Справа № 756/14310/25
Провадження № 2-о/756/550/25
оболонський районний суд міста києва
15 вересня 2025 року м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Пукала А.В.,
за участю
секретаря судового засідання Пегети І.Е.,
заявника ОСОБА_1 ,
заінтересованої особи ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 ,
ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду м. Києва із зазначеною заявою, в якій видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 строком на шість місяців, а саме:
1) заборонити ОСОБА_2 перебувати в місцях спільного перебування із заявником, а саме за місцем проживання матері: АДРЕСА_1 ;
2) усунути перешкоди у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, за адресою ведення підприємницької діяльності, шляхом зобов'язання ОСОБА_2 забезпечити доступ заявника до приміщення за адресою: АДРЕСА_2 ;
3) заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань 100 метрів до місця проживання його дітей та дружини: АДРЕСА_3 ;
4) заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори із заявником або контактувати з ним через інші засоби зв'язку, особисто чи через третіх осіб, у зв'язку з регулярними погрозами у формі текстових повідомлень від ОСОБА_2 .
Свої вимоги заявник обґрунтовував тим, що за твердженням заявника, він і ОСОБА_2 є рідними братами, але однією родиною не проживають. 07.06.2025 за місцем проживання матері ОСОБА_2 завдав заявнику тілесних ушкоджень; факт домашнього насильства зафіксовано поліцією та винесено терміновий заборонний припис щодо відповідача. Зауважено, що внаслідок дій відповідача заявник отримав забійну рану лівої скроні.
Заявник звернув увагу, що за адресою: АДРЕСА_1 проживає їх мати ОСОБА_3 , за якою заявник здійснює постійний догляд у зв'язку з інвалідністю та потребою в постійному догляді. Діти та дружина заявника проживають за адресою: АДРЕСА_3 , яку він регулярно відвідує.
За твердженням заявника, сторони є співвласниками ТОВ «Меридіан Плюс», яке здійснює діяльність за адресою: м. Ірпінь, вул. Ново-Ірпінська, буд. 2. Діяльність підприємства фактично зупинена через блокування відповідачем оперативної діяльності, що перешкоджає користуванню майном.
Заявник наголосив на підвищеному ризику для його життя та здоров'я, оскільки кривдник має легкий доступ до місць його перебування та до вогнепальної зброї. Окремо заявник зазначив про регулярні погрози від відповідача у вигляді текстових повідомлень, у тому числі з натяками на подальше застосування насильства.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 11 вересня 2025 року відкрито окреме провадження у справі та призначено справу до розгляду.
Заявник ОСОБА_1 в судовому засіданні просив задовольнити його заяву з наведених у ній мотивів.
Заінтересована особа ОСОБА_2 в судовому засіданні не спростовував факт завдання ОСОБА_1 тілесних ушкоджень за місцем проживання їх матері, пояснивши це провокативною поведінкою заявника. Втім, заперечив проти заборони ОСОБА_2 перебувати за місцем проживання матері, зазначивши, що вона потребує догляду, який він також іноді здійснює. Також заперечив проти вимоги заборони перебування у приміщенні, яке належить юридичній особі, що перебуває у спільній власності братів, оскільки це фактично унеможливить здійснення підприємницької діяльності. Щодо заборони йому наближатися на до місця проживання дітей та дружини заявника, а також заборони у будь-який спосіб контактування із заявником заперечень не висловив.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до таких висновків.
У статті 3 Конституції України зазначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Статтею 27 Конституції України встановлено, що кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.
Відповідно до розділу IV глави 13 ЦПК України судом здійснюється розгляд справ про видачу і продовження обмежувального припису.
Зважаючи на ст. 350-1 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису подається до суду за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, а якщо зазначена особа перебуває у закладі, що належить до загальних чи спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб, - за місцезнаходженням цього закладу.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 350-2 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана, зокрема, особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
У ст. 350-3 ЦПК України визначено, що заінтересованими особами у справах про видачу обмежувального припису є особи, стосовно яких подано заяву про видачу обмежувального припису, а також інші фізичні особи, прав та інтересів яких стосується заява про видачу обмежувального припису, а також органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 350-4 ЦПК України в заяві про видачу обмежувального припису мають бути зазначені, зокрема, обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Ст. 350-5 ЦПК України передбачає, що справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. У разі якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі. Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису. Суд розглядає справу про видачу обмежувального припису не пізніше 72 годин після надходження заяви про видачу обмежувального припису до суду. Судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, відносяться на рахунок держави.
Згідно із вимогами статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи (п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону).
Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру (п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону).
Постраждала особа або її представник мають право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника - особи, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі (п. 6 ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 26 Закону).
Обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону).
Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців (ч. 4 ст. 26 Закону).
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (ч. 3 ст. 26 Закону).
Оцінка ризиків - оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону).
Отже, підставою для видачі обмежувального припису є не лише факт вчинення домашнього насильства, а й вірогідність його продовження чи повторного вчинення.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є рідними братами.
07.06.2025 ОСОБА_2 за місцем проживання їх матері завдав ОСОБА_1 удару, внаслідок чого останньому було заподіяно тілесні ушкодження. За вказаним фактом до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості та розпочате досудове розслідування (кримінальне провадження № 12025105050000562). Наведені обставини також підтвердив ОСОБА_2 .
Також, як повідомив заявник і підтвердив ОСОБА_2 , між ними декілька років триває конфлікт, викликаний суперечками щодо ведення господарської діяльності ТОВ «Меридіан Плюс», яке належить їм на праві спільної власності у рівних долях.
Заявник повідомив, що ОСОБА_2 неодноразово (тричі до червня 2025 року) погрожував йому, втім жодних доказів на підтвердження вказаних обставин (листування у месенджерах, СМС-листування тощо) не надав.
Також з матеріалів справи вбачається, що стосовно ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП (лист Управління соціальної та ветеранської політики Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації від 26.06.2025). Відомостей про результати його розгляду суду не надано.
Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на рідних братів і сестер.
Щодо правової природи обмежувального припису Верховний Суд зробив висновок, що він за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК), а є тимчасовим заходом, що виконує захисну та запобіжну функцію і спрямований на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб з огляду на наявність ризиків, передбачених Законом № 2229-VIII, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях (див. постанови Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 756/3859/19 та від 20 травня 2020 року у справі № 673/1607/19.
Важливим для спірних правовідносин є висновок про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних стосунків, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод. Тоді як під конфліктом потрібно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнього загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони. Виникнення конфлікту залежить не лише від об'єктивних причин, але й від суб'єктивних факторів, до яких потрібно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту (див. постанову Верховного Суду від 07 листопада 2023 року у справі № 676/265/23).
Так, судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існує тривалий конфлікт, викликаний суперечками під час здійснення господарської діяльності належною їм юридичної особою.
Заявник вказує, що ОСОБА_2 неодноразово застосовував до нього до нього психологічне насильство, втім заявником не надано належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_2 психологічного насильства щодо заявника, а самі лише твердження заявника про те, що він чинить психологічне насильство суд не може покласти в основу рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи.
Єдиним фактом застосування до заявника насильства з боку ОСОБА_2 є завдання йому удару 07.06.2025.
Суд звертає увагу, що при вирішенні питання про видачу обмежувального припису має досліджувати ризики повторного вчинення насильства, а не факт його первинного вчинення.
Видача обмежувального припису насамперед є необхідною у разі встановлення судом існування високого рівня вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких наслідків його вчинення щодо постраждалої особи, та реальності таких ризиків, у відповідності до положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд зазначає, що обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
Як вбачається із змісту ст. 350-4 ЦПК України, особа, яка звертається до суду із заявою про видачу обмежувального припису, повинна зазначити обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та надати докази, що їх підтверджують (за наявності). У разі неможливості надати докази, до заяви може бути додано клопотання про їх витребування.
Суд констатує, що єдиним доведеним фактом вчинення насильства щодо заявника є заподіяння йому тілесних ушкоджень 07.06.2025, проте з часу заподіяння і до часу звернення до суду (11.09.2025), тобто протягом 3 місяців, жодних інших фактів насильства чи погроз його застосування заявник не повідомив. Також заявник не довів доказами факти застосування щодо нього психологічного насильства протягом часу, що передував 07.06.2025.
Таким чином, інших доказів вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства відносно заявника, що має регулярний та постійний характер, яке загрожує його фізичному здоров'ю або завдає шкоди його психологічному здоров'ю, суду не надано, та матеріали справи таких не містять. Суд констатує, що між заявником та ОСОБА_2 склалися неприязні стосунки через суперечки щодо управління належним їм господарським товариством і наявність у цьому контексті родинних відносин не має вирішального значення. Заявник та заінтересована особа є повнолітніми особами, які проживають окремо, між ними відсутні відносини сімейної, економічної, побутової залежності, а тому відсутні підстави для кваліфікації їх конфліктних відносин як домашнє насильство.
Окремо суд зауважує, що заявник просив усунути перешкоди у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, за адресою ведення підприємницької діяльності, шляхом зобов'язання ОСОБА_2 забезпечити доступ заявника до приміщення за адресою: АДРЕСА_2 .
Вказана вимога фактично передбачає вирішення цивільного (корпоративного) спору між заявником та заінтересованою особою та перебуває поза межами сфери застосування Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
За таких обставин суд не вбачає підстав для видачі обмежувального припису.
На підставі викладеного, керуючись ст. 264, 265 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису - відмовити.
Відомості про учасників справи:
Заявник: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Заінтересована особа: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.
Суддя Андрій ПУКАЛО