Справа № 331/3429/25
08 вересня 2025 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:
судді Козирського Є.С.,
секретаря Лепешенкової В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі. Овідіополь цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальність «Житлово-комунальний сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, -
17 червня 2025 року до Олександрівського районного суду міста Запоріжжя надійшла позовна заява ТОВ «Житлово-комунальний сервіс», в особі представника Халдая Іллі Віталійовича, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «Житлово-комунальний сервіс» є управителем багатоквартирних будинків, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , 11, АДРЕСА_15 , АДРЕСА_16 . ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_17 . Відповідачка неналежним чином виконує свої обов'язки щодо оплати за надані житлово-комунальні послуги, у зв'язку з чим за період з 1 листопада 2021 року по 31 травня 2025 року у неї наявна заборгованість в розмірі 64 954 гривень 13 копійок, яку вона відмовляється оплачувати в добровільному порядку.
Відповідачка надала суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що заперечує проти позову з тих підстав, що сума боргу, яка нарахована з 1 листопада 2021 року по 30 квітня 2022 року, не підлягає стягненню через закінчення строку позовної давності. Крім того, відповідачка зазначила, що вона у спірний період не користувалась житлом, не проживала за вказаною адресою та не споживала жодних комунальних послуг, а також не користувалася опаленням у період з квітня 2022 року по 31 травня 2025 року.
Позивач надав суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що з 2 квітня 2020 року по 30 червня 2023 року строк позовної давності був продовжений на строк дії карантину, а з 24 лютого 2022 року перебіг позовної давності зупинений на строк дії воєнного стану, який діє і на цей час. Відтак, оскільки позивач просить суд стягнути з відповідачки заборгованість за період з 01 листопада 2021 року по 31 травня 2025 року, тобто за період, в якому перебіг позовної давності був зупинений, ним не пропущено строку позовної давності. Щодо доводів відповідачки про звільнення від обов'язку сплачувати житлово-комунальні послуги з 9 квітня 2022 року у зв'язку з непроживанням у квартирі позивач зазначив, що такі доводи не заслуговують на увагу, оскільки відповідачкою не доведено, що у квартирі не проживають інші особи. Крім того, положення пункту 6) частини першої статті 7 Закону № 2189-VIII не поширюються на комунальну послугу з постачання теплової енергії, а також на житлову послугу з управління багатоквартирним будинком.
Відповідачка надала суду заперечення на відповідь на відзив, в яких просить визнати частину позовних вимог за період до 30 квітня 2022 року такою, що подана з порушенням строку позовної давності, врахувати відсутність проживання у квартирі та показники теплолічильника, водо та електроспоживання при розгляді вимог щодо нарахування плати, врахувати доведеність наявності форс-мажорних обставин як підставу для неможливості заздалегідь повідомити позивача про вимушений виїзд за кордон.
Ухвалою Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 18 червня 2025 року справу передано за територіальною підсудністю на розгляд до Овідіопольського районного суду Одеської області.
Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 03 липня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, зазначив, що позовні вимоги підтримує, просить задовольнити їх у повному обсязі.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, надала суду клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VII, який було введено в дію 01.05.2019 року, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Кількісний показник комунальних послуг - кількість одиниць виміру обсягу отриманої споживачем комунальної послуги, визначена відповідно до показань вузла обліку та/або вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.
Статтею 2 Закону № 2189-VII встановлено, що предметом його регулювання є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Згідно зі ст. 5 Закону № 2189-VII до житлово-комунальних послуг належать житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є споживачі(індивідуальні та колективні), управитель, виконавці комунальних послуг. Виконавцями послуг з централізованого водопостачання є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання; послуг з централізованого водовідведення - суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водовідведення; послуг з постачання та розподілу електричної енергії - енергопостачальник або інший суб'єкт, визначений законом (ст. 6 Закону № 2189-VII).
Згідно зі ст. 7 Закону № 2189-VII індивідуальний споживач зокрема зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг; надавати виконавцю комунальних послуг або іншій особі, що здійснює розподіл обсягів спожитих послуг, показання наявних приладів - розподілювачів теплової енергії та/або вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в квартирі (приміщенні) багатоквартирного будинку, в порядку та строки, визначені договором.
Статтею 9 Закону № 2189-VII встановлено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки невизначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Навіть факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Отже, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав та обов'язків сторін, на боржників покладено певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому відповідає право вимоги кредитора (ч. 1ст. 509 ЦК України) - вимагати сплати грошей за надані послуги.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Житлово-комунальний сервіс» є управителем багатоквартирних будинків, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_18 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_16 , відповідно до рішення Виконкому Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області від 31 грудня 2021 року № 501 «Про призначення управителя багатоквартирних будинків на території Таїровської територіальної громади» та договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 05 січня 2022 року, укладеного між ТОВ «Житлово-комунальний сервіс» та Таїровською селищною радою Одеського району Одеської області.
ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_17 , на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 6 серпня 2015 року.
Таким чином, ОСОБА_1 є індивідуальним споживачем житлово-комунальних послуг, що надаються ТОВ «Житлово-комунальний сервіс».
Відповідно до ст. 10 Закону № 2189-VII ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Тарифи на житлово-комунальні послуги, які надаються ТОВ «Житлово-комунальний серів», встановлені рішенням Виконкому Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області від 23 квітня 2019 року № 86 «Про встановлення коригованих цін/тарифів на послуги централізованого опалення, гарячого водопостачання, з утримання багатоквартирних житлових будинків АДРЕСА_19 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_20 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_12 ,11,11/1,11/2 та утриманню прибудинкових територій вказаних будинків, які розташовані на території Таїровської селищної ради масиву «Радужний» ж/масиву «Ульянівка» села Лиманка Овідіопольського району Одеської області», договором про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 05 січня 2022 року, укладеним між ТОВ «Житлово-комунальний сервіс» та Таїровською селищною радою Одеського району Одеської області, рішенням Виконкому Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області від 10 вересня 2021 року № 355 «Про погодження скоригованого тарифу на послуги з управління багатоквартирними будинками», додатковою угодою № 1 від 01.11.2024 р. до договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 05 січня 2022 року, ТОВ «Інфоксводоканал».
З письмових доказів по справі вбачається, що відповідачка в період з 1 листопада 2021 року по 31 травня 2025 року користувалася житлово-комунальними послугами ТОВ «Житлово-комунальний сервіс», у зв'язку з чим позивач як надавач послуг в силу приписів частини третьої статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» має право вимагати від відповідачки виконання обов'язку щодо сплати житлово-комунальних послуг.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, заборгованість за спожиті відповідачкою житлово-комунальні послуги за період з 1 листопада 2021 року по 31 травня 2025 року становить 64 954,13 гривень.
Суд звертає увагу на те, що відповідачкою в ході розгляду справи розрахунки позивача не спростовано та не заявлено з цього приводу будь-яких заяв, клопотань чи заперечень.
Окремо суд відзначає, що відповідно п. 11 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний інформувати виконавців комунальних послуг про зміну власника житла та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача.
Також згідно з п. 6 ч. 1 ст. 7 вказаного Закону споживач має право на несплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження.
Таким чином, обов'язок щодо своєчасного інформування про зміни споживачів комунальних послуг покладається на самих споживачів таких послуг.
Підтверджень звернення відповідачки до ТОВ «Житлово-комунальний сервіс» з відповідними заявами про тимчасове припинення нарахування плати за надання житлово-комунальних послуг на період тимчасової відсутності наймача або членів його родини у спірний період матеріали справи не містять.
Таким чином, доводи відповідачки про те, що вона не була споживачем послуг позивача у спірний період у зв'язку з її непроживанням у квартирі, судом не приймаються, як такі, що спростовуються вищевикладеним.
Щодо заяви відповідачки про застосування до вимог позивача позовної давності, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з ч.ч. 1 та 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (п.51 рішення від 22.10.1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснив нарахування заборгованості відповідачці за період з 01 листопада 2021 року по 31 травня 2025 року. Тобто, у відповідачки виникла заборгованість з листопада 2021 року. Позивач звернувся до суду з позовом 17 червня 2025 року.
До спірних правовідносин застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Водночас Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 р. № 540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Крім того, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 р. № 2120-IX в редакції Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» від 08.11.2023 р. № 3450-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 19 такого змісту: «19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 р. № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24.02.2022 р. № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Оскільки на момент звернення ТОВ «Житлово-комунальний сервіс» до суду строк позовної давності було продовжено на підставі пунктів 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суд вважає, що доводи відповідачки про те, що позивачем заявлено вимоги з пропуском строку позовної давності, є помилковими, а тому судом до уваги не приймаються.
За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а тому вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги за період з 1 листопада 2021 року по 31 травня 2025 року в розмірі 64 954, 13 гривень.
Згідно до ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Отже, з відповідачки на користь позивача також необхідно стягнути сплачений при поданні позовної заяви до суду судовий збір у розмірі 3 028,00 гривень
На підставі викладеного й керуючись ст.ст. 2,12,13,19,23,258-259,264,265,273, 280-282, ЦПК України суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальність «Житлово-комунальний сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-комунальний сервіс» (код ЄДРПОУ: 35999605) заборгованість за надані їй в період з 1 листопада 2021 року по 31 травня 2025 року житлово-комунальні послуги в розмірі 64 954, 13 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-комунальний сервіс» (код ЄДРПОУ: 35999605) витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 028,00 гривень.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 12.09.2025 року.
Суддя Козирський Є.С.