Справа № 509/950/25
02 вересня 2025 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:
судді Козирського Є.С.,
секретаря Лепешенкової В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Овідіополь цивільну справу за позовом Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України», юридична адреса: м.Київ, пров.Сеньківський, 3 до ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , про витребування майна з незаконного чужого володіння,-
Державна установа «Інститут охорони грунтів України», звернулась до Овідіопольського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 , яким просила витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» автомобіль марки ВАЗ 21043, Універсал-В 1999 року випуску № кузова НОМЕР_1 , зеленого кольору. Зазначені позовні вимоги мотивувала наступним.
Одеська філія Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України», ідентифікаційний код 38517271, місцезнаходження (Одеська філія ДУ «Держгуртохорона») листом від 24.05.2017 № 158-14/0 6/119 звернулася до Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» (далі Ї Позивач, ДУ «Держґрунтохорона») щодо надання дозволу на списання з балансу філії автотранспортних засобів, які не належать відновленню, а саме: 1) автомобілю марки ВАЗ 21043, д/з НОМЕР_2 , 1999 року випуску, зеленого кольору; 2) автомобілю марки УАЗ 274101, д/з НОМЕР_3 , 1984 року випуску, зеленого кольору; 3) автомобілю марки ГАЗ 2706, д/з НОМЕР_4 , 1997 року випуску, червоного кольору; 4) автомобілю марки ІЖ 2715, д/з НОМЕР_5 , 1988 року випуску, білого кольору.
Після отримання листа-відповіді від 02.06.2016 № 158-07/978 від ДУ «Держгуртохорони» із зазначенням, що для отримання дозволу на списання автомобілів необхідно надати документи передбачені пунктом 6 Порядку списання об'єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1314 від 08.11.2007, після чого Одеською філією ДУ «Держгуртохорона» видано наказ «Про створення комісії на списання автотранспортного засобу» від 02.06.2017 № 9-А.
Діючий на той час працівник Одеської філії ДУ «Держгуртохорона» на посаді провідного інженера відділу науково-аналітичного забезпечення ОСОБА_1 (далі Ї Відповідач), дізнавшись наприкінці червня місяця 2017 року, про списання автотранспортних засобів, що перебувають на балансі Одеської філії ДУ «Держгуртохорона», виявив бажання придбати один з автомобілів, а саме: автомобіль марки ВАЗ 21043, д/з НОМЕР_2 , 1999 року випуску, зеленого кольору, та звернувся до керівництва філії з відповідним проханням, однак отримав відмову, у зв'язку з тим, що вказані автомобілі будуть списані на металобрухт, а потім Відповідач зможе їх викупити.
Після отримання відмови про продаж автомобіля Відповідач запропонував керівництву Одеської філії ДУ «Держгрунтохорона» свої послуги в оформленні відповідних документів щодо списання вище вказаних чотирьох транспортних засобів.
Від Одеської філії ДУ «Держгрунтохорона» Відповідач отримав довіреність №15 від 27.06.2017 на перереєстрацію вищезазначених транспортних засобів, а також отримав чотири технічні паспорти на вищезазначені транспортні засоби, накази про зняття автотранспортних засобів з обліку від 30.06.2017 та заяви до реєстраційного центру №2 м. Одеси, з проханням перереєстрації транспортних засобів для подальшого оформлення документів щодо списання вказаних автомобілів.
01.07.2017 Відповідач з гаражу, що розташований на території Одеської філії ДУ «Держгрунтохорона» буксиром забрав автомобіль марки ВАЗ 21043, д/з НОМЕР_2 , 1999 року випуску, зеленого кольору, сказавши охоронцям, що забирає автомобіль на експертизу.
В подальшому, Відповідач уклав договір комісії від 04.07.2017 за № 4811/17/002774 з ФОП ОСОБА_2 , згідно умов якого комісіонер ФОП ОСОБА_2 зобов'язується за дорученням та за винагороду Відповдіача здійснити угоду з продажу автомобілю марки ВАЗ 21043 Універсал-В, 1999 року випуску, № кузова НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_6 .
Після чого, 04.07.2017 за № 4811/17/002774 між ФОП ОСОБА_2 та Відповідачем укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу марки ВАЗ 21043 Універсал-В, 1999 року випуску, № кузова НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_6 .
04.07.2017 Відповідач, здійснив його переоформлення вказаного вище транспортного засобу в регіональному сервісному центрі на своє прізвище, при цьому змінив державні номери автомобілю на НОМЕР_7 , тобто незаконно заволодів чужим майном а саме автомобілем марки ВАЗ 21043 Універсал-В, 1999 року випуску, № кузова НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_8 , належним Позивачу чим порушив права Позивача.
В ході розгляду справи сторона позивача позов підтримала в повному обсязі з підстав, зазначених у ньому.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Також інформація про виклик у справі відповідача розміщувалася судом на його офіційній сторінці веб-порталу судової влади України.
Згідно зі ст. 280 ЦПК України, якщо у суду не має даних про причину неявки відповідача, сповіщеного про дату, час та місце судового засідання належним чином і не з'явився в судове засідання без поважних і без повідомлення причин, не подавши відзив на позов, суд вважає можливим розглянути справу на підставі даних, які є в матеріалах справи та зі згоди позивача, який не заперечує проти вирішення справи в заочному порядку, ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 281 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши докази в їх сукупності вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, зважаючи на наступне.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи такі фактичні обставини.
Підстави витребування майна із чужого незаконного володіння врегульовано положеннями статей 387- 390 Цивільного кодексу України.
Так, за правилами статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Аналізуючи положення статті 387 Цивільного кодексу України зазначений засіб захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти (право власності) й користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває з його володіння.
Цей спосіб захисту полягає у відновленні становища, що існувало до порушення права власності, шляхом повернення майна у володіння власника (титульного володільця) із метою відновлення у власника усього комплексу його правомочностей.
Витребування майна шляхом віндикації застосовується якщо між власником і володільцем майна немає зобов'язальних (договірних) відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного із власником договору.
При цьому у правовій конструкції витребування майна шляхом віндикації позивач повинен довести наявність таких обов'язкових елементів даного способу захисту права власності:- позивач є безсумнівним власником майна, що витребовується; - майно, що є предметом віндикації вибуло з володіння позивача поза його волею; - відсутні правові підстави для вибуття спірного майна з володіння позивача. Обов'язок доводити наявність усіх елементів такої правової конструкції покладається саме на позивача.
Отже, звертаючись з віндикаційним позовом до суду, позивач насамперед має підтвердити своє право власності на витребувану річ або інше титульне право на річ, покликаючись на ті чи інші докази (свідоцтво про право власності, свідоцтво про право на спадщину, технічний паспорт, довіреність на розпорядження майном, договір тощо).
Позивачем буде надано суду документи, що підтверджують право власності ДУ «Держґрунтохорона» на витребуваний автомобіль марки ВАЗ 21043, д/з НОМЕР_2 , 1999 року випуску, зеленого кольору та майно, що витребовується вибуло з власності Позивача поза його волею, а саме, відповідно до ухвали Овідіопольського районний суд Одеської області від 18 січня 2021 року по справі № 509/581/18 було задоволено клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про звільнення його від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Цивільний позов ДУ «Інститут охорони ґрунтів» в особі Одеської філії ДУ «Держгуртохорона» до ОСОБА_1 , про витребування майна з чужого незаконного володіння залишити без розгляду.
Було роз'яснено цивільному позивачу ДУ «Інститут охорони ґрунтів України», що залишення цивільного позову без розгляду не перешкоджає його праву на звернення до суду з аналогічним позовом в порядку цивільного судочинства.
Поряд з тим, зазначаємо, що обставини справи, викладені у даній позовній заяві були встановлені в рамках кримінального провадження № 12017160380002625 від 11.12.2017 року та в ухвалі Овідіопольського районний суд Одеської області від 18 січня 2021 року по справі № 509/581/18.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Статтею 284 КПК передбачено вичерпний перелік підстав для закриття кримінального провадження.
Всі підстави закриття кримінального провадження поділяються на реабілітуючі та нереабілітуючі. Реабілітуючими є ті підстави, що пов'язані з констатацією факту того, що підозрюваний/обвинувачений не вчинив злочин. На противагу цьому нереабілітуючими є ті, що позитивно вирішують питання про вчинення особою злочину. До реабілітуючих належать лише три підстави: встановлено відсутність події кримінального правопорушення; встановлено відсутність у діянні складу кримінального правопорушення; не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпано можливості їх отримати. Відповідно, всі інші підстави є нереабілітуючими і передбачають констатацію факту вчинення особою кримінального правопорушення. Зокрема, до нереабілітуючих підстав закриття кримінального провадження належить звільнення особи від кримінальної відповідальності. Підстави звільнення від кримінальної відповідальності закріплені в розділі ІХ Кримінального кодексу. Такими підставами є зокрема, закінчення строків давності. Крім того, нереабілітуючі підстави означають, що відносно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається.
Таким чином, факт незаконного заволодіння Відповідачем майном, що належне Позивачу встановлений ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 18 січня 2021 року по справі №509/581/18 та не потребує доказування.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. У практиці ЄСПЛ (рішення у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», «Серков проти України») напрацьовано три критерії, які слід оцінювати стосовно сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями, передбаченими статтею 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
В рішенні ЄСПЛ у справі «Зеленчук та Цицюра проти України» зазначено, що перша і найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання державної влади у безперешкодне користування своїм майном повинно бути законним: згідно з другим реченням першого абзацу особа може бути позбавлена майна тільки «на умовах, передбачених законом», а за змістом другого пункту держави мають право здійснювати контроль за використанням власності шляхом забезпечення дотримання «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, властивий всім статтям Конвенції. Принцип законності передбачає, що відповідні положення національного законодавства є досить доступними, точними і передбачуваними в їх застосуванні. Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає непередбачуваності закону. Сумніви щодо тлумачення закону, які залишаються, враховуючи зміни у повсякденній практиці, усувають суди у процесі здійснення правосуддя.
Втручання держави у право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Принцип пропорційності передбачає, що втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, вважатиметься порушенням статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, якою необхідно досягти, та засобами, які застосовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».
З питань оцінки «пропорційності» ЄСПЛ як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, також визнає за державою достатньо широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах (рішення у справах «Спорронґ і Льоннорт проти Швеції», «Булвес» АД проти Болгарії»)
Враховуючи вищевикладене, задля поновлення порушених прав Державної установи «Інститут охорони грунтів України» у встановленому законом порядку, суд вважає необхідним витребувати із чужого незаконного володіння вищевказане рухоме майно.
Відповідно до ч. ч. 1,2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Керуючись ст.ст.4,5,12,13,78,81,89,258-259,268 ЦПК України, суд
Позов Державної установи «Інститут охорони грунтів України» до ОСОБА_1 про витребування майна з незаконного чужого володіння - задовольнити.
Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_9 ) на користь Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» (Ідентифікаційний код юридичної особи:и 25835792) автомобіль марки ВАЗ 21043, Універсал-В 1999 року випуску № кузова НОМЕР_1 , зеленого кольору.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 12.09.2025 року.
Суддя Є.С.Козирський