Справа №:755/9664/25
Провадження №: 2/755/8354/25
"15" вересня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючої судді - Марфіної Н.В.,
за участі секретарів - Лазоришин А.В., Мовчан А.С.,
представника позивача в режимі відеоконференції - Непокульчицького В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України, Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, треті особи: ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», про стягнення страхової виплати, відшкодування матеріальної та моральної шкоди спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
23.05.2025 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів про стягнення страхової виплати, відшкодування матеріальної та моральної шкоди спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у якому просить: стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь позивача страхове відшкодування (страхову виплату) в розмірі 97913,59 грн.; стягнути з Військової частини НОМЕР_1 МО України на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 578005,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн.; стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача витрати на правничу допомогу
адвоката в розмірі 42000,00 грн., витрати на оплату послуг експертів за результатами проведеної судової авто-технічної експертизи від 02.05.2025 р. за № СЕ-19/124-25/6479-ІТ в розмірі 2139,00 грн., за результатами проведеного транспортно-товарознавчого дослідження від 09.09.2024 р. за № 28ВД в розмірі 12600,00 грн. та судового збору в розмірі 6809,19 грн.
Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що 27 серпня 2024 року о 16 год. 25 хв., в Рівненській області, на а/д М-06 Київ-Чоп, водій ОСОБА_2 керуючи т/з МАЗ р.н. НОМЕР_2 не був уважний на дорозі, не стежив за дорожньою обстановкою, при перестроюванні з крайньої правої на крайню ліву смугу для руху не надав перевагу в русі т/з MERCEDES BENZ ML 350 р.н. НОМЕР_3 , який рухався в попутному напрямку в крайній лівій смузі, водієм якого був ОСОБА_1 , внаслідок чого здійснив зіткнення з ним, уламки т/з пошкодили т/з KIA SPORTAGE р.н. НОМЕР_4 , водієм якого був ОСОБА_3 , внаслідок чого т/з отримали механічні пошкодження та завдано матеріальних збитків. За результатами розгляду даної справи про ДТП посадовими особами поліції відносно ОСОБА_2 складено адміністративний протоколи за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та справу скеровано до суду для прийняття рішення. Постановою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 15.11.2024 р. закрито провадження у справі № 559/3440/24 відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП, в зв'язку із відсутністю складу та події адміністративного правопорушення. Вказане рішення суду постановою Рівненського апеляційного суду від 05.03.2025 р. залишено без змін, та вступило в законну силу 05.03.2025 р. Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №308/3162/15-ц, у постанові Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 328/2750/18, у постанові Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 441/756/18, у постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі №465/674/19, у постанові Верховного Суду від 07 грудня 2023 року у справі № 914/607/23 про те, що протокол про адміністративне правопорушення та постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не можуть бути єдиними доказами вини особи, зокрема, у завданні шкоди майну, а відсутність постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності не означає відсутність вини для цілей її притягнення до цивільно-правової відповідальності. Вину особи у настанні ДТП для цілей її притягнення до цивільно-правової відповідальності можна підтвердити не лише постановою суду про притягнення особи до адміністративної відповідальності, але й у разі відсутності відповідного судового рішення, у спосіб призначення судової експертизи у цивільній справі, зокрема у випадку, коли працівники поліції не склали щодо такої особи протокол про адміністративне правопорушення на підставі статті 124 КУпАП. Тому, на замовлення сторони позивача була проведена судова авто технічна експертиза. Згідно до висновку експерта від 02.05.2025 р. за № СЕ-19/124-25/6479-ІТ, у дорожній обстановці, що склалася на момент дорожньо-транспортної пригоди, водій автомобіля МАЗ-5551 (номерний знак НОМЕР_2 ) ОСОБА_2 повинен був діяти у відповідності до вимог пп.10.1, 10.3 Правил дорожнього руху. У дорожній обстановці, що склалася на момент дорожньо-транспортної пригоди, водій автомобіля Mercedes Benz ML-350 (номерний знак НОМЕР_3 ) ОСОБА_1 повинен був діяти у відповідності до вимог пп. 12.3, 12.6 ґ), 12.9 б) Правил дорожнього руху. Покази водія автомобіля МАЗ-5551 (номерний знак НОМЕР_2 ) ОСОБА_2 є неспроможними з технічної точки зору, і не можуть використовуватися при подальших дослідженнях. Детальний аналіз показів ОСОБА_2 наведений у дослідницькій частині. Водій автомобіля Mercedes Benz ML-350 (номерний знак НОМЕР_3 ) ОСОБА_1 , з моменту виникнення небезпеки для його руху, не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем МАЗ-5551 (номерний знак НОМЕР_2 ) шляхом застосування екстреного гальмування в дорожніх умовах місця пригоди як при обраній швидкості руху 120 км/год, так, так і при максимально дозволеній швидкості руху транспортних засобів на даній ділянці дороги 110 км/год. В діях водія автомобіля Mercedes Benz ML-350 (номерний знак НОМЕР_3 ) ОСОБА_1 невідповідностей технічним вимогам Правил дорожнього руху, які б перебували у причинному зв'язку з подією дорожньо-транспортної пригоди, з технічної точки зору, не вбачається. В діях водія автомобіля МАЗ-5551 (номерний знак НОМЕР_2 ) ОСОБА_2 вбачаються невідповідності вимогам п.п. 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору, перебували у причинному зв'язку з подією дорожньо-транспортної пригоди і для виконання яких він перешкод технічного характеру, згідно наданих матеріалів, не мав. Таким чином, вина ОСОБА_2 у скоєнні вище вказаного ДТП встановлена висновком експерта від 02.05.2025 р. за № СЕ-19/124-25/6479-ІТ та іншими доказами, матеріалами справи, а вина ОСОБА_1 в даній пригоді відсутня. Відповідно до Цивільного кодексу України, Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції від 01.07.2004 р., який був чинним на момент ДТП) та численних правових висновків Верховного Суду, обов'язок по відшкодуванню шкоди в межах ліміту страхової виплати (страхового відшкодування) покладається на страховика, у якого застрахована цивільно-правова відповідальність автомобіля МАЗ-5551 р.н. НОМЕР_2 , а враховуючи, що в матеріалах справи №559/3440/24 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП та згідно веб-сайту «МСТБУ: перевірка чинності полісу внутрішнього страхування» відсутня будь-яка інформація про страхову компанію, де зареєстрована цивільна-правова відповідальність автомобіля МАЗ-5551 р.н. НОМЕР_2 , тому обов'язок по відшкодуванню вище вказаної шкоди позивачу ОСОБА_1 покладається на Моторне (транспортне) страхове бюро України. Ліміт страхової виплати по відшкодуванню шкоди, завданої внаслідок ДТП власнику автомобіля Mercedes Benz ML-350 р.н. НОМЕР_3 ОСОБА_1 на момент пригоди - 27.08.2024 р. становить 160 000,00 грн. При цьому, згідно до договору добровільного комплексного страхування транспортних ризиків від 16.09.2023 р. за номером АZЕР-216864863, страховиком - Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» власнику автомобіля Mercedes Benz ML-350 р.н. НОМЕР_3 ОСОБА_1 за вищевказаним страховим випадком 07.10.2024 р. було здійснено страхову виплату в розміру 62089,41 грн. Отже, на Моторне (транспортне) страхове бюро України покладається обов'язок здійснити позивачу недоплачену страхову виплату в розмірі 97913,59 грн. (160000,00 - 62089,41 = 97910,59). Враховуючи, що автомобіль Mercedes Benz ML-350 р.н. НОМЕР_3 в результаті ДТП отримав значні механічні пошкодження, тому вказаний транспортний засіб було евакуйовано з місця ДТП до місця проживання позивача за допомогою евакуатора, і вартість такої послуги становить 20000,00 грн., який покладається на МТСБУ. Таким чином, МТСБУ зобов'язане здійснити страхову виплату в розмірі 97910,59 грн., яке складається: 20000,00 грн. - послуги з евакуації автомобіля Mercedes Benz ML-350 р.н. НОМЕР_3 з місця пригоди та 77910,59 грн. - розмір недоплаченої страхової виплати (відшкодування) пов'язаної з пошкодженням в результаті ДТП автомобіля Mercedes Benz ML-350 р.н. НОМЕР_3 . На момент пригоди - 27.08.2024 р.
ОСОБА_2 перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 МО України і здійснив вказану ДТП на автомобілі МАЗ-5551 р.н. НОМЕР_2 , що належить військовій частині НОМЕР_1 МО України під час виконання ним службових обов'язків пов'язаних з проходженням служби. Отже, ОСОБА_2 під час виконання службових обов'язків пов'язаних з проходженням служби у в/ч НОМЕР_1 МО України скоїв ДТП, тому обов'язок по відшкодуванню шкоди власнику автомобіля Mercedes Benz ML-350 р.н. НОМЕР_3 , яка перевищує ліміт страхової виплати (160000,00 грн.) необхідно покласти на військову частину НОМЕР_1 МО України. Тому, з військової частини НОМЕР_1 МО України на користь позивача необхідно стягнути завдану в результаті ДТП шкоду власнику автомобіля Mercedes Benz ML-350 р.н. НОМЕР_3 ОСОБА_1 , яка не охоплюється страховою виплатою у розмірі 578005,00 грн. (718005,00 (матеріальний збиток) - 62089,41 (страхова виплата) - 77910,59 (страхова виплата) = 578 005,00 грн. Крім цього, позивачу завдана моральна шкода. Моральну шкоду позивач оцінює в розмірі 5000,00 грн., оскільки внаслідок ДТП його автомобіль Mercedes Benz ML-350 р.н. НОМЕР_3 зазнав значних пошкоджень і його відновлення потребує великих фінансових витрат в розмірі 1207067,10 грн., що значно перевищує його ринкову вартість до пригоди і становить 718005,00 грн. (згідно до висновку експерта від 09.09.2024 р. за 28ВД), тобто даний автомобіль є фізично знищений і ремонт його економічно необґрунтований, що ставить його в скрутне матеріальне становище і до даного часу позивач не може вказаним транспортним засобом користуватися. Крім цього, позивач є ФОП і займається оптовою торгівлею деревиною, будівельними матеріалами, і для здійснення даної підприємницької діяльності йому необхідний транспортний засіб для поїздок по всій території України і без наявності автомобіля позивач втратив значні фінансові прибутки без укладення нових договір, контрактів тощо. Всі ці обставини спричинили позивачу моральні страждання, які виразились у погіршенні в нього сну та апетиту, появі головного болю, в порушенні життєвого укладу його сім'ї, оскільки позивач зазнав душевні переживання через спричинення пошкодження його транспортного засобу, неможливості користування ним з 27.08.2024 р. - з моменту ДТП до даного часу. Таким чином, обов'язок по стягненню моральної шкоди на користь позивача необхідно покласти на військову частину. Також, для встановлення всіх обставин, механізму ДТП, встановлення винної особи в даній пригоді була проведена на замовлення позивача судова авто технічна експертиза від 02.05.2025 р. за № СЕ-19/124-25/6479-ІТ, вартість якої становить 2139,40 грн., та для встановлення матеріального збитку, завданого позивачу внаслідок пошкодження в результаті ДТП його автомобіля Mercedes Benz ML-350 р.н. НОМЕР_3 на замовлення позивача була проведена судова авто товарознавча експертиза від 09.09.2024 р. за № 28 ВД, вартість якої становить 12600 грн., які позивач оплатив за власні кошти, тому обов'язок по відшкодуванню вартості за проведення вищезазначених експертиз необхідно покласти солідарно на відповідачів. 25.09.2024 р. між ОСОБА_1 та адвокатом Непокульчицьким В.С., укладено договір за №22 про надання правничої (правової) допомоги, де вказані витрати на оплату професійної правничої (правової) допомоги адвоката, його гонорару, інших витрат, що становить 42000,00 грн., які є фіксованою сумою, і не змінюється в залежності від обсягу послуг, витраченого адвокатом часу та не залежить від кінцевого результату, наданих юридичних послуг адвокатом. Вказані кошти позивач ОСОБА_1 сплатила адвокату Непокульчицькому В.С. 25.09.2024 р., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера за № 07 від 25.09.2024 р. Таким чином, з огляду на вище викладене, витрати на правничу (правову) позивачу ОСОБА_1 , які надані адвокатом Непокульчицьким В.С. в розмірі 42000,00 грн. необхідно покласти на солідарно на відповідачів.
Ухвалою суду від 30.05.2025 року відрите провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження до підготовчого засідання.
Ухвалою суду від 03.06.2025 року задоволено заяву представника позивача про участь у розгляді справи в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 07.07.2025 року закрите підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
15.06.2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача МТСБУ зі змісту якого вбачається, що відповідач не визнає заявлених позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що позов є безпідставним та необґрунтованим. Представник вказує, що судами першої та апеляційною інстанцій у справі № 559/3440/24 було встановлено, що 27 серпня 2024 року о 16:25 год. на а/д М-06 Київ-Чоп сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «МАЗ», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , відносно якого було складено адмінпротокол за ст. 124 КУпАП, та автомобіля «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_1 , позивача по справі. Судами встановлено, що згідно Схеми ДТП від 27 серпня 2024 року, складеної за участю водіїв, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зіткнення транспортних засобів «МАЗ», д.н.з. НОМЕР_2 та «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_3 відбулося на крайній лівій смузі руху, смузі для розвороту. За висновками експерта за результатами інженерно-транспортного дослідження від 01 листопада 2024 року № 72 вбачається, що: 1 У наявній дорожній ситуації водій ОСОБА_2 повинен був, з технічної точки зору, керуватись вимогами пп.1.10 (в частині значення термінів): 10.1, 10.3 ПДР України, у відповідності до яких вказаний водій перед виконанням маневру перестроювання у ліву (середню) смугу повинен був, з технічної точки зору, переконатись, що це буде безпечно і не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам руху, зокрема попутним транспортним засобам, а в подальшому при виконанні маневру перестроювання у крайню ліву смугу (смугу для розвороту) повинен був, з технічної точки зору, переконатись, що це буде безпечно і не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам руху, а в подальшому, перед виконанням маневру розвороту необхідно було зайняти крайнє ліве положення на проїжджій частині; 2 У наявній дорожній ситуації водій автомобіля «Мерседес» ОСОБА_1 повинен був, з технічної точки зору, керуватись положеннями пп.1.10, 10.1, 12.3, 12.6, 12.9 та 13.1 ПДР України, у відповідності до яких водій ОСОБА_1 повинен був вести свій автомобіль зі швидкістю не більше 110 км/год та рухатись, в разі необхідності, у лівій смузі в напрямку м. Київ, дотримуватись безпечної дистанції до попутних транспортних засобів. У разі виникнення небезпеки для руху повинен був своєчасно зменшити швидкість. А в разі необхідності - застосувати екстрене гальмування (як спосіб зупинки у межах найкоротшої, з можливих, віддалі), не змінюючи смугу руху; 3 При наявних вихідних даних, з технічної точки зору, підстав вважати покази водія ОСОБА_4 про відстань, на якій перебував вантажний (грузовий) автомобіль, неспроможними не має; 4 При заданих вихідних даних та з технічної точки зору водій ОСОБА_1 мав технічну можливість уникнути скоєння ДТП, як би вона полягала у належному виконанні вказаним водієм вимог пп 10.1, 12.6, 12.9 та 13.1 ПДР України, іншими словами, водієві автомобіля «Мерседес» необхідно (і достатньо) було рухатись у середній смузі не змінюючи напрямок руху, шляхом виїзду на смугу розвороту, оскільки на такій перебував автомобіль «МАЗ», а також, у разі необхідності мав технічну можливість уникнути скоєння зіткнення, шляхом своєчасного зменшення швидкості руху свого автомобіля до швидкості руху попутного автомобіля; 5 При наявних вихідних даних дії водія ОСОБА_1 з технічної точки зору, не відповідали вимогам пп. 10.1, 12.6, 12.9 та 13.1 ПДР України, і вказані невідповідності перебувають у причинному зв'язку із настанням ДТП; 6 У даній дорожній ситуації розвиток ДТП не визначався діями водія ОСОБА_2 , а тому не має підстав стверджувати, що дії водія автомобіля «МАЗ» у даній дорожній ситуації були такими, що не відповідали вимогам пп. 1.10, 10.1, 10.3 ПДР України, оскільки автомобіль «МАЗ» під керуванням ОСОБА_2 рухався попереду відносно автомобіля «Мерседес», тому водій ОСОБА_2 не міг впливати на зміну дорожньої обстановки, яка відбувається позаду і подальший розвиток подій діями водія ОСОБА_2 не визначався. Вказаний висновок експерта був врахований судом як першої, так і апеляційної інстанцій, як належний доказ по справі. В той же час, протилежна сторона не спростувала вказаний висновок експерта. Крім того, судами першої та апеляційної інстанції були враховані всі докази, в тому числі, схема ДТП, покази свідків, пояснення учасників ДТП тощо. У даному контексті представник відповідача посилається на положення ч. 6 ст. 82 ЦПК України. Представник вказує, що позивач посилається на правові висновки Верховного Суду у справах № 308/3162/15 ц від 20 червня 2018 року, № 328/2750/18 від 18 березня 2020 року, № 465/674/19 від 26 січня 2022 року, № 441/756/18 від 14 вересня 2022 року та № 914/607/23 від 07 грудня 2023 року, де вказується на те, що відсутність постанови про притягнення особи до адмінвідповідальності не означає відсутність вини для цілей притягнення її до цивільно-правової відповідальності. Однак, надані стороною позивача рішення Верховного Суду щодо застосування норм права в частині відсутності необхідного процесуального документу, яким встановлюється вина, не є релевантними. Так, у даній справі відносно водія ОСОБА_2 було складено адмінпротокол, за результатами розгляду якого питання щодо його винуватості було вирішено вищевказаними судами у справі 559/3440/24. Тобто наявна постанова про закриття адмінпровадження за ст. 124 КУпАП відносно водія ОСОБА_2 за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. У справах, що представлені стороною позивача, наприклад: справа № 308/3162/15-ц від 20 червня 2018 року, вирішувалося питання цивільно-правової відповідальності особи при наявності складеного учасниками ДТП Європротоколу, без судового рішення, застосування якого передбачено законом. У справі 328/2750/18 від 18 березня 2020 року йшла мова щодо застосування положень ч.1 ст. 1188 ЦК України, у разі обоюдної вини, у справі № 441/756/18 від 14 вересня 2022 року вирішувалося питання щодо стягнення відшкодування в порядку ч.1 ст. 1188 ЦК України, де відносно обох учасників ДТП було складено протоколи за вчинення адмінправопорушень, передбачених ст. 124 КУпАП та винесено відповідні постанови, якими встановлені обставини та вина особи, відповідальної за збитки; у справі №465/674/19 від 26 січня 2022 року встановлено що відсутність постанови суду про притягнення водіїв до адміністративної відповідальності не може бути підставою для звільнення від цивільно-правової відповідальності за завдані збитки, так як вину особи в ДТП може бути підтверджено іншими доказами, зокрема, висновком судової експертизи тощо. Мається на увазі, якщо відсутнє рішення суду, яким би було визначено винну особу у ДТП, то винну особу слід визначати на підставі інших доказів, зокрема на підставі відповідної судової експертизи. Однак у даному випадку є судове рішення, яким встановлено обставини та вину особи, не зважаючи на те, що відносно позивача протокол про адмінправопорушення не складався та окремо, постанова про притягнення його до адмінвідповідальності не виносилась. У п. 74 постанови ВС від 07 грудня 2023 року по справі №914/607/24 також вказано, що «.. у справі, що переглядається, відсутнє будь-яке рішення суду про притягнення водія до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху або про відсутність в діях водія складу адміністративного правопорушення, у зв'язку з чим господарські суди правильно виходили з того, що такі обставини не можуть бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами, що і було встановлено господарськими судами у цій справі». Крім того, в п. 73 цієї ж постанови зазначено, що «..у постановах 16.08.2019 у справі №927/120/18, від 05.09.2019 у справі №234/16272/15-ц, від 21.07.2022 у справі №752/13375/19 викладено правову позицію, що преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі. При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов'язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. Постанова суду про відсутність в діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, звільняє такого водія від відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП». Фактично у даній справі позивач намагається переглянути судові рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 15 листопада 2024 року та Рівненського апеляційного суду від 05 березня 2025 року, надавши у цій справі в якості доказу висновок експерта від 02 травня 2025 року із врахуванням висновків Верховного Суду по вищевказаним справам. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію (рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Ponomaryov v. Ukraine», заява №3236/03; від 24 липня 2003 року у справі «Ryabykh v. Russian Federation», заява №59498/00; від 21 вересня 2006 року у справі «Nelyubin v. Russia», заява № 14502/04). Аналогічно, не можуть бути переглянуті судові рішення, які набрали чинності, лише через незгоду сторін з їх висновками, тим більше, що сторони мали однакові права та обов'язки в судовому процесі при розгляді адмінматеріалу щодо даної ДТП. Наданий стороною позивача висновок експерта представник відповідача вважає недопустимим доказом у справі в силу положень ст. 78 ЦПК України. Крім того, наданий в суд висновок експерта суперечить матеріалам справи про адмінправопорушення виходячи з того, що експерт самостійно збирав вихідні дані, що підтверджується додатковими поясненнями відібраними експертом 24.04.2025 року від позивача, водія автомобіля Мерседес. Крім того, не взято до уваги протокол огляду місця події від 08.10.2024 року, пояснення учасників ДТП у судовому засідання, пояснення свідків тощо, які вже досліджувалися судами при розгляді справи про адмінправопорушення. За таких обставин, суд має визнати вказаний експертний висновок недопустимим доказом. Виходячи з постанови КГС ВС від 16 червня 2023 року по справі №910/14262/21 було встановлено, «Щодо підстав виникнення обов'язку страховика здійснити виплату страхового відшкодування КЦС ВС зауважує, що обов'язковою передумовою виникнення зобов'язання за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, є попередня наявність деліктного зобов'язання. КЦС ВС виснувала, що деліктне зобов'язання обов'язково передбачає наявність: 1) потерпілої особи (кредитора); 2) особи, яка завдала шкоди (заподіювача шкоди, боржника). Тому заподіяння власнику транспортного засобу (страхувальнику) внаслідок ДТП шкоди іншим належним йому транспортним засобом (поєднання в одній особі потерпілого та заподіювача шкоди) не зумовлює виникнення цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, оскільки у такому разі відсутнє деліктне зобов'язання, яке передбачає обов'язково наявність потерпілої особи та особи, яка завдала шкоди». Отже, страховик, в тому числі і МТСБУ не несуть відповідальності за збитки, що виникли внаслідок обставин, які не є страховим випадком або непередбачені договором страхування. Листом від 17 грудня 2024 року МТСБУ відмовило у виплаті відшкодування зазначивши про наступне: оскільки на момент зазначеної ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу МАЗ з номерним знаком НОМЕР_2 не була застрахована, то такий випадок має ознаки події, що є підставою для здійснення МТСБУ регламентної виплати. Оскільки МТСБУ не володіє належними доказами виникнення у користувача транспортного засобу МАЗ з номерним знаком НОМЕР_2 цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди внаслідок зазначеної ДТП, то, наразі, МТСБУ не може прийняття рішення про здійснення регламентної виплати. У разі отримання доказів, що ОСОБА_2 винен у скоєнні зазначеної ДТП (постанови у справі про адміністративне правопорушення), МТСБУ повернеться до розгляду справи. Станом на сьогоднішній день у МТСБУ відсутні правові підстави щодо здійснення регламентної виплати з фонду захисту потерпілих.
16.06.2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача в/ч НОМЕР_1 МО України зі змісту якого вбачається, що відповідач не визнає заявлених позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що заявлений позов є безпідставним та необґрунтованим. 27 серпня 2024 року о 16:25 год. на а/д М-06 Київ-Чоп сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «МАЗ», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , відносно якого було складено адмінпротокол за ст. 124 КУпАП, та автомобіля «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_1 , позивача по справі. Судами встановлено, що згідно Схеми ДТП від 27 серпня 2024 року, складеної за участю водіїв, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зіткнення транспортних засобів «МАЗ», д.н.з. НОМЕР_2 та «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_3 відбулося на крайній лівій смузі руху, смузі для розвороту. Вказаний висновок експерта був врахований судом як першої, так і апеляційної інстанцій, як належний доказ по справі. В той же час, протилежна сторона не спростувала вказаний висновок експерта. Крім того, судами першої та апеляційної інстанції були враховані всі докази, в тому числі, схема ДТП, покази свідків, пояснення учасників ДТП тощо. В провадженні Дубенського міськрайонного суду Рівненської області перебувала справа про адміністративне правопорушення №559/3440/24 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП ОСОБА_2 , яка в подальшому була переглянута судом апеляційної інстанції. Представник відповідача посилається на положення ч. 6 ст. 82 ЦПК України, ст.ст. 1166, 1187, 1194 ЦК України. Представник вказує, що відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладення обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності що передбачено статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Зазначена правова позиція закріплена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц, провадження № 14-316цс18, з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, провадження № 14-95цс20. Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01 березня 2013 року: розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. Позивач в своєму позові, в обґрунтування позовних вимог посилається на судову практику відповідно до якої, для вирішення питання стягнення шкоди завданої внаслідок ДТП не є обов'язковою наявність постанови в справі про адміністративне правопорушення та притягнення винної особи за вчинення ДТП до відповідальності. Натомість слід зазначити, що у матеріалах даної справи міститься постанова Рівненського апеляційного суду від 05.03.2025 в справі №559/3440/24, відповідно до якої «На переконання апеляційного суду, наведені обставини свідчать про те, що саме водій ОСОБА_1 не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та дорожніми знаками, не врахував наявність попереду нього нерегульованого пішохідного переходу, не обрав безпечної швидкості, як того вимагає п. 12.3 ПДР, не дотримався безпечної дистанції та не зумів в дорожній обстановці негайно вжити заходів для зменшення швидкості, аж до зупинки транспортного засобу. Саме ОСОБА_1 порушив правила дорожнього руху і його дії перебувають в прямому причинному зв'язку між ДТП та завданими збитками. Вказане рішення містить преюдиційні обставини які не підлягають спростуванню.
В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позовної заяви з підстав викладених у ній, просить позов задовольнити і особливо звертає увагу суду на висновки експертизи проведеної на замовлення позивача щодо встановлення вини третьої особи у справі ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди в результаті якої позивачу завдано матеріальних збитків та заподіяно моральну шкоду.
Інші учасники справи в судове засіданні не з'явились, у відзиві на позову заяву відповідача МТСБУ міститься клопотання про розгляд справи за відсутності представника.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі наявні у справі докази кожен окремо та в їх взаємозв'язку і сукупності, повно, об'єктивно та всебічно встановивши обставини справи, приходить до наступного висновку.
Як убачається з матеріалів справи, позивач є власником автомобіля Mercedes Benz ML-350 р.н. НОМЕР_3 (а.с. 22-23).
Станом на час настанні дорожньо-транспортної пригоди автомобіль Mercedes Benz ML-350 р.н. НОМЕР_3 був забезпечений полісом №ЕР-216864863 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з 17.09.2023 по 16.09.2024, та договором добровільного комплексного страхування транспортних засобів від 16.09.2023 року. Вказані договори були укладені з ПрАТ «Страхова Група «ТАС» (а.с. 23-24).
За наслідками ДТП, яка сталась 27.08.2024 року страховою компанією було виплачено позивачу страхове відшкодування в розмірі 62089,41 грн. (а.с. 27-28).
Із матеріалів справи убачається, що постановою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 15.11.2024 року у справі №559/3440/24 закрите провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП, в зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення (а.с. 28-31).
У вказаній постанові суд встановив наступні обставини та відповідні їм факти:
- Згідно протоколу водію ОСОБА_2 ставиться в провину, що 27.08.2024 о 16.25 год. на а/д М-06 Київ-Чоп 367 км+830м він керував транспортним засобом (т/з) МАЗ н.з. НОМЕР_2 , не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою та при перестроюванні з крайньої правої смуги руху в крайню ліву смугу, не надав перевагу в русі т/з Mersedes ML350 д.н.з. НОМЕР_3 , який рухався в попутному напрямку в крайній лівій смузі руху під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого допустив з ним зіткнення. Уламки транспортного засобу пошкодили т/з KIA SPORTAGE, д.н.з. НОМЕР_4 , водієм якого був ОСОБА_3 . В результаті ДТП т/з отримали механічні пошкодження та завдано матеріальних збитків. Вказується на порушення водієм ОСОБА_2 п.2.3 б, п.10.3 ПДР, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП;
- Схемою ДТП, яку підписали без зауважень усі учасники, в цій справі зафіксовано місце ДТП, розташування транспортних засобів після ДТП і характер їх ушкоджень. Місце зіткнення не на смузі руху транспортного засобу Мерседес, а на смузі розвороту зліва, де повністю в прямому положенні по ходу руху вже перебував вантажний автомобіль МАЗ. При цьому Мерседес було затиснено в вертикальному положенні повністю на правому боку між МАЗом і відбійником. Вказане підтверджується і схемою ДТП, і фото та відео з місця події. Згідно акту обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 27.08.2024 на проїжджій частині в місці ДТП ямковість, осідання чи вибоїни відсутні і на момент обстеження дорожні роботи не проводились, проте внаслідок ДТП було пошкоджено металеве дорожнє огородження, а саме: відбійник протяжністю 23,6 м. Першочергові пояснення водія ОСОБА_2 відповідають тим, що він дав у судовому засіданні. Водій ОСОБА_1 також пояснював першочергово, що це МАЗ не надав йому перевазі в русі і допустив зіткнення, вказував на свою швидкість руху 120 км/год., однак не пояснював як він перемістився зі своєї смуги руху на смугу розвороту. Водій КІА потерпілій ОСОБА_3 у своїх письмових поясненнях вказує, що рухався по смузі руху в напрямку м. Львів, а в цей час відбулось ДТП на суміжній смузі і його автомобіль пошкодило, йому тілесних ушкоджень не завдано, при цьому про механізм ДТП цей водій не згадує. Свідок ОСОБА_5 лише вказує, що була пасажиром Мерседеса, як відбулось ДТП і їй тілесні ушкодження не завдано, претензій не має, а по суті справи жодних пояснень не надає, аналогічно як і свідок-пасажир автомобіля ОСОБА_6 . Отже, в першочергових поясненнях на механізм виникнення ДТП вказують лише два водії ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , і обоє допитані судом під час розгляду цієї справи. Інші пояснення лише свідчать, що тілесних ушкоджень нікому завдано не було, що підтверджується і довідкою Дубенського РВП ГУНП в Рівненській області про результати розгляду матеріалів, зареєстрованих в ІТС «ІПНУ» (ЄО) по цій ДТП від 27.08.2024 №6615. Водій ОСОБА_2 є військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 з 01.03.2022 і керував вантажним транспортним засобом, що належить військовій частині; актом огляду №208/АС технічного стану цього вантажного спеціалізованого самоскида МАЗ, що потрапив у ДТП, комісією в/ч також встановлено ушкодження рами, заднього моста, кабіни паливного бака, що співпадають із даними зі схеми ДТП;
- Захисник у цій справі 08.10.2024 склав додатковий протокол огляду місця події, зафіксувавши відстані між елементами дороги та дорожні знаки, яких не вистачало на місці ДТП. Було виміряно узбіччя і зафіксовано наявність дорожніх знаків: на відстані 125 м. від лівого краю бічної дороги знак 5.58 кілометровий покажчик 368 км, за 20 м. від нього в напрямку Києва дорожній знак 1.32 (пішохідний перехід), як і перед самим пішохідним переходом цей же знак;
- Суд погоджується з позицією захисту, що такий додатковий огляд жодним чином не змінює ширину смуг руху чи узбіч, а лише фіксує дані, яких не вистачало в схемі місця ДТП. Крім того, суд добре обізнаний з місцем ДТП і розташуванням вказаних дорожній знаків, які фактично там наявні і відповідають інформації, зазначеній у цьому додатковому протоколі огляду. Свідок вказав, що місце події у межах населеного пункту і це дійсно так, адже це с. Привільне Дубенського району Рівненської області, на в'їзді і виїзді з якого стоять знаки з назвою населеного пункту на синьому фоні. Справа і зліва там житлова забудова. Крім того, гальмівний шлях Мерседеса починається перед пішохідним переходом на лівій смузі руху і зміщується вліво, а місце зіткнення - зліва на смузі розвороту, а не на смузі руху транспортного засобу Мерседес;
- Згідно висновку інженерно-транспортної експертизи по справі про адміністративне правопорушення №559/3440/24 від 01.11.2024, що виконана судовим експертом О.О. Давидович, встановлено, що: 1. У наявній дорожній ситуації водій ОСОБА_2 повинен був, з технічної точки зору, керуватися вимогами п.п. 1.10 (в частині значення термінів «маневрування»); 10.1, 10.3 ПДР України, у відповідності до яких вказаний водій перед виконанням маневру перестроювання у ліву (середню) смугу повинен був, з технічної точки зору, переконатись, що це буде безпечно і не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам руху, зокрема попутним транспортним засобам, а в подальшому при виконанні маневру перестроюванням у крайню ліву смугу (смугу для розвороту) повинен був, з технічної точки зору, переконатись, що це буде безпечно і не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам руху, а в подальшому перед виконанням маневру розвороту необхідно було зайняти крайнє ліве положення на проїжджій частині. 2. У наявній дорожній ситуації водій автомобіля «Mersedes ML350 д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_1 повинен був, з технічної точки зору, керуватися вимогами п.п. 1.10 10.1, 12.3, 12.6, 12.9 та 13.1 ПДР України, у відповідності до яких, водій ОСОБА_1 повинен був вести свій автомобіль зі швидкістю не більше 110 км/год. та рухатися, в разі необхідності, у лівій смузі в напрямку до м. Київ дотримуватись безпечної дистанції до попутних транспортних засобів, а у разі виникнення небезпеки для руху, повинен був своєчасно зменшити швидкість, а в разі необхідності - застосувати екстрене гальмування (як спосіб зупинки у межах найкоротшої, з можливих, віддалі) не змінюючи смугу руху. 2. При наявних вихідних даних, з технічної точки зору, підстав вважати покази водія ОСОБА_2 про відстань, на якій перебував вантажний (грузовий) автомобіль неспроможними немає. 3. При задані вихідних даних та з технічної точки зору водій ОСОБА_1 мав технічну можливість уникнути скоєння ДТП і полягала вона у належному виконанні вказаним водієм вимог п.п 10.1, 12.6, 12.9 та 13.1 ПДР України, іншими словами, водієві автомобіля «Mersedes ML350 д.н.з. НОМЕР_3 необхідно (і достатньо) було рухатися у середній смузі не змінюючи напрямок руху шляхом виїзду на смугу для розвороту, оскільки на такій перебував автомобіль «МАЗ», а також у разі необхідності мав технічну можливість уникнути скоєння зіткнення, шляхом своєчасного зменшення швидкості руху свого автомобіля до швидкості руху попутного автомобіля;
- Ст. 124 КУпАП передбачає відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна;
- Одночасно ОСОБА_2 інкримінується порушення вимог ПДР України, а саме: п.2.3.б, за яким водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; п.10.3, у разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися;
- Заслухавши пояснення усіх учасників, показання свідка, дослідивши матеріали справи, роблю висновок, що вина ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП не доведена наявними доказами і необхідно закрити провадження в справі за відсутності складу і події адміністративного правопорушення;
- Із показів потерпілого, наданих під присягою встановлено, що він керував автомобілем на автодорозі Київ-Чоп зі швидкістю 110-120 км/год. Дорожнього знаку на синьому фоні, що свідчить про початок населеного пункту, де дозволена швидкість руху 90 км/год. він не бачив, хоча зліва і справа по ходу його руху знаходилися житлові забудови, тобто населеного пункту. Смуги для розвороту також не бачив. Пояснив, що водій автомобіля МАЗ різко виїхав на його смугу руху, хоча згідно експертизи встановлено, що водій габаритної вантажівки, з моменту виїзду на головну дорогу, проїхав близько 42 метри до початку маневру;
- Окрім того, місце ДТП сталося в зоні дії дорожнього знаку 5.51 "Початок населеного пункту", в якому діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах. Тому згідно ПДР України максимальна швидкість руху на вказаній ділянці дороги дозволяється не більше 90 км/год. Отже, під час вибору вже в установлених межах безпечної швидкості руху, водій повинен враховувати і дорожню обстановку, і водій зобов'язаний це знати за п.1.3 ПДР України. Натомість, ОСОБА_1 , з його ж слів, рухався з перевищенням дозволеної максимальної швидкості руху, хоча, з метою дотримання ПДР, мав би зменшити швидкість в зоні дії вказаного дорожнього знаку. Однак він цього не зробив, тому, очевидно, не зміг відреагувати на зміну дорожньої обстановки. Це свідчить, якраз, про його неуважність на дорозі, як і те, що він не побачив увімкненого покажчика лівого повороту вантажного автомобіля;
- У висновку інженерно транспортної експертизи судовий експерт, в процесі дослідження, зазначає, що в цій дорожній обстановці з технічної точки зору водій MERSEDES ОСОБА_1 мав технічну можливість уникнути скоєння ДТП, за умови виконання ним вимог ПДР, а саме рухатися у своїй смузі, не змінюючи напрямок руху, шляхом виїзду на смугу для розвороту та зменшивши швидкість автомобіля до швидкості руху попутного т/з;
- Суд зауважує, що в цілому погоджується з висновком експерта, однак звертає увагу, що у вихідних даних для експерта не було вказано, що місце зіткнення в населеному пункті, тому тут дозволена швидкість для водія ОСОБА_1 була не 110 км/год., а 90 км/год. І хоч перевищення швидкості на 20 км/год. не спричиняє адміністративної відповідальності, однак рух транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_1 хоч 120 км/год. (як він вказував у першочергових поясненнях, що підтверджується цими письмовими поясненнями, відеозаписом і показаннями свідка, допитаного в судовому засіданні), хоч 110-120 км/год. як він дав суду показання під присягою, вона все одно перевищувала максимально дозволену. І на такій швидкості руху водій ОСОБА_1 не помітив ні табличок населеного пункту на синьому фоні, ні житлової забудови справа і зліва, ні знаку розвороту, що передував місцю ДТП і уважному водію вказував на прилягання саме смуги для розвороту, по якій, в принципі, обгін неможливий технічно, ні знаків пішохідного переходу, які там двічі дублюються, ні того факту, що щоб виїхати вантажівці з прилеглої території і потрапити на смугу розвороту, то по прямій треба проїхати як мінімум 40 м. до початку тієї смуги, а значить різкий маневр пересікання двох смуг вантажівкою технічно неможливий. Водій ОСОБА_1 , який має невеликий досвід керування транспортним засобом, проявив надзвичайну неуважність до дорожній обстановки і це справді диво, що всі в автомобілі під його керування в результаті ДТП залишились фізично неушкодженими;
- Всебічно, повно і об'єктивному дослідивши всі обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, враховуючи ст. 62 Конституції України, роблю висновок, що згідно п.1 ст. 247 КУпАП провадження в цій справі підлягає закриттю в зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 05.03.2025 року у справі №559/3440/24, постанову Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 15 листопада 2024 року відносно ОСОБА_2 залишено без змін, а апеляційну скаргу адвоката Непокульчицького В.С. - без задоволення (а.с. 32-34).
У постанові суду апеляційної інстанції вказано, зокрема, наступне:
- Апеляційний суд враховує у якості доказу висновок експерта за результатами інженерно-транспортного дослідження від 01 листопада 2024 року № 72, який узгоджується зі схемою місця ДТП, фотоматеріалами, відеозаписом працівників поліції;
- Судом встановлено, що ДТП відбулося в зоні дії дорожнього знаку 5.51 "Початок населеного пункту", де згідно ПДР України, максимальна швидкість руху на вказаній ділянці дороги становить не більше 90 км/год.;
- Крім того, зі схеми місця ДТП від 27 серпня 2024 року вбачається, що неподалік від місця ДТП розташований нерегульований пішохідний перехід, що передбачає дотримання водіями дозволеної швидкості руху у згаданій обстановці;
- З фотоматеріалів та відеозапису працівників поліції вбачається, що в момент зіткнення транспортних засобів автомобіль МАЗ під керуванням ОСОБА_2 перебував повністю на крайній лівій смузі руху, а удар у вказаний транспортний засіб автомобілем Mersedes «ML350» прийшовся на заднє ліве колесо. При цьому, як слідує з пояснень водія ОСОБА_1 , він не пам'ятає, чи було ввімкнено водієм МАЗу покажчик повороту;
- Також видно, що сліди екстреного гальмування автомобілем Mersedes «ML350» мають місце на лівій смузі руху перед пішоходним переходом (додаткова третя смуга руху для розвороту розташована одразу після нерегульованого пішоходного переходу);
- Апеляційний суд звертає увагу на те, що дозволена швидкість на ділянці дороги, де відбулося ДТП, становить 90 км. на годину і там наявний нерегульований пішохідний перехід. З пояснень захисника Непокульчицького В.С. водій ОСОБА_1 рухався зі швидкістю приблизно 110-120 км. за годину, що перевищує дозволену швидкість на цій ділянці дороги;
- На переконання апеляційного суду, наведені обставини свідчать про те, що саме водій ОСОБА_1 не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та дорожніми знаками, не врахував наявність попереду нього нерегульованого пішохідного переходу, не обрав безпечної швидкості, як того вимагає п. 12.3 ПДР, не дотримався безпечної дистанції та не зумів в дорожній обстановці негайно вжити заходів для зменшення швидкості, аж до зупинки транспортного засобу;
- Водночас, враховуючи те, що ДТП відбулося на крайній лівій смузі руху для розвороту, де у момент зіткнення перебував автомобіль МАЗ під керуванням ОСОБА_2 , у апеляційного суду відсутні підстави вважати, що останній допустив інкриміновані йому порушення вимог п.2.3 б, п.10.3 ПДР, оскільки це не знайшло свого підтвердження будь-якими належними доказами ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді;
- Виходячи з аналізу та оцінки складеної працівниками патрульної поліції схеми дорожньо-транспортної пригоди, місця зіткнення та характеру пошкоджень автомобілів і механіки їх виникнення, наявних у справі фотоматеріалів, відеоматеріалів, висновку експерта апеляційний суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 , які виражені у порушенні ним п. 2.3.б, п. 12.1, п. 12.3, 13.1 Правил дорожнього руху, перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку із настанням ДТП;
- Апеляційний суд критично ставиться до доводів адвоката Непокульчицького В. С. про те, що висновок експерта є недопустимим і неналежним доказом, оскільки такий висновок повністю узгоджується з фотоматеріалами та відеоматеріалами, які спростовують вину водія ОСОБА_2 у вчиненні ДТП, і сторона апелянта не надала доказів на спростування експертного висновку;
- З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і обґрунтовано закрив провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Із наведеного вбачається, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про відсутність вини ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та натомість вважали винним у скоєнні ДТП самого ОСОБА_1 , позивача у справі.
Згідно висновку експерта №СЕ-19/124-25/6479-ІТ від 02.05.2025 року, складеного на замовлення позивача вже після розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП в суді першої та апеляційної інстанції: у дорожній обстановці, що склалась на момент дорожньо-транспортної пригоди, водій автомобіля МА№-5551 (номерний знак НОМЕР_2 ) ОСОБА_2 повинен був діяти у відповідності до вимог пп. 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху; у дорожній обстановці, що склалась на момент дорожньо-транспортної пригоди, водій автомобіля «Mersedes Веnz ML350 (номерний знак НОМЕР_3 ) ОСОБА_1 повинен був діяти у відповідності до вимог пп. 12.3, 12.6 г), 12.9 б) Правил дорожнього руху; покази водія автомобіля МАЗ-5551 (номерний знак НОМЕР_2 ) є неспроможними з технічної точки зору, і не можуть використовуватись при подальших дослідженнях. Детальний аналіз показів ОСОБА_2 наведений у дослідницькій частині; водій автомобіля «Mersedes Веnz ML350 (номерний знак НОМЕР_3 ) ОСОБА_1 з моменту виникнення небезпеки для його руху, не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем МАЗ-5551 (номерний знак НОМЕР_2 ) шляхом застосування екстреного гальмування в дорожніх умовах місця пригоди як при обраній швидкості руху 120 км/год, так і при максимально дозволеній швидкості руху транспортних засобів на даній ділянці дороги 110 км/год.; в діях водія автомобіля «Mersedes Веnz ML350 (номерний знак НОМЕР_3 ) ОСОБА_1 невідповідностей технічним вимогам Правил дорожнього руху, які б перебували у причинному зв'язку з подією дорожньо-транспортної пригоди, з технічної точки зору, не вбачається; в діях водія автомобіля МАЗ-5551 (номерний знак НОМЕР_2 ) ОСОБА_2 вбачаються невідповідності вимогам пп. 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору, перебували у причинному зв'язку з подією дорожньо-транспортної пригоди і для виконання яких він перешкод технічного характеру, згідно наданих матеріалів, не мав (а.с. 36-43).
Згідно висновку експерта №28ВД за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження від 09.09.2024 року: вартість матеріального збитку, завданого (з технічної точки зору) власнику автомобіля Mersedes-Веnz ML 350, реєстраційний номер НОМЕР_3 в результаті його пошкодження на момент проведення дослідження становить 718005,00 грн.; ринкова вартість (С) Mersedes-Веnz ML 350, реєстраційний номер НОМЕР_3 ушкодженому стані після ДТП (утилізаційна вартість Су або залишки), складає 7170,00 грн. (а.с. 44-66).
На підтвердження вимог спрямованих до відповідача в/ч НОМЕР_1 стороною позивача надано суду довідку від 12.10.2024 року про те, що рядовий ОСОБА_2 перебуває на військовій службі з 01.03.2022 року у військовій частині НОМЕР_1 (а.с. 74), із посиланням на положення ч. 1 ст. 1172 ЦК України згідно якої, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
За змістом ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ст.ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до положень ст.ст. 76-80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст.ст. 81, 89 ЦПК України).
Положеннями ст. 11 ЦПК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, а у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
За змістом ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Згідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
За змістом ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Разом з цим, положеннями ст. 1188 ЦК України визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
За положеннями ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Ураховуючи викладене, покладення на особу обов'язку відшкодувати матеріальну та моральну шкоду є можливим у разі наявності вини такої особи у заподіянні шкоди.
Розподіл обов'язку з відшкодування шкоди, у разі наявності вини заподіювала шкоди, розподіляється між страховою компанією (МТСБУ) в межах ліміту страхової суми, зоподіювачем шкоди у разі перевищення лімітів страхової виплати, та роботодавцем, у разі якщо шкоди завдано працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків і розмір такої шкоди перевищує ліміт страхової суми.
За положеннями п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (тут і надалі в редакції чинній станом на дату настання ДТП), регламентна виплата - страхова виплата (страхове відшкодування), що здійснюється Моторним (транспортним) страховим бюро України (далі - МТСБУ) за рахунок коштів централізованим страхових резервних фондів у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно ч. 2 ст. 18 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання події, що є підставою для здійснення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, чинних на день настання такої події, а для регламентної виплати, визначеної пунктом 4 частини першої статті 43 цього Закону, - у межах страхових сум, встановлених на день укладення внутрішнього договору страхування, за яким здійснюється така виплата, зобов'язано у встановленому цим Законом порядку здійснити регламентну виплату у зв'язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю та/або майну потерпілої особи.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих здійснює регламентну виплату на умовах, визначених цим Законом, у разі заподіяння шкоди на території України транспортним засобом, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, та майну, яке перебувало в ньому.
Положеннями ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачені випадки, у яких страхова (регламентна) виплата не здійснюється.
Зокрема, згідно п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 2, ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» , страхова (регламентна) виплата не здійснюється за шкоду заподіяну транспортному засобу, водій якого спричинив дорожньо-транспортну пригоду. Страхова (регламентна) виплата не здійснюється також у разі настання під час використання транспортного засобу дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої в особи, яка використовувала транспортний засіб, не виникла цивільно-правова відповідальність.
Згідно ч.ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Водночас, частиною 6 ст. 82 ЦПК України чітко визначено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
У своєму позові сторона позивача на підтвердження спроможності власних позовних вимог посилається на низку постанов Верховного Суду.
Однак суд, дослідивши зміст цих постанов вважає, що вони не є релевантними до цієї справи і подібність обставин відсутня.
Так, у справі №308/3162/15-ц Верховний Суд у своїй постанові від 20.06.2018 року виходив з того, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП була відсутня, оскільки учасники ДТП скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону. Водії погодили у протоколі, що механічні пошкодження автомобілю марки «Audi» заподіяні внаслідок руху каменя, який вилетів саме з-під коліс автомобіля марки «Kia», яким керував ОСОБА_3. Повідомлення про ДТП складене учасниками ДТП відповідно до Закону № 1961-IV, є підтвердженням вини ОСОБА_3 у завданні шкоди автомобілю марки «Audi».
У справі №328/2750/18 Верховний Суд у своїй постанові від 18.03.2020 року виходив з того, що кримінальне провадження було закрите за відсутністю складу злочину, передбаченого ст. 286 КК України, протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП не складався, але в матеріалах кримінального провадження був наявний висновок експертизи і суди попередніх інстанцій досліджуючи висновок експерта, як один з доказів у справі, не взяли до уваги, що у ньому встановлена невідповідність дій Правилам дорожнього руху обох учасників ДТП, а тому відповідно до вимог статті 1188 ЦК України завдана кожним з них шкода підлягає відшкодуванню залежно від ступеня вини.
У справі №441/756/18 Верховний Суд у своїй постанові від 14.22.2022 року вказав, що у постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року в справі №465/674/19 зазначено про те, що тлумачення статті 1188 ЦК України свідчить, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП - через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП. При цьому, у справі був наявний висновок експертизи, який вказував на вину обох водіїв у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.
Слід відмітити, що у справі, яка розглядається провадження у справі №559/3440/24 стосовно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрите саме на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
У справі №465/674/19 Верховний Суд у своїй постанові від 26.01.2022 року зазначив, що суд першої інстанції безпідставно вважав, що відсутність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП свідчить про недоведеність її вини у завданні шкоди, оскільки закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав закінчення строків, передбачених статтею 38 КУпАП, можливе за умови встановлення факту вчинення особою протиправної дії чи бездіяльності, що підпадають під визначені законом ознаки адміністративного правопорушення; закриття адміністративного провадження не є реабілітуючою обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП. За таких обставин оскаржені судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки суд першої інстанції не проаналізував обставини щодо наявності або відсутності вини ОСОБА_1 в ДТП, яка сталася 25 лютого 2018 року за обставин, зафіксованих в протоколі про адміністративне правопорушення серії БД № 138239 та постанові Франківського районного суду мю Львова від 05 листопада 2018 року.
У справі №914/607/23 Верховний Суд у своїй постанові від 07.12.2023 року зазначив, що у довідці №3022171460105396 від 08.11.2022 зафіксовано факт, що водій ОСОБА_7 , порушивши вимоги п. 2.3.6 та п. 11.4 Правил дорожнього руху, допустила виїзд на зустрічну смугу руху в напрямку с. Шегині Львівської області, де здійснила зіткнення з автомобілем позивача. Непритягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами. Відповідач не спростував факту порушення водієм ОСОБА_7 вимог Правил дорожнього руху України, наслідком чого став виїзд її автомобіля на смугу зустрічного руху, де відбулося зіткнення.
Водночас, у справі яка розглядається наявна постанова суду першої інстанції про закриття провадження у справі №559/3440/24 стосовно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, яка набрала законної сили після її перегляду в апеляційному порядку.
Убачається, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суди першої та апеляційної інстанції установили відсутність вини ОСОБА_2 у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди.
Разом з цим, положеннями ч. 6 ст. 82 ЦПК України визначено, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, який розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Отже, у даному випадку при розгляді цієї справи, для суду є обов'язковими висновки суду, який розглядав справу про адміністративне правопорушення щодо не вчинення дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 .
Відтак, оскільки за висновками судів першої та апеляційної інстанції ОСОБА_2 не є винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність у останнього не виникає, і як наслідок обов'язок з відшкодування шкоди особою із якою ОСОБА_2 перебуває в службових відносинах та МТСБУ також не виникає, а тому у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.
Стосовно проведеної на замовлення сторони позивача експертизи після ухвалення судових рішень у справі про адміністративне правопорушення суд зазначає, що така експертиза не може бути взята судом до уваги як доказ вини ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди через наявність імперативних положень ч. 6 ст. 82 ЦПК України, які визначають обов'язок суду керуватись висновками судів у справі про адміністративне правопорушення щодо не вчинення ОСОБА_2 дій, передбачених ст. 124 КУпАП.
Чинне законодавство не визначає можливості доведення та встановлення вини особи у заподіянні збитків через настання ДТП в цивільному судочинстві за наявності постанови у справі про адміністративне правопорушення, в якій провадження у справі стосовно особи було закрите на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 76-82, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 353, 354 ЦПК України, ст.ст. 11, 15, 16, 22, 23, 1166, 1167, 1172, 1187, 1188, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України, Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, треті особи: ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», про стягнення страхової виплати, відшкодування матеріальної та моральної шкоди спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складений 15.09.2025 року.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 );
Відповідач - Моторне (транспортне) страхового бюро України (м. Київ, бул. Русанівський, 8, код ЄДРПОУ 21647131);
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 );
Третя особа - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 );
Третя особа - Приватне акціонерне товариство «Страхова Група «ТАС» (м. Київ, пр-т Берестейський, 65, код ЄДРПОУ 30115243).
Суддя -