Справа № 947/27317/25
Провадження № 2-н/947/8108/25
15.09.2025
Суддя Київського районного суду м. Одеси Калініченко Л.В., розглянувши заяву Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Вузівський» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованості за надані житлово-комунальні послуги у розмірі 5460 гривень 21 копійка,
22.07.2025 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла заява Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Вузівський» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованості за надані житлово-комунальні послуги у розмірі 5460 гривень 21 копійка.
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу за вказаною завою розподілено судді Калініченко Л.В.
Відповідно до ч.1 ст.30 ЦПК України вимоги, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17 Верховний Суд зазначив, що житлово-комунальні послуги надаються за місцем знаходження нерухомого майна, а тому позови про стягнення заборгованості з їх оплати повинні пред'являтися за місцем знаходження цього майна за правилами виключної підсудності.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18 вказала на те, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
У постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що словосполучення "з приводу нерухомого майна" необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення. Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов'язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми про виключну підсудність.
Наведене свідчить, що вимоги про стягнення заборгованості з оплати за послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення повинні розглядатись за правилами виключної підсудності за місцезнаходженням нерухомого майна.
Матеріали справи свідчать про те, що заявленою вимогою у даній справі є стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, а саме за послуги за спожитий природний газ, які надавалися боржнику за адресою: АДРЕСА_1 .
У зв'язку з чим, оскільки нерухоме майно до якого надані послуги, з приводу яких заявлено вимоги до боржника про стягнення заборгованості, розташоване поза межами Київського району міста Одеси, дана справа не підсудна Київському районному суду міста Одеси.
Разом з тим, судом враховується, що у відповідності до ч.16 ст.28 ЦПК України, позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Відповідно до положень п.9 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням правил підсудності.
Також суд зазначає, що частиною 8 статті 165 ЦПК України передбачено, що якщо за результатами розгляду отриманих судом відомостей про місцезнаходження боржника - юридичної особи або фізичної особи - підприємця буде встановлено, що заява про видачу судового наказу не підсудна цьому суду, суд не пізніше десяти днів з дня надходження заяви постановляє ухвалу про передачу заяви про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами за підсудністю.
У зв'язку з тим, що стягувачем заявлені вимоги до боржника, як до фізичної особи, положення ч.8 ст. 165 ЦПК України не застосовуються.
Таким чином, оскільки справа за територіальною юрисдикцією не підсудна Київському районному суду міста Одеси, тому на підставі п. 9 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя вважає необхідне відмовити у видачі судового наказу.
Відповідно до ч. 2 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Керуючись ст.ст. 160, 165, 166 ЦПК України, суд,
Відмовити Комунальному підприємству «Житлово-комунальний сервіс «Вузівський» у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованості за надані житлово-комунальні послуги у розмірі 5460 гривень 21 копійка.
Роз'яснити стягувачеві, що відмова у видачі судового наказу не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому розділом ІІ ЦПК України, після усунення її недоліків.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Л. В. Калініченко