25 липня 2025 рокуСправа №160/12171/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, -
28.04.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність командира військової частини НОМЕР_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , щодо неналежного розгляду рапорту позивача ОСОБА_1 від 10.04.2025 року про звільнення, як військовослужбовця, який проходить військову службу за контрактом, за сімейними обставинами, а саме у зв'язку з загибеллю батька під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану;
- визнати протиправною діяльність командира військової частини НОМЕР_1 , щодо відмови у звільненні ОСОБА_1 по рапорту від 10.04.2025 року, як військовослужбовця, який проходить військову службу за контрактом, за сімейними обставинами, а саме у зв'язку з загибеллю батька під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану;
- зобов'язати командира військової частини НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 10.04.2025 року та прийняти рішення про звільнення і звільнити ОСОБА_1 з військової служби, як військовослужбовця, який проходить військову службу за контрактом, за сімейними обставинами, а саме у зв'язку з загибеллю батька під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 . 10.04.2025 р. позивач звернулась із рапортом про звільнення її зі служби на підставі, зокрема п.п. «г» п.3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану. Однак, 22.04.2025р. листом від 1553/5264, підписаного командиром вч НОМЕР_1 позивачу у звільненні відмовлено. Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
21.07.2025р. відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позову та зазначив, що позивачем в позовній заяві не стверджується та не надаються докази надсилання рапорту про звільнення позивача з військової служби на адресу військової частини НОМЕР_1 або звернення з рапортом до свого безпосереднього або прямого командира (надсилання рапорту на адресу Міністерства оборони України не є належним доказом отримання рапорту військовою частиною НОМЕР_1 ). Таким чином, 21.04.2025 на адресу військової частини НОМЕР_1 надійшло розпорядження командира військової частини НОМЕР_3 щодо розгляду листа адвоката Скоробогатька В.Ю. необхідно зазначити, що додатки до цього розпорядження, а саме лист адвоката та рапорт позивача були направлені електронною копією, з якої неможливо встановити оригінальність та достовірність підстав, на які посилається позивач для звільнення. На зазначений лист адвоката Військовою частиною НОМЕР_1 була надана вмотивована відповідь про неможливість звільнення з військової служби позивача оскільки, порядок подачі рапорту на звільнення та додання до нього документів, які слугують підставою для звільнення були порушені та не відповідають чинному законодавству. Окрім цього, повідомляє, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.04.2025 № 118 сержант ОСОБА_1 з 09.04.2025 вважається такою, що самовільно залишила військову частину, що унеможливлює звільнення позивача з військової служби. Також повідомлено про необхідність повернення позивача до військової частини НОМЕР_1 для подачі рапорту щодо звільнення з військової служби та додання до нього документів, які підтверджують підставу для звільнення з військової служби.
24.07.2025р. від позивача до суду надійшла відповідь на відзив яка за своїм змістом аналогічна доводам, викладеним в позовній заяві.
Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За приписами частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За викладених обставин, у відповідності до вимог статей 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 . Зазначений факт не заперечується сторонами у справі.
Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_4 , позивач є донькою ОСОБА_2 , який, відповідно до довідки від (не читається) № (не читається) дійсно брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в адміністративних межах Запорізької області.
Батько позивача - ОСОБА_2 помер, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями довідки про причину смерті від 09.12.2024р., причина смерті - розтрощення тіла, лікарського свідоцтва про смерть №7006 відповідно до якого місце смерті - с. Камянське, Васильківський район, Запорізька область в зоні проведення бойових дій, витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_5 №66/ДСК від 06.03.2025р.
У зв'язку зі смертю батька позивача та в її інтересах, представник останньої супровідним листом №87-Г від 11.04.2025р. на адресу Міністерства оборони України направив рапорт ОСОБА_1 від 10.04.2025р. про звільнення її зі служби на підставі, зокрема п.п. «г» п.3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
До рапорту позивачки були додані наступні документи: копія ID-карти ОСОБА_1 , копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 серія НОМЕР_4 від 06.07.2006р., копія витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_5 №66/ДСК від 06.03.2025р.; копія довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави у зв'язку з військової агресією Російської Федерації проти України № 3/168 від 12.03.2025р.
В матеріалах справи містяться докази направлення супровідним листом №87-Г від 11.04.2025р. на адресу Міністерства оборони України рапорту Герасименко Т.Ю. від 10.04.2025р.
Листом від 22.04.2025р. за №1553/5264 Військова частина НОМЕР_1 розглянула заяву представника позивача від 11.04.2025 № 87-Г в інтересах ОСОБА_1 щодо подачі рапорту на звільнення з військової служби та зазначила, що сержанту ОСОБА_1 необхідно повернутися до Військової частини НОМЕР_1 та в подальшому повідомити свого безпосереднього командира про намір звільнитися з військової служби з наданням відповідних документів, які підтверджують підставу для звільнення з військової служби.
Позивач вважає відмову незаконною, оскільки вона суперечить чинному законодавству, щ й стало підставою для звернення до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Частина друга статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У силу статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно з частиною другою статті 1 Закону №2232-XII військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Частиною третьою статті 1 Закону №2232-XII передбачено, що військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
За приписами частин першої, другої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Пунктом 2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 передбачено, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом.
У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.
За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
За приписами статті 1 Закону України "Про оборону України" від 06.12.1991 №1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Як встановлено судом позивач проходить військову службу за контрактом у військові частині НОМЕР_1 , що не заперечується сторонами.
Представник позивача супровідним листом №87-Г від 11.04.2025р. на адресу Міністерства оборони України направив рапорт ОСОБА_1 від 10.04.2025р. про звільнення її зі служби на підставі, зокрема п.п. «г» п.3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
Відповідно до п.п. «г» п.3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом під час проведення мобілізації та дії воєнного стану, звільняються з військової служби на підставах, зокрема, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Відповідно до абз. 16 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах, під час дії воєнного стану, зокрема, якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
Як підтверджено матеріалами справи, рапорт ОСОБА_1 від 10.04.2025р. разом з доданими до нього додатками, а саме копія ID-карти ОСОБА_1 , копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 серія НОМЕР_4 від 06.07.2006р., копія витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_5 №66/ДСК від 06.03.2025р.; копія довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави у зв'язку з військової агресією російської федерації проти України № 3/168 від 12.03.2025р. був долучений як додаток до листа представника позивача - адвоката Скоробогатько В.Ю. від 87-Г віл 11.04.2025р. та направлений до Міністерства оборони України, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами направлення.
В той час, суд звертає увагу позивача, що згідно з частиною сьомою статті 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Згідно з пунктом 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом президента України №1153/2008 від 10.12.2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Пунктом 233 цього Положення передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Відповідно до статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником. (пункт 31 Статуту ЗСУ)
Слід зазначити, що подання рапорту "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті. Лише у разі неприйняття, нерозгляду чи незадоволення рапорту, він подається непрямому, старшому командиру із поясненням причин такої подачі. І так до посадової особи, яка наділена правом звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів.
Наказом Міністерства оборони України №531 від 06.08.2024, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.08.2024 за №1214/42559, затверджено Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України (надалі - Порядок №531).
Цей Порядок визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту.
Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку №531 з питань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання, - до наступного прямого командира (начальника).
Пунктом 1 Розділу ІІ Порядку №531 визначено, що рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації.
Командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції. Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку. (пункт 2 Розділу ІІ Порядку №531)
Суд погоджується з твердженням представника відповідача, що рапорт позивачем подано не по команді, тобто з порушенням процедури його подання, оскільки він мав бути поданий до безпосереднього керівника.
В той час, як підтверджено матеріалами справи, листом від 22.04.2025р. за №1553/5264 Військова частина НОМЕР_1 розглянула заяву саме представника позивача від 11.04.2025 №87-Г в інтересах ОСОБА_1 , до якої був долучений й рапорт ОСОБА_1 з усіма додатками. Тобто, відповідач був ознайомлений зі змістом рапорту від 10.04.2025р. та з долученими до даного рапорту документами. При цьому, відповідач зазначив, що при подачі рапорту на звільнення з військової служби необхідно докласти оригінали або засвідчені відповідно до законодавства документи, які підтверджують підстави для звільнення з військової служби.
Відповідно до підпункту 30 пункту 5 Додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затвердженої наказом Міністра оборони України 10.04.2009 №170 (пункт 12.11. розділу ХІІ) перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", подаються:
якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану:
документи, що підтверджують родинні зв'язки;
копія посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці або копія посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни, в якому проставляється відмітка про норму Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на підставі якої особі надано статус або витяг із Єдиного державного реєстру ветеранів війни, копія свідоцтва про смерть особи, документи, які підтверджують факт загибелі (смерті) під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану або копія рішення суду про оголошення особи померлою у порядку, визначеному Цивільним кодексом України;
витяг із Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин або рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою чи померлою у порядку, визначеному Цивільним кодексом України.
На думку суду, позивачем надані всі необхідні документи, що підтверджують факт загибелі (смерті) її батька в зоні проведення бойових дій, що узгоджується з п.п. «г» п.3 ч.5, абз. 16 п. 3 ч. 12 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та є підставою для звільнення позивача з військової служби.
Проте, рапорт позивача від 10.04.2025р. не був розглянутий відповідачем, що призвело до протиправної бездіяльності щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення її з військової служби, а відтак суд вважає за необхідне зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення її з військової служби, поданий 10.04.2025р. та прийняти обґрунтоване рішення.
Позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність командира Військової частини НОМЕР_1 щодо неналежного розгляду рапорту ОСОБА_1 від 10.04.2025 року про звільнення, як військовослужбовця, який проходить військову службу за контрактом, за сімейними обставинами, а саме у зв'язку з загибеллю батька під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану не підлягають задоволенню, оскільки рапорт позивача від 10.04.2025 року взагалі не був розглянутий, а відповідь була надана лише на заяву адвоката Скоробогатька В.Ю від 11.04.2025р. №87-Г.
У свою чергу, відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Визначення обсягу вимог, що підлягають судовому захисту, є диспозитивним правом позивача. При цьому підстави, з якими позивач пов'язує виникнення у нього права на звернення до суду і для задоволення його вимог, визначаються позивачем самостійно.
При цьому суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі "Федорченко та Лозенко проти України" (заява №387/03, 20 вересня 2012 року, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом", тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Одночасно суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04), згідно з якою у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).
Окрім того, відповідно до пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на вказане вище та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
На підставі ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог позивача.
У зв'язку із звільненням позивача від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність командира військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 від 10.04.2025 року про звільнення її, як військовослужбовця, який проходить військову службу за контрактом, за сімейними обставинами, а саме у зв'язку з загибеллю батька під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 10.04.2025 року та за результатами розгляду прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду наведених в даному рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Луніна