печерський районний суд міста києва
Справа № 757/16966/25-ц
пр. 2-5979/25
09 вересня 2025 року Печерський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Бусик О.Л.
при секретарі - Романенко Ю.О.
за участі:
позивача - ОСОБА_1
відповідача - ОСОБА_2
представника відповідача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів,-
У квітня 2025 року позивач звернулась до суду із зазначеним позовом.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що на сайті OLX.UA знайшла оголошення про можливість орендувати квартиру, за адресою: АДРЕСА_1 . Запропонований варіант виявився досить прийнятним, з господарем квартири досягли усних домовленостей щодо всіх істотних умов оренди житлового приміщення, узгодили подальші дії щодо проведення ремонту в квартирі. На підставі договору страхування № 313400590.25, укладено з АТ «СК ІНГО», нею було сплачено страховий платіж в розмірі 7 300,00 грн. в рахунок страхування майна. Після цього, в квартирі було розпочато ремонтні роботи, залучено багато бригад будівельників, придбано матеріали, додатково також було придбано водонагрівач вартістю 4 835,00 грн., новий комплект ключів, вартістю 120,00 грн. Вказує, що гроші кошти на оплату робіт бригади будівельників передавала відповідачу, який особисто проводив розрахунки з робітниками. 10 березня 2025 року відповідач повідомив про те, що відмовляється заселити її у вказану квартиру. Придбані речі, в тому числі і деякі особисті речі, будівельні матеріали вона залишила в квартирі, повернула комплект ключів. Позивач звернулася до відповідача з проханням повернути її грошові кошти у розмірі 26 420,00 грн., які остання витратила на ремонт, страховку, матеріали, ключі, водонагрівач, на що отримала відмову в категоричній формі. Вважає, що грошові кошти отримані відповідачем безпідставно, у зв'язку з чим, звернулася до суду з позовом за захистом порушених прав та законних інтересів.
Ухвалою судді від 14 квітня 2025 року відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
10 червня 2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилається на те, що позивач добровільно сплачувала грошові кошти для проведення на її вимогу ремонту, закупівлі майна та інші потреби для її бізнесу - художньої майстерні.
18 червня 2025 року від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій остання вказує, що відповідачем не надано жодного належного доказу на підтвердження того, що вона проживала у квартирі з січня 2025 року. Таким чином, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, та просить їх задовольнити.
Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити з викладених у позові підстав.
Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили, у задоволенні позову просили відмовити.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що відповідно до квитанції № НТА3-МХМ8-764К-0243 від 03.02.2025 та № 142 від 03.02.2025 позивачем було сплачено грошові кошти у розмірі 7 300,00 грн. за договором страхування майна.
Згідно квитанцій АТ «КБ Приватбанк» від 06.02.2025 вбачається, що позивач сплатила грошові кошти у розмірі 5 025, 13 грн. з призначенням платежу - переказ власних коштів, на матеріали сантехніки, адреса: Мечникова 6, та 2 010,05 грн. з призначенням платежу - переказ власних коштів, доплата за матеріали сантехніки Мечникова 6.
Відповідно до квитанції АТ «КБ Приватбанк» від 07.02.2025, позивач сплатила грошові кошти у розмірі 2 311,56 грн. з призначенням платежу - переказ власних коштів, послуги сантехніка, АДРЕСА_1 .
Згідно фіскального чеку від 07.02.2025 було сплачено за водонагрівач thermex ibl 15 u у розмірі 4 835,00 грн.
Крім цього, відповідно до квитанцій АТ «КБ Приватбанк» від 27.02.2025 позивачем було сплачено грошові кошти у розмірі 2 450,00 грн. з призначенням платежу - переказ власних коштів, послуги ремонт, стяжка та від 03.03.2025 у розмірі 4 000,00 грн. з призначенням платежу - переказ власних коштів, за роботу по АДРЕСА_2 .
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).
Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Схожий по суті висновок зроблений в пункті 8.26. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), в якій вказано, що «водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах».
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зазначено, що: «добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212 ЦК України).
Передбачений статтею 1212 ЦК України вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав. Отже, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов'язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі, та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом (стаття 1215 ЦК України).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що при визначенні того, чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суду у постановах від 04 серпня 2021 року у справі № 185/446/18 (провадження № 61-434 св 20) та від 11 січня 2023 року у справі № 548/741/21 (провадження № 61-1022 св 22).
Так, в основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, оскільки вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.
У даній справі ОСОБА_1 сплатила ОСОБА_2 кошти, знаючи, що між нею та відповідачем відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок) з повернення коштів, позивач добровільно сплачувала кошти, а тому поведінка позивача є суперечливою, відсутні підстави вважати, що відповідач безпідставно набув вказані грошові кошти, а тому вимоги позивача є необґрунтованими та недоведеними матеріалами справи, тому у задоволенні позову слід відмовити.
Главою 83 ЦК України визначаються загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року).
Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-265 ЦПК України, ст. 15, 16, 1212 ЦК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справу, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 15 вересня 2025 року.
Суддя О.Л. Бусик