Рівненський апеляційний суд
Іменем України
11 вересня 2025 року м. Рівне
Справа № 569/18630/24
Провадження № 11-сс/4815/283/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
підозрюваного - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 28 серпня 2025 року про відмову в задоволенні клопотання слідчого про обрання щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту у кримінальному провадженні №12024181010002264 від 28.09.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України, ?
Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 28 серпня 2025 року відмовлено в задоволенні клопотання слідчого відділення розслідування злочинів у сфері транспорту СВ Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_8 про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту (окрім випадків оголошення «Повітряна тривога» (чи інше) та необхідності слідування та перебування в пунктах укриття) за адресою: АДРЕСА_1 в межах строку досудового розслідування до 27 жовтня 2025 року з покладенням на підозрюваного наступних обов'язків:
- не відлучатися із населеного пункту, де він зареєстрований проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- утримуватися від спілкування із свідками, потерпілим, та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення;
- здати на зберігання у місцеві органи державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в'їзд в Україну.
В поданій апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_5 вказує, що при винесенні ухвали слідчий суддя не врахував обставини, передбачені ст.178 КПК України, а саме характер, ступінь суспільної небезпеки та тяжкість вчиненого правопорушення, особу підозрюваного, обставини вчиненого злочину, а також наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Зазначає, що на даний час продовжує існувати ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_6 , будучи позбавленим у встановленому законом порядку права керування транспортними засобами, свідомо та систематично ігнорує рішення суду та продовжує керувати автомобілем. Так, відносно нього неодноразово складалися протоколи та він притягався до адміністративної відповідальності за ст.ст.122, 126 та 130 КУпАП, востаннє 27.02.2025 року за ч.1 ст.130 КУпАП, тобто після вчинення ДТП, щодо якої йому оголошено підозру. Крім того зауважує, що підозрюваний раніше неодноразово судимий за вчинення злочинів у сфері обігу наркотичних речовин, що свідчить про його стійку антисоціальну поведінку, відсутність будь-якого стримуючого ефекту попередніх заходів та високий ступінь ймовірності повторного вчинення ним нового кримінального правопорушення аналогічного характеру.
Також вважає, що ОСОБА_6 може ухилятися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності, оскільки злочин, який йому інкримінується, відноситься до категорії тяжких злочинів та передбачає покарання у виді позбавлення волі строком до десяти років. При цьому доводить, що підозрюваний жодного разу не з'являвся на судові засідання щодо розгляду матеріалів про адміністративні правопорушення. Наголошує на існуванні ризиків незаконного впливу на потерпілих та свідків та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Просить скасувати ухвалу слідчого судді від 28 серпня 2025 року та постановити нову, якою обрати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб без визначення розміру застави.
До початку апеляційного розгляду захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав до суду заперечення на апеляційну скаргу прокурора, в яких вказує, що органом досудового розслідування не доведено доказів обставин, визначених ч.1 ст.194 КПК України, а рішення слідчого судді в частині застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту є законним та обґрунтованим. Зазначає, що протягом часу здійснення досудового розслідування цього кримінального провадження, а саме майже протягом року, ОСОБА_6 жодного разу не переховувався від органу досудового розслідування, постійно з'являвся на виклики слідчого, прибував на допити та інші слідчі дії, також самостійно прибув за телефонним викликом до слідчого для вручення йому повідомлення про підозру та клопотання про обрання запобіжного заходу, а також самостійно з'явився до суду на розгляд даного клопотання. Доводить, що орган досудового розслідування не надав жодних підтверджуючих даних про можливість вчинення підозрюваним дій, спрямованих на незаконний вплив потерпілого та свідків та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Наголошує, що ОСОБА_6 жодного разу не вчиняв спроби переховування від органу досудового розслідування та суду, раніше не судимий, має постійне місце проживання та виконує покладені на нього обов'язки.
Просить залишити апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а ухвалу слідчого судді про обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора ОСОБА_5 на підтримання апеляційної скарги, думку підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів провадження, 28 вересня 2024 року о 13 годині 42 хвилин, у світлу пору доби, водій ОСОБА_6 , будучи позбавлений права керування транспортними засобами, перебуваючи у стані наркотичного сп'яніння, керуючи автомобілем Аudі Q7, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який перебував у технічно справному стані, рухаючись по вул. Льонокомбінатівській у м. Рівне зі сторони просп. Генерала Безручка в напрямку вул. Василя Червонія, в порушення вимог дорожньої розмітки 1.3 розділу 34 «Дорожня розмітка», підпункту б) пункту 2.3, підпункту а) пункту 2.9, та пункту 10.1 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - Правила дорожнього руху), проявив неуважність до дорожньої обстановки, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним та не створить небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, під час виконання маневру повороту ліворуч перетнув дорожню розмітку 1.3 розділу 34 «Дорожня розмітка» Правил дорожнього руху (подвійна суцільна лінія), виїхав на зустрічну смугу руху та допустив зіткнення з мотоциклом Kawasаki GPZ 500S, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_9 , що рухався в попутному напрямку по смузі руху, на яку він виїхав.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди водій мотоцикла ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження від яких ІНФОРМАЦІЯ_1 помер в Центральній міській лікарні м. Рівне.
28.08.2025 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ч.1 ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до положень ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Статтею 5 Європейської Конвенції з прав людини зазначено, що законним та обґрунтованим вважається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом.
Згідно ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У рішенні Європейського суду з прав людини (справа «Мацнеттер проти Австрії») зазначено, що підставами для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім обґрунтованої підозри у вчиненні правопорушення, є наявність ризиків, зокрема вчинення обвинуваченим подальших правопорушень.
При визначенні ризиків має враховуватися дані про особу підозрюваного, тяжкість покарання, наявність судимостей, ризик продовження чи повторення протиправної поведінки тощо.
Як вбачається, слідчий суддя не в повній мірі дотримався та врахував зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону.
Відмовляючи в задоволенні клопотання слідчого та обираючи щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту слідчий суддя вказав, що під час розгляду клопотання прокурор довів про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні ним інкримінованого кримінального правопорушення, однак не надано та не доведено достатніх доказів про існування ризиків, зазначених в клопотанні слідчого. Крім того, судом першої інстанції взято до уваги те, що підозрюваний раніше не судимий, має постійне місце проживання, не будучи затриманим самостійно з'явився на виклик до суду.
Однак, колегія суддів не погоджується з вказаним рішенням слідчого судді, оскільки вважає, що на час розгляду клопотання, а також на час перегляду ухвали слідчого судді за апеляційною скаргою прокурора ризики, передбачені ст.177 КПК України є реальними та існують на даний час, оскільки підозрюваний ОСОБА_6 може переховуватись від органу досудового розслідування або суду, так як він обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке призвело до смерті потерпілого та яке відноситься до тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п'яти до десяти років. І хоч тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Також, на думку апеляційного суду, на даному етапі досудового розслідування доведеним є ризик вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_6 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів у сфері обігу наркотичних речових, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за ст.ст.122, 126 та 130 КУпАП, зокрема за керування транспортними засобами в стані наркотичного сп'яніння, інкримінований злочин вчинив також в стані наркотичного сп'яніння, будучи позбавленим права керування транспортними засобами, та востаннє притягувався за ч.1 ст.130 КУпАП 27.02.2025 року, тобто після події, у вчиненні якої він наразі підозрюється.
Дані обставини, на переконання колегії суддів, свідчать про відсутність у підозрюваного будь-якого стимулюючого ефекту попередніх заходів та високий ступінь ймовірності повторного вчинення ним нових правопорушень аналогічного характеру, чим становить підвищену небезпеку для суспільства.
Під час апеляційного розгляду підозрюваний та його захисник вказали, що ОСОБА_6 протягом майже року здійснення досудового розслідування кримінального провадження не вчиняв спроби переховуватися від органу досудового розслідування, завжди з'являвся на всі виклики слідчого для проведення слідчих дій, обов'язки, встановлені при обранні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не порушує та зобов'язується і надалі їх виконувати, тому просили не змінювати обраний запобіжний захід на тримання під вартою.
Проте, під час апеляційного розгляду прокурор наголосив на тому, що під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди, яка призвела до смерті людини, підозрюваний перебував у стані наркотичного сп'яніння, після ДТП знову керував транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння, за що вкотре притягувався до адміністративної відповідальності, тому вважає, що підозрюваний належних висновків не робить, що є підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , спосіб його вчинення та наслідки, до якого воно призвело, колегія суддів прийшла до висновку, що обраний слідчим суддею запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на даний час буде не достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Отже, апеляційний суд вважає, що пропорційним тому ступеню небезпеки, ризик якого наявний у кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування та суд, є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який забезпечить повне і всебічне проведення досудового розслідування, а також виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Крім того, враховуючи положення ч.4 ст.183 КПК України, колегія суддів, обираючи до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, прийшла до висновку про відсутність підстав для визначення розміру застави, оскільки ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні злочину, який спричинив загибель людини.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_5 задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 28 серпня 2025 року про відмову в задоволенні клопотання слідчого про обрання щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту у кримінальному провадженні №12024181010002264 від 28.09.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України, скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого відділення розслідування злочинів у сфері транспорту СВ Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_8 задовольнити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Рівне, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з вищою освітою, раніше не судимого згідно ст.89 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 27 жовтня 2025 року без визначення розміру застави, взявши його під варту із зали суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2