707/3634/25
2/707/1889/25
15 вересня 2025 року м. Черкаси
Черкаський районний суд Черкаської області у складі головуючого судді Волкової Н.С., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору Черкаський відділ державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про звільнення майна з-під арешту,
12 вересня 2025 року ОСОБА_2 , в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявоюв якійпросить суд, зняти арешт з-під майна, що належить позивачу.
Вивчивши позовну заяву та додані до неї документи, суддя дійшладо висновку, що провадження по даній справі не може бути відкрито, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У відповідності до ч. 1 ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Як убачається зізмісту позовної заяви, позивач є власником домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на яке було накладений арешт Відділомдержавної виконавчої служби Черкаського районного управління юстиції на підставі судового наказу Канівського міськрайонного суду Черкаської області № 2-Н-77 від 10 грудня 2008 року.
ВідповіддюЧеркаського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області № 44351 від 28.07.2025, повідомлено про те, що виконавче провадження № 13695467 щодо примусового виконання судового наказу Канівського міськрайонного суду Черкаської області №2-н-77 від 10 грудня 2008 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованості в розмірі 4 308,12 грн, яке відкрито 10.07.2009,закрито 27.12.2012 на підставі п.9 ч.1ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (у старій редакції) та виконавчий документ повернуто стягувану, кошти не стягувались.
Згідно довідки Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»,який є правонаступником стягувача за судовим наказом - Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»від 26.08.2025 вбачається, що ОСОБА_1 , РНОКППНОМЕР_1 ,адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , станом на 26.08.2025не має заборгованості перед АТ КБ «ПриватБанк».
На звернення до Черкаського відділу ДВС у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) щодо отримання відомостей про підстави та зняття арешту на майно, повідомлено, що матеріали виконавчого провадження знищено, а тому неможливо зняти заборону, та роз'яснено порядок звернення до суду з відповідним позовом.
Наявність арешту підтверджується інформацією з Єдиного Реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, сформованої 21.07.2025. Отже, враховуючи вище викладене, представник вважаєщо на даний час перестали існувати підстави для арешту на належне позивачу нерухоме майно та заборони його відчуження.
Згідно зі ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Підстави зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини визначено ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».
За приписами ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Підстави зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини визначено ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно з п. 16 розділу VІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02 квітня 2012 року, при скасуванні судом заходів забезпечення позову за завершеним виконавчим провадженням, надходженні на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника, необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника за завершеним виконавчим провадженням, виконавець не пізніше наступного робочого дня виносить постанову про зняття арешту з майна боржника без винесення постанови про відкриття чи відновлення виконавчого провадження. До заяви про зняття арешту з майна боржника або скасування інших заходів примусового виконання рішення боржником додається документ, що підтверджує наявність обставин для винесення відповідної постанови. Копія постанови виконавця про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного робочого дня з дня винесення надсилається сторонам та до відповідного органу для зняття арешту. Постанова про зняття арешту з майна приєднується до матеріалів виконавчого провадження.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, що містяться в постанові № 5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», в питанні щодо звільнення майна з під-арешту, накладеного державним виконавцем в межах виконавчого провадження, існує два способи здійснення такого права, а саме, на рішення та дії державного виконавця стороною виконавчого провадження може бути подана скарга, яка підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, крім випадків, коли розгляд таких скарг відбувається за правилами іншого судочинства (наприклад адміністративного), а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору майном чи речовим правом на майно, і яка не є стороною виконавчого провадження, подається позов про зняття арешту з майна.
Публічно-правовими є спори між особою, на майно якої накладено арешт у виконавчому провадженні і яка не є боржником у цьому провадженні, та органом державної виконавчої служби - суб'єктом владних повноважень з приводу рішень, дій чи бездіяльності, прийнятих (вчинених) під час проведення опису та арешту майна, що не пов'язані з визнанням права власності на арештоване майно.
Таким чином, за змістом наведених положень Закону України «Про виконавче провадження», в судовому порядку може бути ухвалено рішення про зняття арешту з майна у випадку незавершеного виконавчого провадження або у випадку, коли особа вважає себе власником майна, на яке накладено арешт, та одночасно звертається з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
За змістом ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»до суду з позовом про зняття арешту з майна може звернутись не сторона виконавчого провадження, а інша особа, яка є власником, чи претендує на таке майно.
Таким чином, арешт майна, який не пов'язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, слід розглядати за правилами розділу VII ЦПК України.
У цій справі арешт на майно було накладено державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження, у якому позивач визначений боржником, тобто є стороною виконавчого провадження. Позивачу лише обмежено його право розпорядження всім майном на стадії виконавчого провадження, а тому належним способом захисту даного права є саме звернення до суду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, а не з позовною заявою.
Заява про зняття арешту подається стороною справи, якщо арешт накладений судом відповідно до глави 10 ЦПК України.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 26 вересня 2019 року у справі №607/3894/17.
У Постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 18.05.2022 року у справі № 642/4263/21 зроблено наступний висновок, що у разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».
Залишаючи ухвалу місцевого суду в силі, Верховний Суд виходив з того, що за змістом положень Закону України «Про виконавче провадження» в судовому порядку може бути ухвалено рішення про зняття арешту з майна у випадку незавершеного виконавчого провадження або у випадку, коли особа вважає себе власником майна, на яке накладений арешт, та одночасно звертається з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. За змістом статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» до суду з позовом про зняття арешту з майна може звернутися не сторона виконавчого провадження, а інша особа, яка є власником, чи претендує на таке майно. Тож, арешт майна, який не пов'язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження органом державної виконавчої служби, треба розглядати за правилами розділу VII ЦПК України.
Згідно правового висновку викладеного у постановах Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі №234/18525/19 та від 20 жовтня 2021 року у справі №236/789/21 вказано, що в разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження». Установивши, що позивач є боржником у виконавчому провадженні, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували того, що ця особа не може пред'являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший порядок судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд повинен закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України. Отже, суди попередніх інстанцій помилково розглянули справу по суті та не врахували того, що арешт накладено на майно позивача, який є боржником у виконавчому провадженні, з метою забезпечення виконання рішення суду, а тому він не може виступати позивачем у цій справі й така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні, а отже, провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Аналогічні висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року №904/51/19, у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі №712/12136/18, у постанові Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі №127/11276/20, у постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №369/3757/20 та у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2025 року.
З огляду на наведені норми та роз'яснення, надані Верховним Судом, суд дійшов висновку, що боржник, на майно якого державним виконавцем накладено арешт, не може звертатися до суду з позовною заявою про зняття арешту з майна, оскільки у судовому процесі він є боржником та законом для нього встановлений інший порядок вирішення такого питання, а саме, шляхом звернення до суду зі скаргою відповідно до вимог ст. 447 ЦПК України.
Таким чином, закон визначає ефективний та належний спосіб захисту порушеного права та інтересу особи - боржника внаслідок наявності обтяжень, накладених державним виконавцем на його майно в межах виконавчого провадження - оскарження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Подібний за змістом правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 658/715/16-ц, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі №904/51/19, в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24.05.2021 у справі №712/12136/18, в постановах Верховного Суду від 23 грудня 2020 року № 554/7908/17-ц, від 24 червня 2021 року у справі №127/11276/20, від 08 вересня 2021 року у справі № 369/3757/20, від 01 грудня 2021 року №201/6484/20, від 19 січня 2022 року у справі №577/4541/20, від 11 березня 2024 року у справі №932/6245/22, від 05 листопада 2024 року у справі № 359/4519/23, від 17 лютого 2025 року у справі №295/6687/24, та підтверджується положеннями статей 447, 451 ЦПК України, частини першої статті 59, статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», який є послідовним і незмінним.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ч. 5 ст. 186 ЦПК України, відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Разом з тим, слід роз'яснити позивачу його право зверненнядо суду зі скаргою на дії державного виконавця в порядку визначеному Розділом VII ЦПК України.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду у разі відмови у відкритті провадження у справі.
При зверненні до суду представником позивача - Каракаш Іриною Миколаївною згідно з платіжної інструкції № 2.294764679.1 від 05.09.2025 АТ КБ «ПриватБанк», було сплачено судовий збір у розмірі 1 211,20 грн та підлягає поверненню.
Керуючись ст.4,19,186,258-261,263,353,354,448 ЦПК України, суддя-
Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору Черкаський відділ державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про звільнення майна з-під арешту.
Повернути ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , сплачений судовий збір за платіжною інструкцією № 2.294764679.1 від 05.09.2025 АТ КБ «ПриватБанк» у сумі 1 211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Роз'яснити позивачу, що право звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця в порядку, визначеному Розділом VII ЦПК України.
Ознайомитись з повним текстом судової ухвали, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Н. С. Волкова