Справа №705/4301/24
1-кс/705/1510/25
12 вересня 2025 року м.Умань
Слідчий суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1
при секретарі судових засідань ОСОБА_2
за участю слідчого ОСОБА_3
розглянувши клопотання про скасування арешту майна, подане представником власника майна ОСОБА_4 - адвокатом ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні № 42024252100000051 від 02.07.2024,
До суду звернувся представник власника майна ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 з клопотанням про повне скасування арешту майна, а саме транспортного засобу TOYOTA COROLLA, номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , що накладений ухвалою слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09.05.2025 у справі № 705/4301/24 (1-кс/705/705/25), в обґрунтування зазначивши наступне.
Його довіритель ОСОБА_4 є власником та користувачем вищевказаного транспортного засобу, що підтверджується відповідним свідоцтвом.
На початку травня 2025 року ОСОБА_4 стало відомо, що належний їй транспортний засіб знаходиться на території Уманського РУП ГУНП в Черкаській області, у зв'язку з проведенням слідчих дій.
Оскільки пройшов значний проміжок часу, ОСОБА_4 , як власник майна звернулася до слідчого СВ Уманського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_3 із заявою про повернення їй транспортного засобу, але слідчим у задоволенні такої заяви було відмовлено та повідомлено, що ухвалою слідчого судді на транспортний засіб накладено арешт шляхом заборони на його відчуження, розпорядження та користування.
02.09.2025 було укладено договір про надання правничої допомоги і представник власника майна ознайомився із матеріалами кримінального провадження, в межах якого накладено арешт на транспортний засіб, належний його довірителю та отримав копію такої ухвали.
Згідно матеріалів судової справи № 705/4301/24 1-кс/705/705/25, клопотання слідчого СВ Уманського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_6 від 01.05.2025 поданого в межах кримінального провадження № 42024252100000051 від 02.07.2024 в суді було зареєстроване 05.05.2025.
Розгляд клопотання слідчого про арешт майна проводився без участі власника транспортного засобу TOYOTA COROLLA, номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 ОСОБА_4 , яку не було повідомлено про розгляд клопотання.
Згідно ухвали Уманського міськрайонного суду від 09.05.2025 клопотання слідчого про накладення арешту на майно було задоволено частково та арешт на вищевказаний транспортний засіб та ключ було накладено, при цьому було зазначено, що власником транспортного засобу є ОСОБА_7 .
Суд, обґрунтовуючи накладення арешту, взяв до уваги те, що вищевказаний транспортний засіб з ключем може бути використаний як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42024252100000051 від 02.07.2024.
Заявник ОСОБА_5 у своїй заяві стверджує, що його довіритель ОСОБА_4 будь яких кримінальних правопорушень не вчиняла та у кримінальному провадженні № 42024252100000051 від 02.07.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321, ч. 2 ст. 306 КК України, їй про підозру не повідомлялося.
Транспортний засіб з ключем TOYOTA COROLLA, номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 не був знаряддям злочину чи об'єктом злочинних посягань. Також до вказаного транспортного засобу не може бути застосовано конфіскацію, оскільки його власник - ОСОБА_4 не є підозрюваним у цьому кримінальному провадженні.
На даний час ОСОБА_4 позбавлена права користування належним їй майном, що негативно впливає на її життєві потреби. Зокрема, ОСОБА_4 самостійно виховує доньку, ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з чим у неї часто виникають нагальні потреби у користуванні вказаним майном.
Також зазначає, що відсутні будь які ризики, передбачені ч. 1 ст. 170 КПК України. Крім того, всі можливі слідчі та процесуальні дії для отримання доказів, які можуть бути використані для встановлення обставин у кримінальному провадженні проведено, а також беручи до уваги відсутність, тривалість строків досудового розслідування, відсутність підтвердження того, що продовження існування накладеного арешту виправдовує такий ступінь втручання у право ОСОБА_4 розпоряджатися майном не є розумним та співрозмірним завданням цього кримінального провадження.
Просить суд постановити ухвалу, якою скасувати повністю арешт на майно, а саме транспортний засіб з ключем TOYOTA COROLLA, номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , власником та користувачем якого є ОСОБА_4 .
Заявник ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, на адресу суду подав письмову заяву, у якій просить суд розгляд клопотання про скасування арешту майна провести у його відсутність, клопотання підтримує в повному обсязі.
Власник майна ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, про розгляд клопотання повідомлена у встановленому порядку, про причини неявки суд не повідомляла.
Слідча ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання та скасування арешту, застосованого ухвалою слідчого судді від 09.05.2025, оскільки вважає, що арешт на спірний транспортний засіб станом на цей час є актуальним, такий автомобіль був визнаний речовим доказом, а досудове розслідування триває. Не заперечує, що власником транспортного засобу дійсно є громадянка, яка не є учасником кримінального провадження, але вона є дочкою одного із підозрюваних у кримінальному провадженні та право власності набула під час проведення досудового розслідування, скориставшись ситуацією, коли вчинялися певні слідчі дії, тобто коли офіційно не було визнано такий автомобіль речовим доказом та накладений на нього арешт. Разом з тим, не заперечувала, що арешт на транспортний засіб накладений для забезпечення можливої конфіскації майна підозрюваного у кримінальному провадженні - ОСОБА_7 .
Слідчий суддя, вислухавши слідчого Уманського РУП ГУНП в Черкаській області, врахувавши позицію представника власника арештованого майна, вивчивши подане клопотання з доданими до нього документами та дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить до наступного.
У відповідності до ст.131 КПК України до заходів забезпечення кримінального провадження відноситься, зокрема, арешт майна, а в силу ст.170 КПК арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до положень ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно.
Слідчим суддею встановлено, що СВ Уманського РУП ГУНП в Черкаській області проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні № 42024252100000051 від 02.07.2024 за ознаками складів злочину, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 306 КК України.
Постановою слідчого від 01.05.2025 в межах вказаного кримінального провадження було визнано речовим доказом, в тому числі, транспортний засіб з ключем ТОYOTA COROLLA номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , які 30.04.2025 було вилучено в ході проведення санкціонованого обшуку автомобіля ТОYOTA COROLLA номерний знак НОМЕР_1 з метою збереження речових доказів та з метою подальшого забезпечення виконання покарання у вигляді конфіскації майна.
Ухвалою слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09 травня 2025 року в межах кримінального провадження № 42024252100000051 від 02.07.2024 було накладено арешт на майно, в тому числі на транспортний засіб з ключем ТОYOTA COROLLA номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , шляхом накладення заборони на його відчуження, розпорядження та користування. При цьому, в ухвалі слідчого судді вказано, що власником та користувачем тарнспортного засобу є ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також в ухвалі слідчого судді зазначено, що такий автомобіль знаходиться на території Уманського РУП ГУНП, оскільки 30.04.2025 його було вилучено в ході проведення санкціонованого обшуку автомобіля ТОYOTA COROLLA номерний знак НОМЕР_1 .
В ухвалі слідчого судді підставою для накладення арешту на вилучено під час обшуку майно було зазначено, що такий арешт застосовується як з метою збереження речових доказів так і з метою забезпечення виконання покарання у вигляді конфіскації майна.
Разом з тим, у відповідності до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , власником транспортного засобу ТОYOTA COROLLA номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 є ОСОБА_4 . Дата реєстрації - 06.05.2025.
Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до положень ст. ст. 9 та 26 КПК під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Кримінальне процесуальне законодавство України повинно застосовуватися з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
В силу ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.
Стаття 17 Загальної декларації прав людини, проголошує право приватної власності як основне і невідчужуване право людини. Конвенція про захист прав і основоположних свобод є міжнародним договором, який закріплює певний перелік найбільш важливих для людини суб'єктивних прав. Складовою цієї Конвенції є окремі протоколи, які доповнюють та розвивають її положення. Статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції встановлено, що «кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальним принципам міжнародного права».
Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (ВгопіолУБкі) проти Польші» від 22.06.2004р.).
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно вимог ст. 321 ЦПК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», а саме частиною 3 пункту 1 зазначено, що за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов'язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, в справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 р., для з'ясування наявності порушення цього положення ЄСПЛ має встановити, чи було забезпечено справедливу рівновагу між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід'ємним принципом всієї Конвенції, що відбито в структурі ст. 1 Протоколу №1 Європейської конвенції з прав людини.
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях в тому числі щодо України констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (п. 46 рішення у справі «Устименко проти України», п.п. 51,52 рішення у справі «Рябих проти Росії», п. 31 рішення у справі «Марушин проти Росії», п. 61 рішення у справі «Брумареску проти Румунії»).
Основною метою ст. 1 Першого протоколу до конвенції є запобігання свавільному захопленню власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (рішення у справах «Sperrong and Lonnroth v Sweden» від 23.09.82, «Новоселецький проти України» від 11.03.2003, «Федоренко проти України» від 1.06.2006).
Фактична передача транспортного засобу разом із реєстраційним документом на цей транспортний засіб є правомірним способом набуття володіння такою особою (фактичним володільцем) щодо набутого в такий спосіб автомобіля. Таке володіння вважатиметься правомірним навіть за відсутності будь-яких документів, виданих від імені власника (довіреності, договору тощо), допоки протилежне не буде встановлено.
У випадку, коли річ вибуває з володіння власника за його бажанням, власник сам несе ризик вибору контрагента, якому він вирішив довірити своє майно. Отже, у разі наявності волі власника щодо передання іншій особі транспортного засобу, доказом якої є наявність у володільця реєстраційного документа на цей транспортний засіб, відсутні підстави вважати, що така особа володіє транспортним засобом неправомірно.
Вищевикладене дає підстави для висновку, що у випадку, якщо власник із власної волі передав (вручив) рухому річ іншій особі, що мало наслідком позбавлення можливості впливу на таку річ, таку ситуацію слід кваліфікувати як вибуття рухомої речі з володіння власника за його волею.
Зазначене повністю узгоджується з позицією Верховного Суду викладеній в постанові від 15.01.2025 по справі №208/5532/18.
Таким чином, ОСОБА_4 на момент накладення арешту на транспортний засіб - ТОYOTA COROLLA номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 була його володільцем та власником.
Під час розгляду клопотання про скасування арешту було встановлено, що з часу вилучення транспортного засобу не проводилось слідчих (розшукових) дій в даному кримінальному провадженні, що стосуються безпосередньо автомобіля марки ТОYOTA COROLLA номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 .
Органом досудового розслідування не здобуто доказів причетності до вказаного кримінального правопорушення ОСОБА_4 , що було підтверджено слідчим в судовому засіданні.
Вирішуючи клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна та зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Накладаючи арешт на вилучений транспортний засіб слідчий суддя мав на меті забезпечення виконання покарання у вигляді конфіскації майна.
В судовому засіданні слідчим суддею встановлено, що власником вилученого транспортного засобу ТОYOTA COROLLA номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 є ОСОБА_4 , яка не є фігурантом (підозрюваним) в кримінальному провадженні № 42024252100000051 від 02.07.2024, а отже згідно вимог КПК арешт до майна такої особи не може бути застосований з метою забезпечення виконання покарання у вигляді конфіскації майна.
З урахуванням викладеного, в цілях не порушення гарантованого права власності особи, слідчий суддя приходить до переконання про задоволення клопотання та скасування арешту транспортного засобу.
Статтею 309 КПК України визначено перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, до якого не входять ухвали слідчого, постановлені за результатами розгляду клопотання про скасування арешту майна. Скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
В постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі № 712/191/23 від 20 травня 2024 р, викладено правовий висновок згідно якого не підлягають апеляційному оскарженню ухвали слідчого судді про скасування арешту майна чи про відмову в ньому, постановлені за клопотаннями осіб, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна.
На підставі ст. ст. 26, 64-2, 170, 174, 309 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання про скасування арешту майна - задовольнити.
Арешт майна, а саме транспортного засобу TOYOTA COROLLA, номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , що накладений ухвалою слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09.05.2025 у справі № 705/4301/24 (1-кс/705/705/25) - скасувати повністю.
Слідчий суддя ОСОБА_1