01 вересня 2025 рокуСправа №160/15383/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії при військовій частині НОМЕР_1 про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
27.05.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії при військовій частині НОМЕР_1 , в якому позивач просить:
- переглянути та скасувати рішення довідки військово-лікарської комісії при військовій частині НОМЕР_1 №63 від 20.11.2024 року стосовно медичного огляду ОСОБА_1 ;
- зобов'язати військово-лікарську комісію при військовій частині НОМЕР_1 викликати ОСОБА_2 для проведення нового обстеження та медичного огляду ОСОБА_1 з подальшим винесенням постанови про визначення придатності до служби відповідно до вимог «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» затвердженої Наказом Міністра оборони України 14.08.2008 №402. з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що позивач не погоджується з висновком ВЛК тому, що до висновку військово-лікарської комісії не було додано всі діагнози, які потенційно впливають на визначення ступеню придатності до проходження військової служби, а подальше залучення позивача до виконання обов'язків ще більше впливає на погіршення стану його здоров'я. Позивач вважає, що рішення військово - лікарської комісії прийнято з порушеннями Положення про військово- лікарську експертизу в Збройних Силах України, не відображає реальний стан здоров'я та придатності до військової служби ОСОБА_1 , з огляду на що підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови ВЛК.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.06.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
02.07.2025р. представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позову та зазначив, що відповідно до Положення №402 відсутній алгоритм оскарження рішень позаштатних постійно або тимчасово діючих ВЛК в судовому порядку. Верховний Суд у постановах від 12.06.2022 у справі № 810/5009/18 та від 30.11.2021 у справі № 826/17175/18 сформував правову позицію щодо таких справ, а саме до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби. Враховуючи зазначене, порушень з боку позаштатної гарнізонної постійної діючої військово-лікарської комісії №2 військової частини НОМЕР_1 - не вбачається.
17.07.2025р. до суду надійшла відповідь на відзив, яка за змістом аналогічна доводам, викладеним в позовній заяві.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.08.2025 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін в адміністративній справі №160/15383/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії при військовій частині НОМЕР_1 про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За приписами частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За викладених обставин, у відповідності до вимог статей 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 20.11.2024р. № 63 солдату ОСОБА_1 проведено медичний догляд ВЛК при в/ч НОМЕР_1 , відповідно до якої позивач визнаний таким, що придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони.
18.12.2024р. ОСОБА_1 подав до Центральної військово-лікарської комісії скаргу з проханням переглянути та скасувати рішення ВЛК №63 від 20.11.2024р.
Листом від 09.01.2025р. за № 598/9/816 Центральна ВЛК ЗСУ розглянула скаргу позивача щодо його незгоди з постановою ВЛК НОМЕР_1 про ступінь придатності до військової служби згідно довідки ВЛК від 20.11.2024р. № 63 та повідомила, що відповідно до п.3.3 глави 3 розділу І Положення, скарга ОСОБА_1 направляється для розгляду, перегляду причинного зв'язку захворювання та надання відповіді заявнику за належністю до 20 регіональної ВЛК.
Листом від 30.01.2025р. за № 1854/789 20 Регіональною ВЛК повідомлено заявника, що підстав для скасування постанови ВЛК військової частини НОМЕР_1 про ступінь придатності до військової служби згідно довідки ВЛК від 20.11.2025р. №63 на теперішній час немає.
03.04.2025р. представником позивача був поданий адвокатський запит до 20 Регіональної ВЛК з проханням надати актуальну інформацію щодо розгляду скарги про перегляд рішення Військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_1 .
Позивач оскаржує рішення довідки військово-лікарської комісії при військовій частині НОМЕР_1 №63 від 20.11.2024 року стосовно медичного огляду, що стало підставою для звернення до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовано Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністра оборони України №402 від 14.08.2008 року, прийнятим на виконання вимог Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Суд звертає увагу, що при розгляді даної справи судом не досліджується медичний критерій (стосовно діагнозу та його правомірності, а також придатності до військової служби), а лише юридична процедура прийняття і відповідність спірного рішення вимогам законодавства.
Відповідно до п. 1.2 глави 1 розділу І Положення військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Згідно п. 1.1 глави 1 розділу ІІ Положення медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі інші військові формування), у мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматись рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення.
Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема:
до військової служби призовників, військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти);
військовослужбовців до військової служби;
військовослужбовців до військової служби за військовою спеціальністю;
військовослужбовців, призовників, військовозобов'язаних та резервістів до служби в Десантно-штурмових військах, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті, підрозділах спеціального призначення.
Відповідно до п. 2.1. глави 2 розділу І Положення для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.
Постанова ВЛК скасовується у випадках, коли попередня постанова ВЛК на дату її прийняття не відповідала законодавству та/або була прийнята на підставі недійсних документів.
Постанова ВЛК відміняється у випадках, коли необхідно привести зміст попередньої постанови ВЛК (яка була прийнята правильно) у відповідність до чинного законодавства.
Згідно п. 2.2 глави 2 розділу І Положення штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі ЦВЛК); ВЛК регіону.
Відповідно до п. 2.4.6 глави 2 розділу І Положення рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.
Згідно п. 2.5.1 глави 2 розділу І Положення до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ВЛК Сухопутних військ Збройних Сил України; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров'я комунальної або державної форми власності.
Відповідно до п. 2.5.4 глави 2 розділу І Положення штатні і позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК (ЛЛК) з питань військово-лікарської та лікарсько-льотної експертизи підпорядковуються вищим штатним ВЛК.
Відповідно до п. 1.2 глави 1 розділу ІІ Положення Постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров'я (далі ТДВ) (додаток 3).
Розклад хвороб розроблений відповідно до вимог Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров'я 10-го перегляду (далі МКХ-10).
Відповідно до п. 6.8 глави 6 розділу ІІ Положення на осіб, які проходять медичний огляд амбулаторно, заводиться Картка обстеження та медичного огляду, при стаціонарному огляді медична карта стаціонарного хворого.
Огляд військовослужбовців обов'язково проводиться хірургом, терапевтом, невропатологом, офтальмологом, оториноларингологом (військовослужбовців-жінок гінекологом), а за медичними показаннями і лікарями інших спеціальностей. Обов'язково виконуються загальні аналізи крові та сечі, ЕКГ-дослідження, рентгенологічне обстеження органів грудної клітки. Потребу в додатковому обстеженні визначають лікарі за медичними показаннями.
Під час проходження медичного огляду військовослужбовець зобов'язаний надавати медичні документи щодо стану свого здоров'я. Дані, вказані в наданих військовослужбовцем медичних документах, враховуються лікарями під час формування постанов ВЛК.
Згідно до п. 6.9 глави 6 розділу ІІ Положення медичний огляд військовослужбовців, які отримали захворювання, травми (поранення, каліцтва, контузії), з метою визначення ступеня придатності до військової служби проводиться при визначеному лікарсько-експертному наслідку (результаті) захворювання, травми (поранення, каліцтва, контузії).
Визначений наслідок (результат) захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва це такий стан здоров'я, коли результати обстеження та лікування дають підстави ВЛК (ЛЛК) винести постанову про ступінь придатності до військової служби (служби за військовою спеціальністю), а подальше лікування не призведе до відновлення придатності до військової служби.
Відповідно до п. 20.1 глави 20 розділу ІІ Положення постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК незалежні і у своїй роботі керуються цим Положенням. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка вноситься до документа, яким оформлюється постанова ВЛК. Члени ВЛК зобов'язані дотримуватися вимог цього Положення.
Згідно п. 20.2 глави 20 розділу ІІ Положення постанови ВЛК згідно з цим Положенням розглядаються, затверджуються, не затверджуються, контролюються, переглядаються, а за необхідності скасовуються або відміняються відповідною штатною ВЛК.
Спірні правовідносини між сторонами виникли внаслідок незгоди позивача з рішенням комісії при військовій частині НОМЕР_1 №63 від 20.11.2024 року стосовно медичного огляду, а саме не взяття до уваги наявні хвороби позивача, а також зауваження позивача на хворобливий стан.
Суд зазначає, що такі обставини не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог та скасування спірного рішення, виходячи з наступного.
Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 року у справі №806/526/16 зазначив, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.
Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому, оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.
Суд також зазначає, що оцінка визначення пов'язані чи ні захворювання з проходженням військової служби є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії, а тому, суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.
Таким чином, надання оцінки діагнозу позивача, встановлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з проходженням військової служби, виходить за межі судового розгляду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 року у справі № 810/5009/18, який підлягає застосуванню в силу положень ч. 5 ст. 242 КАС України.
З урахуванням наведених норм права та встановлених обставин, порушень процедури проведення медичного огляду ВЛК з метою визначення ступеню придатності до військової служби в межах спірних відносин не встановлено, а позивачем не надано доказів, які б свідчили про порушення процедури прийняття оскаржуваного рішення ВЛК.
Всі доводи позивача, зазначені в позовній заяві, по суті зводяться до незгоди зі встановленим діагнозом.
З огляду на що, відсутні підстави стверджувати про протиправність рішення військово-лікарської комісії при військовій частині НОМЕР_1 , оформленого довідкою №63 від 20.11.2024 року стосовно медичного огляду ОСОБА_1 , а отже відсутні підстави для зобов'язання військово-лікарську комісію при військовій частині НОМЕР_1 для проведення нового обстеження та медичного огляду ОСОБА_1 .
Європейський Суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивачем не доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є не обґрунтованими та задоволенню не підлягають.
З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог, відсутні підстави для розподілу судових витрат між сторонами справи.
У зв'язку з перебуванням судді Луніної О.С. у відпустці, рішення ухвалене в перший робочий день.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії при військовій частині НОМЕР_1 про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Луніна