Справа № 509/4910/25
15 вересня 2025 року суддя Овідіопольського районного суду Одеської області Козирський Є.С., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ, -
04 вересня 2025 представник ТОВ «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» звернуся до Овідіопольського районного суду Одеської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за спожитий природний газ в розмірі 24 975,88 гривень.
Відповідно до ч. 3ст. 19 ЦПК України наказне провадження призначене лише для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Тобто, у наказному провадженні можливе задоволення лише документально підтверджених і безспірних вимог. Безспірні вимоги заявника у наказному провадженні це такі вимоги заявника, із яких не вбачається спір про право, тобто це вимоги, що випливають із повністю визначених і не оспорюваних цивільно-правових відносин.
Згідно ч. 2ст. 167 ЦПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Згідно п. 1 ч. 1ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.
Відповідно до п. 5 ч. 2ст. 163 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Відповідно до п. 3 ч. 3ст. 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються, в тому числі, копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості. Факт споживання природного газу в наказному провадженні судом не досліджується, та не розглядається.
Відповідно до статей 66, 67, 162 ЖК України, за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.
Відповідно до ст.ст. 1, 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальним споживачем є власник (співвласник) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором; дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Пунктом 1 частини 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 3 статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
За зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Відповідно до ст. 322 ЦК України, саме на власника покладається тягар утримання майна.
Однак до заяви про видачу судового наказу не додано доказів щодо належності боржнику домоволодіння, по якому виник борг.
Відповідно до роз'яснень п. 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2011 року N 14 "Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження" у разі заявлення вимоги про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.
Окрім того, вказана Постанова орієнтує суди на те, що наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні.
Разом з тим, заявником не надано доказів того, що домоволодіння, розташоване за адресою, по якій виник борг і за якою було відкрито особовий рахунок, належить на праві власності вказаному боржнику. Жодних доказів фактичного споживання електричної енергії боржником за вказаною адресою матеріали справи також не містять. Типовий договір, наданий заявником, суд не може визнати в цьому випадку, належним доказом, оскільки він не підтверджує факт споживання саме боржником природного газу за вказаною адресою.
Крім того, всупереч п. 5 ч. 2, п. 3 ч. 3 ст. 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу не додано будь-яких доказів щодо фактичного споживання природного газу, зокрема акту звіряння фактично використаних обсягів природного газу або відомостей про контрольне зняття показань лічильника газу.
Відтак, проаналізувавши подану заявником заяву про видачу судового наказу, суд прийшов до висновку про те, що дана заява подана з порушенням вимог ст. 163 цього Кодексу, а додані до неї письмові документи не можуть безспірно підтвердити наведені в заяві доводи, а, отже, слугувати доказом виникнення та порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Заявник має право звернутися в суд з тими самими вимогами у позовному провадженні.
Враховуючи вказане, у видачі судового наказу необхідно відмовити на підставі п.п. 1,8 ч. 1ст. 165 ЦПК України.
Керуючись ст. 161, 165, 166 ЦПК України, -
В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом 15 днів з дня отримання її копії.
Суддя Є.С. Козирський