Справа №519/854/25
2/519/623/25
08.09.2025 року м.Південне
Південний міський суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Барановської З.І., секретаря - Гнатюк Л.М.,
розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Фонду комунального майна Південнівської міської ради Одеського району Одеської області, Південнівської міської ради Одеського району Одеської області про визнання права на приватизацію житлового приміщення та зобов'язання здійснити приватизацію,
ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 звернулися до Південного міського суду Одеської області з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вони зареєстровані та проживають з 15.10.1982 і по теперішній час у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Він подав заяву та пакет документів до Фонду комунального майна Південнівської міської ради з метою приватизації даної квартири, але йому було відмовлено у приватизації та роз'яснено, що приватизація квартири може бути проведена лише за наявності у нього ордеру. Позивач звертався до Департаменту архівної справи та діловодства для отримання в разі наявності в них копії ордеру на вищезазначену квартиру. Департаментом архівної справи та діловодства було надано відповідь та повідомлено, що ордер на дану квартиру у них відсутній. На підставі даної відповіді позивач звернувся до Південнівської міської ради Одеського району Одеської області з заявою та пакетом документів та зазначив, що ордер на вищезазначену квартиру ним втрачено, він відсутній в архівних установах і яким чином йому діяти. Південнівською міською радою Одеського району Одеської області надано відповідь, що в разі відсутності ордеру на вище зазначену квартиру позивачам потрібно звернутися до суду.
Ухвалою Южного міського суду Одеської області від 29.04.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
Відповідно до Закону України №4273-ІХ від 26.02.2025 змінено найменування Южного міського суду Одеської області на Південний міський суд Одеської області.
Ухвалою Південного міського суду Одеської області від 09.06.2025 закрито підготовче провадження по даній справі та призначено її до судового розгляду по суті.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, згідно якої просять справу розглядати без його участі, позов підтримують в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Представник Фонду комунального майна Південнівської міської Одеського району Одеської області ради в судове засідання не з'явилася, надала до суду заяву, згідно якої просить справу розглядати без її участі, позовні вимоги залишає на розгляд суду.
Представник Південнівської міської ради Одеського району Одеської області в судове засідання не з'явилася, надала до суду заяву, згідно якої просить справу розглядати без її участі.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що згідно довідки про склад сім'ї від 28.02.2025 у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані головний наймач ОСОБА_1 та його син ОСОБА_2 .
Згідно витягів з реєстру територіальної громади від 02.04.2025 та 04.04.2025 у вищевказаній квартирі зареєстровані ОСОБА_1 з 15.10.1982 по теперішній час, ОСОБА_2 з 31.05.2011.
Відповідно до розпорядження №732 міського голови Южненської міської ради, яке видано на підставі рішення виконкому Южненської міської ради від 06.05.2010 №2261 переоформлено особовий рахунок на ОСОБА_1 на займану площу у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Раніше відкритий особистий рахунок на вказану житлову площу на ім'я ОСОБА_3 , ОСОБА_1 закрити.
Батьки позивача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 померли, що підтверджується відповідними свідоцтвами про смерть та народження.
Відповідно до листа Департаменту архівної справи та діловодства Одеської міської ради від 03.02.2025 на звернення позивача ОСОБА_1 , повідомлено, що рішення про видачу ордера на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 не виявлено.
20.03.2025 та 27.03.2025 Південнівська міська рада Одеського району Одеської області надала відповідь ОСОБА_1 , що процедура приватизації квартири, за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» не проводилася. Квартирний (багатоповерховий) житловий будинок АДРЕСА_2 знаходиться у власності всіх співвласників багатоквартирного будинку, квартира АДРЕСА_3 відноситься до об'єктів, які підлягають приватизації, з заявами щодо її приватизації інші особи крім ОСОБА_1 не звертались.
Згідно письмових пояснень ОСОБА_5 , остання зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_4 з 1979 року. Їй відомо, що в квартирі за адресою: АДРЕСА_5 зареєстровані та фактично мешкають ОСОБА_2 та його син ОСОБА_2 , якою користуються постійно.
Згідно письмових пояснень ОСОБА_6 , остання зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_4 з 2000 року. Їй відомо, що в квартирі за адресою: АДРЕСА_5 зареєстровані та фактично мешкають ОСОБА_2 та його син ОСОБА_2 , якою користуються постійно.
Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на повагу до житла.
У статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.
За правилами статті 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом.
У частині третій статті 9 ЖК Української РСР визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.
Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання й утримання визначені Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Відповідно до частини четвертої статті 5 зазначеного Закону право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.
Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз (частина п'ята статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).
Згідно із частиною одинадцятою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.
У частині десятій статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» закріплено, що органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.
Перелік таких випадків чітко визначений у законодавстві і є вичерпним. До них відноситься відсутність у особи права на приватизацію (частина друга статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»), заборона приватизувати конкретне приміщення (частина друга статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).
Будинок, в якому розташована спірна квартира, знаходиться у власності всіх співвласників багатоквартирного будинку, процедура приватизації квартири не проводилась.
Згідно з пунктом 17 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396, громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім'ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.
Пунктом 18 Положення № 396 затверджено перелік документів, які подаються громадянином до органу приватизації.
Позивачем, що не оспорюється відповідачем, надано весь перелік необхідних документів, крім ордеру на квартиру.
Проте, відсутність ордеру на квартиру, при наявності всіх інших документів, які дозволяють зробити висновок про наявність підстав для приватизації житла особою, яка про це заявила, не може бути підставою для позбавлення особи права визначеного Конституцією України та Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Статтею 8 Конвенції закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
У пункті 36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Прокопович проти Росії» ЄСПЛ визначив, що концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме - від наявності достатніх триваючих зв'язків з конкретним місцем проживання (рішення ЄСПЛ у справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року, пункт 63).
Таким чином, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції.
Принцип пропорційності у розумінні Європейській суд з прав людини полягає в оцінці справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням у право людини на повагу до житла, й інтересами особи, яка зазнає негативних наслідків від цього втручання. Пошук такого балансу не означає обов'язкового досягнення соціальної справедливості у кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між легітимною метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа внаслідок втручання в її право на повагу до житла несе надмірний тягар. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були би менш обтяжливими для прав і свобод цієї особи, оскільки обмеження її прав не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для досягнення вказаної мети.
Згідно частини десятої статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків) у приватизації займаного ними житла, за винятком випадків, передбачених пунктом 2 статті 2 цього Закону.
Даний перелік підстав для відмови в приватизації квартири є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, і вбачається, що на спірні правовідносини цей перелік не розповсюджується.
З урахуванням викладеного квартира, в якій проживає позивач підпадає під дію законів, які регулюють питання приватизації, оскільки квартира знаходиться в будинку, який перебуває у комунальній власності, квартира не підпадає під перелік квартир щодо яких приватизація заборонена.
Частиною 1 статті 61 ЖК Української РСР передбачено, що користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.
Відповідно до наданих до суду документів позивач ОСОБА_7 зареєстрована та проживає у вищевказаній у квартирі з 1987 року, позивач ОСОБА_8 проживає з 1987 року та зареєстрований з 1992 року.
Відповідачі не оспорюють законність проживання позивачів у вищевказаній квартирі, а лише фактично зазначають про відсутність такого документи, як ордер про надання жилої площі.
Вина позивача у тому, що документи, на підставі яких його сім'я заселилась до спірного приміщення, а саме ордер на вселення не зберігся - відсутня.
Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд враховує правові позиції Верховного Суду висловлені в постанові від 12 березня 2020 року у справі № 483/731/19 (провадження № 61-1845св20) Верховний Суд застосував такий спосіб захисту у справі про приватизацію квартири державного житлового фонду, як визнання безпідставною відмови органу приватизації передати у приватну власність квартиру державного житлового фонду з покладанням обов'язку на останнього оформити право власності на приміщення. При цьому у цій справі було зроблено правовий висновок, що не є належним способом захисту визнання права власності на квартиру. Тобто, суд не може визнати право власності, він може лише визнати безпідставною відмову і зобов'язати орган оформити цю приватизацію.
Суд враховує правові позиції Верховного Суду висловлені в постанові від 08 червня 2022 року у справі № 202/3820/19 (провадження № 61-836св21) Верховний Суд вважав обґрунтованими вимоги про зобов'язання державного департаменту житлового господарства міської ради як органу приватизації державного житлового фонду провести приватизацію квартири. Тобто, був обраний спосіб захисту зобов'язати провести приватизацію квартири. Про ефективність та належність визначеного позивачем способу захисту порушеного права на безоплатну приватизацію державного житлового фонду шляхом зобов'язання вчинити дії щодо приватизації свідчать висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 183/2859/16 (провадження № 61-10997св18), від 19 червня 2019 року у справі № 338/347/16-ц (провадження № 61-24054св18), від 30 вересня 2020 року у справі № 754/6918/18 (провадження № 61-13774св19) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 200/18858/16-ц (провадження № 14-165цс18).
Суд враховує правові позиції Великої Палати Верховного Суду висловлені в постанові від 20 червня 2018 року у справі № 200/18858/16-ц (провадження № 14-165цс18). У цій справі було визнано неправомірною відмову департаменту житлового господарства міської ради у приватизації і зобов'язано департамент провести приватизацію квартири.
Тобто, судова практика передбачає такі способи захисту, які зводяться до визнання безпідставною відмови органу приватизації і зобов'язання органу приватизації здійснити приватизацію житла.
За таких даних та з урахуванням названих норм законодавства суд дійшов висновку, що позивачі вселені до квартири на законних підставах, законність їх проживання в даній квартирі не оспорена, враховуючи, що у сторони позивача є всі необхідні документи для проведення приватизації вищезазначеного житлового приміщення, крім ордеру, відповідачі не заперечують проти позовних вимог, а тому позов підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.3, 12, 81, 141, 265 ЦПК України, ст.9, 61 ЖК України, ст.5, 8, Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», суд
Позовну заяву ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Фонду комунального майна Південнівської міської ради Одеського району Одеської області, Південнівської міської ради Одеського району Одеської області про визнання права на приватизацію житлового приміщення та зобов'язання здійснити приватизацію - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 право на приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Зобов'язати орган приватизації - Фонд комунального майна Південнівської міської ради Одеського району Одеської області, Південівську міську раду Одеського району Одеської області вчинити дії по приватизації квартири за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за відсутності ордера на жиле приміщення відповідно до вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положення про порядок передачі квартир, будинків, жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_6 .
Відповідач Фонд комунального майна Південнівської міської ради Одеського району Одеської області, місцезнаходження за адресою: 65481, Одеська область, м. Південне, просп. Григорівського десанту, 18,код ЄДРПОУ 22502541.
Відповідач Південнівська міська рада Одеського району Одеської області,місцезнаходження за адресою: 65481, Одеська область, м. Південне, просп. Григорівського десанту, 18, код ЄДРПОУ 21018103.
Суддя Південного міського суду
Одеської області З.І. Барановська