25 липня 2025 рокуСправа №160/13579/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Царікової О.В.
розглянувши в порядку спрощеного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (Київська область, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, б.16, 04053; ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
12.05.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 047350008206 від 23 квітня 2025 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 р. та ст. 14 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05.11.1991 р. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зарахувавши до пільгового стажу на підземних роботах з повним робочим днем в шахті, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч.3 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Постанови КМУ № 202 від 31.03.1994 року періоди його роботи: з 01.02.2015 року по 30.06.2021 року на підприємстві ВП «Шахта Україна» ДП «Селидіввугілля»; з 02.09.2024 року по 31.03.2025 року на підприємстві ВП «Шахтоуправління Першотравенське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля». Зарахувати до страхового стажу та пільгового стажу на підземних роботах з повним робочим днем в шахті, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч.3 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та постанови КМУ № 202 від 31.03.1994 року період роботи: з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.07.2021 року по 20.08.2024 року на підприємстві ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля»; з 01.08.2006 року по30.06.2008 року на підприємстві ТОВ «Спецшахтопроходка»; з 01.09.1997 року по 10.04.2001 року періоду навчання в Професійно-технічному училищі № 41 м. Селидове Донецької області.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до пільгового стажу на підземних роботах з повним робочим днем в шахті відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 №202 «Про затвердження Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років» від 31.03.1994 року, який дає право на пенсію незалежно від віку, період роботи на підприємстві ДВАТ Шахта ім. Д.С. Коротченка ДП ДХК «Селидіввугіля» з 21.05.2001 року по 05.12.2005 року; на підприємстві ВП «Шахта 1/3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» з 19.12.2005 року по 25.07.2006 року; на підприємстві ТОВ «Спецшахтопроходка» з 01.08.2006 року по 30.06.2008 року; на підприємстві ВП «Шахта Україна» ДП «Селидіввугілля» з 12.08.2008 року по 20.08.2024 року; на підприємстві ВП «Шахтоуправління Першотравенське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» з 02.09.2024 року по 31.03.2025 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звернувся до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак, позивачу рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 23.04.2025 № 047350008206 відмовлено в призначені пенсії за віком з підстави відсутності необхідного пільгового стажу.
Крім того, пенсійним органом протиправно не зараховано до пільгового стажу періоди трудової діяльності:
- з 01.03.2010 по 31.12.2010, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків;
- з 02.09.2024 по 31.03.2025, оскільки не надано уточнюючої довідки з ВП “Шахтоуправління Першотравенське» ПРаТ “ДТЕК Павлоградвугілля»;
Також, не зараховано до страхового стажу:
- навчання з 01.09.1997 ипо 10.04.2001 в ПТУ №41, оскільки в наданому дипломі серії НОМЕР_2 та додатку відсутні відомості про початок навчання;
- періоду роботи з 01.08.2006 по 30.06.2008 в російській федерації, оскільки з 01.01.2023 Україна припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992;
- з 01.07.2021 по 20.08.2024, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків.
Не погоджуючись з прийнятим пенсійним органом рішенням, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
22.05.2025 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.
Однак, відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Обґрунтувань неможливості подання відзиву у строк, встановлений судом, клопотань про продовження строку на подання відзиву надано не було.
За приписами частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до частини п'ятої та восьмої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Поряд з цим, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
15.04.2025 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності органом призначення визначено Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
23.04.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві розглянуло заяву ОСОБА_1 від 15.04.2025 та рішенням за №047350008206 відмовило в призначенні пенсії за віком відповідно до ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В даному рішенні зазначено наступне:
Відповідно до наданих до заяви документів (РНОКПП, трудова книжка, диплом) загальний страховий стаж з урахуванням кратного обчислення складає 28 років 06 місяців 16 днів.
Пільговий стаж відповідно відомостей по спеціальному стажу становить 10 років 09 місяців 14 днів, у тому числі: по списку №1 - 10 років 02 місяці 19 днів; підземних і відкритих гірничих роботах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії - за списком робіт і професій, що затверджується постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 №202 складає - 06 місяців 25 днів.
Пільговий стаж зараховано по 31.01.2015, оскільки у відомостях по спеціальному стажу вказаний наказ про атестацію робочих місць та умов праці на підприємстві від 01.02.2010.
Не враховано до пільгового стажу періоди роботи з 01.03.2010 по 31.12.2010, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків та з 02.09.2024 по 31.03.2025, оскільки не надано уточнюючої довідки з ВП “Шахтоуправління Першотравенське» ПРаТ “ДТЕК Павлоградвугілля».
Не враховано до страхового стажу періоди:
- навчання в ПТУ №41, оскільки в наданому дипломі серії НОМЕР_2 та додатку відсутні відомості про початок навчання. Запис, внесений до трудової книжки про період навчання з 01.09.1997 ипо 10.04.2001 не відповідає даним, зазначеним в дипломі;
- роботи з 01.08.2006 по 30.06.2008 в російській федерації, оскільки з 01.01.2023 Україна припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992;
- з 01.07.2021 по 20.08.2024, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу (25 років).
Не погоджуючись з означеним рішенням, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно із преамбулою Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно з ч.1 ст.114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Розділу XIV-1 Закону №1058-IV працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Згідно з п.3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні пенсії за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383 (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637, встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 цього Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п.20 Порядку, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Як встановлено судом, підставою для неврахування періоду роботи позивача з 01.03.2010 по 31.12.2010 та з 01.07.2021 по 20.08.2024 згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 від 12.04.2001 є відсутність інформації про сплату страхових внесків.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Згідно ч. 2 ст. 20 Закону №1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Як передбачено ч. ч. 4-6, 9, 10 ст. 20 вказаного Закону, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Згідно із положеннями ч. 10 ст. 20 Закону №1058-IV якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (ч. 12 ст. 20 Закону №1058-IV).
Крім того, згідно ч. 6 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VІ, за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Системний аналіз вказаних вище нормативно-правових актів дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески. При цьому, на думку суду, виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків (у зв'язку із чим утворилася заборгованість зі сплати таких внесків) тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте, не з вини застрахованої особи сплачені страхові внески зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
За приписами ст. 113 Закону №1058-IV держава створює умови для функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.
Відповідно до ст. 106 Закону №1058-IV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Тобто, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За змістом вищезазначених норм, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено саме на роботодавця, який здійснює нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.
Суд звертає увагу на те, що Верховним Судом сформована усталена правова позиція, відповідно до якої особа, яка звернулась за призначенням пенсії, не має відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи (зокрема, постанови від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 01.11.2018 у справі №199/1852/15-а, від 12.09.2019 у справі №489/2283/16-а, від 01.03.2021 у справі № 423/757/17, від 27.05.2021 у справі №343/659/17).
При цьому, суд повторно зазначає, що згідно з приписами статті 62 Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі Закон №1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до наявних в матеріалах справи даних трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 від 12.04.2001 ОСОБА_1 у період з 01.03.2010 по 31.12.2010 та з 01.07.2021 по 20.08.2024 дійсно працював підземним машиністом електровозу 4 розряду в ДП “Шахта Україна» ГП Селідоввугілля та отримував від державного підприємства у спірний період заробітну плату, однак, згідно з рішенням від 23.04.2025 №047350008206 Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві періоди роботи позивача з 01.03.2010 по 31.12.2010 та з 01.07.2021 по 20.08.2024 не було зараховано, оскільки в цей період нараховані на суму заробітної плати страхові внески (ЄСВ) роботодавцем (страхувальником) сплачені не були.
Оскільки з наявних у справі письмових доказів слідує, що в спірні періоди позивачеві була нарахована та виплачена заробітна плата на яку, в свою чергу, нараховувалися страхові внески, тим більше, що відповідними записами трудової книжки позивача підтверджено факт його роботи у ці періоди у ДП “Шахта Україна» ГП Селідоввугілля, а несплата страхових внесків відбулася через вину роботодавця (страхувальника), у зв'язку із чим, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, зокрема, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а, отже, наявність заборгованості по страхових внесках не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи, підтверджених даними трудової книжки.
При цьому, судом враховується, що за правовою позицією Європейського Суду з прав людини, право на соціальні виплати є майновим правом, передбаченим статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (рішення у справі «Хонякіна проти Грузії» (Khoniakina v. Georgia), №17767/08, пункт 72, від 19.06.2012). Європейський Суд наголошував на тому, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (рішення у справі «Формер Кінг Греції та інші проти Греції» (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-ХІІ).
Відповідний висновок щодо застосування норм права узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 01.11.2018 у справі №199/1852/15-а, які суд має враховувати при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин згідно з приписам ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
За наведених обставин, суд доходить висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві неправомірно не зарахувало позивачу до пільгового стажу періоди роботи з 01.03.2010 по 31.12.2010 та з 01.07.2021 по 20.08.2024.
Стосовно не зарахування періодів роботи позивача після 01.01.2015 у зв'язку з тим, що наказ про атестацію робочих місць та умов праці на підприємстві від 01.02.2010 (за всі роки пільгового стажу), суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Пунктом 10 Порядку № 383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком № 442 та Методичними рекомендаціями.
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Так, згідно з статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб'єктів господарювання. Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У разі, якщо не проведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров'ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442, проведення атестації робочих місць, відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 1, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 29 Кодексу законів про працю України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.
Частинами 1 та 2 статті 153 Кодексу законів про працю України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України від 14.10.1992 № 2694-XII "Про охорону праці" працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов'язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я. Окрім того, роботодавець зобов'язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.
Вищезазначене дозволяє дійти висновку, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення п. а ст. 13 Закону № 1788-XII - за результатами атестації робочих місць як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).
Судом встановлено, що підставою для не зарахування відповідачем до пільгового стажу позивача періодів роботи позивача з 01.02.2015 року по 30.06.2021 року на підприємстві ВП «Шахта Україна» ДП «Селидіввугілля»; з 02.09.2024 року по 31.03.2025 року на підприємстві ВП «Шахтоуправління Першотравенське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» є вказаний лише один наказ про атестацію робочих місць та умов праці на підприємстві від 01.02.2010 за всі роки пільгового стажу.
Проте, така позиція відповідача є помилковою та з цього приводу суд зазначає наступне.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України 01 серпня 1992 року №422 (далі - Порядок №442), та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку №442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років.
Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Так, згідно зі статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб'єктів господарювання.
Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У разі, якщо не проведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров'ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
За змістом пунктів 8 та 9 Порядку №442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
Несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадина його конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах.
Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
З урахуванням викладеного, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах або її перерахунку, бо відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника, при цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Викладене відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленому у постанові від 19.02.2020 року у справі № 520/15025/16-а.
Правова позиція щодо необхідності включення до пільгового стажу періоду роботи на посадах, що надають право на призначення пенсії на пільгових умовах, у випадках порушення термінів проведення чергової атестації підприємством-роботодавцем неодноразово висвітлювалась Верховним Судом.
Зокрема, у постанові від 16.09.2014 року (справа №21-307а14) Верховний Суд зазначив, що аналіз положень Порядку проведення атестації та розроблених на виконання цієї постанови Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 року №41, дає підстави вважати, що якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.
Аналогічний підхід застосування означених норм права висловлений Верховним Судом і у постановах від 21.02.2018 року у справі №352/547/16-а (К/9901/20098/18) та від 03.05.2018 року у справі № 352/1840/14-а (К/9901/5403/18).
У розглядуваному випадку матеріалами справи підтверджено, що атестацію робочого місця за професією (посадою), яку займав позивач у спірні періоди, було проведено відповідно до наказу про атестацію робочих місць від 01.02.2010 згідно форми ОК-5 за період роботи позивача з 01.02.2015 року по 30.06.2021 року на підприємстві ВП «Шахта Україна» ДП «Селидіввугілля», та за період роботи позивача з 02.09.2024 року по 31.03.2025 року на підприємстві ВП «Шахтоуправління Першотравенське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» - наказ про про підсумки атестації від 17.01.2022 №400, що підтверджено записом в трудовій книжці позивача.
За таких обставин, суд вважає, що пенсійним органом протиправно відмовлено у зарахуванні до пільгового стажу позивача періоду його роботи з 01.02.2015 року по 30.06.2021 та з 02.09.2024 року по 31.03.2025 року.
Стосовно незарахування пенсійним органом до пільгового стажу періоду навчання позивача з 01.09.1997 року по 10.04.2001 року в Професійно-технічному училищі № 41 м. Селидове Донецької області, суд зазначає наступне.
До страхового стажу не зарахований період навчання з 01.09.1997 по 10.04.2001 в ПТУ №41, оскільки в наданому дипломі серії НОМЕР_2 та додатку відсутні відомості про початок навчання. Запис, внесений до трудової книжки про період навчання не відповідає зазначеним в дипломі.
Пунктом «д» ст.56 Закону України Про пенсійне забезпечення передбачено, що до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації.
Відповідно до п. 8 Порядку №637 час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Отже, навчання у вищих та середніх спеціальних навчальних закладах до 01 січня 2004 року зараховується лише період з денною формою навчання і підтверджується дипломами та іншими вищеперерахованими документами.
Як встановлено судом, позивач з 01.09.1997 року по 10.04.2001 року навчався в Професійно-технічному училищі № 41 м. Селидове Донецької області за кваліфікацією “електрослюсар підземний, машиніст електровозу підземного», що підтверджується записом в трудовій книжці та дипломом серії НОМЕР_2 від 12.04.2001.
Згідно зі статтею 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту», час навчання в професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, в тому числі у безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Згідно трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 від 12.04.2001, ОСОБА_1 21.05.2001 прийнятий машиністом електровозу підземного 3 розряду з повним робочим днем в шахту на ділянку шахтного траннспорту №1 (запис №1).
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що означені підстави для незарахування до пільгового стажу позивача періоду навчання є необґрунтованими, а отже суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо не зарахування до пільгового стажу періоду роботи позивача з 01.08.2006 року по 30.06.2008 року на підприємстві ТОВ «Спецшахтопроходка» в російській федерації, оскільки з 01.01.2023 Україна припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, суд зазначає наступне.
Так, з трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 від 12.04.2001 вбачається, що позивач у період з 01.08.2006 року по 30.06.2008 року працював на підприємстві ТОВ «Спецшахтопроходка» на посаді прохідника.
Записи про періоди роботи позивача в російській федерації, зроблені в трудовій книжці, засвідчені чітким відтиском печатки відповідного підприємства та не містить ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості.
Частиною 1 ст. 4 Закону № 1058-IV встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається, зокрема, з міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.
Метою Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов'язань "відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди". Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов'язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.
Статтею 5 Угоди передбачається, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.
Частинами 2-3 статті 6 Угоди передбачено, що для встановлення права на пенсію громадянам держав-учасників Угоди враховується трудовий стаж, придбаний на території будь-якої з цих держав, а так само на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Таким чином, на громадян України, які працювали на територіях інших держав учасниць Співдружності Незалежних Держав, які приєднались до вказаної Угоди, розповсюджувалась дія нормативних актів приймаючої Держави в галузі пенсійного забезпечення, у тому числі тих, які визначали порядок зарахування трудового стажу, його пільгового обчислення.
З огляду на викладене, цією Угодою визначено стаж, який підлягає врахуванню при визначенні розміру пенсії, а відтак і заробіток за відповідний період підлягає включенню при обчисленні пенсії.
Так, в рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 047350008206 від 23 квітня 2025 року було відмовлено у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду його роботи з 01.08.2006 року по 30.06.2008 року у рф, з огляду на те, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією держави-терориста Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому Указами Президента України строк дії режиму воєнного стану продовжувався.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві.
В той же час, на переконання суду, всі первинні документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії, тільки з тих міркувань, що Україною у зв'язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво та обмін поштою з російською федерацією.
Відтак, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо неможливості зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду його роботи в російській федерації, а саме з 01.08.2006 року по 30.06.2008 року, з огляду на припинення 01.01.2023 участі російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, оскільки у період роботи позивача в російській федерації вказана Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав. При цьому суд зазначає, що за наявності чинних, у період роботи позивача, положень Угоди, що передбачали відповідне право, позивач не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку про наявність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи на підприємстві ТОВ «Спецшахтопроходка» з 01.08.2006 року по 30.06.2008 року.
Щодо зарахування до пільгового стажу позивача на підземних роботах з повним робочим днем в шахті відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 №202 «Про затвердження Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років» від 31.03.1994 року, який дає право на пенсію незалежно від віку, період роботи на підприємстві ДВАТ Шахта ім. Д.С. Коротченка ДП ДХК «Селидіввугіля» з 21.05.2001 року по 05.12.2005 року; на підприємстві ВП «Шахта 1/3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» з 19.12.2005 року по 25.07.2006 року; на підприємстві ТОВ «Спецшахтопроходка» з 01.08.2006 року по 30.06.2008 року; на підприємстві ВП «Шахта Україна» ДП «Селидіввугілля» з 12.08.2008 року по 20.08.2024 року; на підприємстві ВП «Шахтоуправління Першотравенське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» з 02.09.2024 року по 31.03.2025 року, суд зазначаэ наступне.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 року № 13-1) затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Порядок № 22-1).
Пунктом 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року № 202 затверджений Список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років.
До Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії терміном не менше 25 років віднесені усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю) (розділ I. Підземні гірничі роботи в шахтах і на будівництві вугільних (сланцевих) шахт).
Отже, наявні підстави для зарахування періоду роботи позивача на підприємстві ДВАТ Шахта ім. Д.С. Коротченка ДП ДХК «Селидіввугіля» з 21.05.2001 року по 05.12.2005 року до пільгового стажу роботи позивача за Списком № 1 з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України № 202 від 31.03.1994, що дає право на призначення пенсії відповідно частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Щодо періоду роботи позивача на підприємстві ВП «Шахта 1/3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» з 19.12.2005 року по 25.07.2006 року.
Як вбачається з трудової книжки (записи № 9, 10) позивач з 19.12.2005 року по 25.07.2006 року працював на посаді машиніста підземного 4 розряду на ділянці шахтного транспорту.
Як вбачається з розрахунку стажу позивача (форма РС-право) період роботи позивача на підприємстві ВП «Шахта 1/3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» з 01.01.2006 року по 25.07.2006 року зарахований до його пільгового стажу з урахуванням Постанови №202.
Враховуючи викладене, період роботи позивача з 19.12.2005 по 31.12.2005 на підприємстві ВП «Шахта 1/3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» також необхідно зарахувати до пільгового стажу роботи позивача за Списком № 1 з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України № 202 від 31.03.1994, що дає право на призначення пенсії відповідно частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Щодо періоду роботи позивача на підприємстві ТОВ «Спецшахтопроходка» з 01.08.2006 року по 30.06.2008 року.
Як вбачається з трудової книжки (записи № 11, 12) позивач з 01.08.2006 року по 30.06.2008 року працював на посаді прохідника.
Водночас, згідно з Індивідуальними відомостями про застраховану особу (форма ОК-5) період роботи позивача на підприємстві ТОВ «Спецшахтопроходка» з 01.08.2006 року по 30.06.2008 року не обліковується, оскільки позивач працював в російській федерації.
Враховуючи викладене, оскільки немає даних в Індивідуальних відомостях про застраховану особу (форма ОК-5) та в трудовій книжці позивача немає даних стосовно атестації місць роботи, не вказано про повний робочий день позивача на цій посаді, немає підтверджуючих довідок з цього підприємства на підтвердження атестації місця роботи, суд відмовляє в частині позовних вимог зарахувати період роботи позивача на підприємстві ТОВ «Спецшахтопроходка» з 01.08.2006 року по 30.06.2008 року на посаді прохідника до пільгового стажу роботи за Списком № 1 з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України № 202 від 31.03.1994, що дає право на призначення пенсії відповідно частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Як зазначалося вище, суд вбачає підстави зарахувати даний період роботи до страхового стажу позивача.
Щодо періоду роботи позивача на підприємстві ВП «Шахта Україна» ДП «Селидіввугілля» з 12.08.2008 року по 20.08.2024 року.
Як вбачається з трудової книжки (записи № 13,14,15,16,17) позивач з 12.08.2008 року по 20.08.2024 року працював на посаді машиніста електровозу підземного 4 розряду на ділянці шахтного транспорту.
Отже, наявні підстави для зарахування періоду роботи позивача на підприємстві ВП «Шахта Україна» ДП «Селидіввугілля» з 12.08.2008 року по 20.08.2024 року до пільгового стажу роботи позивача за Списком № 1 з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України № 202 від 31.03.1994, що дає право на призначення пенсії відповідно частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки вказана посада належить до Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії.
Щодо періоду роботи позивача на підприємстві ВП «Шахтоуправління Першотравенське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» з 02.09.2024 року по 31.03.2025 року.
Як вбачається з трудової книжки (записи № 13,14,15,16,17) позивач з 02.09.2024 року працює машиністом електровоза підземний 3 розряду з повним робочим днем у шахті. Відомості про атестацію робочого місця роботи вказано в трудовій книжці - а саме наказ про атестацію від 17.01.2022 №400.
Отже, наявні підстави для зарахування періоду роботи позивача на підприємстві ВП «Шахта Україна» ДП «Селидіввугілля» з з 02.09.2024 року по 31.03.2025 року до пільгового стажу роботи позивача за Списком № 1 з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України № 202 від 31.03.1994, що дає право на призначення пенсії відповідно частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Враховуючи викладене, а саме записами трудової книжки позивача, Індивідуальними відомостями про застраховану особу (форма ОК-5), наказами про атестацію робочих місць, які внесені в трудову книжку та ОК-5, підтверджено право на пенсію за вищевказані періоди роботи ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах машиністу електровоза підземного, з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України № 202 від 31.03.1994, що дає право на призначення пенсії відповідно частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись статями 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (Київська область, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, б.16, 04053; ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 047350008206 від 23 квітня 2025 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 р. та ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05.11.1991 р. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зарахувавши до пільгового стажу на підземних роботах з повним робочим днем в шахті, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Постанови КМУ № 202 від 31.03.1994 року періоди його роботи: з 01.02.2015 року по 30.06.2021 року на підприємстві ВП «Шахта Україна» ДП «Селидіввугілля»; з 02.09.2024 року по 31.03.2025 року на підприємстві ВП «Шахтоуправління Першотравенське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».
Зарахувати до страхового стажу та пільгового стажу на підземних роботах з повним робочим днем в шахті, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та постанови КМУ № 202 від 31.03.1994 року період роботи: з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.07.2021 року по 20.08.2024 року на підприємстві ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля»; з 01.09.1997 року по 10.04.2001 року періоду навчання в Професійно-технічному училищі № 41 м. Селидове Донецької області.
Зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) період роботи з 01.08.2006 року по 30.06.2008 року на підприємстві ТОВ «Спецшахтопроходка» відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до пільгового стажу на підземних роботах з повним робочим днем в шахті відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 №202 «Про затвердження Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років» від 31.03.1994 року, який дає право на пенсію незалежно від віку, період роботи на підприємстві ДВАТ Шахта ім. Д.С. Коротченка ДП ДХК «Селидіввугіля» з 21.05.2001 року по 05.12.2005 року; на підприємстві ВП «Шахта 1/3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» з 19.12.2005 року по 31.12.2005 року; на підприємстві ВП «Шахта Україна» ДП «Селидіввугілля» з 12.08.2008 року по 20.08.2024 року.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (Київська область, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, б.16, 04053; ЄДРПОУ 42098368) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 48 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 25.07.2025.
Суддя О.В. Царікова