Справа № 509/2758/25
15 вересня 2025 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі :
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в смт. Овідіополь, матеріали кримінального провадження № 12025162250000258 від 31.03.2025 р. за обвинуваченням ОСОБА_5 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, -
Ухвалою Овідіопольського райсуду Одеської області від 31.07.2025 р. відносно обвинуваченого Государського був продовжений строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, терміном до 28.09.2025 р. без визначення розміру застави.
Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 331 КПК України - під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Клопотання про продовження запобіжного заходу необхідно розглянути до закінчення строку дії попередньої ухвали (ст. 199 КПК України), так як ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу (ч. 1 ст. 203 КПК України).
Прокурор у судовому засіданні, просила суд продовжити у відношенні обвинуваченого Государського міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою, терміном 60 календарних днів без альтернативи внесення застави, враховуючи, що згідно ст. 12 КПК України, останній обвинувачується у скоєнні умисного особливо тяжкого корисного злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України (незаконне придбання, перевезення, зберігання з метою збуту психотропних речовин в особливо великих розмірах, особливо небезпечних психотропних речовин в особливо великих розмірах та наркотичних засобів), санкція за який передбачає позбавлення волі від 9-ти до 12-ти років з конфіскацією майна, не має міцних соціальних зв?язків, засобів існування, а тому, передбачаючи тяжкість покарання, яка загрожує йому у випадку визнання його винним у скоєнні вищевказаного умисного особливо тяжкого корисного кримінального правопорушення, може переховуватися від суду, у незаконний спосіб впливати на свідків кримінального провадження, чиї анкетні дані стали відомі йому при ознайомленні з матеріалами кримінального провадження, схиляючи їх до викривлення їх показань в суді, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити займатися злочинною діяльністю, проти чого заперечували обвинувачений та захисник, вважаючи можливим змінити міру запобіжного заходу відносно Государського з тримання під вартою на домашній арешт, враховуючи молодий вік обвинуваченого та першу судимість.
Судом встановлено, що Государськиий обвинувачується у скоєнні умисного корисноого особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, (незаконне придбання, перевезення, зберігання з метою збуту психотропних речовин в особливо великих розмірах, особливо небезпечних психотропних речовин в особливо великих розмірах та наркотичних засобів), санкція за який передбачає позбавлення волі від 9-ти до 12-ти років з конфіскацією майна, а тому, передбачаючи тяжкість покарання, яка загрожує йому у випадку визнання його винним у скоєнні вказаного вище злочину, може переховуватися від суду, у незаконний спосіб покинути межі України задля уникнення кримінальної відповідальності, з метою зміни показань у суді незаконно впливати (вчинити фізичний або психологічний тиск) на свідків кримінального провадження, чиї анкетні дані стали відомі йому при ознайомленні з матеріалами кримінального провадження, не має міцних соціальних зв?язків, постійної роботи та засобів існування, тим самим перешкоджаючи суду встановленню істини у даному кримінальному провадженні, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, враховуючи тяжкість наслідків вчиненого злочину, існує ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, а тому з урахуванням наявності ризиків, зазначених ст. 177 КПК України і у відповідності до порядку, передбаченого ст.ст. 178,183 КПК України, враховуючи суспільний інтерес, суд вважає необхідним продовжити у відношенні обвинуваченого Государського міру запобіжного заходу в виді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки скасування або зміна цього запобіжного заходу на більш м'який запобіжний захід, в тому числі заставу, з урахуванням особи обвинуваченого та скоєного ним особливо тяжкого умисного і корисного злочину, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Вищенаведені обставини, на думку суду, в достатній мірі підтверджують існування ризиків можливих спроб переховування обвинуваченого Государського від суду, в тому числі і з урахуванням позиції ЄСПЛ у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, в якій Суд зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилятись від слідства.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Клоот проти Бельгії», Суд зазначив: «Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання обвинуваченого під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться».
Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 КПК України.
Таким чином, суд вважає, що підстави обрання виключного запобіжного заходу обвинуваченому Государському є цілком обґрунтованими.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України - суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177 та 178 цього Кодексу - має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
З урахуванням особливої тяжкості злочину, в якому обвинувачується Государський за ч. 3 ст. 307 КК України, а саме, у незаконному придбанні, перевезенні, зберіганні з метою збуту психотропних речовин в особливо великих розмірах, особливо небезпечних психотропних речовин в особливо великих розмірах та наркотичних засобів, санкція за який передбачає позбавлення волі від 9-ти до 12-ти років з конфіскацією майна, що вказує на підвищену суспільну небезпеку дій обвинуваченого, а також, беручи до уваги підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177,178 цього Кодексу, суд вважає необхідним в даному випадку не визначати розмір застави.
Керуючись ст.ст. 177,178,183,331 КПК України, суд, -
1. Клопотання прокурора - задовольнити;
2. Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор № 21» на строк до 13 листопада 2025 року без визначення розміру застави;
3. В задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду на протязі 5 днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1