м. Вінниця
15 вересня 2025 р. Справа № 120/12886/25
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши заяву Депаратменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради про забезпечення позову до подання позовної заяви, -
До суду від Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради надійшла заява про забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом заборони ОСОБА_1 вчиняти дії по перешкоджанню здійснення архітектурно-будівельного контролю та допустити посадових осіб до проведення позапланової перевірки на об'єкті будівництва "Реконструкція індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 ".
Мотивуючи подану заяву представник вказує на намір звернення до адміністративного суду із позовом про припинення права на виконання підготовчих або будівельних робіт. Зокрема, зауважує, що у випадку якщо до закінчення розгляду майбутнього спору ОСОБА_1 переоформить майнові права на земельну ділянку та третіх осіб, останні фактично стануть замовниками будівництва, що дозволить ОСОБА_1 уникнути відповідальності. Окремо зауважує, що ОСОБА_1 фактично перешкоджає здійсненню заходу державного архітектурно-будівельного контролю, що породжує небезпеку неможливості реального захисту заявника як органу уповноваженого на контроль за дотриманням суб'єктами містобудування вимог законодавства, а також унеможливлення або ускладнення виконання рішення суду у подальшому.
Відповідно до частини 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Приписами пунктів 2, 3 статті 154 КАС України визначено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Суд не вважає за необхідне здійснювати повідомлення учасників справи, та виклик особи, яка подала заяву про забезпечення позову, а також вказує на відсутність необхідності для призначення її розгляду у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін. Отже, розгляд поданої заяви проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення сторін.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд керується таким.
Відповідно до частин 1, 2 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частини 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
За приписами частини 2 статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до частин 4, 5 статті 154 КАС України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Як уже наголошувалося судом, частиною 2 статті 150 КАС України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
З урахування вказаного суд наголошує, що забезпечення позову - це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.
Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ'я сторін.
Відтак, під час вирішення питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що законодавець встановив наступні підстави для постановляння ухвали про забезпечення позову у справі: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; захист прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності.
Із аналізу наведених норм випливає, що забезпечення адміністративного позову можливе виключно за наявності вищевказаних обставин, які підлягають доведенню позивачем та встановленню судом у разі вжиття таких заходів.
Разом з цим, варто зазначити, що розглядати заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність способу забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до матеріалів розглядуваної заяви про забезпечення позову, заявник вказує на систематичність недопущення ОСОБА_1 посадових осіб Департаменту до проведення державного архітектурно-будівельного контролю, незважаючи на отриманий ним припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудування.
Суд зауважує, що державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
Відповідно до ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у разі систематичного (два і більше разів підряд) перешкоджання проведенню перевірки посадовим особам органу державного архітектурно-будівельного контролю, невиконання вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю щодо усунення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності, встановлених під час перевірки, а саме: порушень вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, проектної документації на будівництво об'єкта, будівельних норм і правил, а також в інших випадках, визначених цим Законом, відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю звертається до адміністративного суду із позовом про припинення права на виконання підготовчих або будівельних робіт.
Суд звертає увагу на те, що вид та спосіб забезпечення позову має бути співмірним із заявленими позивачем вимогами, застосований судом захід забезпечення позову має відповідати вимогам, на забезпечення яких він вживається.
У контексті наведеного суд зазначає, що обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є достатнє обґрунтування того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Отже, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини такого звернення, у зв'язку із чим обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Проте всупереч наведеному, доводи заявника про те, що ОСОБА_1 переоформить майнові права на земельну ділянку на третіх осіб, що призведе до зміни замовника будівництва, -є припущеннями.
Крім того, суд зазначає, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.02.2019 року у справі № 826/13306/18.
У контексті розглядуваної заяви та окресленого предмету позову, основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між захистом інтересів заявника як суб'єкта владних повноважень та правом учасника містобудівної діяльності заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Зважаючи на викладене у сукупності, а також те, що наявність підстав припинення права на виконання підготовчих та будівельних робіт буде встановлюватися судом в межах адміністративної справи, суд дійшов висновку про відсутність очевидної небезпеки істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду.
Більше того, суд зауважує, що посилання заявника на наявність підстав для припинення права на виконання підготовчих та будівельних робіт є тотожними тим мотивам, які покладені в основну необхідності забезпечення позову.
Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Окрім того вимоги забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 вчиняти дії по перешкоджанню здійснення архітектурно-будівельного контролю та допустити посадових осіб до проведення позапланової перевірки на об'єкті будівництва "Реконструкція індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 " фактично спрямовані на надання можливості реалізації суб'єктом владних повноважень своїх функцій, шляхом позбавлення суб'єктивного права особи на відмову у допуску осіб до перевірки та тягаря наслідків за вказані дії.
Також процесуальним законодавством не передбачено можливості задовольнити позов, шляхом зобов'язання особи вчинити певну дію.
Відтак, суд акцентує увагу, що забезпечення позову, зокрема, спрямоване на гарантування виконання рішення суду в майбутньому, захисту дійсного стану речей до розгляду справи по суті, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах загалом.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність передбачених частиною 2 ст. 150 КАС України підстав для вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб, тому у задоволенні заяви про забезпечення позову належить відмовити повністю.
Керуючись ст.ст. 150-154, 156, 248, 256, 294 КАС України, -
Відмовити у задоволенні заяви Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради про забезпечення позову.
Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).
Суддя Альчук Максим Петрович