивача 6 - ОСОБА_6 , позивача 7 - ОСОБА_7 , позивача 8 - ОСОБА_8 , позивача 9 - ОСОБА_9 , позивача 10 - ОСОБА_10 , позивача 11 - ОСОБА_11 , позивача 12 - ОСОБА_12 , позивача 13 - ОСОБА_13 , позивача 14 - ОСОБА_14 , позивача 15 - ОСОБА_15 , позивача 16 - ОСОБА_16 , позивача 17 - ОСОБА_17 , позивача 18 - ОСОБА_18 до відповідача 1 - Військової частини НОМЕР_1 , відповідача 2 - ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », в особі Генерального штабу Збройних сил України, відповідача 3 - ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_2 ), відповідача 4 - Міністерства оборони України, в якій позивачі просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 код ЄРДПОУ НОМЕР_3 , Оперативне угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » код ЄДРПОУ відсутній в особі Генерального штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_2 ) код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , Міністерство оборони України код ЄДРПОУ 00034022 щодо не складення та не подання до військової частини НОМЕР_5 всіх необхідних документів, які підтверджують участь у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів за період 01.03.2024 по 20.04.2024 щодо: ОСОБА_3 , ОСОБА_18 , ОСОБА_4 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_2 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Військову частини НОМЕР_1 код ЄРДПОУ НОМЕР_3 надіслати до військової частини за місцем штатної служби військовослужбовців: ОСОБА_3 , ОСОБА_18 , ОСОБА_4 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_2 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 . витяги з журналу бойових дій від 11.03.2024 р. 14.03.2024 р. 17.03.2024 р. 22.03.2024 р. 02.04.2024 р. 27.05.2024 р., бойові накази (розпорядження) про залучення вказаних військовослужбовців до виконання (здійснення) бойових (спеціальних) завдань, а також всі інші документи які підтверджують їх участь у бойових (спеціальних) завданнях необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України в період здійснення зазначених заходів за період з 01.03.2024 по 20.04.2024 для виплатити додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_2 ) код ЄДРПОУ НОМЕР_4 надіслати до військової частини за місцем штатної служби військовослужбовців: ОСОБА_3 , ОСОБА_18 , ОСОБА_4 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_2 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 - бойові накази (розпорядження) про залучення вказаних військовослужбовців до виконання бойових (спеціальних) завдань, а також всі інші і документи які підтверджують їх участь у бойових (спеціальних) завданнях необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України в період здійснення зазначених заходів з 01.03.2024 по 20.04.2024 для виплатити додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
- зобов'язати Оперативне угрупування військ «ХАРКІВ» в особі Генерального штабу Збройних Сил України надіслати до військової частини за місцем штатної служби військовослужбовців: ОСОБА_3 , ОСОБА_18 , ОСОБА_4 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_2 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 бойові накази (розпорядження) про залучення вказаних військовослужбовців до виконання бойових (спеціальних) завдань, а також всі інші і документи які підтверджують їх участь у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів за період 01.03.2024 по 20.04.2024 для виплатити додаткової винагороди, відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Міністерства оборони України код ЄДРПОУ 00034022 на користь кожного військовослужбовця: ОСОБА_3 , ОСОБА_18 , ОСОБА_4 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_2 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 в розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. кожному на відшкодування моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю Військової частини НОМЕР_1 , Оперативне угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_2 ) код ЄДРПОУ НОМЕР_4 .
Разом із позовною заявою подано клопотання про витребування доказів, та поновлення строків звернення до суду.
За приписами частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд приходить до висновку, що дана позовна заява подана з порушенням вимог закону.
Згідно із приписами ч.1 ст. 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Відповідно до п. 4 ч. 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Згідно з ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
При цьому, відповідно до ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу згідно ч.1 ст.5 КАС України, який має бути сформульований максимально чітко і зрозуміло, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи.
При цьому, предметом оскарження до адміністративного суду у розумінні ч.1 ст. 5 КАС України можуть бути рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а позовні вимоги про зобов'язання вказаного суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії є способом поновлення порушених прав позивача, які мають бути похідними від основної вимоги про визнання протиправним відповідного рішення, дій чи бездіяльності відповідача.
Суд зазначає, що обов'язок по визначенню складу сторін та (формулюванню) позовних вимог, з якими особа звертається до суду за захистом своїх прав на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством покладено на позивача, саме для цього законодавцем визначені вимоги до позовної заяви, що міститься в статті 160 КАС України. Суд також зауважує, що цей обов'язок не може бути перекладено на суд, оскільки саме позивач є зацікавленим в ефективному захисті своїх прав та ефективному здійснені судочинства за його позовною заявою.
Пунктом 4 частини 5 статті 160 КАС України передбачено, що в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Відповідно до п. 5 ч. 5 ст. 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Згідно з ч. 4 ст. 161 КАС України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Ознайомившись зі змістом поданого позову суд встановив, що позивачами в якості відповідачів за цим позовом визначено:
- Військову частину НОМЕР_1 ,
- ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », в особі Генерального штабу Збройних сил України,
- ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_2 ),
- Міністерство оборони України.
Між тим, в п. 3 прохальної частини позову не визначено зміст позовних вимог щодо бездіяльності конкретно кожного з відповідачів (з урахуванням того, що кожний із відповідачів має різні функціональні права та обов'язки, завдання та цілі), а лише перелічені всі відповідачі, які зазначені у позовній заяві, що не відповідає вимогам, визначеним п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України, та свідчить про недоліки позовної заяви.
Крім того, до матеріалів справи не додано доказів проходження служби позивачами в будь - якому військовому угрупуванні (військовій частині), що вказані у якості відповідачів по справі, а саме - накази про призначення на службу (звільнення зі служби), розпорядження про переведення по службі (відрядження), накази про зарахування на грошове забезпечення до конкретної військової частини, копії військових квитків, тощо, що позбавляє суд визначитись із статусом позивачів та їх відношення до військової служби на момент подання позову до суду.
Учасниками справи є сторони, треті особи, що безпосередньо визначено у ч. 1 ст. 42 КАС України.
Суд зазначає, що в тексті позовної заяви представником позивачів зазначено, що позивачі є військовослужбовцями військової частини НОМЕР_5 , однак її статус у позовній заяві не визначений, накази про проходження служби вказаних осіб у військовій частині НОМЕР_5 - відсутні, що позбавляє суд визначитись із складом сторін у справі та свідчить про недоліки позовної заяви.
Також суд зазначає, що підставою подання позову до суду фактично є - невиплата належної позивачам суми додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 01.03.2024 по 20.04.2024 року.
Між тим, доказів того, що позивачам така додаткова винагорода не виплачувалась (виплачувалась у неповному обсязі) за спірний період, в т.ч. картки особового рахунку, розрахункові відомості, банківські виписки, довідки про розмір грошового забезпечення, до суду не надано, що також свідчить про недоліки позовної заяви.
З урахуванням наведеного, позивачам слід привести прохальну частину позову у відповідність до вимог п. 4 ч. 5 ст.160 КАС України, надати до суду докази на підтвердження обставини, зазначених у позові.
Щодо заявленого клопотання про поновлення строку звернення до суду суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що у якості поважності причини пропуску строку звернення до суду позивачами зазначено, що у зв'язку із тим, що вони проходили військову службу у різних військових угрупуваннях, та приймають безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України та в умовах виконання військових обов'язків позивачі були об'єктивно позбавлені можливості регулярно відслідковувати та контролювати розмір свого грошового забезпечення, через постійну зайнятість на службі та виконання бойових завдань, відсутність доступу до інформаційних ресурсів, а також специфіку військової служби, що передбачає обмеження часу на вирішення особистих питань, що і стало об'єктивними причинами пропуску строку звернення до суду, а тому вважають, що є підстави для поновлення строків.
Частиною 1 ст.118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Законодавче обмеження строку, протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Необхідно зазначити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28 березня 2018 року у справі №809/1087/17 та від 22 листопада 2018 року у справі №815/91/18.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 1222 КАС України)..
Згідно з ч.ч. 3, 5 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч. 5 ст. 122 КАС України).
Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (частина 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу").
Таким чином, військова служба як державна служба особливого характеру є публічною службою, а для спорів щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби законодавець встановив місячний строк звернення до адміністративного суду.
Натомість, ч.2 ст.233 КЗпП України (в редакції до 19.07.2022 року) встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Офіційне тлумачення положення указаної норми надав Конституційний Суд України у рішеннях від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 і №9-рп/2013. Конституційний Суд України дійшов висновку, що в аспекті конституційного звернення, положення ч.2 ст.233 КЗпП України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Згідно з пунктом 2.1 мотивувальної частини вказаного рішення поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків.
Верховний Суд, надаючи оцінку поняттям «грошова винагорода», «одноразова грошова допомога при звільненні» та «оплата праці» і «заробітна плата», які використовується у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, зробив висновок, що вказані поняття є рівнозначними.
Під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 року № 2352 IX (далі - Закон № 2352 IX), який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.
Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19.01.2023 року у справі №460/17052/21, від 25.04.2023 року у справі №380/15245/22, від 17.08.2023 року у справі 380/14039/22, від 07.10.2024 року у справі №500/7802/23, які в силу ч.5 ст.242 КАС України є обов'язковими для врахування при розгляді даної справи.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Водночас, вжиття конструкції "повинен був дізнатись" в розумінні положень частин 2 та 3 статті 122 КАС України означає неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 800/30/17).
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних спорів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021р. у справі №240/12017/19 зазначив, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Суд звертає увагу, що Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021р. у справі №240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18, від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а, від 25.02.2021 у справі №822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах.
У постанові від 31.03.2021р. у справі №240/12017/19 суд Касаційної інстанції дійшов такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України, а саме - для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Так, оскільки початок строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з'ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Спірні правовідносини у цій справі (протиправна бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , Оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в особі Генерального штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_2 ), Міністерства оборони України щодо не складення та не подання до військової частини НОМЕР_5 всіх необхідних документів, які підтверджують участь позивачів у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів за період 01.03.2024 по 20.04.2024) безпосередньо пов'язані із невиплатою позивачам суми додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 01.03.2024 по 20.04.2024 року.
При цьому суд акцентує, що у відповідності до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260 (чинного на момент виникнення спірних відносин, далі - Порядок № 260), грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (п. 8 Порядку № 260).
Суд зазначає, що заробітна плата (грошове забезпечення) є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено виплату заробітної плати (грошового забезпечення), з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання виплати особою, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Позивачі протягом спірного періоду - з 01.03.2024 по 20.04.2024 року, в поточному місяці за минулий місяць отримували основні та додаткові види грошового забезпечення, у зв'язку із чим суд не приймає до уваги їх твердження про те, що їм було складно відслідковувати та контролювати розмір грошового забезпечення, оскільки мова іде про значні суми (як зазначають самі позивачі, ними не отримано в березні 2024 року 30000,00 грн. та в квітні 2024 року - 20000,00 грн.).
В даному випадку, отримуючи грошове забезпечення щомісяця, позивачі мали реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації, з яких складових складається грошове забезпечення та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий його розрахунок чи розрахунок його складових.
Реалізація позивачами права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від них самих, а не від дій чи бездіяльності відповідачів, формування судової практики і таке інше. Не реалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.
За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.
Суд також звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду у питанні поновлення строків (від 28 липня 2022 року у справі №9901/611/19), за якими поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Суд звертає увагу, що сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку.
Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Водночас позивачами не надано жодного доказу на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду у визначений КАС України строк.
При цьому, з урахуванням положень ст. ст. 122, 123 КАС України, обов'язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений на позивача.
З адміністративним позовом позивачі звернулися до суду 11.08.2025 року засобами електронного зв'язку через підсистему «Електронний суд», тобто із порушенням строку, встановленого ч. 1 ст. 233 КЗпП України (тримісячний строк з дня, коли вони дізналися або повинні були дізнатися про порушення своїх прав).
З урахуванням наведеного, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання про поновлення строку звернення до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
За таких обставин, позивачам слід вказати інші підстави для поновлення строку, у зв'язку із чим, подати відповідну заяву.
Згідно з частиною 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до частини 2 статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
За викладених обставин, суд приходить до висновку, що позовну заяву слід залишити без руху, надавши позивачам строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду:
- уточненої позовної заяви в якій привести прохальну частину позову у відповідність до вимог п. 4 ч. 5 ст.160 КАС України, надати до суду докази на підтвердження обставини, зазначених у позові, та докази направлення уточненої позовної заяви у відповідності до положень ч. 9 ст. 44 КАС України;
- подати заяву про поновлення строку звернення до суду в якій вказати інші підстави для поновлення строку.
На підставі викладеного та керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву позивача 1 - ОСОБА_1 , позивача 2 - ОСОБА_2 , позивача 3 - ОСОБА_3 , позивача 4 - ОСОБА_4 , позивача 5 - ОСОБА_5 , позивача 6 - ОСОБА_6 , позивача 7 - ОСОБА_7 , позивача 8 - ОСОБА_8 , позивача 9 - ОСОБА_9 , позивача 10 - ОСОБА_10 , позивача 11 - ОСОБА_11 , позивача 12 - ОСОБА_12 , позивача 13 - ОСОБА_13 , позивача 14 - ОСОБА_14 , позивача 15 - ОСОБА_15 , позивача 16 - ОСОБА_16 , позивача 17 - ОСОБА_17 , позивача 18 - ОСОБА_18 до відповідача 1 - Військової частини НОМЕР_1 , відповідача 2 - ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », в особі Генерального штабу Збройних сил України, відповідача 3 - ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_2 ), відповідача 4 - Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати позивачам строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання ухвали суду.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно направити на адресу позивачів.
Роз'яснити позивачам, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Суддя І.В. Тулянцева