09.09.2025
Справа № 947/3078/25
Провадження № 2/522/4107/25
Приморський районний суд м. Одеси у складі: головуючого судді - Ярема Х.С., сторони - не з'явились, розглянув справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», ОСОБА_2 про визнання договору неукладеним.
17.01.2025 ОСОБА_1 звернуся до суду з позовом до АТ «Сенс Банк», ОСОБА_2 .
Позивач просить суд: визнати неукладеним Договір поруки № 06-09/1613 від 16.07.2008 між ОСОБА_1 та АКБСР «Укрсоцбанк» (правонаступник АТ «Сенс Банк») та ОСОБА_2
20.02.2025 справа надійшла до суду за підсудністю.
17.03.2025 відкрито загальне позовне провадження.
10.07.2025 закрито підготовче провадження.
Відповідач ОСОБА_2 повідомлений про розгляд справи належним чином шляхом направлення судової кореспонденції на адресу його зареєстрованого місця проживання ( АДРЕСА_1 ). Конверт повернувся до суду неврученим з причин "за закінченням терміну зберігання". Відповідач, відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, вважається повідомленим належним чином.
Відповідач АТ «Сенс Банк» повідомлений через Електронний суд.
Позивач звернення до суду пояснює тим, що йому з телефонної розмови із працівником АТ «Альфа-Банк» (правонаступник АТ «Сенс Банк»), яке є правонаступником АКБСР «Укрсоцбанк», стало відомо, що він є поручителем за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_2 . Проте позивач з ним не був знайомий, не укладав договору поруки та не поручався перед кредитором за виконання ОСОБА_2 його кредитних обов'язків. Позивач жодних правочинів з банком, ОСОБА_2 не вчиняв, жодних договорів не підписував.
Судом встановлено такі обставини справи.
За договором поруки №06-09/1613 від 16.07.2008 ОСОБА_1 (поручитель) зобов'язується перед АКБСР «Укрсоцбанк» (кредитором) солідарно відповідати за виконання ОСОБА_2 (позичальником) у повному обсязі зобов'язань за Договором Кредиту №08-660/141-132 від 16.07.2008.
Правонаступниками АКБСР «Укрсоцбанк» є спочатку АТ «Альфа-Банк», а потім АТ «Сенс Банк».
Згідно з висновком експерта № 22-3517 судово - почеркознавчої експерти від 13.01.2023 підпис від імені ОСОБА_1 в графі «Сторона 3. Поручитель» договору поруки № 06-09/1613 від 16.07.2008, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.
Висновки суду.
Предметом спору є визнання неукладеним договору поруки, оскільки поручитель його не підписував та не мав волевиявлення на укладення такого договору.
За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
Відповідно до законодавчого визначення правочином є, перш за все, вольова дія суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов'язки.
Здійснення правочину законодавством може пов'язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов'язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких настають на підставі закону незалежно від волі його суб'єктів).
У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб'єктів цивільного права.
Частина третя статті 203 ЦК України визначає, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.
Коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним не виникли.
За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Отже, підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст. 638 ЦК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц дійшла висновку про те, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.
У даній справі позивач звернувся з вимогою про визнання неукладеним договору поруки від 16.07.2008 № 06-09/1613, посилаючись на те, що цей договір він не підписував. Висновком експерта №22-3517 судово-почеркознавчої експерти від 13.01.2023 підтверджено, що підпис від імені ОСОБА_1 у графі «Сторона 3. Поручитель» договору поруки № 06-09/1613 від 16.07.2008, виконаний не самим ОСОБА_1 , а іншою особою.
Отже, договір поруки позивач не підписував та, відповідно, істотних умов його не погоджував.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.
У випадку оспорення самого факту укладення правочину такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає, порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.
У випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків, тому правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.
Оскаржуваний договір оформлений у письмовій формі та у графі «Сторона 3. Поручитель» підпис поручителя виконаний не самим ОСОБА_1 , а іншою особою. Не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону. Доказів, що договір виконувався ОСОБА_1 не надано.
Таким чином, позовні вимоги є обгрунтованими.
Керуючись ст.ст. 141, 263-265 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати неукладеним Договір поруки № 06-09/1613 від 16.07.2008 між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступник Акціонерне товариство «Сенс Банк») та ОСОБА_2 .
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено 15.09.2025.
Суддя Ярема Х.С.