Справа №752/4497/25
Провадження №2/752/4525/25
15 вересня 2025 року м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Кордюкової Ж.І.,
за участю секретаря Дураєвої А.О.,
представника позивача Горвата І.І.,
відповідача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частку у спільному майні подружжя,-
Адвокат Горват Іван Іванович в інтересах ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання права власності на частку у спільному майні подружжя.
В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що 15.06.2018 між сторонами був укладений шлюб, спір щодо розірвання якого триває на розгляді у Чеській республіці.
У шлюбі народилась дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Під час шлюбу на підставі договору міни від 19.05.2021 набуто квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за відповідачем.
Договір міни укладений на підставі попередньо укладеного відповідачем з ЖБК «Нова Англія» договору про пайову участь від 17.12.2018 №В-1.1-5-34/42, за яким ОСОБА_5 набув право на внесення 100% пайового внеску в розмірі 1020248,04 грн. та отримав у власність об'єкт нерухомості №34, площею 39 кв.м на п'ятому поверсі шляхом укладання договору міни.
Спірна квартира набута під час шлюбу, а тому є спільною сумісною власністю подружжя, частки подружжя у власності на таке майно є рівними.
Просив:
визнати нерухоме майно - однокімнатну квартиру загальною площею 39 кв.м, житловою площею 22,9 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ;
визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку в спільному майні - однокімнатній квартирі загальною площею 39 кв.м, житловою площею 22,9 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 ;
стягнути з відповідача судовий збір.
11.03.2025 постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
10.04.2025 постановлено ухвалу про зміну порядку розгляду цивільної справи, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
02.07.2025 постановлено ухвалу про зміну порядку розгляду цивільної справи, призначено розгляд справи за правилами загального позовного, замінено судове засідання підготовчим засіданням.
02.07.2025 постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
28.03.2025 представник відповідача надала відзив на позовну заяву, в якому заперечувала проти задоволення позовних вимог. Зазначила, що 15.06.2018 між сторонами був укладений шлюб, який розірваний 20.03.2025 судом Республіки Чехія.
Відповідач у травні 2019 року дійсно за договором міни набув у власність квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Проте ця квартира не є спільною сумісною власністю подружжя.
Так, за договором міни від 19.05.2021 вартість спірної квартири становить 270000 грн. Грошові кошти на придбання цієї квартири були отримані позивачем за договором продажу інтелектуальної власності, яка була ним створена до укладання шлюбу, та за яким він отримав 15000 євро. Ці гроші є особистою приватною власністю позивача, якими він оплатив пайовий внесок в кооперативі.
Твердження позивача про сплату пайового внеску за договором від 17.12.2018 в розмірі 1020248,04 грн. не відповідають дійсності, оскільки договором міни визначено вартість паю в розмірі 270660 грн. Доказів сплати пайового внеску в розмірі 1020248,04 грн. відсутні.
Представник позивачки надав відповідь на відзив, в якому зазначив, що доводи сторони відповідача про те, що спірна квартира була набута за вартістю 270660,60 грн. не відповідають дійсності. У договорі міни від 19.05.2021 сторони погодили, що пайовий внесок - це майнове право на участь в кооперативі, що належить ОСОБА_5 , на підставі договору про пайову участь від 17.12.2018 №В-1.1-5-34/42, за яким розмір пайового внеску становить 1020248,04 грн., що становить 36650,63 доларів США. Відповідач обміняв пай на право власності на спірну квартиру.
Позивач в судове засідання не з'явилась.
Представник позивача підтримав заявлений позов.
Відповідач та його представник заперечували проти задоволення позовних вимог, просили відмовити у їх задоволенні.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з 15.06.2018 перебували у шлюбі, який за спільним повідомленням сторін був розірваний 20.03.2025 судом Республіки Чехія.
Під час шлюбу народилась дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
28.09.2018 між компанією Брукер АХС ГмбХ та ОСОБА_1 укладена угода про надання послуг консультанта, за умовами якої останній надасть наступні послуги:
розширить програмний модуль компанії Брукер для отримання інформації зі структурної бази даних CSD Cambridge Structural Database (CSD);
розроблятиме щомісячні оновлення та тестові версії, а також буде присутній на щомісячних нарадах по Webex для огляду та аналізу розробки.
Термін дії угоди з 01.11.2018 по 30.05.2019. Винагорода за послуги становить 15000 євро.
17.12.2018 між ОСОБА_1 та Обслуговуючим кооперативом «ЖБК «Нова Англія» укладений договір про пайову участь №В-1.1-5-34/42, за умовами якого ОСОБА_1 як асоційований член зобов'язується здійснити пайовий внесок кооперативу в розмірі 1020248,04 грн., а кооператив зобов'язується забезпечити набуття асоційованим членом права власності на об'єкт нерухомості - №34, 5 поверх, загальна площа 39,01 кв.м, кількістю 1 кімната, за адресою: АДРЕСА_2 .
Договором про пайову участь від 17.12.2018 №В-1.1-5-34/42 встановлено, що асоційований член здійснює 100% оплати пайового внеску одразу або в строк до 19.12.2018.
Також цим договором встановлено, що оформлення права власності на об'єкт нерухомості здійснюється шляхом підписання сторонами договору міни паю на об'єкт нерухомості за умови повної оплати пайового внеску, що буде підтверджуватись довідкою про оплату, яку надає кооператив.
19.07.2019 на банківський рахунок відповідача в АТ «Укрсиббанк» було зараховано 15000 євро.
16.09.2019 між ОСОБА_1 та Обслуговуючим кооперативом «ЖБК «Нова Англія» укладено додаткову угоду №1 до договору про пайову участь №В-1.1-5-34/42, за умовами якої сторони збільшили розмір пайового внеску на 27307 грн., який має бути сплачений до 19.09.2019.
19.05.2021 між ОСОБА_1 та Обслуговуючим кооперативом «ЖБК «Нова Англія» укладений договір міни, за умовами якого ОСОБА_1 передав у власність кооперативу, а кооператив прийняв пайовий внесок, вартість якого за погодженням сторін становить 270660 грн., в обмін на квартиру АДРЕСА_3 .
Договір міни укладений за заявою ОСОБА_3 як подружжя ОСОБА_1 , посвідченою нотаріально.
19.05.2021 за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_3 .
Станом на 31.01.2025 вартість спірної квартири становить 3356200 грн.
Частиною 1, 7 ст. 57 СК України встановлено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:
1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;
2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;
4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду";
5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.
Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частинами 1-2 ст. 61 СК України передбачено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Частиною 2 ст. 183 ЦК України передбачено, що неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.
Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Частиною 3 ст. 368 ЦК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.
Судом встановлено, що під час перебування у шлюбі з ОСОБА_3 відповідачем ОСОБА_1 була набута у власність квартира АДРЕСА_3 .
Позивачка стверджує, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки була придбана в період шлюбу, а частки подружжя у власності на таке майно є рівними.
Відповідач стверджує, що зазначене нерухоме майно було придбано ним за особисті кошти від продажу об'єкту права інтелектуальної власності, а тому майно не є спільною сумісною власністю подружжя.
У сімейному законодавстві діє принцип спільності майна подружжя, а частки чоловіка і дружини є рівними. Набуте подружжям за час шлюбу майно належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один не мав самостійного заробітку через ведення домашнього господарства та догляд за дитиною. Презумпція спільності права власності подружжя на придбане в період шлюбу майно не спростована.
Оцінивши доводи сторін у сукупності з наданими ними доказами, суд приходить до висновку, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя.
Суд дійшов такого висновку, виходячи з того, що в період шлюбу відповідачем був укладений договір про пайову участь №В-1.1-5-34/42, за умовами якого ОСОБА_1 здійснив пайовий внесок в розмірі 1020248,04 грн., а кооператив зобов'язався забезпечити набуття ним права власності на об'єкт нерухомості - АДРЕСА_4 . Згодом розмір пайового внеску був збільшений на 27307 грн.
Також цим договором встановлено, що оформлення права власності на об'єкт нерухомості здійснюється шляхом підписання сторонами договору міни паю на об'єкт нерухомості за умови повної оплати пайового внеску, що буде підтверджуватись довідкою про оплату, яку надає кооператив.
19.05.2021 між ОСОБА_1 та Обслуговуючим кооперативом «ЖБК «Нова Англія» укладений договір міни, за умовами якого ОСОБА_1 передав у власність кооперативу, а кооператив прийняв пайовий внесок, в обмін на квартиру АДРЕСА_3 .
Крім того, договір міни був укладений за згодою ОСОБА_3 як подружжя ОСОБА_1 , посвідченою нотаріально.
Таким чином, вартість спірної квартири визначається виходячи з вартості пайового внеску, сплаченого відповідачем, що становить 1047555,04 грн. (1020248,04 грн. + 27307 грн.= 1047555,04 грн.).
Доводи сторони відповідача про те, що вартість паю становила 270660 грн., оскільки так визначеного договором міни, суд вважає надуманими та нічим не підтвердженими.
Суд повторно зауважує, що спірна квартира була набута відповідачем наступним способом: сплата 100% паю в розмірі 1047555,04 грн. на користь кооперативу, обмін паю на квартиру. При цьому обмін паю на квартиру є можливим лише за умови сплати його повного розміру.
Також незмістовними є доводи сторони відповідача щодо того, що грошові кошти на придбання спірної квартири були отримані позивачем за договором продажу інтелектуальної власності, яка була ним створена до укладання шлюбу, та за яким він отримав 15000 євро. Ці гроші є особистою приватною власністю позивача, якими він оплатив пайовий внесок в кооперативі в розмірі 270660 грн.
Суд вже навів обґрунтування того, що вартість пайового внеску в кооперативі становила не 270660 грн., а 1047555,04 грн.
Відповідач надав суду копію угоди від 28.09.2018 між та ОСОБА_1 , за умовами якої останній надавав певні послуги компанії Брукер АХС ГмбХ в період з 01.11.2018 по 30.05.2019, за що отримав винагороду в розмірі 15000 євро.
Доказів продажу відповідачем об'єкту, який належить йому на праві інтелектуальної власності, яке було набуте ним до укладання шлюбу, відсутні.
За приписами ст. 177 ЦК України послуги є об'єктами цивільних прав.
Проте суд враховує, що послуги надавались відповідачем на підставі договору, укладеного в період шлюбу, кошти, отримані за цим договором, як плата за надання послуг, є спільною сумісною власністю подружжя.
Враховуючи наведене, суд вважає, що вартість спірної квартири, яка визначається виходячи з розміру паю в сумі 1047555,04 грн., була набута подружжям період шлюбу за їх спільні кошти.
Таким чином, спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає розподілу між ними в рівних частках, тобто по 1/2.
Вимога визнати нерухоме майно - однокімнатну квартиру загальною площею 39 кв.м., житловою площею 22,9 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Суд зазначає, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).
Метою заявленого позивачем позову є поділ спільного сумісного майна, набутого за час шлюбу з відповідачем.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року в справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року в справі №905/1926/16 (пункт 38) тощо.
При розгляді справ про поділ спільного сумісного майна подружжя встановлення обсягу спільно нажитого майна є передусім питаннями доведення відповідних обставин, спростування чи неспростування презумпції спільної сумісної власності, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення. Більше того, відповідне судове рішення лише підтверджує наявність режиму спільного сумісного майна, і для такого підтвердження заявлення вимоги про визнання певних об'єктів спільним сумісним майном та, як наслідок, зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке визнання не є необхідним. Ефективним способом захисту за таких умов є саме вирішення вимоги про поділ спільного сумісного майна.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині вимог визнати за позивачкою право власності на 1/2 частку спірної квартири.
Відповідно до ст. 143 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог по оплаті судового збору за позовну вимогу майнового характеру в розмірі 15140 грн.
Керуючись ст.ст. 12-13, 81, 141, 247, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку однокімнатної квартири загальною площею 39 кв.м, житловою площею 22,9 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 15140 (п'ятнадцять тисяч сто сорок) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_3 місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Рішення складено 15.09.2025.
Суддя Ж. І. Кордюкова