15 вересня 2025 року Справа № 160/18712/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіРемез К.І.
за участі секретаря судового засіданняАнтонової А.Ю.
за участі:
представника позивача Буря О.Є. представника відповідача Ферафонтова Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про скасування податкових повідомлень-рішень,
26.06.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про скасування податкових повідомлень-рішень з вимогами про:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення: № 191/32-00-04-01-02-01-00186520 від 10.04.2025 згідно з яким Акціонерному товариству «Нікопольський завод феросплавів» на підставі п.п. 54.3.2 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, п. 200.14 ст. 200 та п.п. «б» п. 200.4 ст. 200 ПКУ та у відповідності до п. 200.4-1, п. 200.12-1 ст. 200-1 ПКУ виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період січень 2025 року та відсутність права на врахування такої суми від'ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у розмірі 106 400 000 грн прийняте СМУ ДПС по роботі з великими платниками податків на підставі висновків Акту камеральної перевірки від 11.03.2025 № 147/32-00-04-01-02-01- 00186520.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що на підставі висновків Акту камеральної перевірки від 11.03.2025 № 147/32-00-04-01-02-01-00186520 Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків прийнято податків прийнято податкове повідомлення-рішення № 191/32-00-04-01-02-01-00186520 від 10.04.2025, згідно з яким Акціонерному товариству «Нікопольський завод феросплавів» на підставі п.п. 54.3.2 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, п. 200.14 ст. 200 та п.п. «б» п. 200.4 ст. 200 ПКУ та у відповідності до п. 200.4-1, п. 200.12-1 ст. 200-1 ПКУ виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період січень 2025 року та відсутність права на врахування такої суми від'ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у розмірі 106 400 000 грн. Позивач, не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду із цим позовом.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді К.І. Ремез.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.06.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.
14.07.2025 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків, відповідно до пункту 200.10 статті 200 розділу V Податкового кодексу України в порядку, встановленому статтею 76 глави 8 розділу II Кодексу проведено камеральну перевірку достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за січень 2025 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 20.02.2025 № 9038934423 з урахуванням уточнюючого розрахунку від 06.03.2025 № 9053827048 за січень 2025 року), за результатами перевірки складено Акт від 11.03.2025 № 147/32 00-04-01-02-01-00186520.
За наслідками перевірки встановлено порушення вимог підпункту «б» пункту 200.4 статті 200 Кодексу та у відповідності до пунктів 200.4-1, 200.12-1 статті 200 Кодексу, АТ «Нікопольський завод феросплавів» (код за ЄДРПОУ 00186520) не має права на отримання бюджетного відшкодування задекларованого в декларації з податку на додану вартість за січень 2025 року в сумі 106 400 000 грн.
Акт перевірки від 11.03.2025 № 147/32-00-04-01-02-01-00186520 направлено на адресу платника засобами поштового зв'язку 12.03.2025 та відповідно до поштового повідомлення вручено платнику 18.03.2025.
Згідно з п. 86.7 ст. 86 Кодексу підприємством АТ «Нікопольський завод феросплавів» (код за ЄДРПОУ 00186520) надано заперечення № 2025.03.24/4-6601/6877 (вх. від 25.03.2025 № 2207/6/екпп).
Посадовими/уповноваженими особами АТ "Нікопольський завод феросплавів" до Заперечень додаткових документів не надано. Повідомлення про місце і час розгляду Заперечень направлено Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків листом від 26.03.2025 № 1216/6/32-00-04-01-08 на адресу АТ "Нікопольський завод феросплавів".
Розгляд заперечень АТ "Нікопольський завод феросплавів" Постійною комісією Східного міжрегіонального управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків з розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок відбувся 03.04.2025. Посадові/уповноважені особи АТ "Нікопольський завод феросплавів" участі у розгляді матеріалів перевірки та Заперечень не приймали.
В ході розгляду матеріалів перевірки на засіданні Постійної комісії Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків з розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок члени комісії прийшли до наступного.
Висновки за Актом камеральної перевірки АТ «Нікопольський завод феросплавів» (код за ЄДРПОУ 00186520) з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за січень 2025 року від 11.03.2025 № 147/32-00-04-01-02-01-00186520, є об'єктивними, обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства. Аргументи, наведені у запереченнях підприємства, не надають підстав для їх скасування або перегляду.
Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків винесено податкове повідомлення-рішення: за ф. «В3» - відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки по декларації з податку на додану вартість за січень 2025 року у сумі 106 400 000 гривень (застосування штрафних санкцій нормами ПК України не передбачено).
Податкове повідомлення - рішення від 10.04.2025 № 191/32-00-04-01-02-01-00186520 направлено на адресу платника засобами поштового зв'язку 10.04.2025 та відповідно до поштового повідомлення вручено платнику 16.04.2025.
Підприємство не погодилось з вищезазначеним податковим повідомленням рішеннями та звернулось з апеляційною скаргою № 2025.04.21/35-6601/6877 (вх. № 17938/6 від 22.04.2025) до Державної Податкової служби України (далі - ДПС).
Рішенням про результати розгляду скарги ДПС від 09.06.2025 № 16616/6/99-00-06-01 03-06 податкове повідомлення-рішення від 10.04.2025 № 191/32-00-04-01-02-01 00186520 залишає без змін, а скаргу - без задоволення.
У позові АТ «Нікопольський завод феросплавів» не згодні з показниками податкових зобов'язань та сум податкового кредиту в деклараціях з ПДВ за звітні періоди травень-серпень, жовтень-грудень 2024 року та січень 2025 року наведених в порівняльній таблиці, а саме врахування проведених перевірок за вказані періоди та наведення примітки з інформацією про винесення ППР за результатами таких перевірок.
Відповідач зазначає, що Акт камеральної перевірки АТ «Нікопольський завод феросплавів» (код за ЄДРПОУ 00186520) з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за січень 2025 року від 11.03.2025 № 147/32-00-04-01-02-01-00186520 оформлено з урахуванням умов Наказу ДПС від 15.10.2020 № 568 «Про затвердження регламенту взаємодії структурних підрозділів ДПС та головних управлінь ДПС в областях, м. Києві, міжрегіональних управлінь ДПС по роботі з великими платниками у процесі бюджетного відшкодування податку на додану вартість та формування Реєстру заяв про суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість» (зі змінами).
Згідно баз даних ДПС проведено документальні позапланові невиїзні перевірки АТ «Нікопольський завод феросплавів» (код за ЄДРПОУ 00186520) з питання законності декларування від'ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування по деклараціям з податку на додану вартість за травень-вересень, листопад, грудень 2024 року та відповідно за результатами таких перевірок складено податкові повідомлення рішення (далі ППР). Зазначені ППР в Акті перевірки від 11.03.2025 № 147/32-00-04 01-02-01-00186520 на даний час оскаржуються в адміністративному порядку, що не відміняє факту їх наявності, крім того, вони мають інформаційний характер та не впливають на результати перевірки.
Відповідач, посилаючись на положення п. 200.14 ст. 200 та п.п. «б» п. 200.4 ст. 200 ПК України та у відповідності до п. 200.4-1, п. 200.12-1 ст. 200-1 ПК України та Постанову КМ України «Про затвердження Методології визначення юридичною особою кінцевого бенефіціарного власника» від 19.09.2023 № 1011, стверджує, що оскільки згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є вигодоодержувачем АТ «Нікопольський завод феросплавів» (код за ЄДРПОУ 00186520), опосередковане володіння 24,7725 % в статутному капіталі; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , є вигодоодержувачем АТ «Нікопольський завод феросплавів» (код за ЄДРПОУ 00186520) опосередковане володіння 24,7725 % в статутному капіталі, то позивач не має права на отримання бюджетного відшкодування внаслідок прийняття рішення Радою національної безпеки і оборони України від 12.02.2025 «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію Указом Президента України від 12.02.2025 № 81/2025 щодо кінцевих бенефіціарних власників позивача протягом строку застосування таких санкцій.
14.07.2025 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач підтримав позицію, викладену у позові. Позивач зазначив, що у відповідності із п. 14.1.241-1 ст. 14 ПКУ термін "кінцевий бенефіціарний власник" вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення". Відповідно до п. 30 част. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 06.12.2019 № 361-IX кінцевий бенефіціарний власник - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність клієнта та/або фізичну особу, від імені якої проводиться фінансова операція. Кінцевим бенефіціарним власником є: для юридичних осіб- будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю/володіння). Ознакою здійснення прямого вирішального впливу на діяльність є безпосереднє володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи. Ознаками здійснення непрямого вирішального впливу на діяльність є принаймні володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи через пов'язаних фізичних чи юридичних осіб, трасти або інші подібні правові утворення, чи здійснення вирішального впливу шляхом реалізації права контролю, володіння, користування або розпорядження всіма активами чи їх часткою, права отримання доходів від діяльності юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування органів управління, а також вчинення правочинів, які дають можливість визначати основні умови господарської діяльності юридичної особи, або діяльності трасту або іншого подібного правового утворення, приймати обов'язкові до виконання рішення, що мають вирішальний вплив на діяльність юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, незалежно від формального володіння. При цьому кінцевим бенефіціарним власником не може бути особа, яка має формальне право на 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі, але є комерційним агентом, номінальним власником або номінальним утримувачем, або лише посередником щодо такого права. Методологія визначення юридичною особою кінцевого бенефіціарного власника, яка затверджена Постановою КМУ та НБУ № 1011 від 19.09.2023, для визначення кінцевого бенефіціарного власника в п. 15 передбачає прив'язку особи до володіння «ключовою часткою в статутному» капіталі юридичної особи. При цьому згідно визначення: “3. У цій Методології термін “ключова частка статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи» означає розмір у відсотках пакета голосуючих акцій у загальній кількості голосуючих акцій акціонерного товариства або кількість голосів загальної кількості голосів учасників товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю, кількість голосів або інших прав голосу в юридичній особі, що надає можливість прямого або непрямого вирішального впливу . Терміни “кінцевий бенефіціарний власник», “структура власності», “траст», “номінальний власник» вживаються у значенні, визначеному Законом».
Зазначені в Акті перевірки фізичні особи, а також інші акціонери АТ НЗФ не володіють часткою в розмірі 25 % та більше в статутному капіталі Товариства, а також правом голосу юридичної особи та не мають вирішального впливу шляхом реалізації права контролю, володіння користування або розпорядження всіма активами чи їх часткою, прав отримання доходів від діяльності юридичної особи, не мають вирішального впливу на формування складу, результати голосування органів управління, а також вчинення правочинів, які дають можливість визначати основні умови господарської діяльності Товариства, права приймати обов'язкові до виконання рішення, що мають вирішальний вплив на діяльність Товариства.
Відтак, кінцеві бенефіціарні власники в структурі власності АТ НЗФ відсутні, що також підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.06.2024.
Отже, на думку позивача, фізичні особи, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не є засновниками або акціонерами товариства, що мають «вирішальний вплив», а також відповідно до вимог законодавства вони не є кінцевими бенефіціарними власниками по відношенню до АТ НЗФ.
У зв'язку з тим, що у складі АТ НЗФ відсутні засновники (учасники), кінцеві бенефіціарні власники, щодо яких згідно Закону України «Про санкції» прийнятті рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним.
17.07.2025 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшли додаткові пояснення, у яких відповідач підтримав позицію, викладену у відзиві на позов.
24.07.2025 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів: копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» на 21 арк. та опис документів з реєстраційної справи.
Зазначені докази долучені до матеріалів справи.
07.02.2025 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшли пояснення на заперечення, у яких відповідач наголошує на дефектності контрагентів позивача ТОВ «ПРОФ-ГАРАНТ», ТОВ «ІНКОМГРУПП», ТОВ «БІО ТРАНС СЕРВІС», ТОВ «БК «МЕТКОМ ІНВЕСТ».
04.09.2025 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення, у яких позивач зазначив, що 15.07.2025 на офіційну адресу електронної пошти надійшов лист від компаній, які є акціонерами позивача, складений англійською. Цим листом компанії-акціонери повідомили інформацію, яка стосується змін в структурі власності цих компаній та зокрема про призначення розпорядників в структурі власності компаній-акціонерів. Вказаний Лист підписаний усіма акціонерами АТ НЗФ (повноважними представниками компаній-акціонерів). За змістом листа від компаній-акціонерів АТ НЗФ вбачається, що компанія Interpath Ltd повідомила компанії-акціонери АТ НЗФ про те, що відповідно до Договору застави акцій від 05.11.2015, зі змінами та викладеного у новій редакції 23.02.2016, пан ОСОБА_5 та пан ОСОБА_6 («Розпорядники») були призначені розпорядниками корпоративних прав компаній акціонерів АТ НЗФ, які належать опосередковано пану ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Також їм були надані копії документів про передачу прав власності, повністю оформлені та датовані 26.07.2024, що стосуються їх корпоративних прав, також компанія Interpath Ltd попросила компанії-акціонери організувати реєстрацію передачі корпоративних прав на ім'я Розпорядників у реєстрі акціонерів Компанії. 10.01.2025 були проведені необхідні реєстраційні дії компаніями-акціонерами АТ НЗФ, після чого пан ОСОБА_5 та пан ОСОБА_6 були зареєстровані власниками Акцій, які належали пану ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . При цьому у даному листі зазначається, що пан ОСОБА_5 та пан ОСОБА_6 є кінцевими бенефіціарними власниками АТ НЗФ, які отримали 50 % статутного капіталу, починаючи з 26.07.2024. Також позивач зазначив, що ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду України про арешт майна АТ НЗФ від 16.07.2025 була скасована ухвалою Апеляційної палати ВАКСУ від 18.08.2025 в частині арешту майна АТ НЗФ пропорційно частці 24.7 %, в іншій частині залишена без змін.
08.09.2025 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів: копії ухвали Вищого антикорупційного суду від 16.07.2025.
Зазначені докази долучені до матеріалів справи.
У судових засіданнях представник позивача підтримав позицію, викладену у позові.
Представник відповідача заперечував проти заявлених позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову повністю з підстав, вказаних у відзиві на позов.
Доповівши зміст позовних вимог, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, судом встановлено наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків у період з 21.02.2025 по 11.03.2025 було проведено камеральну перевірку Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів», за результатами якої 11.03.2025 було складено акт про результати камеральної перевірки Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» (код ЄДРПОУ 00186520) з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за січень 2025 року за № 147/32-00-04-01-02-01-00186520.
За результатами камеральної перевірки податковий орган дійшов висновку про те, що АТ «Нікопольський завод феросплавів» не має права на отримання бюджетного відшкодування задекларованого в декларації з податку на додану вартість за січень 2025 року в сумі 106 400 00,00 грн через порушення вимог підпункту «б» пункту 200.4 статті 200 ПК України, а саме внаслідок прийняття рішень про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) до кінцевих бенефіціарних власників АТ «Нікопольський завод феросплавів» - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (опосередковане володіння 24,7725 % в статутному капіталі), ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (опосередковане володіння 24,7725 % в статутному капіталі) відповідно до Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12.02.2025 «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного вт дію Указом Президента України від 12.02.2025 № 81/2025.
На підставі Акту камеральної перевірки від 11.03.2025 № 147/32-00-04-01-02-01-00186520 Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків прийнято податків прийнято податкове повідомлення-рішення № 191/32-00-04-01-02-01-00186520 від 10.04.2025, згідно з яким Акціонерному товариству «Нікопольський завод феросплавів» на підставі п.п. 54.3.2 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, п. 200.14 ст. 200 та п.п. «б» п. 200.4 ст. 200 ПКУ та у відповідності до п. 200.4-1, п. 200.12-1 ст. 200-1 ПКУ виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період січень 2025 року та відсутність права на врахування такої суми від'ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у розмірі 106 400 000 грн.
Не погодившись із вказаним, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.
Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу, контролюючі органи мають право проводити камеральні , документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
За змістом підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні".
Порядок проведення камеральної перевірки визначено статтею 76 Податкового кодексу.
Згідно з пунктом 76.1 статті 76 Кодексу камеральна перевірка проводиться особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Абзацами першим та другим пункту 76.3 статті 76 Кодексу визначено, що камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем и строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.
Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Кодексу.
Пунктом 86.2 статті 86 Кодексу передбачено, що у разі встановлення порушень за результатами камеральної перевірки складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які примірниках, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 Кодексу.
У разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, мають пунктом 44.7 статті 44 Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).
Такі заперечення та/або наступного документи розглядаються контролюючим органом протягом семи додаткові що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 Кодексу, для надсилається (вручення) податкових повідомлень-рішень.
Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових податків в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 Кодексу (пункт 86.7 статті 86 Кодексу).
У разі якщо платник податків виявив бажання брати участь у розгляді його заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів, зазначивши про це в запереченні та/або листі про надання додаткових документів у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 Кодексу, контролюючий орган зобов'язаний повідомити такому платнику податків про місце і час проведення такого розгляду.
Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 Податкового кодексу.
Суд зауважує, що мета і зміст камеральної перевірки, а так само обсяг інформації, який може під час такої перевірки перевірятися, в розумінні вищезазначених норм, були предметом неодноразового розгляду Верховним Судом.
У постанові від 21.01.2021 у справі №813/2519/17 Верховний Суд зазначав, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, нормативно встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. Верховний Суд дійшов висновку про обов'язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу. Камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється. Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).
У постанові від 19.04.2022 у справі № 816/687/16 Верховний Суд підтримав усталену позицію про те, що метою камеральної перевірки є виявлення в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування арифметичні та/або методологічні помилки, інші відомості, які призвели до заниження або завищення податкового зобов'язання, або посвідчують інші реєстраційні порушення, які доводять склад податкового правопорушення. Основним завданням камеральної перевірки є перевірка складання податкових декларацій і розрахунків, що включає в себе арифметичний підрахунок сум податкових зобов'язань, що підлягають сплаті до відповідного бюджету або бюджетному відшкодуванню, перевірка правильності застосування ставок податків, податкових пільг, відображення у податковій звітності показників, необхідних для обчислення бази оподаткування; виявлення арифметичних або методологічних помилок. Виявлене за результатами камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку) заниження платником податку суми податкового зобов'язання внаслідок застосування ставки податку іншої, ніж встановлено нормою ПК, є достатньою підставою для визначення контролюючим органом відповідно до пункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК суми грошових зобов'язань.
У постанові від 16.01.2024 у справі № 440/2547/22 Верховний Суд узагальнив висновки Верховного Суду з питання правового значення і суті камеральної перевірки. Зазначив, що вони полягають в тому, що камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, які зазначені у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість, Єдиного реєстру акцизних накладних та даних електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних системи обліку даних реєстратора розрахункових операцій. Тобто, якщо під час камеральної перевірки контролюючий орган на підставі саме інформаційних баз даних виявить, що платник податків занизив податкові зобов'язання з відповідного податку, це може бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення із визначенням суми занижених зобов'язань. Однак, у випадку, якщо для висновку про заниження податкових зобов'язань необхідним є дослідження безпосередньо первинних документів, які підтверджують показники податкової звітності, питання достовірності, повноти нарахування і сплати податку підлягає перевірці шляхом проведення документальної перевірки.
Суд зазначає, що відповідні висновки щодо меж камеральної перевірки зроблені Верховним Судом також і під час безпосередньо розгляду спірних правовідносин щодо бюджетного відшкодування у справі № 826/5165/17.
Отже, враховуючи викладене, суд доходить висновку, що предметом камеральної перевірки може бути встановлення виключно: 1) повноти та своєчасності подання платником податкової звітності; 2) візуальна перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), 3)перевірка правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).
Окремо, суд вказує, що враховуючи специфіку правовідносин, які є предметом розгляду даної справи (процедура повернення суми бюджетного відшкодування), також до предмету камеральної перевірки, входить і виявлення відповідності/невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, що, на переконання суду, в свою чергу є тотожним перевірки правильності відображення показників у податковій декларації.
В той же час, як встановлено судом та підтверджується змістом акту контролюючий орган, всупереч вимогам податкового законодавства, вийшов за межі предмету камеральної перевірки та встановив інші обставини, що не можуть бути встановлені податковим органом під час проведення камеральної перевірки.
Зазначені порушення процедури проведення перевірки є самостійними підставами для визнання висновків такої перевірки необґрунтованими, що тягне за собою скасування прийнятого, за її наслідками, акту індивідуальної дії, тобто податкового повідомлення-рішення від № 191/32-00-04-01-02-01-00186520 від 10.04.2025.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 816/501/16, у постанові від 01.06.2022 у справі № 520/7331/21 та у постанові від 11.07.2024 у справі № 320/7160/19.
До аналогічний висновків у подібних правовідносинах дійшов і Третій апеляційний адміністративний суд у постанові від 12.02.2025 у справі № 160/23824/24.
Наказом ДПС України від 15.10.2020 №568 зі змінами, внесеними наказами ДПС від 18.10.2021 № 886, від 14.04.2023 № 244, від 16.06.2023 №473, від 27.06.2024 №480, затверджено Регламент взаємодії структурних підрозділів ДПС та головних управлінь ДПС в областях, м. Києві, міжрегіональних управлінь ДПС по роботі з великими платниками податків у процесі бюджетного відшкодування податку на додану вартість та формування Реєстру заяв про суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, та наведена орієнтовна форма акту камеральної перевірки (пункт 4.1 розділу VIII) з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість платнику податку, щодо якого (та/або щодо засновників (учасників), кінцевих бенефіціарних власників якого) у порядку, встановленому Законом України «Про санкції», прийняті рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій).
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно з пунктом 200.4 статті 200 Кодексу при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Пунктом 200.4-1 ст. 200 Кодексу встановлено, що платники податку, щодо яких (та/ або щодо засновників (учасників), кінцевих бенефіціарних власників яких) у порядку, встановленому Законом України «Про санкції», прийняті рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), протягом строку застосування таких санкцій не мають права на отримання бюджетного відшкодування суми від'ємного значення.
Суми такого від'ємного значення зараховуються у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Відповідно до підпункту 14.1.241-1 пункту 14.1 статті 14 Кодексу термін «кінцевий бенефіціарний власник» вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». Згідно з пунктом 30 статті 1 Закону України від 06.12.2019 № 361-IX «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» кінцевий бенефіціарний власник - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність клієнта та/або фізичну особу, від імені якої проводиться фінансова операція.
Кінцевим бенефіціарним власником є: для юридичних осіб - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю/володіння); для трастів, утворених відповідно до законодавства країни їх утворення, - засновник, довірчий власник, захисник (за наявності), вигодоодержувач (вигодонабувач) або група вигодоодержувачів (вигодонабувачів), а також будь-яка інша фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність трасту (в тому числі через ланцюг контролю/володіння); для інших подібних правових утворень - особа, яка має статус, еквівалентний або аналогічний особам, зазначеним для трастів.
Аналогічний висновок щодо визначення КБВ юридичної особи викладено у постанові Верховного Суду від 14.03.2023 по справі № 640/12206/19.
Частиною 5 статті 4 Закону України від 14.08.2014 № 1644-VII «Про санкції» передбачено, що реалізація санкцій щодо особи, щодо якої застосовано санкції, у сфері відносин, які регулюються Податковим кодексом України та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, забезпечується контролюючим органом шляхом здійснення заходів, передбачених пунктом 211.1 статті 211 Кодексу.
Відповідно до пункту 211.1 статті 211 Кодексу контролюючі органи виконують рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийняті у порядку, встановленому Законом України «Про санкції», шляхом здійснення таких заходів, зокрема: зупинення/відмова в наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість - у разі застосування санкції щодо зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань.
Постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 19.09.2023 № 1011 затверджено Методологію визначення юридичною особою кінцевого бенефіціарного власника відповідно до абз. 4 ч. 2 ст. 51 Закону України від 06.12.2018 № 361-ІХ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».
Пунктом 3 передбачено, що у цій Методології термін “ключова частка статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи» означає розмір у відсотках пакета голосуючих акцій у загальній кількості голосуючих акцій акціонерного товариства або кількість голосів загальної кількості голосів учасників товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю, кількість голосів або інших прав голосу в юридичній особі, що надає можливість прямого або непрямого вирішального впливу . Терміни “кінцевий бенефіціарний власник», “структура власності», “траст», “номінальний власник» вживаються у значенні, визначеному Законом.»
Відповідно до п. 15 вказаної Методології, для встановлення характеру та міри (рівня, ступеня, частки) бенефіціарного володіння (вигоди, інтересу, впливу) визначаються:
1) усі особи (засновники, учасники, акціонери, члени) юридичної особи, які прямо володіють ключовою часткою статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи;
2) усі особи (засновники, учасники, акціонери, члени) в ланцюзі контролю/володіння юридичної особи, які опосередковано володіють ключовою часткою статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи, зокрема через пов'язаних фізичних чи юридичних осіб, трасти або інші подібні правові утворення.
Відповідно до п. 16 під час визначення кінцевого бенефіціарного власника за ознакою непрямого вирішального впливу на діяльність юридичної особи шляхом володіння фізичною особою ключовою часткою статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи через пов'язаних фізичних чи юридичних осіб досліджується інформація про зв'язки між особами, які можуть бути використані для того, щоб домогтися більшої вигоди для себе, та можуть ґрунтуватися на родинних відносинах, майнових, організаційно-управлінських або договірних відносинах.
Пунктом 17 встановлено, що під час дослідження ознак непрямого вирішального впливу на діяльність юридичної особи шляхом реалізації права контролю з'ясовуються чинники, що забезпечують такий вплив на діяльність юридичної особи, визначаються способи реалізації права контролю та встановлюється їх суб'єктний склад. Порядок і етапи дослідження та визначення контролю, їх обсяг, зміст та послідовність проведення, зазначені в цій Методології, можуть змінюватися залежно від обставин, які виникають під час дослідження наявності контролю.
Пунктом 18 передбачено, що ознаки непрямого вирішального впливу шляхом реалізації права контролю встановлюються на підставі, зокрема: 1) надання особою зобов'язуючих вказівок органам управління юридичної особи; 2) ведення особою перемовин щодо вчинення правочинів юридичною особою та узгодження суттєвих умов таких правочинів, які в подальшому лише формально затверджуються або виконуються органами управління юридичної особи без подальшого додаткового затвердження; 3) наявності в особи довіреності на здійснення значних правочинів від імені юридичної особи, що видана на строк більше ніж один рік та не передбачає попереднього погодження таких правочинів органами управління юридичної особи; 4) здійснення особою операцій за банківськими рахунками юридичної особи або наявності можливості блокувати операції за такими рахунками; 5) зазначення особи як засновника (кінцевого бенефіціарного власника, вигодонабувача) юридичної особи під час відкриття рахунків такою юридичною особою, крім випадків, якщо активи такої юридичної особи є частиною активів трасту, фонду, установи, іншого утворення без статусу юридичної особи, засновником (кінцевим бенефіціарним власником, фактичним вигодонабувачем) якого є така особа.
Відповідно до п. 19 виявлення ознак непрямого вирішального впливу юридичної особи - суб'єкта господарювання може здійснюватися шляхом з'ясування: 1) можливості прийняття однією чи декількома пов'язаними юридичними чи фізичними особами рішень стосовно господарської діяльності іншої особи - суб'єкта господарювання, які впливають на загальні умови участі цього суб'єкта господарювання у товарному обороті, зокрема рішень щодо встановлення ціни, асортименту товарів, обсягів попиту та пропозиції, обсягів реалізації товарів чи їх придбання, інших умов придбання або реалізації товарів; визначення обсягів виробництва, ринків товарів, напрямів техніко технологічного розвитку, інвестицій; визначення джерел постачання, кола продавців, покупців або споживачів; вчинення правочинів, умов прийняття іншими суб'єктами іншою особою, що провадить господарську діяльність, рішень з питань діяльності юридичної особи; 2) кола осіб, які мають можливості, зазначені в підпункті 1 цього пункту, стосовно певної особи - суб'єкта господарювання; 3) кола осіб, які спільно мають можливості, зазначені в підпункті 1 цього пункту, стосовно певної особи, що провадить господарську діяльність.
Пунктом 20 передбачено, що дослідження засобів набуття вирішального впливу однією особою стосовно іншої особи може здійснюватися шляхом з'ясування наявності: 1) прав визначати в установчих документах правовий статус юридичної особи, а саме мету і предмет діяльності, склад і компетенцію органів управління та порядок прийняття ними рішень, склад і порядок використання майна та інші умови господарювання; 2) прав безпосередньо чи через інших осіб володіти чи користуватися всіма активами чи їх значною частиною; 3) прав, повноважень, які безпосередньо чи через інших осіб забезпечують вирішальний вплив на формування складу, результати голосування та рішення органів управління юридичної особи; 4) прав здійснювати безпосередньо або через уповноважені органи в межах, встановлених законом, інші управлінські повноваження, зокрема брати участь та голосувати на загальних зборах, вносити пропозиції до порядку денного (проекту порядку денного), брати участь в обранні членів органів управління юридичної особи та входити до їх складу, отримувати інформацію про діяльність юридичної особи тощо; 5) прав, повноважень безпосередньо чи через інших осіб давати обов'язкові до виконання вказівки з питань визначення умов господарської діяльності або виконувати функції органу управління юридичної особи, зокрема в результаті укладення договорів і контрактів або в інший спосіб, умов значних правочинів; 6) суміщення посади керівника, заступника керівника наглядової ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу юридичної особи; 7) прав, повноважень безпосередньо чи через інших осіб призначати більше половини посад членів наглядової ради, ради директорів, виконавчого органу, інших наглядових чи виконавчих органів юридичної особи; 8) прав, повноважень щодо ведення перемовин про вчинення правочинів юридичною особою та узгодження істотних умов таких правочинів, які в подальшому лише формально затверджуються органами управління юридичної особи або виконуються органами управління юридичної особи без подальшого додаткового затвердження; 9) зобов'язань, зокрема грошових, торгових зобов'язань, зобов'язань з виконання умов фінансової підтримки; 10) інших засобів набуття вирішального впливу (у разі необхідності).
Пунктом 21 встановлено, що для визначення непрямого вирішального впливу шляхом реалізації права контролю щодо певної особи: 1) визначаються обсяг та структура активів особи, стосовно якої визначаються відносини контролю; 2) визначаються особи, що мають права володіння та користування цими активами в цілому або їх частинами, зміст та обсяг цих прав володіння і користування; 3) встановлюється склад органів управління юридичної особи та порядок їх формування; 4) виявляються та аналізуються укладені договори і контракти, які дають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов'язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління юридичної особи, окремо для кожної особи; 5) встановлюються особи, які обіймають посади керівника, заступника керівника наглядової ради, ради директорів, виконавчого органу, іншого наглядового чи виконавчого органу юридичної особи, які суміщають зазначені посади в інших юридичних особах; аналізуються їх повноваження; 6) складається перелік прав, що дозволяють призначати більше половини посад членів наглядової ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів юридичної особи особами, які вже обіймають одну чи кілька із зазначених посад в іншій юридичній особі; 7) визначається перелік інших умов вирішального впливу на господарську діяльність юридичної особи, зокрема таких, що виникають із зобов'язань, у тому числі з торгових зобов'язань, із зобов'язань, що виникають внаслідок умов фінансової підтримки, умов виконання зобов'язань тощо; 8) за необхідності здійснюється поглиблене дослідження можливостей осіб здійснювати вирішальний вплив на господарську діяльність юридичної особи, стосовно якої визначаються відносини контролю; 9) визначається використання офіційних або неофіційних домовленостей про використання номінального власника або номінального утримувача.
Відповідно до пункту 22 у разі встановлення наявності контролю певної особи над іншою юридичною особою з'ясовується питання, чи є ця особа підконтрольною іншим особам. Якщо така особа є водночас підконтрольною іншій особі, визначення відносин контролю між особами, які контролюють одна одну і в такий спосіб пов'язані з особою, щодо якої первісно визначаються відносини контролю (встановлення ланцюга контролю), здійснюється до виявлення головної особи у відповідному ланцюзі контролю, тобто особи, яка не контролюється іншими особами.
Як убачається з акту камеральної перевірки позивача податковим органом вищевказані заходи, передбачені Методологією, не проведені, що не дає можливості дійти беззаперечних висновків щодо наявності у позивача кінцевих бенефіціарних власників.
Згідно з пунктом 1 статті 961 Цивільного кодексу України, права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства.
Перелік прав учасників (засновників, пайовиків) юридичної особи визначено в пункті 3 статті 961 Цивільного кодексу України учасники (засновники, акціонери, пайовики) юридичної особи мають право у порядку, встановленому установчим документом та законом, зокрема: 1) брати участь в управлінні юридичною особою у порядку, визначеному установчим документом, крім випадків, встановлених законом; 2) брати участь у розподілі прибутку юридичної особи і одержувати його частину (дивіденди), якщо така юридична особа має на меті одержання прибутку.
Згідно із пунктом 3 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» активи, пов'язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, - всі активи, що прямо (а щодо права власності на корпоративні права - також опосередковано (через інших осіб) перебувають у власності, в тому числі у спільній власності, або передаються на користь осіб, включених до переліку осіб, пов'язаних з провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції (далі - перелік осіб), осіб, які здійснюють фінансові операції від імені або за дорученням осіб, включених до переліку осіб, та осіб, якими прямо або опосередковано (через інших осіб) володіють або кінцевими бенефіціарними власниками яких є особи, включені до переліку осіб, а також активи, отримані від таких активів.
Відповідно до п. 30 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»:
Ознакою здійснення прямого вирішального впливу на діяльність є безпосереднє володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи.
Ознаками здійснення непрямого вирішального впливу на діяльність є принаймні володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи через пов'язаних фізичних чи юридичних осіб, трасти або інші подібні правові утворення, чи здійснення вирішального впливу шляхом реалізації права контролю, володіння, користування або розпорядження всіма активами чи їх часткою, права отримання доходів від діяльності юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування органів управління, а також вчинення правочинів, які дають можливість визначати основні умови господарської діяльності юридичної особи, або діяльності трасту або іншого подібного правового утворення, приймати обов'язкові до виконання рішення, що мають вирішальний вплив на діяльність юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, незалежно від формального володіння.
Згідно пункту 200.12-1 статті 200 Кодексу з дати прийняття рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого у порядку, встановленому Законом України «Про санкції», зупиняються бюджетне відшкодування узгодженої суми бюджетного відшкодування та перебіг строків здійснення такого бюджетного відшкодування, визначених цією статтею. Зазначена в абзаці першому цього пункту сума бюджетного відшкодування залишається доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та перераховується цим органом на рахунок платника податку в обслуговуючому банку/небанківському надавачі платіжних послуг та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України, протягом п'яти операційних днів з дати прийняття рішення про скасування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого у порядку, встановленому Законом України «Про санкції».
Законом України «Про санкції» передбачені види обмежувальних заходів, до яких, зокрема, віднесено: запобігання виведенню капіталів за межі України; зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань; інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом (зупинення фінансових операцій; заборона укладення договорів та вчинення правочинів).
Відповідно до листів:
Національного банку України «Про дотримання режиму санкції у виді блокування активів» від 01.11.2022 №Р/25-0005/76250, яким зазначено, що згідно з частиною восьмою статті 5 Закону про санкції забезпечення реалізації санкції у виді блокування активів здійснюється відповідними органами державної влади, органами місцевого самоврядування та іншими суб'єктами у межах наданих їм повноважень. З урахуванням змін, унесених Законом («Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення ефективності санкцій, пов'язаних з активами окремих осіб») про підвищення ефективності санкцій (№2257-ХІ від 12.05.2022), санкція у виді блокування активів у новій редакції передбачає суттєве розширення обмежень, зокрема розширюється коло активів, що мають бути заблоковані: у новій редакції блокування поширюється не тільки на майно, що належить санкційній особі, але й на інші активи, що належать цій санкційній особі (незалежно від того, хто такими активами користується чи розпоряджається), а також на інші активи, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
Міністерства фінансів України від 05.04.2024 №11310-09-62/11443 щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість для платників податків, у разі застосування до їх засновників та/або бенефіціарних власників спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), в якому зазначено, що відповідно здійснення будь-яких бюджетних відшкодувань, зокрема, відшкодування податку на додану вартість, юридичним особам, до кінцевих бенефіціарних власників та/або власників (засновників, учасників) яких застосовано санкції, є недоцільним в умовах воєнного стану в Україні.
Частиною першою статті 1 Закону України «Про санкції» встановлено, що з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватись спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи.
Згідно з частиною другою статті 1 Закону України «Про санкції», санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи - нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб'єктів, які здійснюють терористичну діяльність.
Рішення щодо застосування санкцій стосовно окремих юридичних та фізичних осіб приймаються Радою національної безпеки і оборони України (далі РНБО) та вводяться в дію указом Президента України.
Рішення РНБО містить перелік осіб, до яких застосовуються персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), види обмежувального заходу та строк застосування.
Відповідно до пункту 200.14-1 статті 200 Кодексу, якщо протягом періоду проведення контролюючим органом камеральної або документальної перевірки прийнято рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) у порядку, встановленому Законом України "Про санкції", такий контролюючий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення-рішення, в якому зазначається відмова в наданні бюджетного відшкодування.
Таке податкове повідомлення-рішення не підлягає оскарженню.
Судом встановлено, що камеральна перевірка позивача була проведена у період з 21.02.2025 по 11.03.2025.
Судом встановлено, що рішення про застосування санкцій щодо ОСОБА_11 та ОСОБА_12 прийнято та введено в дію 12.02.2025, тобто до проведення камеральної перевірки.
Судом встановлено, що відповідно до інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, кінцевий бенефіціарний власник Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» відсутній.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не є засновниками позивача, учасниками або кінцевими бенефіціарними власниками.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є опосередкованим володільцем 24,7725 % у статутному капіталі Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» через довірчого власника Прометеас Номіні Сервіс ЛТД.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є опосередкованим володільцем 24,7725 % у статутному капіталі Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» через довірчого власника Протіас Секретаріал ЛТД.
Відтак, суд погоджується з доводами позивача, що зазначені фізичні особи не відповідають визначеному законом терміну «кінцевий бенефіціарний власник».
Суд зазначає, що посилання відповідача на ухвалу Вищого антикорупційного суду України від 16.07.2025 не є релевантним до правовідносин у цій справі, при цьому ухвала містить твердження про належність І.Коломойському 24,7725 % у статутному капіталі Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів».
Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Суд наголошує на тому, що прийняття рішення про застосування санкцій мало місце 12.02.2025, тоді як податковим періодом, щодо якого проведено камеральну перевірку достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку є січень 2025 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 20.02.2025 № 9038934423 з урахуванням уточнюючого розрахунку від 06.03.2025 № 9053827048 за січень 2025 року).
Згідно з п. 200.10 статті 200 ПК України платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, що проводиться протягом 20 календарних днів, наступних за граничним строком подання податкової декларації або уточнюючого розрахунку (у разі подання), а якщо такі документи були подані пізніше - за днем їх фактичного подання, та відповідно до вимог, визначених статтею 76 цього Кодексу, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, відповідно до цього Кодексу.
З викладеного можна зробити висновок про те, що право на бюджетне відшкодування ПДВ виникає у платника податку тоді, коли сума його податкового кредиту за звітний період (у цій справі - у січні 2025 року) перевищує суму податкових зобов'язань, а реалізація такого права відтерміновується - до моменту завершення камеральної перевірки.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Зазначене зумовлює неможливість настання негативних наслідків для платника податку у періоді, що охоплює січень 2025 року з огляду на те, що ймовірний обмежувальний для реалізації права на бюджетне відшкодування фактор виник 12.02.2025.
Суд зауважує, що позивачем надано повні, змістовні та логічні пояснення на підтвердження позовних вимог.
Доводи відповідача суд відхиляє, оскільки вони неконкретизовані, не містять зауважень щодо наданих позивачем пояснень та документів, та зводяться до цитування норм законодавства та вільного їх трактування.
Суд зазначає, що суд адміністративної юрисдикції дійсно має займати активну позицію з метою реалізації принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі.
Як зазначається у Рішенні Конституційного Суду України у справі щодо рівноправності сторін під час судового контролю за виконанням судового рішення від 01.03.2023 № 2-р(II)/2023 - адміністративне судочинство є стрижневим елементом демократичного врядування, а його дієвість засадничою для будь-якого суспільства, ґрунтованого на правовладді. У юридичних відносинах між особою- з одного боку, і державою (в особі органів державної влади) та іншими органами публічної влади- із другого, особа завжди є слабшою стороною. Саме тому в державі, керованій правовладдям, мають діяти адміністративні суди, метою діяльності яких є захист особи супроти держави.
Проте, судовий розгляд не може і не повинен замінювати або доповнювати процедуру податкової перевірки.
Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
У цій справі доводи відповідача зводяться до цитування положень Методології визначення юридичною особою кінцевого бенефіціарного власника, яка, в свою чергу, містить положення про те, що терміни “кінцевий бенефіціарний власник», “структура власності», “траст», “номінальний власник» вживаються у значенні, визначеному Законом.
Суд повторює, що саме відповідач при проведенні перевірки мав керуватися Методологію визначення юридичною особою кінцевого бенефіціарного власника, застосувавши методи дослідження ознак вирішального впливу для визначення юридичною особою кінцевого бенефіціарного власника, у повній мірі з'ясувати дані, що дають змогу встановити кінцевого бенефіціарного власника, та ознаки прямого вирішального впливу на діяльність юридичної особи шляхом безпосереднього володіння фізичною особою ключовою часткою статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи, встановити характер та міру (рівень, ступень, частку) бенефіціарного володіння (вигоди, інтересу, впливу) тощо.
Проте, у акті перевірки відповідач посилається виключно на відомості про наявність у фізичних осіб, щодо яких прийняті рішення про застосування санкцій, права власності на 24,7725 % в статутному капіталі позивача, що, відповідно до визначень, наведених в Законі України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" є меншим за необхідні для 25 % статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи.
Під час судового розгляду відповідачем не надано жодних доказів того, що фізичні особи ОСОБА_13 та ОСОБА_14 відповідають визначеним законом ознакам кінцевого бенефіціарного власника позивача, що позбавляє суд можливості погодитися із висновками, викладеним у акті камеральної перевірки.
Суд повторює, що судовий розгляд - це стадія судового процесу, під час якої суд безпосередньо досліджує всі обставини справи, вислуховує доводи сторін, вивчає докази і на основі цього ухвалює рішення, а податкова перевірка - це комплекс заходів, які здійснює Державна податкова служба з метою контролю за дотриманням платниками податків вимог податкового та іншого законодавства, зокрема щодо правильності нарахування, своєчасності та повноти сплати податків та зборів.
З викладеного можна зробити висновок про те, що саме відповідач уповноважений та зобов'язаний здійснювати контроль за дотриманням платниками податків вимог податкового законодавства, а під час судового розгляду - надати відповідні докази виявлених порушень, наводити аргументи та доводи.
У цій справі доведенню підлягали обставини відповідності фізичних осіб ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ознакам та критеріям кінцевих бенефіціарних власників позивача, проте, суд вважає, що відповідач не надав доказів, які б свідчили про правомірність висновків акті камеральної перевірки та податкового повідомлення-рішення, що оскаржується.
Також суд констатує, що право на отримання бюджетного відшкодування у позивача виникло до прийняття рішення про застосування санкцій до фізичних осіб, які, на думку відповідача, є кінцевими бенефіціарними власниками позивача.
Суд при ухваленні рішення керується відомостями державних реєстрів України та доказами, наданими сторонами спору.
Відтак, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У той же час, ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
Згідно із частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно положень частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на те, що позовні вимоги були задоволені в повному обсязі, судовий збір, сплачений позивачем за подачу адміністративного позову до суду, в розмірі 30 280,00 грн підлягає стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 191/32-00-04-01-02-01-00186520 від 10.04.2025, згідно з яким Акціонерному товариству «Нікопольський завод феросплавів» на підставі п.п. 54.3.2 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, п. 200.14 ст. 200 та п.п. «б» п. 200.4 ст. 200 ПКУ та у відповідності до п. 200.4-1, п. 200.12-1 ст. 200-1 ПК України виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період січень 2025 року та відсутність права на врахування такої суми від'ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у розмірі 106 400 000,00 грн, прийняте Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків на підставі висновків Акту камеральної перевірки від 11.03.2025 № 147/32-00-04-01-02-01-00186520.
Стягнути зі Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (49600, м. Дніпро, вул. Олександра Поля, 57, код ЄДРПОУ 43968079) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» (53200, Дніпропетровська обл., місто Нікополь, вул. Електрометалургів, будинок 310, код ЄДРПОУ 00186520) судовий збір у розмірі 30 280,00 грн.
Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 15 вересня 2025 року.
Суддя К.І. Ремез